30 травня 2024 року
м. Хмельницький
Справа № 686/304/24
Провадження № 22-ц/4820/963/24
Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Корніюк А.П. (суддя - доповідач), П'єнти І.В., Талалай О.І., секретар судового засідання Дияк Я.А.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу №686/304/24 за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Акцент-Банк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року (суддя Павловська А.А.) у справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги і матеріали справи, суд
Звертаючись до суду із позовом, Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі - Банк, АТ «А-Банк») вказувало, що 18.03.2017 відповідачка приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви позичальниці надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на рахунок зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 46,80% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом та видано платіжну картку. Відповідачка підтвердила свою згоду на те, що підписана анкета-заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті, складає між нею та Банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. АТ «А-Банк» свої зобов'язання за договором та угодою виконало в повному обсязі, надавши позичальниці кредит у розмірі, відповідно до умов договору. Проте остання, в порушення умов кредитного договору, взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, внаслідок чого станом на 05.10.2023 виникла заборгованість у розмірі 96236,88 грн, з них: 56108,22 грн - заборгованість за кредитом; 40128,66 грн - заборгованість по відсоткам.
У зв'язку з цим АТ «А-Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором №б/н від 18.03.2017 у розмірі 96236,88 грн.
Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року позов АТ «А-Банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «А-Банк» заборгованість за кредитним договором б/н від 18.03.2017 у розмірі 20752,73 та судовий збір у розмірі 578,78 грн.
Не погоджуючись із цим рішенням суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог, АТ «А-Банк» оскаржило його в цій частині апеляційному порядку, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Так, Банк вказує, що ОСОБА_1 в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в А-Банку підтвердила під розпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг та зобов'язалася в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до них, викладеними на сайті Банку. Як вбачається з розрахунку заборгованості, боржниця користувалась кредитом, а значить ознайомилася з Умовами і Правилами надання банківських послуг в А-Банку і погодилася з ними, оскільки цей кредитний договір є договором оферти. Доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення частини 2 статті 638, частини 2 статті 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією та сплата періодичних платежів.
Банк вважає, що позичальниця отримала кредитну картку та скористалася кредитними коштами і цим самим підтвердила свою згоду з умовами, що діяли на момент зняття коштів і вже повинна сплачувати процентну ставку. На думку Банку, міськрайонний суд мав стягнути відсотки у розмірі облікової ставки Національного банку України.
Також, апелянт зазначає, що суд, пославшись на правову позицію, викладену в постанові від 03.07.2019 по справі №342/180/17, повинен був стягнути з відповідачки заборгованість за тілом кредиту, як це фактично зробив Верховний Суд у зазначеній постанові, однак судом цю позицію не було взято до уваги.
Крім того, на думку представника позивача, сумніви суду першої інстанції щодо розрахунку заборгованості є необґрунтованими, однак на підтвердження вірності розрахунку Банк надав банківську виписку.
Тому, АТ «А-Банк» просить скасувати рішення в оскаржуваній частині та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 до апеляційного суду не надходив.
Згідно частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Положеннями часини 2 статті 247 ЦПК України передбачено, що у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.
Так як позивачем оскаржується рішення в частині відмови у задоволені позовних вимог, тому апеляційним судом не переглядається судове рішення в частині задоволених позовних вимог АТ «А-Банк» про стягнення з ОСОБА_1 20752,73 грн заборгованості за кредитним договором. Адже, відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 03 жовтня 2018 року у справі №186/1743/15-ц визначено, що у разі, якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини ні в мотивувальній, ні в резолютивній частині судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.
Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно положень частин 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів вважає, що рішення в оскаржуваній частині відповідає вимогам статті 263 ЦПК України.
Так, судом вірно встановлено, що факт укладення між АТ «А-Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору підтверджується письмовою Анкетою - заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у А-Банку від 18 березня 2017 року, підписаною уповноваженою Банком особою та відповідачкою, відповідно до якої остання погоджується, що ця заява разом із Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між нею і Банком договір про надання банківських послуг.
Також відповідачка засвідчила, що вона ознайомилась з договором про надання банківських послуг до його укладення і погодилася з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг погодилася отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту. Відповідачка зобов'язалася виконувати вимоги Умов та Правил надання банківських послуг, а також регулярно самостійно знайомитися з їх змінами на сайті А-Банку і підтвердила, що ознайомилася та погодилася з Умовами та Правилами надання послуги накопичення скарбничка і згодна оформити дану послугу (а.с.7).
Як слідує із довідки за картами АТ «А-Банк», відповідачці відкрито рахунок № НОМЕР_1 та видано картки: № НОМЕР_2 , строком дії до вересня 2020 року; № НОМЕР_3 , строком дії до грудня 2024 року; № НОМЕР_4 , строком дії до липня 2027 року (а.с.19).
Згідно довідки за лімітами АТ «А-Банк» ОСОБА_1 18.03.2017 встановлено кредитний ліміт у розмірі 2000 грн; 28.07.2017 - збільшено до 2500 грн; 23.10.2017 - збільшено до 4000 грн; 24.10.2017 - збільшено до 4000 грн; 19.12.2017 - збільшено до 11000 грн; 16.01.2019 - збільшено до 14000 грн; 16.04.2019 - збільшено до 25000 грн; 10.07.2019 - збільшено до 50000 грн; 13.07.2021 - збільшено до 57000 грн; 23.09.2023 - зменшено до 56200 грн (а.с.20).
З виписки по карті ОСОБА_1 рахунок НОМЕР_5 за період з 18.03.2017 по 05.10.2023 вбачається, що остання отримувала кредитні кошти та користувалася ними, періодично погашаючи заборгованість (а.с. 8-18).
За розрахунком Банку, доданим до позову, станом на 05.10.2023 Банк розрахував заборгованість ОСОБА_1 в розмірі 96236,88 грн, із них: 56108,22 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 40128,66 грн - заборгованість за простроченими відсотками (а.с.4-6).
Відповідно до частин 1, 2 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).
За змістом частин 1, 2 статті 207 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Обов'язковість скріплення правочину печаткою може бути визначена за письмовою домовленістю сторін.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (частина 1 статті 626 ЦК України).
В силу частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно зі статтею 638 ЦК України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Як передбачено частиною 1 статті 633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Із положень частини 1 статті 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Частиною 1 статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
За змістом частин 1, 2 статті 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
В силу частини 1 статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення 35355,49 грн заборгованості за кредитом та 40128,66 грн заборгованості по відсоткам, суд першої інстанції виходив з недоведеності наявності у позичальниці ОСОБА_1 заборгованості по кредиту в розмірі 35355,49 грн та з відсутності підстав для стягнення нарахованої заборгованості по відсоткам, адже надані Банком Умови і правила обслуговування та Тарифи не містять підпису відповідачки, тому відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді такі істотні умови договору, як розмір, порядок нарахування та сплати відсотків за користування кредитними коштами.
Судова колегія вважає, що такий висновок суду першої інстанції відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи.
Так, оцінивши у відповідності до вимог статті 89 ЦПК України надані Банком докази: Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку від 18.03.2017, довідку за картами АТ «А-Банк», довідку за лімітами АТ «А-Банк», виписку по картці, Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витяг з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», міськрайонний суд прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем узгодження між сторонами договору №б/н від 18.03.2017 таких істотних умов, як розмір та порядок нарахування і сплати процентної ставки за користування кредитними коштами, адже підписана відповідачкою ОСОБА_1 . Анкета-заява від 18.03.2017 не містить узгодженої сторонами розміру процентної ставки, порядку її нарахування та сплати (а.с.7).
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів, що саме з цією редакцією Витягу з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» та Витягу з Тарифів користування кредитною карткою «Універсальна», «Універсальна GOLD», що додані до матеріалів справи (а.с. 21-28), ознайомилася і погодилася відповідачка, підписуючи 18.03.2017 Анкету - заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку.
А тому, висновок суду першої інстанції про те, що наданий позивачем Витяг з Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору, якщо вони не підписані та не визнаються позичальницею, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальниці, що підписана останньою.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, апеляційний суд вважає, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права, бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді анкети - заяви про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», оскільки Умови та правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
А тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору Банком було дотримано вимог щодо повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження із відповідачкою саме тих умов, які вважав узгодженими Банк.
Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності і розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору.
Згідно частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції вірно виснував, що до спірних правовідносин не можуть бути застосовані правила частини 1 статті 634 ЦК України, які регламентують правові засади договору приєднання, що узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена у постанові від 03 липня 2019 року (справа №342/180/17, провадження №14-131цс19), яка відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України підлягає врахуванню судами при застосуванні норм права.
А тому, з огляду на наведене, голослівними є доводи апеляційної скарги про неврахування судом першої інстанції фактичного прийняття ОСОБА_1 пропозиції (акцепту) до укладення договору (дії останньої та сплата періодичних платежів) та наявність підстав для сплати позичальницею відсотків за користування кредитними коштами та їх стягнення в судовому порядку.
Безпідставними також, на думку судової колегії, є твердження в апеляційній скарзі на те, що відмова у стягненні процентів є неправомірною із посиланням на положення частини 1 статті 1048, частини 1 статті 1054 ЦК України, оскільки предметом спору у цій справі є стягнення процентів, які, як вважає позивач, встановлені договором. Водночас, вимог про стягнення процентів за користування коштами, встановлених законом, позивачем не заявлялося.
Аргументи АТ «А-Банк», як на підставу апеляційного оскарження судового рішення про застосування судом норм права без урахування висновків у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, зазначених в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки суд першої інстанції, мотивуючи постановлене ним рішення, вірно застосував висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17. А твердження АТ «А-Банк» про неправомірність застосування судом першої інстанції вказаного правового висновку касаційного суду є безпідставними.
Також слід зазначити, що оскаржуючи рішення в частині відмовлених позовних вимог, в тому числі і у стягненні 35355,49 грн заборгованості за кредитом, представником позивача у апеляційній скарзі не наведено доводів щодо незаконності оскаржуваного рішення в цій частині.
Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання арреllatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція по суті є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.
Зважаючи на вищенаведене, судова колегія вважає, що вирішуючи спір на підставі наданих доказів, суд першої інстанції правильно визначив характер спірних правовідносин та норми матеріального права, що підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, в результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, що в оскаржуваній частині відповідає вимогам матеріального та процесуального права. І підстави в межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду в оскаржуваній частині відсутні.
Згідно зі статтею 141 ЦПК України судові витрати у зв'язку з переглядом судового рішення перерозподілу не підлягають.
Керуючись статтями 374, 375, 382 384, 389 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без задоволення.
Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 березня 2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Акцент-Банк» залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.
Повне судове рішення складено 30 травня 2024 року.
Судді А.П. Корніюк
І.В. П'єнта
О.І. Талалай