Копія
Іменем України
Справа № 2а-10541/09/2/0170
10.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
представник позивача: Воронов О.В., довіреність № 007-Д від 05.01.2010;
представник відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (колегії суддів Яковлєв С.В. , Котарева Г.М., Сидоренко Д.В.) від 16.11.2009
за позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (вул. Київська, 74/6, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95000)
до Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Крилова, 133, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95001)
про визнання дій протиправними та скасування акту
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 позовні вимоги задоволені. Визнані протиправними дії посадових осіб Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню відносно Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" адміністративно-господарських санкцій в сумі 2137250 грн. за актом перевірки від 14.07.2009 (без номеру). Визнано протиправним та скасовано рішення Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню відносно Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" адміністративно - господарських санкцій в сумі 2137250 грн., оформлене актом перевірки від 14.07.2009 (без номеру). Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009, оскільки вона ухвалена з порушенням норм матеріального права та прийняти нове рішення по справі.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Відкритого акціонерного товариства "Крименерго", суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані на нормах чинного законодавства.
При апеляційному перегляді встановлено, що відповідачем з 10.07.2009 по 14.07.2009 була проведена перевірка позивача з питань виконання реєстрації роботодавця у відділенні Фонду соціального захисту інвалідів, подання роботодавцем до відділення Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування інвалідів, виконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, оплати роботодавцем суми адміністративно-господарських санкцій, за результатами якої 14.07.2009 складено акт перевірки виконання статей 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
У даному випадку таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування санкцій.
В акті перевірки від 14.07.2009 (без номеру) визначено про необхідність сплатити позивачу адміністративно-господарські санкції в сумі 2137250,00грн. за невиконання встановленого у статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" нормативу працевлаштування у 2008 році інвалідів.
Однак, заявником апеляційної скарги не прийнято до уваги, що відповідно до вимог статті 18 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його бажань (стаття 18-1 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»).
При судовому розгляді предметом доказування є факти, які становлять основу заявлених вимог і заперечень проти них або мають інше значення для правильного розгляду справи і підлягають встановленню для прийняття судового рішення.
Матеріали справи свідчать про те, що відповідно до вимог Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" у 2008 році позивачу треба працевлаштувати 248 інвалідів, в той час, як фактично в зазначений період було працевлаштовані 165 інваліда.
Надані позивачем документи підтверджують, що він у 2008 році був готовий в повному обсязі виконати вимоги статті 19 Закону України «Про зайнятість населення», щомісячно надсилав до Сімферопольського міського центру зайнятості звіти про наявність на підприємстві вакансій, на яких може використовуватись труд інвалідів (форма 3ПН), друкував у засобах масової інформації повідомлення про наявність вакансій для роботи інвалідів, вчиняв інші заходи з метою працевлаштування інвалідів. За 2008 рік позивачем прийнято на роботу 42 інваліда.
Відповідно статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно відповіді Сімферопольського міського центру зайнятості №05-3019 від 21.09.2009, яким підтверджено щомісячне надіслання позивачем у 2008 році звітів по формі №3ПН «Про наявність вакансій», про можливість працевлаштування інвалідів, направлення у 2008 році 11 осіб з обмеженими фізичними можливостями для вирішення питання щодо їх працевлаштування.
Колегія суддів відмічає, що позивач у 2008 році виконав в повному обсязі вимоги щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, згідно з вимогами Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», надсилав щомісячно звіти за формою №3ПН до Сімферопольського міського центру зайнятості, намагаючись виконати вимоги Закону щодо працевлаштування інвалідів, звертався в інші установи з вимогами надіслати йому для працевлаштування інвалідів, доводив до відома всіх зацікавлених осіб, установ та організацій відомості щодо наявності у нього вакансій для працевлаштування інвалідів, фактично прийняв на роботу всіх інвалідів, які звернулись до нього у 2008 році.
Позивачем доведений факт повідомлення органів державної служби зайнятості про наявність вакантних місць для працевлаштування інвалідів, оскільки обов'язок підприємства по утворенню робочих місць для інвалідів не супроводжувався обов'язком займатися пошуком інвалідів для їх працевлаштування. Підтвердження цьому може служити постанова Верховного Суду України від 08.02.2005 по справі №17/20. В даній постанові, суд застосовує частину другу статті 218 Господарського кодексу України, і вказує на те, що оскільки підприємством прийняті всі передбачені діючим законодавством засоби по забезпеченню працевлаштування інвалідів (звернення до центру зайнятості), на нього не може бути покладена відповідальність за не направлення уповноваженими органами необхідної кількості інвалідів для працевлаштування і за відсутність інвалідів, які бажають працевлаштуватися.
Судовою колегією враховано, що відповідачем не надано доказів того, що у 2008 році позивачем при наявності у нього зобов'язання щодо працевлаштування 248 інвалідів було відмовлено хоча б однієї особі з обмеженими фізичними можливостями в прийомі на роботу, що повністю узгоджується з вимогами частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно із якою в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Колегія суддів вважає недоведеними належними і допустимими доказами у справі доводи відповідача щодо правомірності винесення відносно позивача рішення по нарахуванню адміністративно-господарських санкцій, яке оформлено актом перевірки від 14.07.2009 (без номеру). Отже, застосування до Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" адміністративно-господарських санкцій в сумі 2137250,00грн. згідно зі спірним рішенням слід вважати неправомірним, оскільки адміністративно-господарські санкції нараховані відповідачем без фактичного вивчення обставин справи, без врахування факту відсутності реальної кількості інвалідів, яких був готовий прийняти на роботу позивач.
При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення.
Колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо визнання протиправними дії посадових осіб Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів по нарахуванню відносно Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" адміністративно-господарських санкцій в сумі 2137250,00грн. за актом перевірки від 14.07.2009 (без номеру), оскільки він базується на наявних у справі доказах та судом дана належна правова оцінка нормам матеріального права.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції відповідає обставинам справи, не суперечить чинному законодавству.
Доводи апеляційної скарги не беруться до уваги, оскільки не спростовують фактичних обставин справи, встановлених судом.
Судове рішення відповідає нормам матеріального та процесуального права, та не може бути скасовано чи змінено з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, а тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів задоволенню не підлягає.
Судова колегія звертає увагу на те, що суд першої інстанції в резолютивній частині постанови помилково вказано: «… за актом перевірки від 14.07.209р…»замість: «… за актом перевірки від 14.07.2009…». Тим не менш цей недолік не впливає на законність прийнятої постанови в цій частині, а є підставою для розгляду питання про виправлення описки в порядку статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України судом першої інстанції.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Кримського республіканського відділення Фонду соціального захисту інвалідів залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 16.11.2009 у справі №2а-10541/09/2/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку та строки, які передбачені статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано 16 серпня 2010 р.