Копія
Іменем України
Справа № 2а-7753/09/12/0170
03.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Котарева Г.М. ) від 26.10.09 по справі № 2а-7753/09/12/0170
за позовом ОСОБА_2 АДРЕСА_1
до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим (вул. Б. Хмельницького, 4, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95034)
про спонукання до виконання певних дій
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2009 відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного Управління Міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим про зміну формулювання наказу звільнення з органів внутрішніх справ, вказавши підстави для звільнення - через хворобу.
Не погодившись з постановою суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нову, якою задовольнити позов.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
При апеляційному перегляді встановлено, що згідно Наказу Управління Внутрішніх Справ Кримського облвиконкому від 10.03.1992, капітана міліції ОСОБА_2 звільнено у запас Збройних Сил за статтею 64 пункт “Є” Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, за порушення дисципліни.
Рішенням Роздольненського районного суду від 26.04.1993 ОСОБА_2 відмовлено в позові про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати.
Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ врегульовано порядок звільнення зі служби в органах внутрішніх справ.
Позивача було звільнено в запас Збройних сил України на підставі п “Е” пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, тобто за порушення дисципліни.
Згідно пункту 70 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, звільнення осіб середнього, старшого і вищого начальницького складу в запас і відставку провадилось до підполковника міліції, підполковника внутрішньої служби включно - начальниками управлінь внутрішніх справ Кримської АРСР, областей, міста Києва і рівними їм начальниками, яким таке право надано Міністром внутрішніх справ УРСР.
З матеріалів справи виходить, що позивач у 1999 році здійснював дії щодо оскарження рішення Роздольненського районного суду від 26.04.1993, проте за цивільною справою № 2 -72/1993 закінчився строк зберігання. Листом від 11.01.2000 Верховний суд Автономної Республіки Крим повідомив позивача про те, що він має право на звернення до суду із заявою про поновлення провадження у справі, проте провадження поновлено не було (аркуш справи 53).
Слід зробити висновок, що на час звернення позивача до суду з позовом про зміну формулювання звільнення, позивач скористувався правом на оскарження наказу від 10.03.1992 № 36л/с про його звільнення, вказаний наказ скасовано не було, рішення Роздольненського районного суду від 26.04.1993 щодо відмови в задоволенні позову ОСОБА_2 в поновлені на роботі, на час даного судового розгляду скасовано або змінено не було.
Так, згідно підпункту “б” статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ(в редакції, що діяла на час звернення), звільнення з органів внутрішніх справ через хворобу відбувається у разі визнання їх непридатними до військової служби в мирний час (у військовий час - обмежено придатними 2-го ступеня) за рішенням військово-лікарської комісії.
Статтею 70 Основ законодавства України про охорону здоров'я, введеного в дію з дня опублікування - 15 грудня 1992 року згідно з Постановою Верховної Ради України від 19 листопада 1992 року № 2802-XII військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза здійснюється військово-лікарськими комісіями, які створюються при військових комісаріатах і закладах охорони здоров'я Міністерства оборони України, Служби безпеки України та інших військових формувань. Порядок організації та проведення військово-лікарської експертизи встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до пункту 1.52 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, якщо колишній працівник органів внутрішніх справ із числа осіб рядового й начальницького складу порушує питання про визначення його придатності до служби чи перегляд постанови ВЛК, винесеної на час його фактичного звільнення з органів внутрішніх справ, то підрозділ по роботі з особовим складом органу внутрішніх справ за місцем проживання такої особи направляє до відповідної ВЛК, яка знаходиться в місцевості, де він мешкає, його заяву та особову справу. Якщо при цьому встановлено, що є підстави для задоволення прохання, то ВЛК дає експертну оцінку цим документам після стаціонарного обстеження з метою встановлення його придатності до служби на період звільнення. При цьому військово-лікарська комісія виносить постанову про придатність особи до служби в органах внутрішніх справ та причинний зв'язок її захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) зі службою.
Пункт 53 Порядку проведення військово-лікарської експертизи і медичного огляду військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу в системі МВС України, визначає, що Постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, контузії, травми, каліцтва) у колишніх осіб рядового й начальницького складу і колишніх військовослужбовців пов'язаного із захистом Батьківщини, проходженням служби в органах внутрішніх справ (проходженням військової служби), виноситься на основі цього Порядку та Положення про військово-лікарську експертизу і медичний огляд у Збройних Силах України, інших нормативно-правових актів МВС щодо цього питання.
Проте, згідно медичної довідки № 2891 від 17.08.84 ОВВК Медслужби Управління Внутрішніх справ Кримського Облвиконкому позивачу встановлено діагноз незрізшийся перелом б/бердової кістки лівої голені та зазначено, що хвороба набута позивачем внаслідок проходження служби в органах внутрішніх справ.
Також встановлено, що позивач знаходився у 2006 році на лікуванні, що підтверджується довідкою 6 -міської лікарні міста Сімферополя від 22.06.06.
Слід також зазначити, що 15 грудня 2008 року позивач звернувся до Головного Управління внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим з заявою про зміну пункту наказу про звільнення на пункт 64 “Б”, тобто через хворобу .
Відповідач відмовив ОСОБА_2 у задоволенні зазначеної заяви, мотивуючи відмову відсутністю підстав для внесення зазначених змін до наказу. Підставою для відмови в задоволенні заяви було те, що на час звільнення з органів внутрішніх справ позивача не було визнано хворим.
Проте, у постанові № 16 ВВК Управління міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 12.07.04 позивачу встановлено діагноз “перелом кісток лівої голені (08.09.1982р.)”, у зв'язку з виконанням службових обов'язків, а постановою № 17 ВВК від 04.12.07 позивачу встановлено діагноз “незрізшийся перелом кісток лівої голені, посттравматичний хронічний остеомієліт лівого голеностопного суглобу 1 ступені”, пов'язано з виконанням службових обов'язків, годен до військової служби.
Слід зазначити, що вказана постанова прийнята на момент звільнення з органів внутрішніх справ 10.03.1992.
Оскільки позивач звертався неодноразово з вказаних питань до відповідача, у відповіді Головного Управління міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим від 08.01.2009 вих. №2/Т-40 проінформовано позивача про те, що згідно статті 8 Закону України “Про звернення громадян” подальші звернення стосовно цих питань в подальшому розглядатись не будуть.
Отже, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, який передбачено законами України та обґрунтовано.
Крім того не вбачається фактів звернення позивача до Головного Управління міністерства внутрішніх справ України із будь-якими заявами про зміну підстав для звільнення через обмежений стан здоров'я на підставі пункту “в” статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ.
Також, дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ не встановлено строків звернення до суду для оскарження дії органів внутрішніх справ щодо внесення змін до наказів про звільнення. Згідно частини 2 статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, для звернення до адміністративного суду за захистом свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав , свобод чи інтересів.
Вбачається, що перша відмова щодо зміни формулювання наказу про звільнення Головним управлінням міністерства внутрішніх справ України в Автономній Республіці Крим надіслана позивачу 06.12.2007.
Позивач звернувся вперше до Євпаторійського міського суду 19.02.2009 тобто з порушенням встановлених строків.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами першою та другою статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, де пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Проте відповідачем таких клопотань не заявлено.
Статями 159, 163 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. В мотивувальній частині зазначаються встановлені судом обставини із посиланням на докази, а також мотиви неврахування окремих доказів.
З огляду на викладене, судова колегія дійшла висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга ОСОБА_2 - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 26.10.2009 у справі № 2а-7753/09/12/0170 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 09 серпня 2010 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко