Справа № 308/1837/24
29 травня 2024 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючої - судді Шумило Н.Б.
за участю секретаря судового засідання - Кравчук А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Ужгород в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, -
Короткий виклад обставин справи
ОСОБА_3 , в інтересах якої діє адвокат Куруц Андрій Андрійович, звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із позовом до ОСОБА_2 , який уточнила та просить визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути судові витрати з відповідача.
Позов обґрунтовує тим, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (яка після одруження отримала прізвище - ОСОБА_6 ) та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 були рідними братом та сестрою. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ОСОБА_2 (відповідач) колишня дружина ОСОБА_4 , шлюб між подружжям був розірваний 28 березня 1997 року.
24 липня 2023 року ОСОБА_3 подала до Першої Ужгородської державної нотаріальної контори заяву на прийняття спадщини за померлим братом, як спадкоємиця - другої черги, поза як - спадкоємців першої черги немає. Колишнє подружжя дітей не мало.
Тоді ж Позивачеві стало відомо, що квартира в якій проживав та помер її брат не належить йому одноособо на праві приватної власності, а належить на праві спільної сумісної власності подружжя - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 .
Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності нерухоме майно за № 345722960 від 07.09.2023 року вказано, що: квартира загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві спільної сумісної власності - ОСОБА_4 та ОСОБА_2 . Документи, подані для державної реєстрації: свідоцтво про право власності, серія та номер: б/н, виданий 29.11.1999 року, видавник: Виконавчий комітет Ужгородської міської ради.
Позивач зазначає, що не має правовстановлюючих документів на спірну квартиру, вони знаходяться у Відповідача, яка взагалі відмовляється спілкуватися з Позивачем щодо поділу нерухомого майна та вважає себе одноособовим власником.
Відповідно до Довідки № 431/23 від 13.10.2023 року КП «Архітектурно-планувальне бюро» Ужгородської міської ради повідомлено, про відсутність в архіві матеріалів (Інвентарної справи) на нерухоме майно, а саме квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
12.12.2023 року за № 468/26-21 отримано архівний витяг рішення Виконавчого комітету Ужгородської міської ради за № 178 від 29.11.1999 року «Про приватизацію державного житлового фону», відповідно до якого вирішено: «Прохання, яке подав наймач гр. ОСОБА_7 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_2 , задовольнити і передати вказану квартиру безоплатно в приватну спільну сумісну власність гр. ОСОБА_8 , чоловіку гр. ОСОБА_2 та членам його сім'ї. Склад сім'ї - 2 чоловік: він, дружина - ОСОБА_7 - загальна площа квартири становить 42,30 кв.м. при розмірі площу, що безоплатно передається - 52,00 кв.м.»
Отже, квартира за адресою: АДРЕСА_1 зареєстрована на Відповідачем та померлим на праві спільної сумісної власності.
10 січня 2024 року державний нотаріус Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л.В, видала Свідоцтво про право на спадщину за законом зареєстроване в реєстрі за № 1-4, згідно якого рідна сестра ОСОБА_3 є спадкоємцем майна ОСОБА_4 .
15 січня 2024 року за вих. № 32/02-31 державний нотаріус Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацька Л.В. видала постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії.
Процесуальні дії по справі:
Ухвалою судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 26.02.2024 року прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в цивільній справі, призначено підготовче судове засідання, про що повідомлено учасників справи.
18.03.2024 року представником позивача ОСОБА_9 - адвокатом Куруц А.А подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої просить визнати за ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та стягнути судові витрати з відповідача.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 03.04.2024 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
08.04.2022 року представник відповідача подав до суду заяву, згідно якої зазначив, що уточнені позовні вимоги ОСОБА_1 яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 відповідач ОСОБА_2 визнає частково. Зокрема, визнати за ОСОБА_3 право власності на частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . З приводу уточнюючого позову відповідач заперечень немає, та згідна.
Щодо стягнення судових витрат, то вказану вимогу відповідач не визнає з підстав того, що будь якого супротиву в реєстрації права власності та оформленні спадщини відповідачем не здійснювалося, навпаки відповідач ОСОБА_2 контактувала з позивачем та зазначала що готова допомогти в оформленні вказаних документів, але до відповідача так ніхто і не звернувся, тому відповідач вважає, що покладення на неї сплати судових витрат є протиправним.
Позивач та її представник в судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. При цьому, представник позивача - адвокат Куруц А.А. подав заяву, відповідно до змісту якої просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги просить задовольнити в повному обсязі.
Відповідач та її представник у судове засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяв про відкладення розгляду справи не подавали. Окрім цього, в матеріалах справи наявна заява представника відповідача від 22.04.2024, в якій просив провести судове засідання без його участі та його клієнтки.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.
За таких обставин суд вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності учасників справи на підставі наявних у суду матеріалів.
Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Фактичні обставини, встановлені судом:
Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_5 народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьками якої записані: батько - « ОСОБА_10 », мати - « ОСОБА_11 ».
Згідно свідоцтва про одруження 24.08.2018 року укладено шлюб між ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , та ОСОБА_13 (уродженка ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , прізвище після одруження чоловіка - « ОСОБА_6 », дружини - « ОСОБА_6 ».
Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00041369384 від 12 вересня 2023 року, 02 жовтня 1969 року укладено шлюб між ОСОБА_4 та ОСОБА_15 , актовий запис - 614, 28 березня 1997 року внесено актовий запис №114 про розірвання шлюбу.
ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 75 рік, про що 09 березня 2023 року складено відповідний актовий запис за №342, що підтверджується копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 25.07.2023 року.
Згідно копії Архівного витягу №468/16-21 від 12.12.2023 року з рішення Ужгородської міської ради №178 від 29 листопада 1999 року «Про приватизацію державного житлового фону», відповідно до якого вирішено: «Прохання, яке подав наймач гр. ОСОБА_7 , що мешкає в квартирі АДРЕСА_2 , задовольнити і передати вказану квартиру безоплатно в приватну спільну сумісну власність гр. ОСОБА_8 , чоловіку гр. ОСОБА_2 та членам його сім'ї. Склад сім'ї - 2 чоловік: він, дружина - ОСОБА_7 - загальна площа квартири становить 42,30 кв.м. при розмірі площу, що безоплатно передається - 52,00 кв.м.»
24.07.2023 року ОСОБА_3 подала до Першої ужгородської державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_6 .
Згідно копії Свідоцтва про право на спадщину за законом від 10.01.2024 року, спадкоємцем зазначеного у цьому свідоцтві майна ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його рідна сестра ОСОБА_3 , громадянка України, народилася ІНФОРМАЦІЯ_7 , реєстраційний номер ОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_4 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: вкладів з належними відсотками, що зберігаються у АТ «Акцент-Банк», відділення в місті Ужгород. Кошти належали померлому згідно довідки АТ «Акцент-Банк» за №20.1.0.0.0/7-70230831/366 від 31.08.2023 року. Спадкова справа №40/2023. Зареєстровано в реєстрі за №1-4.
Постановою від 15.01.2024 року №32/02-31 відмовлено ОСОБА_16 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку квартири АДРЕСА_2 співвласником якої був ОСОБА_4 , рідний брат спадкоємця.
Згідно довідки від 11.09.2023 року №3949/13-21 Виконавчого комітету Ужгородської міської ради про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб на день смерті одного з них, яка видана ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про те, що відповідно до відомостей реєстру територіальної громади за адресою: АДРЕСА_1 , на момент смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 були зареєстровані такі особи: ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_2 - ІНФОРМАЦІЯ_8 .
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за №367171054 від 23.02.2024 року квартира за адресою: АДРЕСА_1 належить на спільної сумісної власності ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на підставі Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, Свідоцтво про право власності б/н виданий 29.11.1999 року Виконкомом Ужгородської міської ради.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності та кожен окремо, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступного висновку.
Застосоване судом законодавство, позиція суду та оцінка доводів учасників справи:
Згідно з ч. 3 ст.3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 Цивільного кодексу України).
У частині 1 статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в частині 2 цієї статті визначено способи захисту цивільних справ та інтересів судом.
За змістом статей 12 та 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Як вбачається з матеріалів справи після ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 відкрилась спадщина на належне на праві приватної власності майно. Спадкодавець за життя особистого розпорядження на випадок своєї смерті щодо належного йому майна не зробив, тому спадкування здійснювалося за законом.
На підставі статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
У відповідності до ч.1 ст. 1262 ЦК України у другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері.
Відповідно до ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Згідно з ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
У ч. 1 ст. 1269 ЦК України зазначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини. Прийняття спадщини - це не обов'язок спадкоємців, а їх право.
Відповідно до частини першої та другої статті 1296 Цивільного кодексу України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Згідно положень статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Як передбачено у підпунктами 4.15, 4.18 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, право власності на яке підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після подання документів, що посвідчують право власності спадкодавця на таке майно, крім випадків, передбачених пунктом 3 глави 7 розділу I цього Порядку, та перевірки відсутності заборони або арешту цього майна. Якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, нотаріус отримує інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно шляхом безпосереднього доступу до нього. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
Відповідно п.23 постанови Пленуму Верхового Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Оскільки у зв'язку з вищевикладеними обставинами питання про право особи на спірне нерухоме майно не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому таке повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права на вищевказане майно.
Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.
Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
Відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до п.9 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», документом, що підтверджує виникнення, перехід та припинення права власності на нерухоме майно, є рішення суду щодо права власності на нерухоме майно.
Право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до якого Держави-учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні. Зазначене положення в Україні закріплено на конституційному рівні принципом непорушності права власності (ст. 41 Конституції України).
Зокрема, згідно з п. 53 Рішення ЄСПЛ у справі Суханов та Ільченко проти України від 26 вересня 2014 року, першим і найголовнішим правилом статті 1 Першого протоколу є те, що будь-яке втручання державних органів у право на мирне володіння майном має бути законним і повинно переслідувати легітимну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційним по відношенню до переслідуваної мети. Іншими словами, має бути забезпечено справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та обов'язком захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на відповідну особу або осіб буде покладено особистий та надмірний тягар.
Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що позивач ОСОБА_3 є єдиним спадкоємцем за законом після смерті брата ОСОБА_4 , та прийняла спадщину, про що 10.01.2024 року державним нотаріусом Першої ужгородської державної нотаріальної контори Бучацькою Л.В. було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на вклади з належними відсотками, що зберігаються у АТ «Акцент-Банк», відділення в місті Ужгород, які належали померлому ОСОБА_4 .
Також, матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_4 при житті належала на праві спільної сумісної власності квартира за адресою: АДРЕСА_1 , а також іншому співвласнику ОСОБА_2 .
Враховуючи, що позивач є єдиним спадкоємцем після смерті брата ОСОБА_4 , спадщину у встановленому законом порядку прийняла та оформила, до неї на підставі вищевикладених положень цивільного законодавства України перейшло право власності на 1/2 частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому, позивач позбавлена можливості оформити право власності на вказане нерухоме майно, що в свою чергу позбавляє її можливості вільно користуватися та розпоряджатися своєю власністю.
Суд, також приймає до уваги позицію сторони відповідача викладену повноважним представником у заяві зареєстрованій судом 08.04.2024, в якій з приводу уточнюючого позову заперечень немає щодо визнання за ОСОБА_3 право власності на 1/2 частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за нею права на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований. Відтак, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_17 права власності право власності на 1/2 частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 .
Відповідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно квитанції №80782886 від 30.01.2024 року позивачем при поданні позовної заяви до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області сплачений судовий збір в сумі 5200 гривень 00 копійок.
Відповідно доч.1ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Враховуючи, що відповідач до початку розгляду справи по суті визнала позов, про що подала письмову заяву, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору у сумі 2600,00 грн., сплаченого ним при поданні позову. Витрати зі сплати інших 50 відсотків судового збору у розмірі 2600,00 грн. слід покласти на відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 13, 141, 142, 200, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, ст. ст. 15,16,328,1216-1218,1261,1268 Цивільного кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування, - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_17 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку квартири загальною площею - 42,3 кв.м., житловою площею - 28,4 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті брата ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Повернути ОСОБА_16 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп., сплачений згідно квитанції №80782886 від 30.01.2024 року.
Стягнути із ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер невідомий, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) 2600 (дві тисячі шістсот) грн. 00 коп. судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ідентифікаційний номер невідомий, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Повне рішення суду складено - 29.05.2024 року.
Суддя Ужгородського міськрайонного
суду Закарпатської області Н.Б. Шумило