Копія
Іменем України
Справа № 2-а-1644/09/2/0170
10.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
представник позивача: не з'явився;
представник відповідача: ОСОБА_2, довіреність № 3939/9/10-0 від 25.08.2009;
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В.) від 09.07.2009
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1 Крим, 97400)
до Державної податкової інспекції в місті Євпаторії Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 2/40, місто Євпаторія, Автономна Республіка Крим, 97416)
про визнання рішення протиправним та його скасування
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2009 позовні вимоги задовольнити. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної податкової інспекції в місті Євпаторія Автономної Республіки Крим від 15.09.2008 №0082802303 про застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 4038,00 грн.
Не погодившись з даною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, оскільки вона ухвалена при неповному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи.
Судова колегія, розглянувши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 01.09.2008 Державною податковою інспекцією у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим проведено перевірку по контролю за здійснення розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обороту суб'єктом підприємницької діяльності-приватним підприємцем ОСОБА_3, про що складено акт №000443 від 01.09.2008.
На підставі вказаного акту перевірки відповідачем 15.09.2008 прийнято рішення №0082802303 про застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій в сумі 4038,00грн.
Згідно з частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотримання необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Спірним рішенням від 15.09.2008 №0082802303 до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції в сумі 4038,00грн. за порушення пункту 2.6 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні", а саме, у акті перевірки зафіксовано неоприбуткування позивачем готівкових коштів у сумі 807,60грн. у період з 24.08.2008 по 31.08.2008.
Пунктами 7.1, 7.2, 7.3 статті 7 Положення "Про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", яка визначає порядок контролю за дотриманням порядку ведення операцій з готівкою, передбачено, що вимоги цієї глави застосовуються під час перевірок підприємств (підприємців) органами контролю, які діють згідно із законодавством України. Періодичність проведення цих перевірок та строк, протягом якого вони здійснюються, визначають безпосередньо органи контролю. Перелік підприємств (підприємців), що підлягають зазначеним перевіркам за конкретні періоди, визначається з урахуванням обсягів здійснюваних ними операцій з готівкою. Перевірка безпосередньо за місцезнаходженням підприємства (підприємця) здійснюється на підставі документів, визначених законодавством України за певний період - квартал, півріччя, рік тощо. Відповідальність за дотримання порядку ведення операцій з готівкою покладається на підприємців, керівників підприємств. Особи, які винні в порушенні порядку ведення операцій з готівкою, притягуються до відповідальності в установленому законодавством України порядку. У разі виявлення порушень установленого порядку ведення операцій з готівкою органи державної податкової служби України застосовують до порушників штрафні санкції на підставі подання органів контролю згідно з законодавством України.
Проте, поза увагою податкового органу залишився той факт, що санкції застосовані до позивача на підставі пункту 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" № 802/2001 від 07.09.2001, відповідно до якого за не оприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у п'ятикратному розмірі не оприбуткованої суми.
Пункт 2.6 Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні" визначає, що уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням реєстратора розрахункових операцій або використанням розрахункової книги оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у книзі обліку розрахункових операцій на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій (даних рахункових книг). Суми готівки, що оприбутковуються, мають відповідати сумам, визначеним у відповідних касових (розрахункових) документах.
Книгою обліку розрахункових операцій, відповідно до пункту 1 Положення, є прошнурована і належним чином зареєстрована в органах державної податкової служби України книга, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
У свою чергу, оприбуткуванням готівки є проведення підприємствами і підприємцями обліку готівки в касі на повну суму її фактичних надходжень у касовій книзі, книзі обліку доходів і витрат, книзі обліку розрахункових операцій.
Згідно з пунктами 4.1, 4.2 Положення для забезпечення здійснення розрахунків готівкою підприємства повинні мати касу (приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків), а усі надходження і видачу готівки в національній валюті відображати у касовій книзі.
Отже, оприбуткуванням готівки в касі підприємства, яке проводить готівкові розрахунки із застосуванням реєстратора розрахункових операцій (використанням розрахункової книги), є здійснення обліку такої готівки у книзі обліку розрахункових операцій (на підставі фіскальних звітних чеків реєстратора розрахункових операцій або даних розрахункової книги) та відображення надходжень цієї готівки у касовій книзі підприємства.
Вказана позиція відображена також в листі Державної податкової адміністрації України № 15658/7/23-7017 від 08.08.2007, який відповідно до підпункту 4.4.2 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами" є податковим роз'ясненням і позивач, як платник податків, який діяв відповідно до вищевказаних податкових роз'яснень, не може бути притягнутий до відповідальності.
Судом першої інстанції було досліджено книгу обліку розрахункових операцій, в який мали місце всі Z-звіти в розділі 2 "Облік руху коштів", у тому числі з 24.08.2008 по 31.08.2008, тобто, відсутнє не оприбуткування готівкових коштів в сумі 807,60грн.
За таких обставин, судова колегія приходить до висновку, що матеріалами справи спростовують висновки відповідача про відсутність у позивача Z-звіту №1021.
Таким чином, відповідач не надав докази, що підтверджують заперечення та факти, викладені в акті перевірки, що послужили підставою до винесення спірного рішення про застосування штрафних санкцій в сумі 4038,00грн.(807,60грн.х5=4038,00грн.), документально не спростував надані позивачем вимоги.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Конституції України, Держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.
Відповідно до статті 9 Конституції України, чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Такі міжнародні договори підлягають переважному застосуванню перед актами національного законодавства (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори України»).
Таким міжнародним договором у даному випадку є Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до статті 1 Першого протоколу до названої Конвенції ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства. Встановлено також виняток, відповідно до якого позбавлення майна держава може передбачити, якщо це необхідно для здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права. Це означає, що статтю 1 Першого протоколу слід розуміти так, як вона розуміється в практиці Європейського Суду з прав людини.
Зокрема, у багатьох рішеннях Європейського Суду з прав людини під майном розуміється будь-який економічний актив. Наприклад, у справі "Шмалько проти України" Європейський Суд з прав людини кваліфікував тривале невиконання судового рішення на користь заявника як втручання у його право на мірне володіння майном у розумінні статті Першого протоколу. У даному випадку застосування до позивача фінансових санкцій у сумі 4038,00грн. передбачає вилучення у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 грошових коштів у зазначеній сумі. Це дає підстави для кваліфікації спірного рішення відповідача, як його втручання у право власності позивача.
У даному випадку дії позивача не завдають будь-якої шкоди інтересам держави, суспільства або споживачів. За відсутності такої шкоди чи загрози її завдання до позивача були застосовані неправомірно фінансові санкції. Слід також враховувати, що актом перевірки не встановлено будь-яких фактів, які б свідчили про намагання позивача приховати доходи.
Викладене дає підстави для висновку про те, що відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини, спірне рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню.
Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності в порядку статей 69, 70, 86 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія дійшла до висновку про недоведеність відповідачем порушення позивачем вимог Положення "Про ведення касових операцій в національній валюті в Україні".
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею72 цього Кодексу.
Суд першої інстанції повно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, висновки суду, викладені в судовому рішенні, відповідають обставинам справи, тому підстав для скасування судового рішення відсутні.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у місті Євпаторії Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 09.07.2009 у справі №2а-1644/9/2/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя Г.М. Іщенко
Повний текст судового рішення
складено та підписано 16 серпня 2010 р.