Справа № 344/24344/23
Провадження № 2/344/1306/24
24 квітня 2024 року м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:
головуючого судді Бородовського С.О.,
за участі секретаря Бурянна Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення пені за прострочення сплати аліментів та зміну способу стягнення аліментів,-
в позові вказано, що Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 11.06.2018 року шлюб сторін розірвано, неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 залишено на проживання з матір'ю ОСОБА_4 та змінено прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 ». Рішенням Івано-Франківської міського суду Івано-Франківської області від 11.05.2018 року позов задоволено, вирішено стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь позивачки на утримання малолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі по 750 грн. до досягнення дитиною повноліття та на утримання матері дитини ОСОБА_1 в розмірі 600 грн щомісячно до досягнення сином трирічного віку, до ІНФОРМАЦІЯ_3 . Розрахунком зі сплати аліментів, що виданий позивачці Івано-Франківським відділом ДВС в Івано-Франківському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 01.11.2023 року підтверджено факт заборгованості боржника зі сплати аліментів згідно виконавчого листа №344/13557/17 від 11.07.2018 року про стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 станом на 1.11.2023 року в розмірі 11 626, 53 грн. Отже, розрахунок пені за несплату аліментів проведений позивачкою за формулою, вказаною в позовній заяві, станом на 01 листопада 2023 року, за період з 01.01.2021 року по 01.11.2023 року і загальна сума пені за прострочення сплати аліментів складає 66729,52 грн. Проте, в зв'язку з тим, що ч. 1 ст. 196 СК України обмежує розмір пені, що підлягає стягненню за даних обставин до розміру що не перевищує 100 відсотків заборгованості боржника по сплаті аліментів, то підлягає стягненню пеня, яка дорівнює загальній сумі заборгованості, а саме - 11 626,53 грн. Отже, враховуючи наведене, а також те, що в теперішній час значно зросли витрати на матеріальне забезпечення, розвиток, освіту дитини, фактично виникла гостра необхідність у їх збільшенні. Поточний розмір аліментів, які стягуються з відповідача дорівнює 750 гривень на місяць, що абсолютно не дає змоги забезпечити дитині найкращі ї інтереси. В той час як батько є особою працездатного віку, може і повинен піклуватися про свою дитину.
Представник позивача подав до суду заяву та просив розглядати справу без участі сторони позивача та задовольнити позов в повному обсязі, відносно заочного рішення не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Причину неявки суду не повідомив. Клопотань щодо реалізації прав до суду не направлено, відзиву та позов та заперечень щодо розрахунку позивача відповідачем не подано.
Крім того, повідомлення відповідача було здійснено на підставі ч. 11 ст. 128 ЦПК України шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-порталі «Судова влада» на веб-сайті Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Так, в рішенні Європейського суду з прав людини по справі Пономарьов проти України (Заява № 3236/03) вказано: ... сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення у справі (Aleksandr Shevchenko v. Ukraine), заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26 квітня 2007 року, та "Трух проти України" (Trukh v. Ukraine) (ухвала), заява № 50966/99, від 14 жовтня 2003 року).
Оскільки відповідача повідомлено про судовий розгляд у спосіб, що визначений законом, тому правові наслідки за його відсутність в судовому засіданні процесуальним законом повністю покладено на відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Судом встановлено наступні обставини.
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками зареєстровано сторін спору.
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 червня 2018 року шлюб сторін розірвано, неповнолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишити на проживання з матір'ю ОСОБА_4 , прізвище позивача при реєстрації розірвання шлюбу змінити з « ОСОБА_6 » на дошлюбне « ОСОБА_5 ».
Рішенням Івано-Франківського міського суду від 11 травня 2018 року вирішено стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти в користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 , на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 щомісячно в розмірі по 750 гривень до досягнення ним повноліття, стягувати з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , аліменти на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , на її утримання в розмірі по 600 гривень щомісячно до 13.10.2019 року.
Згідно наданого розрахунку сплати аліментів, згідно виконавчого листа 344/13557/17 від 11.07.2018 року, здійснено виконавцем, сума заборгованості по сплаті аліментів станом на 01.11.2023 року становить 11 623, 53 грн.
Згідно наданого позивачем розрахунку пені за прострочення сплати аліментів за період 01.01.2021 по 01.11.2023 року становить 66 729, 52 грн.
Відповідно до ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до вимог ч. 1 ст.196 СК України у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.
Постановою Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006р. №3 «Про застосування судом окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у п. 22 роз'яснено, що передбачена ст.196 СК України відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема у зв'язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками.
В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.
Зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинно виконуватися щомісяця, а тому, при розгляді спорів про стягнення на підставі ч. 1 ст. 196 СК України пені від суми несплачених аліментів, суд повинен з'ясувати розмір несплачених аліментів по кожному з цих періодичних платежів, встановити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконано, та з урахуванням встановленого обчислити розмір пені, виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму. Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд України на засіданні Судової палати у цивільних справах 11 вересня 2013 року по справі № 6-81 цс 13 та 1 жовтня 2014 року у справі № 6-149цс14.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду України у справах № 6-1477цс15, 6-1477цс15 з урахуванням правої природи пені як дієвого стимулу належного виконання обов'язку та виходячи з того, що аліменти призначаються та виплачуються (стягуються) щомісячно, за змістом статті 196 СК України, пеня нараховується на суму заборгованості за той місяць, за який не сплачено аліменти.
При цьому, сума заборгованості зі сплати аліментів за попередні місяці не додається до заборгованості за наступні місяці, а кількість днів прострочення обчислюється виходячи з того місяця, в якому аліменти не сплачувались.
Тобто неустойка (пеня) за один місяць обчислюється в наступний спосіб: заборгованість зі сплати аліментів за місяць помножена на 1% пені і помножена на кількість днів місяця, в якому виникла заборгованість. Загальна сума неустойки (пені) визначається шляхом додавання нарахованої пені за кожен з прострочених платежів (за кожен місяць).
Така правова позиція висловлена у Постанові Верховного Суду України по справі № 6-94цс15 від 01 липня 2015 року.
Так, відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Отже, відповідач несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням процесуальних дій.
Суду надано докази прострочення сплати аліментів відповідачем і виниклу у зв'язку з цим заборгованість. В свою чергу, в ході розгляду справи відповідачем не доведено належними та допустимими доказами, що прострочення по сплаті аліментів виникло не з його вини, не надано суду доказів на спростування доводів позивача. Відповідач не оспорював виданий державним виконавцем розрахунок заборгованості по аліментам, наданий позивачем розрахунок пені за прострочення сплати аліментів, а також не надав інших розрахунків, а тому позов про стягнення пені за несвоєчасну сплату аліментів в розмірі 11 626, 53 гривень обґрунтовано належними правовими підставами.
Щодо вимоги про зміну способу стягнення аліментів, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до статті 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх заміняють, несуть відповідальність за створення необхідних для всебічного розвитку дитини відповідно до законів України.
Відповідно до статті 181 Сімейного кодексу України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Відповідно до статті 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них.
Відповідно до статті 183 та статті184 Сімейного кодексу України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182-184 Сімейного кодексу України , не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статтей 181,192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
Ураховуючи наведене, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце і внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів.
Такий висновок також узгоджується із правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 5 лютого 2014 року у справі № 6-143цс-13, відповідно якою вимоги зміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватись, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями 182 - 184 Сімейного кодексу України , не може обумовлюватись разовим її здійсненням й відповідно з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 Сімейного кодексу України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження.
Як з'ясовано судом, розмір аліментів, які стягуються з відповідача на утримання дитини визначено судом у розмірі 750 грн. щомісячно.
Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.
Згідно ч. 2 статті 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Частиною 3 статті 181 СК України передбачено, що спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Вказана стаття не містить будь-яких умов за яких одержувачу аліментів може бути відмовлено судом у способі стягненні аліментів. Вказане узгоджується із висновком ВС, викладеним у постанові від 11 березня 2020 року у справі № 759/10277/18, згідно із яким спосіб стягнення коштів на утримання дитини визначається за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина. Тобто, позивач наділений абсолютним правом на зміну способу стягнення аліментів.
Крім того, згідно правової позиції, викладеної у постанові ВС від 14 листопада 2018 року у справі № 372/2393/17, вимога одержувача аліментів про зміну способу їх стягнення може мати місце як внаслідок виникнення необхідності у збільшенні розміру аліментів, так і внаслідок бажання стягувача змінити спосіб стягнення аліментів в силу інших обставин. Тобто, зміна способу стягнення аліментів передбачає зміну їх розміру.
Позивач скористалася своїм правом, звернувшись із позовом про зміну способу стягнення аліментів, шляхом їх присудження у частці від доходу відповідача та обгрунтувала позовні вимоги належними правовими підставами, таким чином, вимога про зміну способу стягнення аліментів з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 з твердої грошової суми в розмірі 750 грн на місяць на частку від його заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця до досягнення дитиною повноліття підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму ВСУ від 15 травня 2006 року N 3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів", у разі задоволення судом вимоги про зміну розміру аліментів, новий розмір аліментів сплачується з дня набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення.
Оскільки позивачка звільнена від сплати судового збору, то відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави належить стягнути судовий збір у розмірі 2 147, 20 гривень.
Усі інші пояснення сторін, їх докази і арґументи не спростовують висновків суду, зазначених в цьому судовому рішенні, їх дослідження та оцінка судом не надало можливості встановити обставини, які б були підставою для ухвалення будь-якого іншого судового рішення.
Відповідно до зазначеного суд,-
позов задовольнити;
стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 пеню за несвоєчасну сплату аліментів на утримання неповнолітнього сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 11 626, 53 гривень;
Змінити спосіб стягнення аліментів з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 із аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 750 грн щомісячно до досягнення дитиною повноліття, на 1/4 частку від його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання рішенням суду законної сили.
З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів за виконавчим листом у справі 344/13557/17 від 11.07.2018 року, виданим Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області.
стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь держави 2 147, 20 судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до апеляційного суду, з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Головуючий суддя Бородовський С.О.