Справа №155/782/24
Провадження №2-а/155/11/24
28.05.2024 м. Горохів
Горохівський районний суд Волинської області в складі:
головуючого судді Сметани В.М.,
при секретарі судового засідання Воронюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення
Позивач 06 травня 2024 року звернувся до суду із позовною заявою до відповідача, про визнання протиправною та скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Свої позовні вимоги обґрунтовує , що постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, винесеною поліцейським відділенням поліції №3 (місто Сколе) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Дидів Ярославом Івановичем серії ЕНА №1951277 від 19 квітня 2024 року на нього було накладено адміністративне стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП в розмірі 510,00 гривень.
В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що з вказаною постановою він не згідний, вважає її незаконною і необґрунтованою, як такою, що не відображають дійсних обставин справи, складеною за відсутності належних доказів та з грубим порушенням чинного законодавства.
З урахуванням вищенаведеного просить постанову серії ЕНА №1951277 від 19 квітня 2024 року визнати протиправною та скасувати.
Ухвалою судді Горохівського районного суду Волинської області від 07 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено судове засідання.
Позивач в судове засідання не з'явився, подав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, позовну заяву підтримує та просить задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, зокрема у відповідності до ст. 268 КАС України засобами електронного зв'язку шляхом надіслання повідомлення про час та місце розгляду справи на електронну адресу, а також повторно на поштову адресу.
Відповідно до ч.ч. 2-3 ст. 268 КАС України, учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду. Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Згідно ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється
Вивчивши обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частково задоволенню з наступних підстав.
Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору у даній справі.
Судом встановлено, що 19 квітня 2024 року поліцейським відділенням поліції №3 (м. Сколе) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Дидів Я.І. винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 510,00 гривень. Відповідно до вказаної постанови 19 квітня 2024 року о 20 годині 25 хвилин в місті Сколе, траса М06 Київ - Чоп , 651 км, водій керуючи транспортним засобом здійснив обгін ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті, чим порушив п.16.6.в ПДР.
Згідно ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245КУпАП, встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП, закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до п.11 ч.1 ст.23 Закону України «Про Національну поліцію», визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів. Розгляд справи віднесено до компетенції Національної поліції.
Згідно ст.280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
Відповідно до пункту 14.6.в Правил дорожнього руху, обгін заборонено ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті та 100 м - поза населеним пунктом.
Згідно з ч.2 ст.122 КУпАП, відповідальність настає за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Як вже зазначалось вище, зі змісту постанови по справі про адміністративне правопорушення вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, яке виразилось у здійсненні обгону ближче ніж за 50 м перед пішохідним переходом у населеному пункті.
Суд зазначає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст.255 КУпАП.
Відповідно до ст.72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Відповідно до ч.2 вказаної статті, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно зі ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику суду як джерело права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини одним із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду є принцип рівності сторін, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом (п.26 рішення у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року, заява № 7460/03; п.23 рішення у справі «Гурепка проти України (№2)» від 08 липня 2010 року, заява №38789/04).
Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може гуртуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», роз'яснено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Верховний Суд у постанові від 23.10.2019 у справі №357/10134/17 звертає увагу судів на приписи ст.251 КУпАП, в якій обумовлено, що орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи на підставі доказів, тобто будь-яких фактичних даних, які встановлюються, зокрема, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також іншими документами. Звертає увагу, що відповідно до вимог статті 71 КАС України (в редакції на час ухвалення даної постанови), в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В силу принципу презумпції невинуватості, чинної в адміністративному праві, всі сумніви у вині особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Таким чином, саме відповідач, як суб'єкт владних повноважень, зобов'язаний довести правомірність складання ним постанови серія ЕНА №1951277 про притягнення до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Правил дорожнього руху, що стало підставою для зупинки транспортного засобу під його керуванням та здійснення розгляду справи в присутності позивача з дотриманням положень ст.268 КУпАП.
Відповідачем відповідно до ч.2 ст.77 КАС України, не надано жодних доказів порушення позивачем Правил дорожнього руху.
Крім того, відповідач, будучи двічі належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи не подав суду відзив на позовну заяву та жодних заперечень щодо задоволення позову.
На підставі викладеного, враховуючи ненадання відповідачем в розумінні ст.ст.73, 74 КАС України, належних та допустимих доказів на підтвердження порушення позивачем Правил дорожнього руху, не доведеність відповідачем, як суб'єктом владних повноважень правомірності своїх дій згідно положень ч.2 ст.2 КАС України, щодо прийняття ним постанови на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України, обґрунтовано та неупереджено, із урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, та не надання суду обґрунтованих доводів щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідно до норм чинного законодавства, суд приходить до висновку про протиправність прийнятого відповідачем рішення - постанови про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №1951277 та відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, що у відповідності до п.3 ч.3 ст.286 КАС України, є підставою для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у справі.
Разом з тим, звертаючись до суду з позовною вимогою про визнання оскаржуваної постанови протиправною, позивач ОСОБА_1 обрав неналежний спосіб захисту його прав, а належним та ефективним способом захисту прав позивача в спірних правовідносинах є скасування оскаржуваної постанови.
Частиною 1 статті 139 КАС України, передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як встановлено судом, позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір в розмірі 605,60 гривень, а тому відшкодування вказаної суми коштів, у зв'язку із задоволенням позову, необхідно покласти на відповідача.
Керуючись ст.ст. 9, 12, 72-77, 241-247, 257 КАС України, суд,-
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Скасувати постанову серії ЕНА №1951277 від 19 квітня 2024 року, складену поліцейським відділенням поліції №3 (місто Сколе) Стрийського РУП ГУНП у Львівській області старшим сержантом поліції Дидів Ярославом Івановичем про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП та накладення на останнього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 510,00 гривень, а провадження по справі закрити.
В іншій частині вимог позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління національної поліції у Львівській області на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) гривень 60 (шістдесят) копійок судового збору.
Рішення може бути оскаржене до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
На виконання п.4 ч.5 ст.246 КАС України, суд зазначає повне найменування сторін та інших учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 , адреса проживання: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина України № НОМЕР_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління національної поліції у Львівській області, місцезнаходження: місто Львів, площа Генерала Григоренка, 3, код ЄДРПОУ: 40108833.
Суддя Горохівського районного суду
Волинської області В.М. Сметана