Справа № 159/3106/24
Провадження № 2-а/159/63/24
45008, м. Ковель, вул. Незалежності, 15, тел.: (03352) 5-90-66,
e-mail:inbox@kv.vl.court.gov.ua, веб-адреса: http://court.gov.ua/sud0306/
30 травня 2024 рокум.Ковель
Ковельський міськрайонний суд Волинської області у складі:
головуючого судді Чалого А.В.,
за участю секретаря судового засідання Конашук М.А.,
представника позивача Хохлова В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Ковель адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Волинській області ДПП Національної поліції України, поліцейського роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП капрала поліції Наумука Олександра Ігоровича про визнання протиправною та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,
14.05.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовною заявою в якій просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №758830 від 03.05.2024 про накладення на неї штрафу в сумі 510 гривень за порушення вимог ч. 2 ст. 122 КУпАП.
В обґрунтування вимог ОСОБА_1 зазначила, що 25.04.2024 вона рухалася на власному автомобілі Мерседес-Бенц, номерний знак НОМЕР_1 , в м. Ковель по головній асфальтованій дорозі, згідно розташованого там дорожнього знаку 2.3, по вул. Володимира Івасюка та повернула на вул. Ветеранів, де її наздогнав автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками, після чого позивачка зупинилась. Причиною зупинки було нібито порушення позивачкою п. 9.2. б ПДР України. ОСОБА_1 вчинення даного правопорушення заперечила, оскільки вважала, що рухаючись по головній дорозі не повинна вмикати покажчик повороту. Проте поліцейський ОСОБА_2 повідомив, що притягне позивачку до адміністративної відповідальності та розпочав розгляд справи, роз'яснивши їй її права. Оскільки позивачка повідомила, що бажає скористатися послугами адвоката, розгляд справи про адміністративне правопорушення перенесено, про дату, час та місце розгляду справи позивачку належним чином повідомлено не було.
04.05.2024 у застосунку "Дія" позивачка виявила повідомлення про накладення штрафу в сумі 510 грн на підставі постанови серія БАД № 758830 від 03.05.2024.
Позивачка зазначає, що з прийнятої капралом ОСОБА_2 постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАД № 758830 від 03.05.2024 вбачається, що позивачка, керуючи транспортним засобом Мерседес-Бенц В 180, реєстраційний номер НОМЕР_1 , 25.04.2024 в 11 год 23 хв в м. Ковель, вул. Залізнична, 3, під час зміни напрямку руху перед поворотом ліворуч не увімкнула (не подала сигналом) світовим покажчиком повороту відповідного напрямку чим порушила п.п. 9.2.6 ПДР України, чим скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАП, за що застосований штраф в сумі 510 грн.Протиправні дії поліцейського ОСОБА_2 змушують позивачку вернутися до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав, свобод та законних інтересів шляхом визнання протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 20.05.2024 відкрито провадження, справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою суду від 30.05.2024 відзив Відділу організації несення служби в м. Ковель УПП у Волинській області ДПП на позовну заяву у справі № 159/3106/24 повернуто без розгляду.
Позивачка в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив суд їх задовольнити.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, про час та місце слухання справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ст. 205 ч.1 КАС України неявка в судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: - на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Особливості провадження з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності передбачені ст. 286 КАС України.
Судом встановлено, що 03.05.2024 поліцейським роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП капітаном поліції Наумуком О.І. винесено постанову про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАД №758830 за ч. 2 ст. 122 КУпАП, згідно якої 25.04.2024 о 11 годині 23 хвилини в м. Ковель по вул. Залізнична, 3, водій, керуючи транспортним засобом, під час зміни напрямку руху, перед поворотом ліворуч не увімкнув ( не надав сигнал) світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п. 9.2б ПДР України.
До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 510, 00 грн.
Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб визначений Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 №3353-XII Учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. Учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Юридичні та фізичні особи, винні в порушенні законодавства про дорожній рух, відповідних правил, нормативів і стандартів, несуть відповідальність згідно з законодавством України (стаття 53 Закону №3353-XII).
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух», встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила дорожнього руху).
Згідно пункту 1.9. Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до підпункту «б» пункту 9.2 Правил дорожнього руху водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Частиною 2 статті 122 КУпАП передбачена відповідальність водіїв транспортних засобів за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Відповідно до вимог статті 7 КУпАП, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності.
Згідно із статтею 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Так, згідно частин 1, 2 статті 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які полягають, у порушенні правил дорожнього руху, відповідальність за які передбачена, зокрема, частиною 2 статті 122 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Виходячи із наведеної норми закону, вбачається, що притягнути до відповідальності за частиною 2 статті 122 КУпАП можна лише за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди із наведенням відповідних доказів.
Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (частина 2 статті 74 КАС України).
Відповідно до статті 251 КУпАП України доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).
Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Оскільки визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі, а тому суд під час розгляду справи повинен створювати необхідні умови для всебічного, повного й об'єктивного дослідження справи, однак не зобов'язаний підміняти собою учасників процесу, шукаючи докази виключно за власною ініціативою. Адміністративний суд має активно підтримувати перебіг провадження, досліджувати фактичні обставини справи в найбільш повному обсязі.
На обов'язок доведення саме відповідачем як суб'єктом владних повноважень правомірності винесення рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, правомірності та законності прийнятої постанови вказує Верховний Суд у постановах від 24.04.2019 (справа №537/4012/16-а), від 08.11.2018 (справа № 201/12431/16-а), від 23.10.2018 (справа № 743/1128/17), від 15.11.2018 (справа № 524/7184/16-а).
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд, переглядаючи наявний у матеріалах справи відеозапис зазначає, що такий не підтверджує факт вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП, а саме, порушення п. 9.2(б) ПДР, оскільки із оглянутого відеозапису вбачається, що 25.04.2024 о 11 год 23 хв ОСОБА_1 керувала транспортним засобом, який рухався в АДРЕСА_1 , як зазначено в оскаржуваній постанові.
Інших доказів вчинення позивачкою адміністративного правопорушення, внаслідок чого її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП, матеріали справи не містять.
З огляду на вищезазначене суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність накладення на позивачку адміністративного стягнення за порушення вимог підпункту (б) пункту 9.2 Правил дорожнього руху та вчинення нею адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП.
Юридична природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правовій презумпції, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
З урахуванням цього, при вирішенні даної справи суд виходить з принципу презумпції невинуватості особи, яка притягається до відповідальності.
У справах «Нечипорчук і Йонкало проти України» (рішення від 21.04.2011 року) та «Барбера, Мессеге і Ябардо проти Іспанії» (рішення від 06.12.1998 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що суд при оцінці доказів керується критерієм доведеності винуватості особи поза розумним сумнівом і така доведеність може випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою (п. 150 та 253 рішень відповідно).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Таким чином, суд вважає, що відповідач не виконав вимог ч. 2 ст.77 КАС України та не довів правомірності прийнятого ним рішення відносно ОСОБА_1 , у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що постанова БАД №758830 від 03.05.2024 підлягає скасуванню як незаконна, а вимоги позивачки є обґрунтованими і підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд враховує, що згідно із ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Тобто, якщо відповідачем у справі виступала посадова чи службова особа, то судові витрати стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, в якому працює ця особа. При цьому залучення такого суб'єкта владних повноважень до участі у справі в якості окремого учасника не вимагається.
Позивачкою був сплачений судовий збір в сумі 605,60 грн за вимогу про скасування оскаржуваної постанови. Таким чином, враховуючи факт повного задоволення позовних вимог, вказану суму судового збору слід стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Волинській області.
Керуючись ст. ст. 2, 8, 9, 72-77, 139, 241-246, 271, 272, 279, 283, 286 КАС України, суд,
Позов задовольнити повністю.
Постанову поліцейського роти з обслуговування м. Ковель УПП у Волинській області ДПП капрала поліції Наумука О.І. серії БАД №758830 від 03.05.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП у виді штрафу в сумі 510 гривень - скасувати, провадження по справі закрити.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Волинській області на користь ОСОБА_1 сплачений нею судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Головуючий:А. В. Чалий