30 травня 2024 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 750/2244/24
Головуючий у першій інстанції - Требух Н.В.
Апеляційне провадження № 22-з/4823/54/24
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, -
У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив стягнути з відповідачки на його користь 507 794, 34 грн у відшкодування моральної шкоди.
Мотивуючи заявлені вимоги, зазначав, що 18 січня 2021 року позичив в борг матері, яка є відповідачкою у справі, 13 150 доларів США з метою придбання нею квартири. У написаній розписці ОСОБА_2 зобов'язалася повернути кошти за його вимогою, але не пізніше 05 січня 2024 року. Наступного дня, 19 січня 2021 року ОСОБА_2 запропонувала позивачу придбати у неї двокімнатну квартиру, яка в подальшому мала перейти у власність дітей позивача. Погодившись на пропозицію, ОСОБА_1 передав відповідачці у якості завдатку 13 050 доларів США.
Зобов'язання щодо повернення грошових коштів та укладення з позивачем договору купівлі-продажу квартири відповідачка не виконала, у зв'язку з чим позивач зазнав моральної шкоди, яка полягає у душевних стражданнях, порушенні нормальних життєвих стосунків з батьками та дітьми, погіршенні фізичного стану. Завдану моральну шкоду оцінив у 507 794,34 грн.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2024 року справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди передано на розгляд до Новозаводського районного суду м. Чернігова.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 08 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2024 року - без змін.
16 травня 2024 року до Чернігівського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 , в якій він просить винести додаткове рішення у справі, оскільки у постанові Чернігівського апеляційного суду від 08 травня 2024 року за результатами розгляду його апеляційної скарги не вирішено питання про залишення його позову без розгляду.
Заявник зазначав, що у лютому 2024 року звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова з позовом до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди, проте, ухвалою цього суду від 26 лютого 2024 року справу за його позовом передано за підсудністю до Новозаводського районного суду м. Чернігова. Наведене судове рішення заявник оскаржив в апеляційному порядку. Згодом, використавши визначене ЦПК України право, ОСОБА_1 скерував до Деснянського районного суду м. Чернігова заяву про залишення його позову без розгляду.
Указував, що до письмових пояснень, наданих апеляційному суду, додав копію заяви про залишення позову до ОСОБА_2 без розгляду та просив врахувати її при розгляді його апеляційної скарги, оскільки можливості подання до суду апеляційної інстанції заяви про залишення позову без розгляду процесуальним законодавством не передбачено. Розглянувши апеляційну скаргу заявника по суті, колегія суддів проігнорувала його вимогу про залишення його позову без розгляду і не прийняла рішення з цього питання, що потребує постановлення відповідного додаткового рішення.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи заяви, апеляційний суд приходить висновку, що у задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення належить відмовити, враховуюче наступне.
Статтею 270 ЦПК України визначені підстави, за яких суд має повноваження ухвалити додаткове рішення. Так, за змістом п. 1 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення.
Вимоги до змісту рішення суду встановлені ст. 265 ЦПК України. Так, рішення суду складається, зокрема, з мотивувальної частини із зазначенням фактичних обставин, встановлених судом, та змісту спірних правовідносин; мотивованої оцінки кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову; чи були і ким порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких мало місце звернення до суду; та з резолютивної частини із зазначенням висновку суду про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної із заявлених вимог.
За приписами п. 20 постанови Пленуму ВСУ «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року додаткове рішення може бути ухвалено лише у випадках і за умов, передбачених ст. 270 ЦПК України; воно не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. При порушенні питання про ухвалення додаткового рішення з інших підстав суд ухвалою відмовляє в задоволенні заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що позовною вимогою визначено стягнення з ОСОБА_2 моральної шкоди. Дійшовши висновку про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до Новозаводського районного суду м. Чернігова за підсудністю, суд першої інстанції виходив з того, що місцеперебування відповідачки ОСОБА_2 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що територіально відноситься до підсудності Новозаводського районного суду м. Чернігова. Провадження у справі не відкривалось, спір по суті не вирішувався.
Не погодившись з ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2024 року про передачу справи за підсудністю до іншого суду, 12 березня 2024 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою (а.с. 29-32).
09 квітня 2024 року ОСОБА_1 скерував до апеляційного суду заяву, в якій повідомив, що 14 березня 2024 року подав до Деснянського районного суду м. Чернігова заяву про залишення позову до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди без розгляду і просив врахувати цю обставину при розгляді його апеляційної скарги (а.с. 70-72).
Розглядаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 в межах її доводів та вимог відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, колегія суддів не мала процесуальних підстав для вирішення заяви про залишення позову без розгляду, оскільки предметом апеляційного розгляду було оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2024 року про передачу справи за позовом ОСОБА_1 за підсудністю до іншого суду.
Апеляційний суд зважає на те, що саме позивач ініціює процес, який спрямований на захист порушеного права. Якщо потреба в судовому захисті відпадає, позивач може скористуватись своїм правом припинити процес, подавши до початку розгляду справи по суті заяву про залишення позову без розгляду (п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції, на підставі ч. 1 ст. 377 ЦПК України, може скасувати повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених ст. 255 та 257 цього Кодексу, лише судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи. Тобто, відповідно до норм цивільного процесуального законодавства до повноважень суду апеляційної інстанції не входить залишення позову без розгляду без ухвалення рішення у справі.
Крім цього, як указує сам ОСОБА_1 , заяву про залишення позову без розгляду ним скеровано до Деснянського районного суду м. Чернігова. Апеляційний суд не має процесуальних повноважень для вирішення заяв та клопотань, що адресовані іншому суду та іншої інстанції.
Таким чином, посилання ОСОБА_1 на недотримання апеляційним судом норм процесуального права при розгляді його апеляційної скарги на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова не беруться до уваги колегії суддів, оскільки вони ґрунтуються на невірному та довільному тлумаченні заявником положень правових норм. Отже, ухвалення додаткового рішення з тих мотивів, які зазначає у своїй заяві ОСОБА_1 , цивільно-процесуальним законодавством не передбачено.
Ураховуючи наведене, колегія суддів вважає викладені в заяві про ухвалення додаткового рішення доводи безпідставними, а тому її належить залишити без задоволення.
Керуючись ст. 270, 367, 390 ЦПК України, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 26 лютого 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди - відмовити.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова