Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Арабей Т.Г.
06 жовтня 2010 року справа №2а-8839/10/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Арабей Т.Г.
суддів Геращенка І. В., Губської Л.В.
при секретарі Тімченко М.Ю.
за участю представників сторін:
від позивача - Гладкової Л.М. (за довіреністю)
Стрихар Г.В. (за довіреністю)
від відповідача - Качинської О.С. (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги Державного підприємства «Макіїввугілля», Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-8839/09/0570 за позовом Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року позов ДП «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій задоволено частково, в наслідок чого визнано недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000042333 від 28 квітня 2009 року, визнано частково недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000052333 від 28 квітня 2009 року на суму 261 971, 64 (двісті шістдесят одна тисяча дев'ятсот сімдесят одна грн. 64 коп.), стягнуто з Державного бюджету України на користь ДП «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.
Не погодившись з судовим рішенням, ДП «Макіїввугілля» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-8839/09/0570, прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги про визнання недійсними рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована порушенням норм матеріального та процесуального права, зокрема судом не в повному обсязі досліджені письмові докази, що додані позивачем до адміністративного позову та письмові пояснення, що надані в судових засіданнях.
Макіївська об'єднана державна податкова інспекція у Донецькій області також не погодилась з постановою Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а-8839/09/0570, та подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким у задоволені позовних вимог ДП «Макіїввугілля» відмовити в повному обсязі, мотивуючи неправильним застосуванням норм матеріального права.
В засіданні апеляційного суду представники позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просили її задовольнити, проти чого заперечував представник відповідача.
Представник відповідача в судовому засіданні апеляційного суду підтримав доводи своєї апеляційної скарги, наполягаючи на її задоволенні, проти чого заперечували представники позивача.
Заслухавши доповідь судді доповідача, пояснення сторін, розглянувши матеріали справи та вивчивши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає апеляційну скаргу ДП «Макіїввугілля» обґрунтованою, а постанову суду такою, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області.
Під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було встановлено наступне.
Державне підприємство «Макіїввугілля» є юридичною особою , в період 16 лютого 2009 року по 30 березня 2009 року Макіївською ОДПІ було проведено документальну планову перевірку дотримання ДП «Макіїввугілля» вимог податкового законодавства за період з 01 жовтня 2007 року по 30 вересня 2008 року та складено акт № 3016/23-2/32442295 від 14 квітня 2009 року.
За результатами проведеної перевірки 28 квітня 2009 року відповідачем прийняті наступні рішення про застосування штрафних санкцій:
- № 0000042333 на суму 680,00 грн., на підставі. 11 ст. 11 «Про державну податкову службу в України» та згідно з п. 3.4 ст. 17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг».
- № 0000052333 на суму 486187,58 грн., на підставі. 11 ст. 11 «Про державну податкову службу в України» та згідно з абз. 2,3,5 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм регулювання обігу готівки».
Так, перевіркою встановлені порушення п. 9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері громадського харчування та послуг» у частині незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків ( Z - звітів) за 14 жовтня 2008 року та за 02 листопада 2007 року та ст. 8 у частині несвоєчасної реєстрації книги КОРО № 0518000329.
Відповідачем штрафи за незабезпечення зберігання фіскальних звітних чеків ( Z - звітів) за 02 листопада 2007 року та за несвоєчасну реєстрацію книги КОРО № 0518000329, зареєстрованої 09 січня 2008 року до позивача застосовані більш ніж через рік з дня порушення, що вбачається з акту №3016/23-2/32442295 від 13 квітня 2009 року.
Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що строк для застосування штрафу за зазначені порушення сплинув відповідно до вимог ст.. 250 ГК України.
Апелянт Макіївська ОДПІ вважає, що відповідно до вимог п. 17.3 Закону України №2181-111 сплата (стягнення) штрафних санкцій прирівнюється до сплати (стягнення) податку та оскарження їх сум, а тому розповсюджується строк 1095 днів.
Колегія суддів не погоджується з доводами апелянта, оскільки за своєю суттю передбачена ст.17 Закону № 265/95-ВР фінансова санкція є адміністративно-господарською санкцією, а тому її застосування регулюється нормами глави 27 ГК України та як захід організаційно-правового або майнового характеру застосовується уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування і тому встановлений ст.. 250 ГК України строк адміністративно-господарської санкції застосовується при їх реалізації .
Судом першої інстанції була оглянута книга обліку розрахункових операцій № 0518000329/3, яка прошита та зареєстрована Макіївською об'єднаною державною податковою інспекцією 8 січня 2008 року. В зазначеній книзі наявний звітний чек за 14.10.2008 року, з огляду на що доводи апелянта в частині не зберігання в КОРО фіскального чеку не доведений.
З огляду на вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання недійсним рішення про застосування штрафних санкцій № 0000042333 від 28 квітня 2009 року на суму 680,00 грн. підлягають задоволенню.
Що стосується порушень п. 2. 11 «Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні» в частині видачі готівкових коштів під звіт без повного звіту по раніш виданим грошовим коштам
Судом першої інстанції визначено, що згідно пп. 9.10.2. Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» від 22 травня 2003 року № 889-ІV, звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, надається за формою, встановленою центральним податковим органом, до закінчення третього банківського дня, наступного за днем, у якому платник податку:
а) завершує таке відрядження;
б) завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, що надала кошти під звіт.
За наявності надміру витрачених коштів їх сума повертається платником податку у касу або зараховується на банківський рахунок особи, що їх надала, до або під час подання зазначеного звіту.
На підставі вищенаведеного вбачається, що зазначеною нормою Закону встановлені строки, як для надання звіту, так і строки повернення готівки.
Аналізуючи норми пунктів 2.11, 7.37 та 7.40 Положення Нацбанку України №637 (що передбачає інші строки повернення підзвітних коштів та надання звіту про їх використання) суд першої інстанції робить висновок, що готівкові кошти отримані під звіт на виробничі потреби, повинні бути повернені в строк не більш ніж два робочих дня, включаючи день отримання готівкових коштів під звіт, тому відповідач вірно застосував штрафні санкції за перевищення строків використання виданої під звіт готівки.
Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.
Строки звітування про використання коштів, наданих на зазначені цілі визначено на законодавчому рівні, зокрема пунктом 9.10.2 статті 2 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Отже, норми Положення Нацбанку України № 637, застосовуються в частині, що не суперечить Закону, і при визначенні терміну надання звіту про використання засобів необхідно керуватися цим Законом, як і передбачено останнім абзацом пункту 2.11 цього Положення.
Це кореспондується з листом Нацбанку України № 11-115/3400-9224 від 11 вересня 2007 року, яким визначено, що пунктом 2.11 Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління НБУ від 15 грудня 2004 року № 637, встановлені лише терміни, на які видається готівка під звіт або на відрядження залежно від напрямів її використання, а терміни звітності про використання засобів, наданих на відомчі цілі, визначено на законодавчому рівні, зокрема, Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».Крім того, дані граничні терміни визначені у формі звіту про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт розроблена ДПА України і затверджена її наказом від 19 березня 2003 року № 440.
Відповідно до підпункт 4.4.1 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року, який є спеціальним законом з питань оподаткування передбачає якщо норми закону або іншого нормативно-правового акту або коли норми інших (різних) законів або інших (різних) нормативно-правових актів допускають неоднозначне трактування прав і обов'язків платників податків, рішення приймається на користь платника податків.
Також, пунктом 22.2 статті 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» передбачено, що у випадку якщо норми інших законів або інших законодавчих актів суперечать нормам цього закону, пріоритет мають норми цього Закону.
Виходячи з вищенаведеного, суд зазначає що законодавством встановлені строки, як для надання звіту, так і строки повернення готівки, ДП «Макіїввугілля» не порушені ані строки, для надання звіту, ані строки повернення готівки, а штрафні санкції за перевищення встановлених строків використання виданої під звіт готівки нараховані відповідачем безпідставно.
З огляду на зазначене, колегія суддів вважає за необхідне задовольнити в цій частині позовні вимоги позивача -апелянта.
Висновок суду першої інстанції щодо несвоєчасності оприбуткування в касі ВП «Шахта ім. В.І. Леніна» ДП «Макіїввугілля» є необґрунтованим з наступних підстав.
Згідно бухгалтерських документів, у буфеті ВП «Шахта ім. В.І.Леніна» використовується РРО і заповнюється КОРО, в якій щодня здійснюються записи у відповідних розділах на підставі щоденних фіскальних звітних чеків. Також ведеться касова книга, листи якої пронумеровані, прошнуровані, скріплені підписами директора і головного бухгалтера, а також печаткою відокремленого підрозділу.
У зв'язку з тим, що режим роботи буфету не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії шахти (шахта працює до 16-ої години, а буфет до 18-і), в буфеті згідно пункту 4.3 Положення № 637 і наказів № 104 від 30 січня 2007 року та № 63 від 21 січня 2008 року ВП «Шахта ім. В.І.Леніна» самостійно веде касову книгу і робить записи в ній надходжень наявної виручки, яка врахована в КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО.
Пункт 4.3 Положення № 637 встановлює можливість підприємств, що мають відокремлені підрозділи, які проводять касові операції з відображенням їх в касовій книзі і режим роботи яких не збігається з розпорядком функціонування бухгалтерії підприємства, внутрішнім документом визначають порядок взаємодії відокремлених підрозділів із бухгалтерією підприємства відповідно до вимог законодавства України, зокрема визначення часу робочих змін, забезпечення бухгалтерського обліку касових операцій тощо.
Крім фіксування щоденної виручки у буфеті фіксуються видаткові ордери на видачу готівки під звіт працівнику буфету на закупівлю товару, для виготовлення продукції власного виробництва і необхідних матеріалів.
Відповідно до пункту 5 Положення № 637 встановлення ліміту каси проводиться підприємствами самостійно на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, який підписується головним бухгалтером і керівником підприємства. Для кожного підприємства і його відособленого підрозділу складається окремий розрахунок встановлення ліміту залишку готівки в касі.
Встановлення ліміту каси затверджується внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства. Для відокремленого підрозділу ліміт каси встановлюється і доводиться до їх відома відповідними внутрішніми наказами (розпорядженнями) підприємства - юридичної особи.
Ліміт каси підприємства встановлюють на підставі розрахунку середньоденного надходження готівки в касу або середньоденної її видачі з каси, за рішенням керівника підприємства. Таким чином, позивач самостійно встановлює ліміт для відокремлених підрозділів, при цьому Положення № 637 не забороняє протягом року його змінювати. Більш того, пункт 5.12 цього Положення констатує, що встановлення ліміту каси може переглядатися у зв'язку з наявністю чинників об'єктивного характеру. Це підтверджено і в оприлюднених листах НБУ від 19 травня 2006 року №11-113/1903-5427 та 01 березня 2005 року № 11-111/680-1907.
Наказами ДП «Макіїввугілля» № 2 від 04 січня 2007 року та № 1 від 03 січня 2008 року ліміти каси доведені належним чином, на підставі розрахунку встановлення ліміту залишку готівки в касі, зробленого відокремленим підрозділом і підписані головним бухгалтером та керівником підприємства. Факт невірного розрахунку середньоденного надходження готівки в касу або середньоденної її видачі з каси ані відповідачем, ані експертом не встановлено, тому підстав для не прийняття до уваги вищевказаних наказів не має. Посилення відповідача в акті перевірки на лист ДП « Макіїввугілля» вих. № 74/564 від 31.12.2007 року , на які посилався суд першої інстанції в своєму рішенні, не заслуговують на увагу, оскільки спростовуються змістом листа, в якому на підставі розрахунків середньоденного надходження готівки у касу, ліміт каси підприємства ВП « Шахта ім. В.І.Леніна» встановлено 1860 грн.96 коп., а не 860 гривень як зазначено в акті перевірки.
Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені при невірному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню.
Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, п. 3 ч.1 ст. 198, п. 4 ст. 202, ч. 2 ст. 205, ст.ст. 207, 211, 212, 254 КАС України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу Державного підприємства «Макіїввугілля» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а - 8839/09/0570 - задовольнити частково.
Апеляційну скаргу Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 22 липня 2010 року у справі № 2а - 8839/09/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду 22 липня 2010 року у справі № 2а - 8839/09/0570 - скасувати.
Позов Державного підприємства «Макіїввугілля» до Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції у Донецькій області про визнання недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій - задовольнити.
Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000042333 від 28 квітня 2009 року.
Визнати недійсним рішення про застосування штрафних (фінансових) Макіївської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0000052333 від 28 квітня 2009 року.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ДП «Макіїввугілля» витрати по сплаті судового збору в сумі 3 грн. 40 коп..
Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 06 жовтня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 11 жовтня 2010 року.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.
Постанова може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом одного двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий Т.Г.Арабей
Судді І.В.Геращенко
Л.В. Губська