Справа № 161/10082/24
Провадження № 1-кс/161/2853/24
про накладення арешту на майно
29 травня 2024 року м. Луцьк
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду Волинської області ОСОБА_1 при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань клопотання слідчого СВ Луцького ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
слідчого ОСОБА_3 ,
представника володільця майна ОСОБА_5 ,
25 травня 2024 року слідчий СВ Луцького ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 , за погодженням із прокурором Луцької окружної прокуратури ОСОБА_6 , звернувся до слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно, а саме, на колісний транспортний засіб марки «RENAULT», номер кузова: НОМЕР_1 , білого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вищепереліченим майном.
Своє клопотання слідчий мотивує тим, що СВ Луцького РУП ГУНП у Волинській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023030580002111 від 18 липня 2023 року, за ознаками злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 332 КК України, а тому з метою забезпечення збереження речового доказу та знаряддя злочину, який визнано таким постановою від 24 травня 2024 року, звернувся з відповідним клопотанням до слідчого судді.
Заслухавши пояснення прокурора та слідчого, які клопотання повністю підтримали та просили задовольнити, думку представника володільця майна, який заперечував щодо задоволення клопотання, посилаючись на те, що вилучений транспортний засіб не є речовими доказами у розумінні ч. 1 ст. 98 КПК України, відтак, його арешт не відповідає встановленій законодавцем меті, оглянувши та дослідивши матеріали клопотання та долучені до нього документи, матеріали кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підставне та підлягає до задоволення з наступних підстав.
Так, згідно до вимог ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.
Вимогами ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За змістом положень ст. 2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Згідно ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 131 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, дізнавача, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, дізнавач, прокурор звертається із клопотанням.
Судом встановлено, що з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, 24 травня 2024 року, на підставі дозволу орендаря земельної ділянки - ОСОБА_8 , проведено огляд місцевості, в ході проведення якого вилучено: колісний транспортний засіб марки «RENAULT», номер кузова: НОМЕР_1 , білого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та який вподальшому передано на зберігання до ВП №1 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Виходячи з положень КПК України, а також наданих слідчим матеріалів кримінального провадження, слідчий суддя дійшов висновку, що на вилучений під час огляду вищезазначений транспортний засіб, слід накласти арешт з метою забезпечення збереження речових доказів та знаряддя злочину, необхідності проведення з ним слідчих (розшукових) дій, забезпечення можливої спеціальної конфіскації у випадку встановлення причетності інших осіб, в тому числі, власника майна, до вчинення злочинів, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 332 КК України, та враховуючи те, що наявні усі підстави вважати, що таке майно дійсно відповідає критеріям, зазначеним у ст.ст. 98, 167 КПК України.
При цьому, прокурором та слідчим доведено необхідність виконання завдання арешту майна, а саме запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження, а тому на переконання слідчого судді, наявні законні підстави для накладання арешту.
Виходячи з вищезазначеного, слідчий суддя вважає за необхідне накласти арешт на вилучене майно.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-173, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання слідчого СВ Луцького ГУНП у Волинській області ОСОБА_3 про накладення арешту на майно - задовольнити.
Накласти арешт на майно, а саме, на колісний транспортний засіб марки «RENAULT», номер кузова: НОМЕР_1 , білого кольору, який на праві власності належить ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування вищепереліченим майном.
Копію ухвали вручити учасникам судового провадження.
Згідно до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що вподальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
На ухвалу може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя:/підпис/
Згідно з оригіналом:
Слідчий суддя Луцького міськрайонного суду ОСОБА_1