Копія
Іменем України
Справа № 2а-2301/09/2770
20.07.10 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Іщенко Г.М.,
суддів Омельченка В. А. , Кучерука О.В.
секретар судового засідання Кисельова А.О.
за участю сторін:
представник позивача: Кухарєнко Віра Миколаївна, довіреність № 04-01 від 11.01.2010
представник відповідача: Прохорчук Володимир Миколайович, пспорт НОМЕР_1 виданий Гагарінським РВУМВС України в місті Севастополі 18.11.97, протокол № 2 від 29.01.2002.
розглянувши апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Плієва Н.Г. ) від 30.11.09 по справі № 2а-2301/09/2770
за позовом Севастопольського транспортного прокурора (вул. Вороніна 11, місто Севастополь,99011)
в інтересах держави в особі: Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя 20-а, місто Севастополь,99011)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атла-Т" (Набережна Рибпорта, 19-А, місто Севастополь,99014)
про стягнення заборгованості
Постановою Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.11.2009 відмовлено у задоволенні позову Севастопольському транспортному прокурору в інтересах держави в особі Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю «Атла-Т».
Не погодившись з постановою суду, Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову, прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права, а також неповно з'ясовані обставини, що мають істотне значення для справи.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування Окружним адміністративним судом міста Севастополя норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи постанову про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості вимог, а саме оскільки правовідносини між сторонами по справі мали місце у 2003 році, тобто до набрання законної сили Закону України від 06.10.2005 № 2960-IY «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо професійної і трудової реабілітації інвалідів», то у даному випадку не підлягають застосуванню положення зазначеного Закону щодо незастосування строків, визначених статтею 250 Господарського кодексу України до правовідносин із стягнення господарських санкцій.
Із такими висновками суду першої інстанції погоджується колегія суддів, оскільки цей висновок ґрунтується на нормах матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
При апеляційному перегляді справи встановлено, що відповідно до звіту Форми № 10-ПІ, затвердженої Наказом Держкомстату України 10.01.2002 № 49 про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2003 рік, якій діяв на час виникнення спірних відносин, у Товариства з обмеженою відповідальністю “Атла-Т” середньооблікова чисельність штатних працівників складала 29 одиниць, та норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів складав 1 робоче місце.
Фактично у звітному періоді інваліди на підприємстві не працювали. Середньорічна заробітна плата штатного працівника підприємства відповідача у 2003 році складала 7727,60 грн.
Так, згідно частини другої статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», в редакції, яка діяла на час виникнення спірних відносин, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.
Отже, підприємство відповідача було зобов'язано перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів у 2003 році суму штрафних санкцій у розмірі 7727,60 грн.
Слід зазначити, що штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», є видом адміністративно-господарських санкцій, правовий режим яких визначено у статтях 238-250 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 250 Господарського Кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.
Крім того, пунктом 4 “Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1767 від 28.12.2001, якій діяв на час виникнення спірних відносин, визначено, що суми штрафних санкцій перераховуються підприємствами в дохід державного бюджету на рахунки органів Державного казначейства, відкриті в установах Національного банку за балансовим рахунком № 3510 або в установах комерційних банків за балансовим рахунком № 2510. Штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.
Матеріалами справи підтверджено, що факт порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «Атла-Т»нормативу працевлаштування інвалідів у 2003 році став відомий Севастопольському міському відділенню Фонду соціального страхування з 02.02.2004.
Отже, позивач мав відомості, що відповідач в строк до 15.04.2004 повинен сплатити штрафні санкції та мав можливість звернутися до суду захистом порушеного права починаючи з наступного дня.
Таким чином, позивач мав право звернутися до суду протягом шести місяців, але не пізніше 16.10.2004, проте Прокурор звернувся з позовом Окружного адміністративного суду міста Севастополя лише 14.04.2005.
Згідно частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Судова колегія вважає вірним висновок суду першої інстанції, що при подачі позову позивачем було пропущено встановлений статтею 250 Господарського кодексу України строк для застосування штрафних санкцій, а тому правомірно відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вбачається і це підтверджується матеріалами справи, що з'ясувавши в достатньо та в повному обсязі обставини справи, перевіривши доводи та давши їм належну правову оцінку, суд першої інстанції ухвалив рішення, що відповідає вимогам закону.
Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.
Приведені в апеляційній скарзі доводи зазначені висновки суду не спростовують і зводяться до незгоди з ними.
Відповідно до статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення відповідно до вимог матеріального та процесуального права, рішення не може бути скасовано чи змінено з підстав, що викладені в апеляційній скарзі.
На підставі викладеного, судова колегія дійшла висновку, що постанова Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.11.2009 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишенню без задоволення.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, статтею 200, пунктом 1 частини першої статті 205, статтями 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів - залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 30.11.2009 - залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення і ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання нею законної сили.
Повний текст судового рішення виготовлений 26 липня 2010 р.
Головуючий суддя підпис Г.М. Іщенко
Судді підпис В.А.Омельченко підпис О.В.Кучерук
З оригіналом згідно
Головуючий суддя Г.М. Іщенко