Справа № 308/8945/24
1-кс/308/3118/24
30 травня 2024 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072210000165 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України, -
До слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області надійшло клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором ОСОБА_4 , в якому просить накласти арешт на вилучені речі за результатами проведеного 22.05.2024 особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, за адресою: у АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:
1) мобільний телефон «iPhone 13 Pro» сірого кольору, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , MEID НОМЕР_3 , з сім -картою оператора мобільного зв'язку «Vodafone» НОМЕР_4 ;
2) грошові кошти в сумі 2000 доларів США (імітаційні засоби) - 20 купюр номіналом по 100 доларів США кожна серії та номеру KF33008773C, які після вилучення поміщені до спеціального пакету ДБР № S2001748 опечатано та нанесено пояснювальні написи та підписи учасників.
Клопотання обґрунтовано наступним.
Слідчими Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, за процесуального керівництва Закарпатської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024072210000165 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 проходить військову службу на посаді молодшого інспектора прикордонної служби 2 категорії групи інспекторів прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Тип А) ВПС «Соломоново» (Тип Б) 94 прикордонного загону.
Зазначає, що ОСОБА_5 , при виконанні службових завдань за своєю посадою відповідно до положень ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів», примітки 1 до ст. 364 КК України, є службовою особою, яка за спеціальним повноваженням здійснює функції представника влади.
Однак стверджує, що молодший інспектор прикордонної служби 2 категорії групи інспекторів прикордонної служби ВІПС « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (Тип А) ВПС «Соломоново» (Тип Б) НОМЕР_5 прикордонного загону, будучи службовою особою, у порушення вимог законодавства вчинив умисний корисливий корупційний злочин за наступних обставин.
Так, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 13.01.2024, у ОСОБА_5 виник злочинний умисел щодо його особистого незаконного збагачення, використовуючи при цьому займану посаду та із залученням до протиправної діяльності інших військовослужбовців ДПС України.
Так, 13.04.2024 приблизно о 11.00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи на АЗС що в с. Соломоново, Ужгородського району, володіючи інформацією, як військовослужбовець органу охорони державного кордону, на якого власне і покладено обов'язки із протидії порушенням правил перетину державного кордону, яка стосується розміщення та графіків несення служби прикордонними нарядами на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 » НОМЕР_5 прикордонного загону, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з корисливим умислом, з метою особистого протиправного збагачення, всупереч інтересам служби, зустрівся із громадянином України ОСОБА_6 та в ході спілкування запропонував йому своє або його співслужбовців сприяння у систематичному безперешкодному переміщенні тютюнових виробів у вантажних вагонах через державний кордон України, зокрема: не здійснювати доповіді вищестоящому керівництву з приводу поглибленого огляду вагонів, а також знаходячись в наряді не буде здійснювати поглиблений огляд визначених вагонів на предмет виявлення тютюнових виробів.
За своє сприяння у безперешкодному переміщенні тютюнових виробів, ОСОБА_5 висловив ОСОБА_6 прохання надати для нього та його спільників, які на даний час досудовим розслідуванням не встановлені, з числа військовослужбовців відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », неправомірну винагороду з розрахунку 50 доларів США за переміщення кожного ящика цигарок.
У подальшому, 21.05.2024 в інтернет месенджері «Телеграм» ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_6 про те, що 22 травня 2024 року в період часу з 08.00 по 20.00 год. він заступає в прикордонний наряд «Спостереження за транспортними засобами (поїздами)» на пункт пропуску «Саловка» та будучи в прикордонному наряді зможе посприяти у незаконному переміщенні 40 ящиків з тютюновими виробами через державний кордон України.
Згідно їх домовленостей, ОСОБА_5 , будучи в даному прикордонному наряді, зобов'язався фактично не оглядати останні 4 вагони поїзду №3743 (вантаж «Окатиші») у яких бути сховані 40 ящиків з тютюновими виробами та пообіцяв залишити поза увагою факт перевезення тютюнових виробів через державний кордон.
22.05.2024 ОСОБА_5 , заступив в прикордонний наряд «Спостереження за транспортними засобами (поїздами)» на пункт пропуску «Саловка» 94 прикордонного загону для несення служби з 08.00 год. до 20.00 год.
Перебуваючи в прикордонному наряді ОСОБА_5 відповідно до вимог п.7 глави 2, п.24 глави 5 розділу IІ «Інструкції про службу прикордонних нарядів Державної прикордонної служби України» затвердженої наказом Міністерстві внутрішніх справ України від 11.10.2015 № 1261 був зобов'язаний: нести службу відповідно до вимог отриманого наказу на охорону державного кордону; постійно підтримувати зв'язок з підрозділом охорони кордону; здійснювати постійний контроль за повітряним простором (водною поверхнею) на визначеній ділянці; виявляти та припиняти кримінальні та адміністративні правопорушення, протидію яким законодавством віднесено до компетенції Державної прикордонної служби України; здійснювати контроль за дотриманням режиму державного кордону, прикордонного режиму, режиму в пунктах пропуску через державний кордон; здійснювати прикордонний контроль і пропуск осіб, транспортних засобів, вантажів у пунктах пропуску через державний кордон та в контрольних пунктах в'їзду-виїзду відповідно до вимог Закону України "Про прикордонний контроль", нормативно-правових актів та актів організаційно-розпорядчого характеру Міністерства внутрішніх справ України, Державної прикордонної служби України; своєчасно, до прибуття транспортних засобів, вийти на місце несення служби, оглянути місцевість і вивести сторонніх осіб; вести постійне, а за можливості приховане спостереження за особами, за транспортними засобами і місцевістю (водною поверхнею); затримувати всіх осіб, які намагаються незаконно проникнути в транспортні засоби або зійти з них; підтримувати взаємодію з прикордонними нарядами, які здійснюють огляд транспортних засобів і перевірку документів осіб, які на них прямують; з початком руху від'їжджаючих транспортних засобів супроводжувати їх.
По прибутті о 10.00 год. 22.05.2024 поїзду №3743 (вантаж «Окатиші») в пункт пропуску «Саловка» 94 прикордонного загону для здійснення ОСОБА_5 . огляду, перед виїздом в Угорську Республіку, ОСОБА_5 на виконання вищевказаних із ОСОБА_6 домовленостей, останні 4 вагони даного поїзду у період з 10.00 до 11.30 год. (коли поїзд вибув) не оглядав, сприяючи у незаконному переміщенні тютюнових виробів через державний кордон в Угорську Республіку.
Надалі, 22.05.2024 близько 22.00 год., ОСОБА_5 , перебуваючи у м. Чоп, Закарпатської області, знаходячись неподалік буд. № 61 по вул. Головна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, керуючись раніше виниклим корисливим мотивом, з метою незаконного збагачення, на виконання попередньої домовленості, отримав для себе та своїх спільників, які на даний час досудовим розслідуванням не встановлені, з числа військовослужбовців відділу інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_2 », від ОСОБА_6 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 2000 доларів США (згідно офіційного курсу НБУ станом на 22.05.2024 становило 79620 грн.) за сприяння напередодні у безперешкодному переміщенні 40 ящиків тютюнових виробів у вантажних вагонах через державний кордон України.
22.05.2024 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України, в ході якого проведено особистий обшук ОСОБА_5 , за результатами якого слідчим було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон «iPhone 13 Pro» сірого кольору, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , MEID НОМЕР_3 , з сім -картою оператора мобільного зв'язку «Vodafone» НОМЕР_4 ;
- грошові кошти в сумі 2000 доларів США (імітаційні засоби) - 20 купюр номіналом по 100 доларів США кожна серії та номеру KF33008773C, які після вилучення поміщені до спеціального пакету ДБР № S2001748 опечатано та нанесено пояснювальні написи та підписи учасників.
Постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові вищевказані речі 23.05.2024 визнано речовими доказами.
Стверджує, що на теперішній час органом досудового розслідування за результатами проведення слідчих (розшукових) дій встановлено, що вказані речі та документи мають значення речового доказу для кримінального провадження, зберегли на собі його сліди, та є необхідними для проведення у подальшому ряду судових експертиз з метою встановлення всіх обставин вчинення злочину, які мають суттєве значення для повного, всебічного здійснення досудового розслідування.
У судове засідання слідчий не з'явився, при цьому в матеріалах справи наявне клопотання про розгляд без його участі.
Власник майна в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду клопотання.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.
Дослідивши подане клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Як установлено з матеріалів клопотання, Шостим слідчим відділом(з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові здійснюється досудове розслідування кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 15.04.2024 року за № 42024072210000165.
Слідчим суддею встановлено, що 22.05.2024 року о 22 год. 00 хв. ОСОБА_5 було затримано в порядку ст. 208 КПК України.
23.05.2024 року ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Згідно протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину та обшуку затриманої особи від 22.05.2024 року було виявлено та вилучено:
- мобільний телефон «iPhone 13 Pro» сірого кольору, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , MEID НОМЕР_3 , з сім -картою оператора мобільного зв'язку «Vodafone» НОМЕР_4 ;
- грошові кошти в сумі 2000 доларів США (імітаційні засоби) - 20 купюр номіналом по 100 доларів США кожна серії та номеру KF33008773C, які після вилучення поміщені до спеціального пакету ДБР № S2001748 опечатано та нанесено пояснювальні написи та підписи учасників.
Постановою старшого слідчого Шостого слідчого відділу ТУ ДБР у м. Львові вищевказані речі 23.05.2024 визнано речовими доказами.
У межах розслідування даного провадження в органу досудового розслідування виникла необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна з метою збереження речових доказів.
Відповідно до ч. 5 ст.132 КПК України під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді докази обставин, на які вони посилаються.
Частиною 2 ст. 167 КПК України регламентовано, що тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди, надані особі з метою схилити її до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та (або) матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи як винагорода за його вчинення, є предметом кримінального правопорушення, пов'язаного з їх незаконним обігом, набуті в результаті вчинення кримінального правопорушення, доходи від них, або на які було спрямоване кримінальне правопорушення.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті (збереження речових доказів), арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу. Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
З огляду на положення ч. ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Згідно з ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Документи є речовими доказами, якщо вони містять ознаки, зазначені в частині першій цієї статті.
Відповідно до ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним з видів заходів забезпечення кримінального провадження, а отже за вимогами ст. 132 КПК України його застосування не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для вжиття заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи, про який йдеться у клопотанні слідчого або прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається з клопотанням.
Рішенням Європейського суду з прав людини від 07.06.2007 р. у справі «Смирнов проти Росії» визначено правову позицію про те, що при вирішенні питання про можливість утримання державою речових доказів належить забезпечувати справедливу рівновагу між, з одного боку, суспільним інтересом та правомірною метою, а з іншого боку вимогами охорони фундаментальних прав особи. Для утримання речей державою у кожному випадку має існувати очевидна істотна причина.
Враховуючи вищенаведене, а також ступінь суспільної небезпеки та характер вчиненого протиправного діяння, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, наслідки арешту майна, з метою збереження речових доказів, також те, що вказані речі є необхідними для проведення у подальшому ряду судових експертиз, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна.
Керуючись ст.ст. 170, 171-173, 175, 309, 395, 532 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого Шостого слідчого відділу (з дислокацією у м. Ужгороді) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові ОСОБА_3 , погоджене прокурором ОСОБА_4 , про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42024072210000165 від 15.04.2024 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України - задовольнити.
Накласти арешт на вилучені речі за результатами проведеного 22.05.2024 особистого обшуку затриманого ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні злочину, за адресою: у АДРЕСА_1 , в ході якого вилучено:
1) мобільний телефон «iPhone 13 Pro» сірого кольору, IMEI НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , MEID НОМЕР_3 , з сім - картою оператора мобільного зв'язку «Vodafone» НОМЕР_4 ;
2) грошові кошти в сумі 2000 доларів США (імітаційні засоби) - 20 купюр номіналом по 100 доларів США кожна серії та номеру KF33008773C, які після вилучення поміщені до спеціального пакету ДБР № S2001748 опечатано та нанесено пояснювальні написи та підписи учасників.
Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.
Ухвала про накладення арешту може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1