21 жовтня 2010 р.Справа № 2-а-7996/08/1570
Категорія: 2.11.17Головуючий в 1 інстанції: Хлюстін Ю.М.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:
головуючого -Косцової І.П.
суддів -Турецької І.О.
-Осіпова Ю.В.
при секретарі -Мкртичян З.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу державної податкової адміністрації України на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом КП «Теплопостачання міста Одеси» до Державної податкової адміністрації України, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання неправомірними дій, скасування штрафних санкцій, -
У червні 2008 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати неправомірними дії ДПА України щодо не підписання договору про надання розстрочки по сплаті податку на прибуток, яке виникло у 1 кварталі 2008 року, скасувати нараховані Спеціалізованою Державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Одесі станом на 01.01.2009 року штрафні санкції.
В обґрунтування позову зазначив, що ДПА України безпідставно відмовила у наданні розстрочення податкового зобов'язання, а СДПІ неправомірно нарахувала штрафні санкції за порушення граничних строків сплати цих зобов'язань.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року позов задоволено частково, визнано неправомірними дії ДПА України щодо не підписання з КП «Теплопостачання міста Одеси»договору про надання розстрочки по сплаті податку на прибуток, який виник у 1 кварталі 2008 року. В задоволенні вимог про скасування штрафних санкцій відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ДПА України подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове - про відмову у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси»згідно декларації з податку на прибуток за 1 квартал 2008 року отримано прибуток, що підлягає оподаткуванню, у сумі 45280735 грн. Відповідно, податкове зобов'язання звітного періоду склало 11320184 грн.
У травні 2008 року позивач звернувся до ДПА України з проханням про надання розстрочки по сплаті податку на прибуток за 1 квартал 2008 року у сумі 11320184 грн. терміном на 18 місяців, проте листом від 05.06.2008 року відповідач відмовив в наданні розстрочки, мотивуючи своє рішення тим, що у наданому пакеті документів КП «Теплопостачання міста Одеси»не надало відповідних розрахунків прогнозних доходів, які могли б стати гарантією та джерелом погашення розстрочених податкових зобов'язань та нарахованих відсотків за користування податковим кредитом.
Задовольняючи в цій частині позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано всі необхідні документи для надання розстрочки, до того ж підстави, надані позивачем податковому органу як обґрунтування розстрочення по сплаті податку на прибуток, є тотожними обґрунтуванням, наданим КП «Одесатеплоенерго»впродовж 2004-2005 років, за якими укладено договори на розстрочення податкових зобов'язань.
Проте таки висновки на думку колегії суддів, є помилковими, виходячи з наступного.
Відповідно до п.п. 14.1.1 ст. 14 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»розстроченням податкових зобов'язань є надання платнику податків бюджетного кредиту на основну суму його податкових зобов'язань без урахування сум пені під проценти, розмір яких дорівнює розміру пені, визначеної згідно з пунктом 16.4 статті 16 цього Закону.
Підпунктом 14.2.1 цієї статті передбачено, що підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення податкового боргу, а також економічного обґрунтування, яке свідчить про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення, протягом якою відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом такого платника податків.
Згідно п.п. 14.4.4 ст. 14 наведеного Закону будь-який платник податків має право вимагати розстрочення чи відстрочення його податкових зобов'язань, а орган, уповноважений приймати рішення з таких розстрочень, відстрочень, зобов'язаний задовольнити таку вимогу у разі коли підстави, надані платником податків як обґрунтування такого розстрочення, відстрочення, є тотожними підставам, наданим іншими платниками податків, щодо податкових зобов'язань яких були прийняті відповідні рішення.
Як вбачається із матеріалів справи, ДПА України було прийняте рішення від 05.06.2008 року про відмову в наданні розстрочки.
Зазначене рішення, як акт індивідуальної дії, позивачем не оскаржено.
Згідно п. 1.10. Порядку розстрочення та відстрочення податкових зобов'язань платників податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 18.09.2001 року № 378, зареєстрованого в Міністерстві юстиції 29.10.2001 року за № 912/6103 (далі -Порядок), подача заяви про розстрочення (відстрочення) податкового боргу не припиняє стягнення належних податків, інших платежів до дня прийняття рішення про розстрочення (відстрочення).
Пунктом 3.1 Порядку передбачено, що для розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань платник податків звертається до підрозділу стягнення податкового боргу органу державної податкової служби за місцем своєї реєстрації або за місцем обліку такого податкового зобов'язання з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків, зборів, інших платежів, сплату яких просить розстрочити (відстрочити), а також термін розстрочення (відстрочення). При цьому окремо вказуються суми, термін сплати яких ще не настав, а також термін сплати яких вже минув.
До заяви додається економічне обґрунтування, яке складається з:
- аналізу фінансового стану;
- графіку погашення розстрочених (відстрочених) сум;
- розрахунків прогнозних доходів платника, що гарантують виконання графіка погашення.
Підставою для розстрочення податкових зобов'язань платника податків є надання ним достатніх доказів щодо існування загрози виникнення або накопичення податкового боргу.
Достатнім доказом для прийняття рішення про розстрочення податкових зобов'язань вважається наявність аналізу фінансового стану платника податків за попередній звітний період, розрахунків прогнозних доходів такого платника, які свідчать про можливість погашення податкових зобов'язань та/або збільшення податкових надходжень до відповідного бюджету внаслідок застосування режиму розстрочення або відстрочення, протягом якого відбудуться зміни політики управління виробництвом чи збутом.
Згідно п.3.2 Порядку за результатами розгляду керівник (його заступник) органу державної податкової служби в місячний термін від дати подання заяви:
- приймає рішення про розстрочення (відстрочення) податкових зобов'язань, яке оформляється на бланку відповідного податкового органу за формою згідно з додатком 1;
- відмовляє платнику в розстроченні (відстроченні) в письмовій формі з викладенням причин відмови.
Після прийняття або отримання рішення орган державної податкової служби за місцем реєстрації платника податків (або за місцем обліку його податкового зобов'язання) укладає з цим платником договір про розстрочення (відстрочення) за формою згідно з додатком 3 ( п. 3.5 Порядку).
З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що укладенню договору про розстрочення податкових зобов'язань обов'язково передує прийняття повноважним податковим органом відповідного рішення щодо надання такої розстрочки яке, власне, і є підставою для його укладання.
Оскільки, як вже зазначалося вище, прийняте відповідачем рішення щодо відмови у наданні розстрочки сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток позивачем не оскаржувалося, колегія суддів вважає, що дії ДПА України, пов'язані з не підписанням з позивачем договору про надання розстрочки є правомірними.
Суд першої інстанції на зазначені обставини уваги не звернув, внаслідок чого прийняв постанову про задоволення частини позовних вимог з порушенням норм матеріального права.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає за необхідне скасувати постанову суду в частині визнання неправомірними дій ДПА України щодо не підписання з Комунальним підприємством «Теплопостачання міста Одеси»договору про надання розстрочки по сплаті податкового зобов'язання з податку на прибуток, яке виникло у 1 кварталі 2008 року. В іншій частині постанова підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п.2 ч.1 ст. 197, п.2 ч.1 ст. 198, ст. 201, ч.2 ст. 205, ст.ст.207, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Державної податкової адміністрації України -задовольнити частково.
Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 23 листопада 2009 року по справі за адміністративним позовом КП «Теплопостачання міста Одеси»до Державної податкової адміністрації України, Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі про визнання неправомірними дій, скасування штрафних санкцій в частині задоволення позовних вимог -скасувати та ухвалити нову постанову -про відмову у задоволенні позову.
В іншій частині постанову залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий: І.П. Косцова
Судді: І.О. Турецька
Ю.В. Осіпов.