Справа № 369/12449/23
Провадження № 2/369/1864/24
Іменем України
30.05.2024 року м. Київ
Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:
головуючого судді Пінкевич Н.С.
при секретарі Соловюк В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави,
У серпні 2023 року позивач звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з вказаним позовом. В обґрунтування позову вказує, що 03 листопада 2021 року між кредитодавцем ТОВ «ЛАКІ КРЕДИТ» та відповідачем укладено кредитний договір № 118 про надання кредитором позичальникові кредит у сумі 66 666,67 грн. на строк 6 місяців, за умовами якого процентна ставка за користування коштами кредиту залежить від її періоду встановлення та становить: за перший день користування кредитом (включно 10,00% за день (3 650,00% річних) від початкової суми кредиту (загального розміру) та за всі наступні дні користування кредитом, починаючи з другого дня (включно й до кінця строку надання кредиту 3,5 % в місяць (42%) річних від початкової суми кредиту. Для належного виконання позичальником зобов'язань за вказаним договором забезпечується заставою транспортного засобу марки «HYUNDAY TUCSON», державний номерний знак НОМЕР_1 , про що укладено договір застави від 17.09.2021.
Згідно умов кредитного договору відповідач був зобов'язаний сплатити несплачений залишок кредиту та прострочені проценти за користування коштами. Відповідач не виконав взятих на себе зобов'язань, у зв'язку з чим утворилася заборгованість в розмірі 40 411,51 грн.
На підставі вищевикладеного, позивач просив стягнути зОСОБА_1 суму заборгованості за кредитним договором у сумі 40 411,51 та звернути стягнення на предмет застави транспортний засіб HYUNDAY TUCSON» д.н.з. НОМЕР_1 . Судові витрати покласти на відповідача.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 04 вересня 2023 року відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання.
У судове засідання представник позивача не з'явився. До суду надійшла заява представника позивача про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять задовольнити. Проти винесення заочного рішення не заперечують.
У судове засідання відповідач не з'явився. Про час та місце розгляду справи повідомлено належним чином. Позовну заяву з додатками, ухвалу про відкриття провадження направлено відповідачу за адресою реєстрації. У судове засідання відповідач викликався шляхом надсилання виклику в додатку «Viber» і розміщенням оголошенням про виклик на сайті суду. Жодних клопотань, письмових відзивів або пояснень відповідача до суду не подано.
Відповідно до вимог ст.280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання, та не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
За таких обставин суд, враховуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та ухвалити по справі заочне рішення.
Відповідно до ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з'явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з'явились всі учасники такої справи.
Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.
Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.1 ст.202 ЦК України).
Відповідно до вимог ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними (ста. 628 ЦК України).
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що 03 листопада 2021 року між ТзОВ «ЛАКІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір № 118 про отримання кредитних коштів (далі Договір), відповідно до умов якого відповідачу передано 66 666,67 грн.
Крім цього, 03 листопада 2021 року між ТзОВ «ЛАКІ КРЕДИТ» та ОСОБА_1 укладено договір застави транспортного засобу, за умовами якого предметом застави є рухоме майно транспортний засіб марки HYUNDAY, модель TUCSON, ЛЕГКОВИЙ, об'єм двигуна 1191, колір СИНІЙ, 2016 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний державний № НОМЕР_1 .
За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.
Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.
В силу дії ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому, у строк та в порядку, що встановлені договором.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Пунктом 4.4 договору позичальник зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит, сплатити проценти, штрафи та пеню та інші платежі передбачені Договором.
Пунктом 6.3 договору передбачено відповідальність сторін за несвоєчасну сплату відповідного платежу, що зазначений в графіку платежів. Позичальник сплачує неустойку у вигляді штрафу, в залежності від терміну прострочення.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про заставу», застава це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу заставити кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання (ст. 3 Закону).
Відповідно до ч.1 ст.19 Закону України «Про заставу» за рахунок заставленого майна заставодержатель має право задовольнити свої вимоги в повному обсязі, що визначається на момент фактичного задоволення, включаючи проценти, відшкодування збитків, завданих прострочкою виконання (а у випадках, передбачених законом чи договором, - неустойку), необхідні витрати на утримання заставленого майна, а також витрати на здійснення забезпеченої заставою вимоги, якщо інше не передбачено договором застави.
Відповідно до ст.28 Закону України «Про заставу», застава припиняється з припиненням забезпеченого заставою зобов'язання.
Частиною 1 ст. 590 ЦК України визначено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.24 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом.
Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на вказане, суд прийшов до висновку про те, що обставини, якими позивач мотивував свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час судового розгляду, а тому позовні вимоги підлягають до задоволення та з відповідача та користь позивача слід стягнути заборгованість в розмірі 121 145 грн. 00 коп. та звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб, марки HYUNDAY, модель TUCSON, ЛЕГКОВИЙ, об'єм двигуна 1191, колір СИНІЙ, 2016 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний державний №. НОМЕР_1 , шляхом реалізації його на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.
Згідно ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача слід також стягнути 5368 грн. сплаченого судового збору.
Обґрунтовуючи своє рішення, суд приймає до уваги вимоги ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, № 303А, п. 2958. Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Керуючись ст.ст. 5,12,1381,82,89,141,259, 262,263-265,268 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 572, 590, 629, 1046, 1048, 1049 ЦК України, ст.ст. 1, 19, 28 Закону України «Про заставу», суд,
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет застави -задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ КРЕДИТ» суму заборгованості в розмірі 40 411,51 грн.(сорок тисяч чотириста одинадцять гривень 51 коп.).
Звернути стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб, марки HYUNDAY, модель TUCSON, ЛЕГКОВИЙ, об'єм двигуна 1191, колір СИНІЙ, 2016 року випуску, шасі (кузов, рама, коляска) № НОМЕР_2 , реєстраційний державний №. НОМЕР_1 , шляхом реалізації його на публічних торгах у порядку виконавчого провадження за ціною, визначеною за результатами таких торгів.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ КРЕДИТ» судовий збір в розмірі 5368,00 грн. (п'ять тисяч триста шістдесят вісім грн.00 коп.).
Інформація про позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАКІ КРЕДИТ», ідентифікаційний код 43968299, адреса: 04116, м. Київ, вул. Митрофана Довнар-Запольського, буд.5, оф.219, рахунок № НОМЕР_3 , найменування банку: ПАТ «БАНК ВОСТОК».
Інформація про відповідача ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса: АДРЕСА_1 .
Заочне рішення може бути переглянуто Києво-Святошинським районним судом Київської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення виготовлений 30 травня 2024 року.
Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ