Головуючий у 1 інстанції - Бєломєстнов О.Ю.
Суддя-доповідач - Міронова Г.М.
07 жовтня 2010 року справа №2а-14117/10/0570 < приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26 >
зала судових засідань № 7 у приміщенні суду за адресою: м. Донецьк, бульвар Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді: Міронової Г.М., суддів: Яманко В.Г., Юрко І.В., при секретарі - Драній Л.Г., за участю позивача: ОСОБА_2 - особисто; розглянувши апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у адміністративній справі № 2а-14117/10/0570 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.05.2010 р. №0000261703/0/6296/17-313/2758617250/Д,
У червні 2010 року позивач звернувся до суду із вищевказаним позовом.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що за результатами планової невиїзної документальної перевірки додержання фізичною особою - підприємцем вимог податкового, валютного та іншого законодавства при здійсненні фінансово-господарської діяльності в період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. Державною податковою інспекцією в Будьонівському районі м. Донецька було встановлено порушення ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», ст.5 п. 5.3 п.п. 5.3.9, п.п. 5.3.3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: занижено оподаткований доход за 2008 р. на 331032,72 грн., донараховано податку з доходів фізичних осіб 49654, 26 грн., занижено оподаткований доход за 2009 р. на 9323 грн., донараховано податку з фізичних осіб - 1398,43 грн., про що був складений акт № 1701/17-313/2758617250 від 23.04.2010 р. На підставі вказаного акту згідно з підпунктом 5 підпункту 4.2.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» було прийняте податкове повідомлення-рішення від 17.05.2010 року № 0000261703/0/6296/17-313/2758617250/Д, яким визначено суму податкового зобов'язання (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) на суму 51052,69 грн. Позивач з вказаним рішенням не погодився. Наводить, що висновки відповідача про відсутність документального підтвердження валових витрат на суму 267109,46 грн. за господарськими операціями з ТОВ «Тверд» є такими, що відповідають вимогам законодавства та фактично наявним первинним документам бухгалтерського обліку. Наявні у позивача податкові накладні та акти виконаних робіт у відповідності до Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» позивач вважає достатніми для підтвердження понесення витрат та їх зв'язку з отриманням доходів. Висновки ж відповідача про необхідність підтвердження їх іншими документами, зокрема товарно-транспортними накладними, позивач вважає такими, що не ґрунтуються на вимогах законодавства.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року позов було задоволено частково. Визнано недійсним податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 17.05.2010 р. № 0000261703/0/6296/17-313/2758617250/Д в частині визначення податкових зобов'язань у розмірі 28030,92 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
В свою чергу, теж не погодившись із судовим рішенням, податковий орган подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права.
Позивач в судовому засіданні наполягав на задоволенні своєї апеляційної скарги, представник відповідача до суду не з'явився, був повідомлений належним чином.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційних скаргах - залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанції встановлено наступне.
Відповідачем була проведена планова виїзна документальна перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 р. по 31.12.2009 р. За наслідками перевірки складений акт №170/17-313/2758617250 від 23.04.2010 р., у якому відображені висновки відповідача про порушення позивачем ст. 13 Декрету Кабінету Міністрів України „Про прибутковий податок з громадян”, ст. 5 п.п. 5.3.9, 5.3.3 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”. А саме, занижено оподаткований доход за 2008 рік на суму 331 032,72 грн., та за 2009 рік на суму 9 323 грн.
Під час перевірки відповідачем було встановлено та відображено у акті перевірки, що між позивачем та ЗАТ „ВО Донбасекскавація” був укладений договір № 51 від 09.06.2008 р., відповідно до якого позивачем були надані транспортні послуги на загальну суму 532562,47 грн. Матеріали справи містять копію даного договору та додаткової угоди до нього № 1 від 09.06.2008 р, згідно з якими оплата виконаних робіт здійснюється щомісячно, протягом 30 днів з дня підписання товарно-транспортної накладної. Можливим є припинення зобов'язань за даним договором шляхом заліку зустрічних вимог. У матеріалах справи також наявні п'ять актів приймання-здачі виконаних робіт на загальну суму 532562,47 грн. (443802,06 грн. без ПДВ).
Також у акті перевірки відображено, що згідно з договором № 51а від 09.08.2008 р. позивач придбав у ЗАТ „ВО Донбасекскавація” паливно-мастильні матеріали на загальну суму 165449,81 грн. (без ПДВ). Копія цього договору з додатковою угодою № 1 від 09.06.2008 р. також наявна в матеріалах справи .Відповідно до п. 3 вказаного договору покупець зобов'язаний оплатити продукцію протягом 30 днів з моменту отримання розрахункових документів. Додаткова угода також передбачає можливість припинення зобов'язань за даним договором шляхом заліку зустрічних вимог. Матеріали справи містять копії накладних та актів приймання-передачі, що підтверджують отримання позивачем паливно-мастильних матеріалів на суму 165449,81 грн. (без ПДВ).
На підставі акту перевірки відповідно до абз. „б” п.п. 4.2.2. ст.. 4 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” відповідачем 17.05.2010 року було прийняте податкове повідомлення-рішення № 0000261703/0/6296/17-313/2758617250/Д, яким позивачеві визначені податкові зобов'язання з прибуткового податку у сумі 51 052,69 грн.
Згідно частини 1 статті 13 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" посадові особи органів державної податкової служби зобов'язані дотримуватися Конституції і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.
У відповідності до п. 4.1. ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Згідно п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до закону).
Крім того, колегія суддів звертає увагу апелянта - позивача на приписи ч. 2 ст. З Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» де зазначено, що податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Стаття 1 зазначеного Закону визначає, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Вимоги до первинного документа встановлені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:
- назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.
Згідно ст. 48 Закону України „Про автомобільний транспорт”, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж як документ, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Крім того, колегія суддів зазначає, що товарно-транспортна накладна як єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи також передбачена п. 1 та 11.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, що затверджені наказом Міністерства транспорту України 14.10.97 року за N 363.
Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо того, що надані при проведенні перевірки документи, а саме: договори, відповідні акти виконаних робіт та податкові накладні, складені за результатами проведених операцій по наданню автопослуг, є первинними у розумінні ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тобто - мають усі вищезгадані обов'язкові реквізити, а тому позивачем правомірно віднесено до складу валових витрат витрати, понесені у зв'язку з оплатою вартості автотранспортних послуг в сумі 28030,92 грн., оскільки вказані витрати підтверджені документально, тобто з дотриманням вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».
Щодо відмови судом першої інстанції у задоволенні решти позовних вимог в частині визначення відповідачем податкових зобов'язань з прибуткового податку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, через наступне.
Відповідно до матеріалів справи, зокрема, копії договору від 14.12.2007 року № 14/12, рахунків-фактур та актів приймання-передачі, які підтверджують надання позивачем послуг з перевезення у січні-березні 2008 року, товариству з обмеженою відповідальністю «Тверд» доручалося придбати транспортні послуги, кінцевим замовником яких було товариство з обмеженою відповідальністю «Надророзробка».
Проте, як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі виконаних робіт між позивачем та ТОВ «Надророзробка» містять державні номери транспортних засобів, які фактично використовувалися при наданні послуг з перевезення, і дані транспортні засоби, згідно копій довідок 3-го ВРЕР м. Донецька при ГУ УМВС України в Донецькій області від 02.04.2010 року, зареєстровані за ПП «Авто-Мир», ТОВ «Транзіт», гр.ОСОБА_3
За приписами ст. 9 Закону України „Про транспортно-експедиторську діяльність” підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Витрати ТОВ «Тверд», які були здійснені за рахунок позивача, не підтверджуються такими документами, оскільки наявні у матеріалах справи звіти містять дані про те, що до виконання договору залучалося ТОВ «Тверд», а не ПП «Авто-Мир», ТОВ «Транзіт», гр. ОСОБА_3
Відповідно до ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) тощо.
Згідно з частиною четвертою пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 вказаного Закону не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Стаття 159 КАС України передбачає, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Враховуючи те, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, а судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.
Керуючись статтями 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
Апеляційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 02 вересня 2010 року у справі 2а-14117/10/0570 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення від 17.05.2010 р. №0000261703/0/6296/17-313/2758617250/Д - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції - Вищого адміністративного суду України, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Повний текст виготовлено 8 жовтня 2010 року.
Головуючий суддя: Г.М.Міронова
Судді: І.В.Юрко
В.Г.Яманко