21 жовтня 2010 р.Справа № 22-а-12809/08
Категорія: 2.30Головуючий в 1 інстанції: Костюченко Г.С.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Косцової І.П.
суддів : Осіпова Ю.В., Турецької І.О.
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
У лютому 2008 року позивач звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив: зобов'язати відповідача забезпечувати переклад на українську мову виступів осіб, які на сесіях Миколаївської обласної ради використовують інші мови; стягнути з Миколаївської обласної ради компенсацію за заподіяну моральну шкоду у розмірі 2500 грн.
В обґрунтування позову зазначав, що Миколаївською обласною радою, в порушення вимог ст. 15 Закону України «Про мови в Українській РСР», не забезпечено переклад на українську мову виступів депутатів та інших осіб, які беруть участь у сесіях Миколаївської обласної ради і використовують в своїх промовах російську мову. Цей факт порушує право ОСОБА_1 на отримання інформації українською мовою, що в свою чергу завдає йому моральної шкоди.
Постановою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2008 року у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Колегією суддів встановлено, що на сесіях Миколаївської обласної ради окремі депутати та інші особи, які беруть участь у сесіях, використовують в своїх промовах російську мову. Переклад виступів таких осіб на державну мову не здійснюється.
Правовою основою, яка регулює мовну політику в Україні є Конституція України, Закон України "Про мови в Українській РСР", Рішення Конституційного Суду України № 10-рп-99 від 14.12.1999 року щодо застосування державної мови органами державної влади, органами місцевого самоврядування та використання її у навчальному процесі в навчальних закладах України та інші нормативні акти.
Згідно ст.10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист російської, інших мов національних меншин. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом. Виключно законами України визначається і порядок застосування мов (ст.92 Конституції України).
У рішенні Конституційного Суду України № 10-рп-99 від 14.12.1999 року зазначено, що Положення частини першої статті 10 Конституції України, за яким "державною мовою в Україні є українська мова", треба розуміти так, що українська мова як державна є обов'язковим засобом спілкування на всій території України при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України).
Поряд з державною мовою при здійсненні повноважень місцевими органами виконавчої влади, органами Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування можуть використовуватися російська та інші мови національних меншин у межах і порядку, що визначаються законами України.
Відповідно до п.50 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»до виключної компетенції сільських, селищних та міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питання про мову (мови), якою користуються у своїй роботі рада, її виконавчий орган та яка використовується в офіційних оголошеннях.
Межі та порядок використання російської та інших мов національних меншин в України визначається Законом Української РСР «Про мови в Українській РСР».
Відповідно ч.2 ст.3 Закону Української РСР «Про мови в Українській РСР»в роботі державних, партійних, громадських органів, підприємств, установ і організацій, розташованих у місцях проживання більшості громадян інших національностей (міста, райони, сільські і селищні Ради, сільські населені пункти, їх сукупність), можуть використовуватись поряд з українською і їхні національні мови.
Аналіз вище наведених норм законодавства України свідчить про відсутність у законодавстві імперативних норм щодо обов'язку органу місцевого самоуправління здійснювати переклад на державну мову промов осіб, які у виступах використовують російську мову.
До того ж, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що законом України від 15.05.03 № 802-IV ратифіковано Європейську хартію регіональних мов або мов меншин.
Згідно ст.2 цього ж Закону положення Хартії застосовуються, в тому числі, до російської мови як мови національних меншин.
За визначенням в ст.1 Хартії термін "регіональні мови або мови меншин" означає мови, які: i) традиційно використовуються в межах певної території держави громадянами цієї держави, які складають групу, що за своєю чисельністю менша, ніж решта населення цієї держави; та ii) відрізняються від офіційної мови (мов) цієї держави; він не включає діалекти офіційної мови (мов) держави або мови мігрантів.
Термін "територія, на якій використовується регіональна мова або мова меншини" означає географічну місцевість, де така мова є засобом спілкування певної кількості осіб, яка виправдовує здійснення різних охоронних і заохочувальних заходів, передбачених у цій Хартії.
Відповідними підпунктами пункту 2 статті 10 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин встановлено, що стосовно органів місцевої та регіональної влади, на території яких чисельність мешканців, що вживають регіональні мови або мови меншин, виправдовує вжиття заходів, наведених нижче, Сторони зобов'язуються дозволяти і/або заохочувати:
a) використання регіональних мов або мов меншин в рамках регіонального або місцевого самоврядування;
c) публікування органами регіональної влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;
d) публікування органами місцевої влади своїх офіційних документів також і відповідними регіональними мовами або мовами меншин;
e) використання органами регіональної влади регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави;
f) використання органами місцевої влади регіональних мов або мов меншин у дискусіях, які відбуваються на їхніх зборах, не виключаючи, однак, використання офіційної мови (мов) держави;
g) використання або прийняття, у разі необхідності паралельно з назвами офіційною мовою (мовами), традиційних правильних форм написання назв місцевостей регіональними мовами або мовами меншин.
При цьому вказаними нормативно-правовим актом також не передбачено обов'язку відповідача здійснювати під час сесій переклад на державну мову промов осіб, які використовують іншу мову.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на положення ст. 15 Закону УРСР «Про мови в Українській РСР», якими гарантується право вибору мови виступу із забезпеченням перекладу на мову роботи форуму, оскільки, як зазначено вище, порядок роботи Миколаївської обласної ради, який включає в себе і мову роботи відповідача, встановлюється виключно Конституцією України та Законом України «Про місцеве самоврядування».
Таким чином суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо забезпечення перекладу на українську мову виступів депутатів та інших осіб, які беруть участь у сесіях Миколаївської обласної ради і використовують в своїх промовах російську мову, задоволенню не підлягають.
За відсутності доведеного факту про неправомірність дій відповідача відсутні й підстави для задоволення позову в частині вимог щодо відшкодування моральної шкоди.
Враховуючи викладене колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки базуються на невірному трактуванні позивачем фактичних обставин і норм матеріального права.
За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ч. 1 ст. 195, ст. 197, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 254 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 -залишити без задоволення.
Постанову Ленінського районного суду міста Миколаєва від 11 квітня 2008 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Миколаївської обласної ради про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди -залишити без змін.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня виготовлення повного тексту.
Головуючий суддя:
Судді: