іменем України
29 травня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/19058/23
Головуючий у першій інстанції - Логвіна Т. В.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/673/24
Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої - судді Мамонової О.Є.,
суддів - Висоцької Н.В., Онищенко О.І.,
із секретарем: Герасименко Ю.О.,-
учасники справи:
позивач: заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради,
відповідач: ОСОБА_1 ,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 ,-
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради на ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 березня 2024 року про відмову у забезпеченні позову заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради до ОСОБА_1 про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою,-
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 04.03.2024 у задоволенні заяви заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури про забезпечення позову відмовлено.
В апеляційній скарзі заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення заяви прокурора про забезпечення позову, яким у порядку забезпечення позову:
1. Накласти арешт на земельну ділянку площею 0.12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання судовим рішенням законної сили;
2. Заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, до набрання судовим рішенням законної сили.
Прокурор посилається на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що відповідач знаючи про наявність спору, свідомо може здійснити дії щодо розпорядження «фантомним» нерухомим майном та земельною ділянкою, що призведе до необхідності звернення до суду з новим позовом, неможливості своєчасно реального поновлення інтересів держави та повернення земельної ділянки належному власнику у придатному для використання стані, тобто унеможливить або ускладнить виконання рішення суду.
Прокурор зазначає, що позовні вимоги у цій частині стосуються повернення земельної ділянки Чернігівській міській раді, тому очевидним є зв'язок між обраним прокурором заходом забезпечення позову (арешт майна) і предметом позовних вимог (повернення ділянки титульному власнику).
Зауважує, що заявлений прокурором захід забезпечення позову шляхом накладення арешту на об'єкт нерухомого майна - земельну ділянку, відповідає змісту позовної вимоги про зобов'язання повернути спірну земельну ділянку.
Указує, що зі змісту оскаржуваної ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова, убачається, що судом узагалі не розглянуто заяви про забезпечення позову в частині заборони державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, до набрання судовим рішенням законної сили.
Вислухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора ОСОБА_3 , який проси задовольнити апеляційну скаргу, представника Чернігівської міської ради Манжули Н.Л., яка поклалась на розсуд суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення заяви про забезпечення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судом у справі встановлено, що грудні 2023 року заступник керівник Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив:
1. Усунути перешкоди у здійсненні Чернігівською міською радою права користування та розпорядження земельною ділянкою водного фонду, площею 0,12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом:
- зобов'язання ОСОБА_1 повернути земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь держави в особі Чернігівської обласної ради;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2163751574101) з одночасним припиненням за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на цю земельну ділянку;
- скасування в Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки площею 0,12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на судовий будинок, за адресою: АДРЕСА_1 , (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1563882274101) з одночасним припиненням за ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) права власності на цей садовий будинок.
Одночасно з позовом заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури подав заяву про забезпечення позову, в якій просив:
1. У порядку забезпечення позову накласти арешт на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання судовим рішенням законної сили;
2. У порядку забезпечення позову накласти арешт на садовий будинок, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , як належний на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), до набрання судовим рішенням законної сили;
3. Заборонити державним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, до набрання судовим рішенням законної сили.
Заяву обґрунтовував тим, що заявлені способи забезпечення позову є співмірними із заявленими вимогами, оскільки спір щодо земельної ділянки є реальним, носить матеріальний характер, а відсутність обтяжень щодо садового будинку та земельної ділянки не перешкоджатиме подальшій зміні речових прав на них на користь третіх осіб. Зазначені способи забезпечення позову не перешкоджатимуть відповідачу володіти та користуватись земельною ділянкою, у випадку відмови у позові відповідачу не буде завдано значних збитків.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що:
- предметом позову в даній справі є вимоги немайнового характеру і спір стосується усунення перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою (негаторний позов);
- заступником керівника Чернігівської обласної прокуратури до заяви не надано доказів на підтвердження того, що відповідачем вчинялися чи вчиняються будь-які дії, спрямовані на відчуження вказаного нерухомого майна, або про намір такого відчуження, а також доказів, які б свідчили про наявність фактичних обставин, що невжиття заявлених заходів може унеможливити ефективний захист та поновлення прав позивача (у разі задоволення позову).
Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з огляду на наступне.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі. Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій зі сторони відповідача, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на його користь, в тому числі з метою запобігання потенційним труднощам у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволення вимог позивача.
У постанові від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 Велика Палата Верховного Суду виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Згідно зі ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується зокрема накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.
Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
У постанові від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 Велика Палата Верховного Суду констатувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову.
Ключовим при розгляді заяви про забезпечення позову, є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами.
Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (§§ 60, 61 рішення від 13 січня 2011 року у справі "Кюблер проти Німеччини", заява № 32715/06). Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".
Із урахуванням цього, будь-яке можливе забезпечення позову, у випадку найменшої загрози його невиконання, є виправданим, якщо занижує поріг легітимного сподівання особи на захист свого порушеного права, і є законним, необхідним та збалансованим із правами усіх сторін спору.
Судом встановлено, що відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта ОСОБА_1 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, площею 0,12 га з цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва (а.с.45-46).
Між сторонами наявний спір з приводу земельної ділянки із цільовим призначенням для ведення індивідуального садівництва з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, площею 0,12 га, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , стосовно якої встановлено факт протиправної реєстрації за фізичною особою речового права на об'єкт самочинного будівництва, а також безоплатної приватизації земельної ділянки водного фонду на території міста Чернігів уздовж узбережжя річки Десна, що призвело до істотного порушення майнових прав територіальної громади міста Чернігова в частині самочинної забудови та неправомірного відчуження у приватну власність земельної ділянки комунальної власності.
Колегія суддів приходить до висновку, що існує достатньо обґрунтоване припущення, що власник спірного майна може реалізувати майно чи підготувати дії до його реалізації, витратити кошти не для здійснення розрахунків з позивачем, укласти договір поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання.
Таким чином, виходячи з предмету спірних правовідносин, дійсних обставин справи, обраний вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку та заборони державним кадастровим реєстраторам ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, до набрання судовим рішенням законної сили, суд вважає обґрунтованим так як арешт майна - це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Накладення арешту на майно має на меті обмеження особи у праві розпоряджатися таким майном і його застосування не призведе до невиправданого обмеження майнових прав власника, оскільки арештоване майно фактично зберігається у володінні та користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним.
Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 та у постанові Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі №643/15394/19.
Жодних обмежень щодо застосування такого виду забезпечення позову, як накладення арешту на майно (грошові кошти), лише у сфері майнових спорів або заборони його застосування при вирішенні немайнового спору цивільне процесуальне законодавство не містить (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі №754/5683/22).
Разом з тим, накладення арешту на нерухоме майно забезпечить реальний захист прав позивача у випадку прийняття рішення на його користь.
Таким чином, подана прокурором заява про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Одночасно слід зазначити, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення.
Цивільний процесуальний закон не зобов'язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення.
Керуючись ст. 149, 150, 367, 374, 376 ч.1 п.4, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради - задовольнити.
Ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 04 березня 2024 року - скасувати.
Заяву заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Чернігівської міської ради - задовольнити.
Накласти арешт на земельну ділянку площею 0,12 га з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ).
Заборонити державним кадастровим реєстраторам Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються земельної ділянки з кадастровим номером 7410100000:02:051:0065.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 30.05.2024.
Головуюча О.Є.Мамонова
Судді: Н.В. Висоцька
О.І. Онищенко