Сквирський районний суд Київської області
Справа № 376/2190/23
Провадження № 2-з/376/14/2024
"02" травня 2024 р. Сквирський районний суд Київської області
у складі: головуючого судді Коваленка О.М.,
за участі секретаря Щур Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сквира заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича про забезпечення позову,
установив:
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Морозов Вадим Юрійович звернувся до Сквирського районного суду Київської області з заявою про забезпечення позову у цивільній справі №376/2190/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за борговою розпискою.
В обґрунтування заяви посилається на те, що предметом спору у даній справі є грошові кошти в сумі 17 082 633,00 гривень.
Відповідно до відомостей Реєстру на нерухоме майно відповідач ОСОБА_2 є власником нерухомого майна: житлового будинку АДРЕСА_1 .
Також важливою вважає інформацію про реєстрацію відповідача як ФОП ОСОБА_2 від 17.08.2018.
За період, виникнення боргових зобов'язань відповідач добровільно не повернув борг та ухиляється від їх виконання, систематично ігнорує переговори з позивачем, з чого слідує, що він не бажає повертати в добровільному порядку позичені кошти, а тому невжиття заходів забезпечення позову може привести до неможливості виконання рішення суду та істотно ускладнити ефективний захист прав та інтересів позивача.
Зазначає, що накладення арешту на майно боржника не покриває суму боргу, проте є досить важливим аспектом для подальшого розгляду справи та швидким вирішенням спору.
З урахуванням викладеного просить суд задовольнити заяву про забезпечення позову та накласти арешт на нерухоме майно ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок АДРЕСА_1 , а також на грошові кошти, що належать відповідачеві ОСОБА_2 .
Суд, дослідивши матеріали заяви, дійшов висновків.
Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
Згідно з ч. 2 ст. 149 ЦПК України,забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Згідно з ч. 1 ст. 150 ЦПК України,позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання; зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.
Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.3 ст. 150 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі
№ 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення.
Отже, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».
Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.
Однією з підстав задоволення заяви про забезпечення позову є спроможна вірогідність повідомлення обставин, що можуть перешкодити виконанню судового рішення.
Тобто, підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом в залежності до кожного конкретного випадку. При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв?язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Враховуючи викладене, заходи забезпечення позову застосовуються судом у випадку наявності для цього умов та підстав, передбачених процесуальним законом, при цьому, такі заходи повинні відповідати критеріям адекватності та співмірності.
Встановивши, що предметом даного позову є повернення боргу відповідачем, розмір якого визначений позивачем є значним, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки невжиття такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на нерухоме майно, що належить відповідачу, та його грошові кошти, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких вона звернулася до суду.
При цьому судом враховано, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.
З огляду на викладене, з метою ефективного забезпечення балансу інтересів сторін по справі, враховуючи предмет позову та характер спірних правовідносин, обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на нерухоме майно та грошові кошти, які належать відповідачеві, є співмірним із заявленими позовними вимогами про повернення боргу, необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав уважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що в силу положень ст. 149-153 ЦПК України, свідчить про обґрунтованість поданої заяви про забезпечення позову.
Суд, перевіривши обставини, якими заявник обґрунтовував наявність підстав для забезпечення позову, вважає, що невжиття заходів забезпечення позову, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також ефективний захист прав або інтересів позивача, за захистом яких він звертається до суду, так як можливе відчуження нерухомого майна.
Оскільки відповідач, як власник нерухомого майна, має об?єктивну можливість вчинення дій, які можуть в подальшому утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд вважає обґрунтованим припущення позивача, що невжиття відповідних заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Заходи забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, їх значення полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
При цьому обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки обмежується лише можливість розпорядитися майном до виконання рішення суду в разі задоволення позову.
В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, а також вирішує питання зустрічного забезпечення (ч. 7 ст. 153 ЦПК України).
Станом на час розгляду судом заяви про забезпечення позову у суду відсутні підстави вважати, що існують обставини, з якими законодавець встановив обов?язок суду на застосування зустрічного забезпечення, згідно з ч. 3 ст. 154 ЦПК України.
Таким чином суд дійшов висновку, що заяву необхідно задовольнити в повному обсязі.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 149, 150, 153, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд
постановив:
Заяву представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Морозова Вадима Юрійовича про забезпечення позову - задовольнити.
У порядку забезпечення позову накласти арешт на майно, що належать на праві власності ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , до розгляду справи по суті, а саме: на житловий будинок АДРЕСА_1 .
У порядку забезпечення позову накласти арешт на грошові кошти, що знаходяться на рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах та належать ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , до розгляду справи по суті.
Ухвала про забезпечення позову підлягає негайному виконанню у порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.
Копію ухвали суду для виконання направити до відповідних компетентних органів.
З текстом ухвали можливо ознайомитися за адресою: court.gov.ua
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя О.М. Коваленко