Справа № 524/5988/24
Провадження № 1-кс/524/1775/24
30 травня 2024 року Слідчий суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянув клопотання слідчого СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 про примусове відібрання зразків біологічних зразків для експертизи,-
Слідчий СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням про примусове відібрання від підозрюваного у даному кримінальному провадженні ОСОБА_4 біологічних зразків для призначення судової молекулярно-генетичної експертизи з посиланням на те, що під час досудового розслідування виникла необхідність в отриманні зразків букального епітелію підозрюваного ОСОБА_4 .
Слідчий ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив розглянути клопотання за його відсутності.
Слідчий суддя, вивчивши матеріали клопотання, встановив наступне.
Слідчим відділом Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області здійснюється досудове розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.04.2024 р. за №12024170500000932, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
З матеріалів клопотання та в рамках даного кримінального провадження слідчому судді не відомо чи було ухвалено постанову про відібрання біологічних зразків для проведення експертизи та чи взагалі така експертиза призначена. Крім цього, слідчим суддею встановлено, що матеріали клопотання не містять достовірних відомостей щодо пропозицій підозрюваному надати добровільно біологічні зразки та його відмови.
Слідчий, вказуючи про наявність відмови підозрюваного від надання біологічних зразків, звернувся з клопотанням до слідчого судді щодо їх примусового відібрання. що є недопустимим з огляду на положення ст.87 КПК України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Крім того, за практикою Європейського суду з прав людини фізична недоторканість особи охоплюється поняттям "приватне життя", що охороняється статтею 8 Конвенції (рішення від 26 березня 1985 року у справі "Х та Y проти Нідерландів") і стосується найбільш інтимних аспектів приватного життя, а обов'язкове медичне втручання, навіть незначне, становить втручання у це право.
ЄСПЛ допускає можливість здійснення примусового отримання зразків для дослідження, водночас регламентуючи чіткі умови та порядок здійснення такого втручання, наголошуючи, що отримання біологічних зразків можна проводити тільки за розпорядженням уповноваженої на це посадової особи, його може робити тільки акредитований лікар.
Також на момент розгляду клопотання про примусове відібрання біологічних зразків, слідчий суддя з огляду на практику ЄСПЛ зобов'язаний переконатись, що така маніпуляція буде безпечною для життя та здоров'я особи. На це наголошено і в рішенні ЄСПЛ у справі "Яллог проти Німеччини", в якому зазначається про необхідність проведення медичного обстеження до моменту примусового відібрання зразків для проведення експертизи. Виключно за таких умов, отримання біологічних зразків, що потребує порушення анатомічної цілісності тканин організму чи різного роду медичних маніпуляцій може бути визнано виправданим в розумінні практики ЄСПЛ.
Клопотання про примусове відбирання біологічних зразків розглядається в порядку ст. 160-166 КПК України. Зазначеними нормами визначено, що у клопотанні зазначається речі і документи, доступ до яких планується отримати, значення речей і документів для встановлення обставин у кримінальному провадженні, можливість використання як доказів відомостей, що містяться в речах і документах, та неможливість іншими способами довести обставини, які передбачається довести за допомогою цих речей і документів, у випадку подання клопотання про тимчасовий доступ до речей і документів, які містять охоронювану законом таємницю.
У зв'язку із зазначеним при розгляді клопотання доцільно з'ясувати, чи здійснювала сторона кримінального провадження заходи з метою отримання таких зразків у інший спосіб, наприклад, шляхом вилучення зубної щітки, використаної білизни особи, аналізів, які були здані особою добровільно тощо. Адже примусове відібрання зразків є виправданим за умови неможливості отримати їх у інший спосіб.
Однак, слідчим не доведено, що процедура відібрання біологічних зразків підозрюваного у даному кримінальному провадженні крові не завдасть шкоди здоров'ю особи і що таке втручання у права особи буде виправданим, пересвідчитись, що іншим чином такі зразки отримати неможливо і примус є єдиним можливим засобом.
Необхідно констатувати, що в даному випадку слідчий, звертаючись із клопотанням, пов'язаним із втручанням у гарантовані Конвенцією права, не обґрунтував та не довів необхідні умови для такого втручання.
За приписами ст.22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Крім того, згідно з ч.4 ст.132 КПК України для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя зобов'язаний врахувати можливість без застосовуваного заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.
Згідно зі ст. 63 Конституції України особа не несе відповідальності за відмову давати показання або пояснення щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.
Відібрання зразків для проведення експертизи і в подальшому використання цих зразків у справі як доказ обвинувачення особи, яка надає такі зразки, викликають сумніви у їх законності, оскільки Конституцією України та принципами КПК України передбачено, що людина має право не свідчити проти себе та своїх близьких. Таким чином, застосовуючи примус для відібрання зразків, тим самим відбувається порушення даних норм та необґрунтоване порушення прав людини.
З огляду на рішення Європейського суду з прав людини у справі "Яллох проти Німеччини" примусове відібрання зразків з метою викриття особи є недопустимим.
За таких обставин слідчий суддя позбавлений можливості оцінити потреби досудового розслідування з урахуванням балансу інтересів сторін кримінального провадження. За умови непризначення у кримінальному провадженні експертизи застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як примусове відібрання біологічних зразків, та відповідно втручання в права і свободи підозрюваного є невиправданим, оскільки суперечить завданням кримінального провадження, визначеним статтею 2 КПК України, відповідно до яких жодна особа не повинна бути піддана необґрунтованому процесуальному примусу і до кожного учасника кримінального провадження має бути застосована належна правова процедура.
Таким чином, застосування заходів забезпечення кримінального провадження у спосіб зазначений у клопотанні не допускається, так як слідчим не доведено, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні, а тому у задоволенні клопотання необхідно відмовити.
Керуючись ст. 2, 8, 9, 93, 160-166, 241, 245 КПК України, ст. 63 Конституції України, слідчий суддя,-
Відмовити слідчому СВ Кременчуцького РУП ГУ НП в Полтавській області ОСОБА_3 у задоволенні клопотання про примусове відібрання у ОСОБА_4 біологічних зразків.
Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає, заперечення проти неї може бути подано під час підготовчого провадження в суді.
Слідчий суддя