Справа № 308/943/24
27 травня 2024 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12023078030001314 від 14.12.2023 року відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, без освіти, тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше судимого 19.07.2023 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області за ч. 3 ст. 185 КК України у вигляді позбавлення волі на строк 5 років та на основі ст. 75 КК України звільненого від відбування покарання із встановлення іспитового строку на 3 роки,-
за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , будучи засудженим вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області, за ч. 3 ст. 185 КК України, яким призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п?ять) років, на підставі ст. 75 КК України звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, на шлях вправлення та перевиховання не став та вчинив злочин при наступних обставинах:
27.09.2023 року до Ужгородського РВ філії ДУ «центр пробації» в Закарпатській області надійшло розпорядження за №308/8758/19 від 18.09.2023 року та вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2023 року відносно громадянина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який того ж дня було прийнято до виконання.
04.10.23 року засудженого ОСОБА_4 було ознайомлено з вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2023 року, порядком та умовами відбування покарання засудженого до громадських робіт. Від засудженого було відібрано розписку, підписку, анкету, проведено профілактичну бесіду та видано направлення до КП «КШЕП» Ужгородської міської ради.
Засуджений зобов?язаний був приступити до відпрацювання громадських робіт 06.10.2023 року.
Згідно наказу КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 06.10.2023 року №515 к «Про прийняття на роботу» ОСОБА_4 було прийнято на роботу для відпрацювання громадських робіт з 06.10.2023 року.
12.10.2023 року надійшло повідомлення від КП «КШЕП» про те, що гр. ОСОБА_4 не з?являється для відпрацювання громадських робіт з 09.10.2023 року без відомих причин.
18.10.2023 року засуджений ОСОБА_5 з'явився до Ужгородського РВ філії ДУ «Центр пробації» в Закарпатській області та надав пояснення в якому зазначив, що не з?являвся до КП «КШЕП» для відпрацювання громадських робіт з 09.10.2023 року у зв?язку з тим, що хворів, до лікаря не звертався, лікувався вдома. Того ж дня, було винесено попередження про притягнення до кримінальної відповідальності та надано повторне направлення для відпрацювання громадських робіт. Засуджений зобов?язаний був приступити до відпрацювання громадських робіт 20.10.2023 року.
Однак, 27.10.2023 року надійшов лист з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 26.10.2023 року за №58 про те, що засуджений ОСОБА_5 для відпрацювання громадських робіт до КП«КШЕП» Ужгородської міської ради не прибув та про свою відсутність не повідомив.
27.10.2023 року громадянин ОСОБА_5 з'явився та надав пояснення, де зазначив, що не приступив з 20.10.2023 року до відпрацювання у зв?язку з сімейними обставинами. На лікуванні не знаходився.
31.10.2023 року надійшов наказ з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 27.10.2023 року за №537 «Про прийняття на роботу» відповідно до якого ОСОБА_4 було прийнято на роботу для відпрацювання громадських робіт з 27.10.2023 року згідно направлення №259/12/7792-2 від 18.10.2023 року.
Згідно табелю виходу на роботу з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради засуджений ОСОБА_4 у жовтні місяці відпрацював лише 24 години.
06.11.2023 року надійшов лист з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 06.11.2023 року за №61/1 про те, що засуджений ОСОБА_5 для відпрацювання громадських робіт в КП «КШЕП» Ужгородської міської ради не з?являється з невідомих причин з 03.11.2023 року.
06.11.2023 року до Ужгородського РВ з'явився ОСОБА_5 та усвідомлюючи те, що 30.10.2023 року було скеровано подання для вирішення питання про притягнення його до кримінальної відповідальності відповідно до 4.2 ст.389 КК України за ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, вищевказаний засуджений у своєму письмовому поясненні зазначив, що 03.11.2023 року святкував своє день народження, тому не виходив до відпрацювання громадських робіт.
01.12.2023 року надійшов лист з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 13.11.2023 року за №63 про те, що засуджений ОСОБА_5 з?явився на роботі з 13.11.2023 року для відпрацювання громадських робіт в КП «КШЕП» Ужгородської міської ради.
Згідно табелю виходу на роботу з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради засуджений ОСОБА_5 у листопаді місяці відпрацював лише 72 години.
Разом з цим, ОСОБА_5 , не зважаючи на проведені з ним профілактичні бесіди, роз?яснення наслідки за ухилення від покарання, повторно не з?явився до КП «КШЕП» Ужгородської міської ради для відпрацювання громадських робіт з 21.12.2023 року. Про це свідчить лист з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 21.12.2023 року за №69.
27.12.2023 року до Ужгородського РВ з'явився ОСОБА_5 та надав пояснення, в якому зазначив, що з 21.12.2023 року не виходив на відпрацювання громадських робіт у зв?язку із сімейними обставинами, повідомити про які саме не хотів.
03.01.2024 року надійшов лист з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 28.12.2023 року за №72 про те, що засуджений ОСОБА_5 для відпрацювання громадських робіт в КП «КШЕП» Ужгородської міської ради з'явився на роботу з 28.12.2023 року.
Згідно табелю виходу на роботу з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради засуджений ОСОБА_5 у грудні місяці відпрацював 80 годин.
Однак, засуджений ОСОБА_5 продовжує не виконувати призначене йому покарання з 01.01.2024 року по 09.01.2024 року. Про що свідчить лист з КП «КШЕП» Ужгородської міської ради від 09.01.2024 року № 74.
Згідно ст. 40 ч.3 КВК України ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт є невихід більше двох разів протягом місяця на громадські роботи без поважних причин, а також допущення більше двох порушень трудової дисципліни протягом місяця, поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп?яніння.
Таким чином, ОСОБА_4 діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилення від відбування покарання у виді громадських робіт, систематично не виконував встановлені ст. 37 КВК України обов?язки щодо відбування призначеного йому покарання у виді 240 годин громадських робіт, а саме: додержуватися встановлених відповідно до закону порядку і умов відбування покарання, сумлінно ставитися до праці, працювати на визначених згідно направлення Ужгородського РВ філії ДУ «Центру пробації» в Закарпатській області від 04.10.2023 №39/12/9484-23 та 18.10.2023 №39/12/7792-23 об?єктах і відпрацювати встановлений судом строк громадських робіт, починаючи з 06.10.2023 до відбування покарання у вигляді громадських робіт не приступив до визначеного органом пробації місця, а саме: КП «КШЕП» Ужгородської міської ради для відбування покарання у вигляді громадських робіт.
На підставі викладеного, ОСОБА_4 не виконує вирок Ужгородського міськрайонного суду від 05.07.2023, а саме допустив більше двох разів порушень трудової дисципліни протягом місяця та більше двох разів не вийшов протягом місяця на громадські роботи, відпрацювавши із призначених 240 громадських робіт лише 176 годин, не з?явився на відпрацювання залишку 64 годин громадських робіт.
Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України, тобто в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт.
При виконанні судом вимог ст.348 КПК України обвинувачений ОСОБА_4 зазначив, що йому зрозуміла суть обвинувачення, щиро розкаюється у вчиненому, та що він визнає себе винними у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 2 ст. 389 КК України. Обвинувачений зазначив, що з обставинами, викладеними в обвинувальному акті, повністю згідний, окрім того щиро розкаявся та просив суд суворо не карати.
У судовому засіданні прокурор просив провести розгляд справи у спрощеному порядку, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих даних про особу.
Оскільки прокурор та обвинувачений не заперечували щодо фактичних обставин справи, враховуючи те, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення в повному обсязі за обставин, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги встановлення судом того факту, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміє зміст цих обставин і відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, роз'яснивши йому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, а також приписи ч. 2 ст. 349 КПК України щодо особливостей апеляційного оскарження, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням письмових документів, та матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого.
Крім того, такий порядок судового розгляду повністю узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи "Відносно спрощеного кримінального правосуддя" та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яких суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
Відповідно до ст. 84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
Зокрема, згідно зі ст. 85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 86 КПК України, доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.
Наведені вище докази, в їх сукупності, суд визнає належними та допустимими у розумінні діючого кримінального процесуального законодавства.
Суд оцінює, що показання обвинуваченого в повній мірі узгоджуються та відповідають суті тих подій, які викладені в обвинувальному акті, тому об'єктивних сумнівів у доведеності його вини у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 389 Кримінального кодексу України, у суду не має.
Суд, обмежившись допитом обвинуваченого, його щирим визнанням вини у вчиненому, та дослідженими письмовими документами, приходить до висновку, що дії ОСОБА_4 органом досудового розслідування за ч. 2 ст. 389 КК України кваліфіковано вірно, та його вина у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, а саме, в ухиленні засудженого від відбування покарання у виді громадських робіт, є доведеною.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад кримінального правопорушення, передбаченого цим Кодексом.
При обранні виду та міри покарання суд, реалізовуючи принципи справедливості та індивідуалізації покарання, враховуючи, що призначене покарання повинно бути не тільки карою, але і переслідувати цілі загальної та спеціальної превенції, вважає, що покарання повинно бути відповідним скоєному і сприяти виправленню обвинуваченого та запобіганню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Обираючи вид і міру покарання обвинуваченому, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, особливості й обставини вчинення такого: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку під час та після вчинення злочинних дій, дані про особу винного.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 - не встановлено.
До обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого суд відносить щире каяття.
Суд, відповідно до ст. 65 КК України, при призначенні обвинуваченому виду і міри покарання, приймає до уваги характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, конкретні обставини кримінального провадження, наявність обставини, що пом'якшує покарання обвинуваченому, відсутність обтяжуючих обставин, суд приходить до висновку, що для досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, а саме виправлення обвинуваченого та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень є необхідним та достатнім призначити покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Судом також встанолено, що обвинувачений ОСОБА_4 раніше судимий вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2023 до покарання у виді громадських робіт на строк 240 годин, а також вироком Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.07.2023 до покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ять років та на основі ст. 75 КК України звільнений від відбування із встановленням іспитового строку на три роки.
З огляду на приписи ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Згідно п. 20 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізовоного суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №13 від 11.12.2015 року «Про практику здійснення судами кримінального провадження на підставі угод», якщо підозрюваний чи обвинувачений у період відбування покарання за вчинене кримінальне правопорушення вчинив інше кримінальне правопорушення, у провадженні щодо якого у подальшому було укладено угоду, суд, переконавшись, що угода може бути затверджена, ухвалює вирок, яким затверджує угоду, призначає узгоджену сторонами міру покарання, а остаточне покарання визначає, керуючись правилами статей 71, 72 КК України.
Відповідно до п.10 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24 жовтня 2003 року із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного суду України № 8 від 12.06.2009 року, у разі засудження особи за злочин, вчинений у період іспитового строку за попереднім вироком, визначеним у порядку статей 75, 79, 104 КК України, та призначення покарання, яке згідно із частиною 3 статті 72 КК України за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягає, суд, не зважаючи на це, має застосувати вимоги ст. 71 КК України і визначити за сукупністю вироків остаточне покарання у виді сукупності невідбутої частини покарання за попереднім вироком та покарання за новим вироком, ухваливши рішення про їх самостійне виконання.
В пункті 10 вказаної постанови Пленуму Верховного суду України зазначено, що у разі вчинення особою під час іспитового строку нового злочину суди мають розцінювати це як порушення умов застосування статті 75 КК України про звільнення від відбування покарання з випробуванням і призначати покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України. У таких випадках повторне звільнення від відбування покарання з випробуванням є неприпустимим.
На підставі ч.ч.1, 4 ст.71 КК України, до призначеного покарання слід повністю приєднати невідбуті частини покарань за вироками Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2023 року та 19.07.2023 року, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років і один місяць.
Цивільний позов у провадженні не заявлено.
Запобіжний захід обвинуваченому не обирався та підстав для його обрання до набрання вироком законної сили не встановлено.
Судові витрати по справі та речові докази відсутні.
На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 349, 374, 376, 395 КПК України , суд-
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст.389 КК України, та призначити йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
У відповідності з ч.ч. 1, 4 ст. 71 КК України ОСОБА_4 приєднати невідбуті частини покарань за вироками Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 05.07.2023 року та 19.07.2023 року, остаточно визначивши покарання у виді позбавлення волі на строк п'ять років і один місяць.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 слід рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Вирок може бути оскаржено до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Суддя Ужгородського
міськрайонного суду
Закарпатської області ОСОБА_1