Копія
Ухвала
Іменем України
Справа № 2а-1593/09/0107
04.08.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Ілюхіної Г.П. , Щепанської О.А.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим на постанову Залізничного районного суду м. Сімферополь (суддя Уржумова Н.В. ) від 18.09.09 по справі № 2а-1593/09/0107
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1
до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Сімферополя АР Крим (вул. Гагаріна, 14а, місто Сімферополь, Автономна Республіка Крим,95026)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії "Дітям війни"
Постановою Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18.09.2009 позов задоволено частково. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачене щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни за період з 01 серпня 2008 року - 31 липня 2009 року (включно) у розмірі 1188 грн. 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 судові витрати у розмірі 1 грн. 70 коп.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального права, судом в неповному обсязі з'ясовані обставини, що мають значення для справи. Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статей 6, 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", пунктів 9, 10 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого Указом Президента України № 121/2001 від 01.03.2001. Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Відповідно до частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження, якщо всі особи, які беруть участь у справі, заявили клопотання про вирішення справи за їхньої відсутності.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Залізничним районним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
ОСОБА_2 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 тобто, на час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01.01.2007, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права та пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними. Звуження змісту та обсягу конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня (стаття 48 Конституції України) шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів відповідно до статті 22 Конституції України не допускається.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Оскільки правові положення, які передбачають соціальні виплати, встановлені статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, є чинними, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є дитиною війни, тому має право на їх одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-IV від 18.11.2004, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Отже, ОСОБА_2 має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, так як має відповідний статус.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Колегія суддів вважає викладені у постанові суду першої інстанції висновки про необхідність часткового задоволення позову такими, що відповідають закону.
Законом України від 20.1.2005 дію статті 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” на 2006рік було зупинено, а згідно з Законом України від 19.01.2006 дію статті 6 Закону було відновлено, тобто, з 02.04.2006 стаття 6 Закону знов почала діяти. Але підвищення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, могло здійснюватися лише за певних умов, зокрема: поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Кабінет Міністрів України протягом 2006року рішення на виконання вимог статті 110 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006рік»не приймалося. Отже, встановлені законодавством умови підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, дітям війни у 2006 році не настали, позивачу у задоволенні позовних вимог у цій частині слід відмовити за необґрунтованістю.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за період з 09.07.2007 по 31.12.2007, та з 22.05.2008 по 31.07.2008, оскільки позивач звернувся до суду в серпні 2009року, тобто, поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не надав суду доказів про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.
Що стосується вимог позивача про нарахування та сплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008 рік, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з 01.08.2008 по 31.12.2008, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, з урахуванням сум, що вже виплачені позивачу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що всього позивачу за серпень-грудень 2008року та за період з 01.01.2009 по 31.07.2009 до виплати підлягало 1783,20грн., а фактично виплачено - 594,40грн.
Тобто, недоплачена сума складає 1188,80грн., яка і підлягає до виплати позивачу за період з 01.08.2008 по 31.07.2009.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Судове рішення є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про необґрунтованість вимог про протиправність дій відповідача, оскільки увесь спірний період відповідач діяв у межах своїх повноважень.
Керуючись статтями 195, 196, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Залізничного районного суду міста Сімферополя Автономної Республіки Крим від 18.09.2009 у справі №2а-1593/09 залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Верховного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення, в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис Г.П.Ілюхіна підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко