Копія
Іменем України
Справа № 2а-3652/09/0118
27.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Єланської О.Е. , Щепанської О.А.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін: не з'явились
розглянувши апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим (суддя Онищенко Т.С. ) від 29.10.09 по справі № 2а-3652/09/0118
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Залісся,Сімферопольський район, Автономна Республіка Крим,97567)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Дм. Ульянова, 6, місто Сімферополь,95013)
про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни"
Постановою Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2009 позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Відмовлено у поновленні пропущеного строку для звернення до суду. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим здійснити ОСОБА_2 нарахування та забезпечити виплату недотриманої щомісячної соціальної допомоги за період з 28.09.2008 по 31.10.2009(включно), відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни", в розмірі 1261,06 грн. В задоволенні решти позовних вимог позивачу відмовлено. Також, судом вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В апеляційній скарзі Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим просить скасувати постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2009, у позовних вимогах відмовити в повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанову суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Так, відповідач вважає, що судом першої інстанції невірно застосовано норми статті 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", статей 28, 72, 73 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а кошти Пенсійного Фонду не включаються до складу Державного бюджету України.
Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Сімферопольським районним судом Автономної Республіки Крим норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Правовий статус дітей війни, основи їх соціального захисту встановлюються Законом України "Про соціальний захист дітей війни" № 2195-ІV від 18.11.2004 (із змінами та доповненнями). Цей Закон гарантує їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і соціальної підтримки.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" дитина війни - особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02 вересня 1945 року) Другої світової війни було менш 18 років.
Згідно зі статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" в редакції Закону України № 489-V від 19.12.2006, що діяла з 01 січня 2007 року, дітям війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
ОСОБА_2 народилася 04 січня 1941року, тобто, на час закінчення Другої світової війни їй було менш 18 років, є пенсіонером за віком і має статус "дитина війни".
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для дітей війни, а саме, має право на отримання підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог щодо нарахування та стягнення щомісячної державної соціальної допомоги за 2007рік та за період з 01 січня по 27 вересня 2008року, оскільки позивач звернувся до суду 28.09.2009, тобто, поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України, та не надав суду доказів про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 положення статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладений в такій редакції: “Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”) до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни”.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 № 10-рп/2008 підпункт 2 пункту 41 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними).
При цьому, Конституційний Суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону України про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Як зазначив Конституційний Суд України, це суперечить вимогам статті 3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Згідно зі статтею 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок Державного бюджету України. За умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячних надбавок дітям війни це створює ситуацію правової невизначеності стосовно джерела коштів, з яких має виплачуватися зазначене підвищення. Однак, це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, в тому числі й на отримання цього підвищення, яке прямо передбачене законом.
Конституційний Суд України неодноразово в своїх рішеннях №10-рп/2008 від 22.05.2008, №26-рп/2008 від 27.11.2008 підкреслював, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування” № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Статтею 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” № 107-VІ від 28.12.2007 встановлений розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 01.01.2008 -470,00грн., з 01.04.2008 -481,00грн., з 01.07.2008 -482,00грн., з 01.10.2008 -498,00грн.
Відповідно до статті 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік” розмір прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для основних соціальних і демографічних груп населення дорівнює розмірам, що діяли у грудні 2008 року, тобто у розмірі 498,00грн.
Що стосується вимог позивача про нарахування та сплати щомісячної державної соціальної допомоги за 2008-2009 роки, то в цієї частині позов підлягає частковому задоволенню, а саме: з 28.09.2008 по 31.10.2009, оскільки в травні 2008 року набрало законної сили Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008 про визнання такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) підпункт 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28.12.2007, з урахуванням сум, що вже виплачені позивачу.
Судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що щомісячна державна соціальна допомога, як дитини війни, за період з 28.09.2008 по 31.10.2009 дорівнює 1261,06грн. з урахуванням часткової виплати (вересень 2008 -14,46грн., жовтень-грудень 2008- 448,20грн., січень-жовтень 2009- 1494,00грн., всього 1956,66грн., а фактично сплачено- 695,60грн. ).
Отже, належить нарахуванню та стягненню з відповідача на користь позивача щомісячна грошова соціальна допомога за період з 28.09.2008 по 31.10.2009 дорівнює 1261,06грн.
Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, воно є законним та обґрунтованим, й не може бути скасовано з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
З таких підстав, судовій колегії дає право для висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції залишенню без змін.
Керуючись частиною третьою статті 24, статтями 195, 197, частиною першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі міста Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 29.10.2009 у справі №2а-3652/09/0118 залишити без змін.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного суду України протягом одного місяця з моменту проголошення відповідно до статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст судового рішення виготовлений 02 серпня 2010 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис О.Е.Єланська підпис О.А.Щепанська
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко