Справа № 161/8769/24
Провадження № 3/161/3278/24
м.Луцьк 30 травня 2024 року
Луцький міськрайонний суд в особі судді Філюк Т.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , -
- за ч.1 ст. 155-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
До Луцького міськрайонного суду Волинської області надійшли матеріали щодо ОСОБА_1 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 155-1 КУпАП. З протоколу вбачається, що згідно акту фактичної перевірки від 26.04.2024 при проведенні розрахункових операцій суб'єктом господарювання не забезпечено створення розрахункових документів в паперовій та/або електронній формі та видачу покупцям ( споживачам послуг) фіскальних чеків програмного реєстратора розрахункових операцій, чим порушено п.1,2 ст. 3 ЗУ « Про застосування реєстраторів розрахунквих операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».
В судовому засіданні захисник ОСОБА_1 - адвокат Козак А.Ю. просив закрити провадження в справі про адміністративне правопорушення у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.155-1 КУпАП, з підстав, викладених ОСОБА_1 в письмових поясненнях від 27.05.2024.
Всебічно, повно та об'єктивно дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що провадження підлягає закриттю з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно ст. ст.251, 252, 280 КупАП наявність адміністративного правопорушення і винність у його вчинені особи та інші обставини, що мають істотне значення для правильності вирішення справи про адміністративні правопорушення, підлягають доказуванню передбаченими законом способами, оцінка відповідних доказів має ґрунтуватись на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи у їх сукупності та законі. При розгляді справи про адміністративне правопорушення, поряд з іншим, підлягає з'ясуванню, чи було вчинено адміністративне правопорушення і чи винна дана особа у його вчинені та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність (ст. 9 КУпАП).
Диспозицією ч.1 ст.155-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення встановленого законом порядку проведення розрахунків у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг.
Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються ЗУ «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» № 265/95-ВР від 06.07.1995 зі змінами та доповненнями (далі Закон № 265/95-ВР), дія якого поширюється на усіх суб'єктів господарювання, їх господарські одиниці та представників (уповноважених осіб) суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції у готівковій та/або безготівковій формі.
Вимоги статті 278 КУпАП визначають, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує серед інших питань чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення.
Згідно із вимогамист.256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 30.04.2024 № 002245/07-05, ОСОБА_1 при проведенні розрахункових операцій не забезпечено створення розрахункових документів в паперовій та/або електронній формі та видачу покупцям ( споживачам послуг) фіскальних чеків програмного реєстратора розрахункових операцій, чим порушив п.1,2 ст. 3 ЗУ « Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.155-1 КУпАП.
Відповідно до вимог закону формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення його, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи.
Однак, як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 30.04.2024 № 002245/07-05, у ньому в порушення вимог ч.1 ст.256 КУпАП не вказано посаду особи, яка склала протокол, місце і час вчинення адміністративного правопорушення, а також не викладено чіткого і конкретного формулювання суті правопорушення із зазначенням сум покупок, які не проведені через РРО.
Статтею 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Положеннями ст.251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
З огляду на наведене, суд вважає, що протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , не відповідає вимогам ч.1 ст.256 КУпАП, а тому не може бути визнаний належним і допустимим доказом у розумінні статті 251 КУпАП.
Оскільки протокол про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 не відповідає вимогам ч.1 ст.256 КУпАП, суд позбавлений об'єктивної можливості з'ясувати обставини, що підлягають з'ясуванню при розгляді даної справи, як це регламентовано положеннями ст.280 КУпАП.
Вимоги ч.3 ст. 62 Конституції України регламентують, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Для того, щоб особа була притягнута до адміністративної відповідальності, необхідно довести наявність у її діях складу та події адміністративного правопорушення. При цьому, стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» у цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
Таким чином, в силу принципу презумпції невинуватості, діючого при розгляді справ про адміністративні правопорушення, всі сумніви у винуватості особи, що притягається до адміністративної відповідальності, тлумачаться на її користь, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Відповідно до положень ч.1 ст.6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини у справах "Лучанінова проти України", "Малофєєва проти Росії", суд виходить з того, що, як і у кримінальному провадженні, суд у цій справі має бути неупередженим і безстороннім і не вправі самостійно змінювати на шкоду особі формулювання правопорушення, викладене у фабулі протоколу про адміністративне правопорушення. Відповідне формулювання слід вважати по суті викладенням обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення, винуватість у скоєнні якого має бути доведено не судом, а перед судом у змагальному процесі. Суд також не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, оскільки таким чином, неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що провадження по справі відносно ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п.1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст.ст. 245, 247,251, 252, 280, ч. 1 ст.155-1 КУпАП, суд,
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 155-1 КУпАП закрити, на підставі ст. 247 п.1 КУпАП, в зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Волинської області, через Луцький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Луцького міськрайонного суду
Волинської області Філюк Т.М.