Копія
Іменем України
Справа № 2а-6506/09/5/0170
10.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
сторони не з'явилися,
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Сидоренко Д.В.) від 19.11.2009 у справі № 2а-6506/09/5/0170
за позовом Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" (вул. Години 2 в, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98303)
до Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим (вул. Борзенко 40, місто Керч, Автономна Республіка Крим, 98300)
про скасування податкового повідомлення-рішенння
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 позовні вимоги задоволені повністю. Визнано противоправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим № 0001901502/3 від 05.12.2008, яким до позивача застосований штраф в розмірі 90399,02 грн. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" 3,40 грн. витрат зі сплати судового збору.
Не погодившись з даною постановою суду, Державна податкова інспекція в місті Керчі Автономної Республіки Крим подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 скасувати, у позові відмовити.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права встановила наступне.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі», суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані на нормах чинного законодавства.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що Державною податковою інспекцією в місті Керчі Автономної Республіки Крим була проведена невиїзна документальна перевірка позивача з питання своєчасності сплати узгодженого податкового зобов'язання по податку на додану вартість, за результатами якої складено акт 23.07.2008 №1231/15-2/19195199, в якому зафіксовано несвоєчасну сплату узгодженої суми податку на додану вартість за деклараціями: №44038 від 21.11.2005 та №45996 від 19.12.2005.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 05.08.2008 прийняте податкове повідомлення-рішення №0001901502/0, згідно якому на підставі підпункту 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" до позивача застосовані штрафні санкції в сумі 90399,02грн. (50% від 180798,04грн.) за затримку на 90 календарних днів граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
За результатами апеляційного оскарження відповідачем 05.12.2008 прийнято податкове повідомлення-рішення №0001901502/3, яке і оскаржується позивачем.
Відповідно до статті 11 Закону Україні "Про систему оподаткування" фінансові санкції за наслідками документальних перевірок та ревізій, які здійснюються органами державної податкової служби України та іншими уповноваженими державними органами, застосовуються у розмірах, передбачених законодавчими актами, чинними на день завершення таких перевірок або ревізій.
Згідно зі пункту 1.2 статті 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» податкове зобов'язання це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Як свідчать матеріали справи, позивачем була подана відповідачу Декларація по сплаті податку на додану вартість: за жовтень 2005 року №44038 від 21.11.2005, де у графі 27 було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2005 року в сумі 56763,00грн. Позивач мав сплатити вказане податкове зобов'язання включно до 30.11.2005.
За листопад 2005 року позивачем подана Декларація №45996 від 19.12.2005, де у графі 27 було визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за листопад 2005року у сумі 124035,00грн. Однак, матеріалами справи не підтверджується перерахування позивачем до державного бюджету зазначеної суми.
Відповідач дійшов висновку про те, що зазначена сума податку на додану вартість у розмірі 124035,00грн. оплачена платіжним дорученням №524 від 27.06.2008.
Однак, відповідачем не прийнято до уваги, що у зазначеному платіжному дорученні у графі "Призначення платежу" зазначено: «відрахування податку на додану вартість за квітень 2008 року, травень 2008 року».
Судова колегія відмічає, що, приймаючи до уваги сплату першим узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість за жовтень 2005 року у сумі 103000,00грн. до 30.11.2005 та несплату взагалі узгодженого податкового зобов'язання за листопад 2005року, відповідач помилково встановив факт порушення позивачем граничного строку сплати узгодженого податкового зобов'язання з податку на додану вартість.
Недоречним є доводи відповідача про те, що у зв'язку з наявністю у позивача заборгованості з податку на додану вартість, він діючи, відповідно до пункту 7.7 статті 7 Закону "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", при отриманні коштів, перерахованих позивачем згідно з копіями зазначених платіжних доручень здійснював погашення податкового боргу попередньо погашенню його податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що згідно зі статтею 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримувати Конституцію і закони України, інші нормативно-правові акти, права і інтереси громадян, що охороняються законом, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій і повною мірою використовувати надані їм права.
Серед прав органів державної податкової служби, передбачених статтею 11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", не має права самостійно, без згоди на то платника податків або відповідного рішення суду, визначати призначення платежу. Орган державної податкової служби має право лише вимагати від платників податків, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податкового законодавства.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла висновку про те, що позивачем не був порушений порядок сплати податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 180798,04грн., в силу чого штрафні санкції в сумі 90399,02грн. за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням необґрунтовані.
Статтею 8 Закону України "Про власність" встановлено, що цим Законом встановлюються основні положення про власність в Україні.
Відповідно до статті 4 цього Закону власник на свій розсуд володіє, користується і розпоряджується належним йому майном.
Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач діяв із значним перевищенням повноважень, передбаченим Конституцією України та Законом України «Про державну податкову службу в Україні», оскільки не вправі був самостійно, без узгодження з платником податків або відповідного рішення суду, змінюючи призначення платежу, визначеного позивачем у платіжних документах, оскільки платник податків є власником своїх коштів, тобто має право вільно, на свій розсуд, володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном, у тому числі, й визначати призначення платежів.
Також, встановлена непропорційність дій органів державної податкової служби, зокрема, недотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямована ця дія, оскільки дії відповідача спричинили штучне збільшення недоїмки зі штрафних санкцій за порушення граничного строку сплати податку на додану вартість.
Оскільки відповідачем не доведено, що позивач несвоєчасно сплатив суму узгодженого податкового зобов'язання із податку на додану вартість в сумі 180798,04грн., тому судова колегія вважає безпідставним застосування до Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства міста Керчі" штрафних санкцій в сумі 90399,02грн. зі спірним податковим повідомленням-рішенням.
У порушенні вимог частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідачем не доведено обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а надані позивачем письмові пояснення є належними та допустимими доказами в розумінні частин першої, четвертої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Частиною першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, і не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим задоволенню не підлягає.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в місті Керчі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 19.11.2009 у справі № 2а-6506/09/5/0170 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано 16 серпня 2010 р.