Копія
Іменем України
Справа № 2а-12551/09/4/0170
10.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
сторони не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Циганова Г.Ю. ) від 03.12.2009
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" (вул. Акь-Яр, 10, Фонтани, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95024)
до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим (вул. Мате Залки 1/9, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95053)
про скасування рішення,
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 року позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" до Державної податкової інспекції в місті Сімферополі Автономної Республіки Крим про скасування рішення, задоволені. Визнано протиправним і скасовано рішення Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим від 06.05.2009 №0008482303 про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" штрафних (фінансових) санкцій на суму 340,00 грн. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погодившись з зазначеною постановою суду, представник відповідача подав на адресу суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 року, прийняти нове рішення по справі, яким в задоволені позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія" відмовити.
Розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши у відкритому судовому засіданні повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судовому рішенні, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
На підставі статті 55 Конституції України, кожному гарантується право оскарження в суді рішень, дії або бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Приймаючи постанову про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Сімферопольська транспортна компанія", суд першої інстанції виходив з того, що заявлені вимоги обґрунтовані та відповідають нормам чинного законодавства.
Із висновками Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим погоджується колегія суддів, оскільки вважає їх правильними, заснованими на фактичних обставинах і вимогах закону.
При апеляційному переглядів справи встановлено, що відповідачем була проведена перевірка за дотриманням суб'єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій стосовно маршрутного таксі №51, про що 23.04.2009 було складено акт перевірки № (бланку) 001504, за висновками якого встановлено проведенням позивачем розрахункової операції (прийняття готівкових коштів у сумі 4,00грн. в оплату за проїзд) без застосування розрахункової книжки і видачі квитків.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 06.05.2009 прийняте рішення №0008482303 про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00грн.
Відповідно до статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Для органів державної податкової служби таким доказом є акт перевірки, в якому факти виявлених порушень повинні викладатися чітко, об'єктивно та в повній мірі. Лише за умови дотримання контролюючим органом зазначених вимог щодо фіксування фактів виявлених порушень є підстави для прийняття рішень про застосування штрафних санкцій.
Як вбачається з акту перевірки від 23.04.2009 №001504, перевіркою виявлені порушення позивачем пунктів 2, 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно із пунктом 5 статті 3 вказаного Закону суб'єкти підприємницької діяльності які здійснюють розрахункові операції в готівковій та /або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (надання послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані, у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.
У разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій, або використання незареєстрованої належним чином розрахункової книжки чи порушення встановленого порядку її використання, або використання незареєстрованих чи не прошнурованих книг обліку розрахункових операцій, або не зберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну встановлена відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності у вигляді штрафів (фінансових) санкцій у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян ( пункт 3 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послу").
Поза увагою заявника апеляційної скарги залишився той факт, що згідно пункту 4 статті 9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесенням друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електрону систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.
Квитки на міські авто маршрути - це розрахункові документи, бланки яких виготовлені друкарським способом з урахуванням вимог, установлених відповідними центральними органами виконавчої влади, та які видаються при реєстрації розрахункових операцій за разові послуги з перевезення пасажирів у міському автотранспорті (пункт 7.1 Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженому наказом Державної податкової адміністрації України від 01.12.2000 №105/5296).
Згідно статті 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" розрахункова книжка - належним чином зброшурована та прошнурована книжка, зареєстрована в органах державної податкової служби України, що містить номерні розрахункові квитанції, які видаються покупцям у визначених цим Законом випадках, коли не застосовуються реєстратори розрахункових операцій.
Отже, Закон не ототожнює поняття: розрахунковий документ, яким є квиток на проїзд у маршрутному таксі і розрахункова книжка, рівно як квиток і розрахункова квитанція, оскільки вони є різними за формою і змістом.
При цьому судова колегія зауважує, що штрафна санкція, яку застосував відповідач за дане порушення, передбачена за невикористання розрахункової книжки, а не за відсутність розрахункового документу. Позивач не заперечує факту не видачі розрахункового документу (квитка), що є порушенням пункту 2 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», проте не є підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій за пунктом 3 статті 17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Колега суддів, вважає, що оскільки відповідно до пункту 4 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкт господарювання звільняється від обов'язку застосування реєстратора розрахункових операцій та розрахункових книжок при продажу проїзних і перевізних документів на автомобільному транспорті, тому відповідачем невірно визначено позивачу правопорушення із відповідним застосуванням штрафних санкцій.
Викладені у постанові суду першої інстанції висновки про те, що застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00грн. згідно зі спірним рішенням є неправомірним і висновки акту перевірки від 23.04.2009 №001504, згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, мали бути підтверджені відповідачем.
У зв'язку з чим суд дійшов висновку, що акт перевірки від 23.04.2009 №001504 щодо фіксування факту проведення розрахункової операції без застосування розрахункової книжки і видачі квитків, як доказ у справі, одержано з порушенням закону.
Відповідно до частини третьої статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
На підставі наявних у справі доказів відповідно до вимог статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судовою колегією не приймається акт перевірки від 23.04.2009 №001504 як доказ встановлення факту порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".
Згідно зі статтею 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При цьому судова колегія виходить з того, що акт перевірки є основним джерелом фіксації та закріплення доказів правопорушення. Інші докази, окрім акту перевірки, що підтверджували б факт вчинення позивачем зазначеного порушення, відповідачем судовій колегії не надані через їх відсутність.
Згідно з частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Висновки, що викладені в акті перевірки від 23.04.2009 №001504, не підкріплені жодними доказами і носять характер суб'єктивних припущень.
За таких умов факт порушення позивачем пункту 5 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", слід вважати неналежно встановленим, отже, застосування до позивача штрафних санкцій в сумі 340,00грн. неправомірно.
Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки відносно проведення розрахункової операції без застосування розрахункової книжки і видачі квитків, що послужило підставою до винесення спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 340,00грн. документально не спростував надані позивачем вимоги.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Інші твердження відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не беруться судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки вони ґрунтуються на невірному тлумаченні вищевказаних нормативно-правових актів.
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до норм матеріального та процесуального права.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 03.12.2009 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано 16 серпня 2010 р.