Головуючий у 1 інстанції - Могильницький М.С.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
24 вересня 2010 року справа №2а-10646/08/0570
приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Білак С.В., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Ольховій О. В.
за участю представників від:
позивача: Олифіренко О.М, представник за дов. від 01.09.2010р.
Мурадов А.Л., представник за дов. від 01.09.2010р.
відповідача: Дегтярьов Д.Т. представник за дов від 23.09.10р.
№38933/10/10-012
Сбоєва Т.І., представник за дов від 17.09.10р.
№27929/10-23-313-1
Онищенко І.В., представник за дов. від 19.07.10р.
№29555/10/10-012
Семенченко Б.Б., представник за дов. від 17.09.10р.
№37931/10-313-1
розглянувши у відкритому судовому Товариство з обмеженою відповідальністю “Ізопласт”
засіданні апеляційну скаргу
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 09 серпня 2010 року
по адміністративній справі № 2а-10646/08/0570
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізопласт”
до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області
про скасування податкового повідомлення-рішення
№ 0001222341/0 від 12 травня 2008 року частково на суму 1 187 825 грн., у тому числі за основними
платежами 662 000 грн. та за штрафними санкціями 525 825 грн. ,-
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ізопласт” (надалі -ТОВ “Ізопласт”) звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області (надалі -Слов'янська ОДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222341/0 від 12 травня 2008 року частково на суму 1 187 825 грн., у тому числі за основними платежами 662 000 грн. та за штрафними санкціями 525 825 грн. (т.1, арк. спр. 2-7, а.с.75-76).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2008 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (т.1, арк. спр. 61).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2008 року призначено судову економічну експертизу ( т. 1 арк. спр. 247-249).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 22 березня 2010 року призначено додаткову судово-економічну експертизу ( т. 2 арк. спр. 145-146).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (т.3, арк. спр. 145-147).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що були відсутні будь-які перешкоди для надання документів про понесені витрати під час здійснення операцій з векселями, як під час проведення попередньої перевірки позивача, а також під час проведення документальної перевірки, наслідком якої стало винесення спірного податкового повідомлення-рішення.
Крім того, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ізопласт” подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у адміністративній справі № 2а-10646/08/0570 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги ТОВ “Ізопласт” (т.3, арк. спр. 152-156).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що не прийняті до уваги документи, які свідчать про понесені витрати під час здійснення операцій з векселями, оскільки вони ніби то не були надані органам державної податкової служби ані під час проведення попередньої планової документальної перевірки, ані під час проведення планової документальної перевірки.
Також, на думку апелянта, не було прийнято до уваги, що у порушення вимог ч. 2 ст. 71 КАС України відповідач не представив жодного доказу, що в період з грудня 2003 року по жовтень 2005 року позивач не поніс витрати в сумі 5 577 000 грн. за отримані векселі на цю ж суму.
На думку скаржника, відповідно до п.п.7.6.1 п.7.6 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у зв»язку з тим, що фінансовий результат (що визначається як різниця між доходами, що отримані у результаті відчуження цінних паперів та витратами, що пов»язані з придбанням вказаних цінних паперів) від операцій з цінними паперами рівняється 0,00 грн., отже у рядку 01.4 декларації з податку на прибуток підприємств за період 2006-2007р. повинна стояти цифра 0. Форма декларації передбачає, що при нульовому фінансовому результаті у рядку 01.4 повинен стояти прочерк.
Представники позивача у судовому засіданні підтримали доводи апеляційної скарги та просили суд її задовольнити.
Представники відповідача у судовому засідання, посилаючись на подані заперечення від 10.09.2010р. № 36938/10/10-012, просили залишити без задоволення апеляційну скаргу, а постанову суду першої інстанції без змін.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ізопласт” зареєстровано як юридична особа, що підтверджено свідоцтвом про державну реєстрацію, виданим виконавчим комітетом Слов'янської міської ради Донецької області від 07 жовтня 1998 року (т. 1 арк. спр. 9), зареєстровано як платник податку на додану вартість (т. 1 арк. спр. 10), що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №06580111, виданим 29.10.1998р. (т.1 а.с.10), позивач взятий на облік Слов'янською ОДПІ, що підтверджується довідкою (т. 1 арк. спр. 12).
На підставі направлення №000301 від 29 лютого 2008 року (т. 1, арк. спр. 57) Слов'янською ОДПІ проведено планову виїзну документальну перевірку додержання податкового, валютного та іншого законодавства Товариства з обмеженою відповідальністю «Ізопласт». За результатами перевірки складений акт №2539/23-3-30013244 від 21 квітня 2008 року (т. 1, арк. спр. 13-55).
Період, який охоплений перевіркою, складає з 01 жовтня 2006 року по 31 грудня 2007 року. За наслідками перевірки відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення-рішення 0001222341/0 від 12 травня 2008 року (т. 1, арк. спр. 56), яким встановлено порушення вимог п.п.4.1.3 п.4.1 ст.4, п.п.7.6.1 п.7.6 ст.7, п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу донарахована сума податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій у розмірі 1190348,9 грн., у тому числі за основним платежем 662000 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 528348,9 грн.
В процесі розгляду справи позивач уточнив позовні вимоги та звернувся до суду із завою, в якій просив скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 12.05.2008р. № 0001222341/0 на суму 190348,90 грн., у тому числі за основним платежем 662000,00 грн. таза штрафними (фінансовими) санкціями 528348,90 грн. частково на суму 1187825,00, у тому числі за основним платежем 662000,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 525825,00 грн. (т. 1 а.с.75-76).
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (надалі -КАС України), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі -Закон №509), Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 року №334/94-ВР (надалі -Закон №334) та Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон № 2181).
Згідно з п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Об'єктом оподаткування відповідно до ст. 3 Закону №334 є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого доходу звітного періоду, визначеного згідно з п.4.3 ст.4 Закону №334 на суму валових витрат платника податку, визначених ст.5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Валовий дохід визначений п.4.1 ст.4 зазначеного Закону і являє собою загальну суму доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за її межами.
Відповідно до пп.4.1.1. п.4.1. ст.4 Закону №334 валовий доход включає загальні доходи від продажу товарів (робіт, послуг), у тому числі допоміжних та обслуговуючих виробництв, що не мають статусу юридичної особи, а також доходи від продажу цінних паперів, деривативів, іпотечних сертифікатів участі, іпотечних сертифікатів з фіксованою дохідністю, сертифікатів фондів операцій з нерухомістю (за винятком операцій з їх первинного випуску (розміщення), операцій з їх кінцевого погашення (ліквідації) та операцій з консолідованим іпотечним боргом відповідно до Закону).
У відповідності з ст. 14 Закону України «Про цінні папери та фондовий ринок»вексель - цінний папір, який посвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця або його наказ третій особі сплатити після настання строку платежу визначену суму власнику векселя (векселедержателю).
Згідно з положеннями пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону №334 платник податку веде окремий податковий облік фінансових результатів операцій з цінними паперами ( у тому числі іпотечними сертифікатами участі, іпотечними сертифікатами з фіксованою дохідністю та сертифікатами фондів операцій з нерухомістю) і деривативами у розрізі окремих видів цінних паперів, а також фондових та товарних деривативів.
При цьому облік операцій з акціями ведеться разом з іншими, ніж цінні папери, корпоративними правами.
Якщо протягом звітного періоду витрати на придбання кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, понесені (нараховані) платником податку, перевищують доходи, отримані (нараховані) від продажу (відчуження) цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду, від'ємний фінансовий результат переноситься на зменшення фінансових результатів від операцій з цінними паперами або деривативами такого ж виду майбутніх звітних періодів у порядку, визначеному ст.6 цього Закону.
Якщо протягом звітного періоду доходи від продажу кожного з окремих видів цінних паперів, а також деривативів, отримані (нараховані) платником податку, перевищують витрати, понесені (нараховані) платником податку внаслідок придбання цінних паперів або деривативів такого ж виду протягом такого звітного періоду (з урахуванням від'ємного фінансового результату від операцій з цінними паперами чи деривативами такого ж виду минулих періодів), прибуток включається до складу валових доходів такого платника податку за результатами такого звітного періоду.
Усі інші витрати та доходи такого платника податку, крім витрат та доходів за операціями з цінними паперами (корпоративними правами) та деривативами, визначеними цим підпунктом, беруть участь у визначенні об'єкта оподаткування такого платника податку на загальних умовах, встановлених цим Законом.
Відповідно до пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону № 334 під терміном «торгівля цінними паперами і деривативами»слід розуміти: будь-які операції з придбання або продажу цінних паперів чи фондових деривативів торговцями цінними паперами, чий статус встановлюється відповідним законодавством про цінні папери і фондовий ринок; будь-які операції з придбання або продажу товарних деривативів членами товарних бірж, чий статус встановлюється законодавством про товарні біржі; будь-які операції з купівлі та продажу цінних паперів особами, які не мають статусу торговців цінними паперами.
Відповідно до пп.7.6.3 п.7.6 ст.7 Закону №334 під терміном «витрати»слід розуміти суму коштів або вартість майна, сплачену (нараховану) платником податку продавцю цінних паперів та деривативів як компенсація їх вартості. До складу витрат включається також сума будь-якої заборгованості покупця, яка виникає у зв'язку з таким придбанням.
Під терміном «доходи» слід розуміти суму коштів або вартість майна, отриману платником податку від продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів та деривативів, збільшену на вартість будь-яких матеріальних цінностей чи нематеріальних активів, які передаються платнику податку в зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
До складу доходів включається також сума будь-якої заборгованості платника податку, яка погашається у зв'язку з таким продажем, обміном або відчуженням.
Колегією суддів встановлено, що позивач відповідно до довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України займається наступними видами діяльності: виробництво електроізоляційних виробів; виробництво пластмас у первинних формах; виробництво інших гумових виробів; виробництво ізольованого дроту та кабелю; оптова торгівлі хімічними продуктами; інші види оптової торгівлі (т.1, арк. спр.11).
Актом перевірки податкового органу від 21 квітня 2008 року №2539/23-3-30013244 встановлено, що фактично у періоді, що перевірявся, суб'єкт господарювання здійснював наступні види діяльності: виробництво електроізоляційних виробів; виробництво інших гумових виробів (т.1, арк. спр. 16).
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що позивач не мав статусу торгівця цінними паперами, а тому й не міг здійснювати операції з продажу цінних паперів.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до пп.7.6.2 п.7.6 ст.7 Закону №334 оподаткуванню підлягає фінансовий результат від операцій з купівлі та продажу цінних паперів. Тобто, норми цього пункту поширюються на платників податку -торгівців цінними паперами та деривативами, а також на будь-яких інших платників податку, які здійснюють операції з торгівлі цінними паперами чи деривативами.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи (т. 1, арк. спр. 13-55), що позивачем у серпні 2006 року передані векселі емісії Державного підприємства «Центр»Мінпаливенерго на загальну суму 2930900 грн. у рахунок погашення заборгованості перед ТОВ «УкрДонПром». Тобто зазначена сума була задекларована позивачем у декларації з податку на прибуток як дохід у відповідності з вимогами п.п.7.6.4 п.7.6 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств». Витратами в контексті додатка №7 до попереднього акту перевірки від операцій з цінними паперами є сума у 350000 грн., на яку отримані три векселі емісії Служби МТЗ ЮЗЖД та ДП «Укрзалізничпостач».
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що Товариством з обмеженою відповідальністю «Ізопласт»передавалися векселі в рахунок погашення заборгованості по отриманим товарно-матеріальним цінностям, емітентом яких було Державне підприємство «Центр»Мінпаливенерго. Так, векселі були передані на адресу:
- ТОВ «Національний торговельний союз» - у кількості 72 шт. на суму 360000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 31 жовтня 2006 року;
- ТОВ «Національний торговельний союз» - у кількості 30 шт. на суму 238000грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 31 грудня 2006 року;
- ТОВ «УС Фенікс»- у кількості 59 шт. на суму 915000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 31 січня 2007 року;
- ТОВ «Вердер»- у кількості 179 шт. на суму 1485000 грн. у відповідності з актом приймання-передачі векселів від 30 листопада 2007 року.
Відповідно до п.7.9 ст.7 Закону №334 не включається до валового доходу і не підлягають оподаткуванню (пп.7.9.1) і так само не включаються до валових витрат (пп.7.9.2) кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку із залученням ним майна на підставі договорів концесії, комісії, консигнації, довірчого управління, схову (відповідного зберігання), а також згідно з іншими цивільно-правовими договорами, що не передбачають передачі права власності на таке майно, з урахуванням положень пп.7.9.6 цього пункту.
Таким чином, сума, на яку були передані векселі не підлягала включенню до складу валових витрат і валових доходів, оскільки вона була передана в рахунок погашення боргу за отримані товарно-матеріальні цінності, а не була доходом позивача від продажу цінних паперів.
З огляду на наведені обставини, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що в операціях з використанням векселів, раніше емітованих третіми особами, для погашення заборгованості за придбані платником податку товари чи послуги такі векселі виступають як товар, що передається в межах бартерних операцій.
Також, колегія суддів зазначає, що висновком судово-економічної експертизи від 29 вересня 2009 року №203/24 не підтверджуються висновки акту перевірки, на підставі яких визначено податкове зобов'язання за спірним податковим повідомленням-рішенням (т.2 а.с.3-10).
За результатами дослідження не підтверджуються висновки акту перевірки про порушення позивачем пп.4.1.3 п.4.1 ст.4, пп.7.6.1 п.7.6 ст.7 Закону №334, що призвело до заниження валового доходу за період 4 квартал 2006 року -2007 рік на суму 2998000 грн.
Додатковим висновком судово-економічної експертизи від 16 червня 2010 року №203/24/1 зроблений висновок, що по рахунку 341 за жовтень 2006 року станом на 01 жовтня 2006 року значиться вхідне сальдо у сумі 2998000грн. та розбіжностей між даними первинних документів та додатками 1, 3 Висновку можуть бути пояснені виключно програмною помилкою або комп'ютерним вірусом та зазначені розбіжності не вплинули на результати дослідження, визначені у Висновку №203/24 ( т.2 а.с.151-155).
Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про не прийняття до уваги висновку експерту з підстав того, що під час проведення експертизи були використані документи, які не були надані під час проведення перевірки та не були відображені у відповідних деклараціях з податку на прибуток з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час винесення рішення судом першої інстанції) належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Згідно з ч.3 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час винесення рішення судом першої інстанції) докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.
В матеріалах справи відсутні докази, що первинні документи, які свідчать про понесені витрати під час здійснення операцій з векселями, і на підставі яких експертом зроблено висновок, отримані з порушенням закону.
Також, в матеріалах справи відсутні й докази скасування або визнання недійсними зазначених висновків експерта.
Згідно «Інструкції про призначення і проведення судових експертиз і науково-методичних рекомендацій з питань підготовки і призначення судових експертиз», затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5 дослідження повинно провадитись виключно на підставі первинних документів та регістрів бухгалтерського обліку, складених на підприємстві та за умови відповідності їх складання вимогам чинного законодавства.
Згідно ч.4 ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, яка діяла на час винесення рішення судом першої інстанції) обставини, які по закону повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли у відношенні таких обставин не виникає спору.
Враховуючи наведене колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про необґрунтованість позовних вимог, постанова суду прийнята при невірному застосуванні норм матеріального та процесуального права, тому підлягає скасуванню з ухваленням рішення про задоволення позовних вимог.
Судові витрати підлягають розподілу згідно вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізопласт” на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-10646/08/0570 - задовольнити.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 09 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-10646/08/0570 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізопласт” до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про часткове скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222341/0 від 12 травня 2008 року на суму 1187 825 грн., у тому числі за основними платежами 662 000 грн. та за штрафними санкціями 525 825 грн. -скасувати.
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Ізопласт” до Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001222341/0 від 12 травня 2008 року в частині визначення податку на прибуток у розмірі 1187 825 грн., у тому числі за основними платежами 662 000 грн. та за штрафними санкціями 525 825 грн. -задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Слов'янської об'єднаної державної податкової інспекції Донецької області № 0001222341/0 від 12 травня 2008 року в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 1187 825 грн., у тому числі за основними платежами 662 000 грн. та за штрафними санкціями 525 825 грн.
Стягнути на користь ТОВ «Ізоплат»судовий збір у розмірі 3,40 грн. з Державного бюджету України.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2010 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.
У повному обсязі постанова складена та підписана колегією суддів 28 вересня 2010 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді С.В.Білак
С.В. Жаботинська