Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-357/09/0121
15.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
розглянувши матеріали справи за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим на постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Самойлова О.В. ) від 14.10.2009
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 98100)
до Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим (вул. Українська, 44, місто Феодосія, Автономна Республіка Крим, 98100)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2009 позовні вимоги задоволені частково. Визнана бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим щодо не нарахування ОСОБА_2 доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 2 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня по 31 грудня 2008 року - противоправною. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 доплату до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 2 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 відповідно до статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року у сумі 713,09 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Вирішено питання про судові витрати.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим просить скасувати дану постанову, у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом у не повному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Як вбачається із матеріалів справи, позивачу на час закінчення Другої світової війни було менш 18 років, він є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, а саме має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Що стосується вимог позивача про нарахування та сплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з 22 травня 2008 року, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, з урахуванням сум, що вже виплачені позивачу.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність: з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Феодосія Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Феодосійського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.10.2009 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Суддя Г.М. Іщенко