Головуючий у 1 інстанції - Галатіна О.О.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
24 вересня 2010 року справа №2а-13303/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Білак С.В., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Ольховій О.В.
за участю представників від:
позивача: ОСОБА_2, представник за дов. від 01.07.2010р.
відповідача: Дорохова О.В.представник за дов. від 07.05.2010р.
розглянувши у відкритому судовому адвоката ОСОБА_4, в інтересах
засіданні апеляційну скаргу якої діє ОСОБА_5
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 26 липня 2010 року
по адміністративній справі № 2а-13303/10/0570
за позовом Адвоката ОСОБА_4
до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька
про скасування податкового повідомлення та
податкових вимог.,-
Адвокат ОСОБА_4 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (надалі -ДПІ у Будьонівському районі м. Донецька) про скасування податкового повідомлення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька №0001221741/0 від 30 червня 2009 року, скасування податкових вимог № 1/967 від 28 серпня 2009 року на суму 1258 грн. 38 коп. та № 2/7 від 12 січня 2010 року на суму 1258 грн. 38 коп. (арк. спр. 4-8).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 27 травня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (арк. спр. 70-72).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що Законом України “Про податок з доходів фізичних осіб” для осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність, для цілей оподаткування не передбачено виключення із загального річного оподатковуваного доходу будь-яких витрат, понесених у зв'язку з отриманням доходу, податок справляється з валового доходу. Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб” визнано таким, що втратив чинність Декрет КМУ “Про прибутковий податок громадян”.
ОСОБА_5, який діє в інтересах адвоката ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-13303/10/0570 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (арк. спр. 76-79).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно пп. 1.15, 1.19 ст.1, ст.ст. 8, 17 Закону України “Про податок з доходів фізичних осіб”, відповідальною особою за нарахування податку з доходів до бюджету є сам позивач, відносно себе позивач є податковим агентом, і тому відповідач не мав за чинним законодавством України права самостійно визначати суму податкових зобов'язань.
На думку апелянта, якщо податкове повідомлення було повернуто поштою у зв'язку із спливом терміну зберігання, законні підстави вважати податкове повідомлення врученим відсутні.
У судовому засідання представник позивача підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити. Крім того, надав витребувані пояснення та відповідні документи щодо задекларованих витрат, пов'язаних з одержанням доходу.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
ОСОБА_4 є самозайнятою особою -адвокатом, та має Свідоцтво на право зайняття адвокатською діяльністю №НОМЕР_2, видане 01 липня 2005 року на підставі рішення Донецької обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 01 липня 2005 року №54 (арк. спр. 9).
ОСОБА_4 не зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, що не заперечується позивачем. З 07 липня 2005 року позивач перебуває на податковому обліку в ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька (арк. спр. 10), як фізична особа, яка займається незалежною професійною діяльністю.
Позивачем надана до ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька декларація про доходи, одержані за 2008 рік (арк. спр. 11-13). Відповідно до р. 1.3 декларації нею самостійно задекларовані доходи від здійснення адвокатської діяльності за 2008 рік валовий дохід визначений у сумі 8500 грн., та витрати, пов'язані з отриманням доходу, у сумі 8337 грн. 48 коп. Самостійно визначена позивачем сума чистого доходу за 2008 рік складає 162 грн. 52 коп.
Сторонами не оспорюються показники декларації щодо розміру доходів від здійснення адвокатської діяльності, та у суду відсутні сумніви щодо добровільності визнання таких обставин.
ДПІ в Будьонівському районі м. Донецька згідно з пп. 4.2.2 «г» Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено ОСОБА_4 суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1275 грн. та на адресу позивача надіслане відповідне податкове повідомлення. Зазначена сума обчислена податковим органом від задекларованого платником розміру одержаного доходу за 2008 рік. Вказане податкове повідомлення було спрямоване ОСОБА_4 поштою 01 липня 2009 року, рекомендованим листом № 634745 з повідомленням про вручення (арк. спр. 53). Поштою 05 серпня 2009 року надіслана інформація на адресу ДПІ у Будьонівському районі про не вручення листа у зв'язку з закінченням терміну зберігання. Ця інформація 05 серпня 2009 року була оформлена відповідним актом № 628/17-011/2840300187 (арк. спр. 55), а податкове повідомлення від 30 червня 2009 року № 0001221741/0 (арк. спр. 58) розміщене на дошку податкових оголошень.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суть спірних правовідносин полягає у вирішенні питання щодо правомірності визначення податковим органом суми податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України), Законом України від 04 грудня 1990 року №509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(надалі -Закон №509), Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»(надалі -Закон №2181) та Законом України від 22.05.2003р. № 889-1V “Про податок з доходів фізичних осіб” ( надалі -Закон №889).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З 01 січня 2004 року оподаткування доходів фізичних осіб регулюється положеннями Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Відповідно до п. 1.9 ст. 1 Закону України №889 незалежна професійна діяльність - діяльність, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.
Тобто, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що позивач відповідно до чинного законодавства є суб'єктом, що здійснює незалежну професійну діяльність.
Закон України №889 не містить окремих положень, якими б регулювалися питання оподаткування осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність, та не встановлює особливості їх оподаткування, за таких обставин оподаткування таких осіб здійснюється на загальних підставах відповідно до положень цього Закону.
Відповідно до п. 1.3 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, одержаний платником податку або нарахований на його користь від здійснення будь-яких видів діяльності на території України, у тому числі, але не виключно, у вигляді, зокрема, доходів від здійснення незалежної професійної діяльності на території України.
З урахуванням положень ст. 3 вищевказаного Закону об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального річного оподатковуваного доходу на суму податкового кредиту такого звітного року.
Відповідно до п. 4.1 ст. 4 Закону України №889 загальний річний оподатковуваний дохід складається з суми загальних місячних оподатковуваних доходів звітного року, а також іноземних доходів, одержаних протягом такого звітного року.
За таких обставин для фізичних осіб, в тому числі й тих, що здійснюють незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є сума отриманого протягом звітного року доходу, зменшена на суму податкового кредиту, у разі його наявності. Інших підстав для зменшення суми отриманого протягом року доходу Закон України «Про податок з доходів фізичних осіб»не передбачає.
Сума одержаного позивачем протягом звітного року доходу визначена платником самостійно в податковій декларації та складає 8500 грн.
Відповідно до п. 7.1. статті 7 Закону України №889 ставка податку становить 15 відсотків від об'єкта оподаткування.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що положення Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», які розповсюджуються на спірні правовідносини, не передбачають обчислення витрат, пов'язаних з отриманням доходу, а також визначення чистого доходу та його вплив на оподаткування.
Окрім цього, положення ст. 13 розділу IV Декрету КМУ «Про прибутковий податок з громадян»не розповсюджуються на позивача, оскільки він не є суб'єктом підприємницької діяльності. Відповідно до п. 22.10 ст. 22 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб»визнано таким, що втратив чинність Декрет КМУ «Про прибутковий податок з громадян», крім розділу IV у частині оподаткування доходів фізичних осіб від зайняття підприємницькою діяльністю, який застосовується з урахуванням положень пункту 9.12 статті 9 цього Закону та діє до набрання чинності спеціальним законом з питань оподаткування фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності. Тобто, з 01 січня 2004 згідно з вищезазначеним розділом Декрету оподаткуванню підлягають доходи громадян, одержані протягом календарного року від здійснення підприємницької діяльності без створення юридичної особи.
За таких обставин обчислення податковим органом податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб від суми загального оподатковуваного доходу платника, визначеного ним самостійно в податковій декларації, відповідає положенням Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», а тому податковим органом правомірно було визначено суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб у розмірі 1275,00 грн. у оспорюваному податковому повідомленні-рішенні.
Статтею 6 Закону № 2181 встановлений порядок надсилання платнику податків податкових вимог.
Так, податкова вимога вважається надісланою (врученою) юридичній особі, якщо її передано посадовій особі такої юридичної особи під розписки або надіслано листом з повідомленням про вручення.
Податкова вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого місця її знаходження із повідомленням про вручення. У такому самому порядку надсилаються податкові повідомлення.
У разі коли податковий орган або пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення або податкові вимоги у зв'язку з незнаходженням посадових осіб, їх відмовою прийняти податкове повідомлення або податкову вимогу, незнаходженням фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків, податковий орган розміщує податкове повідомлення або податкові вимоги на дошці податкових оголошень, встановленій на вільному для огляду місці біля входу до приміщення податкового органу. При цьому день розміщення такої податкової вимоги вважається днем її вручення.
Таким чином, посилання апелянта на неузгодженість суми податку з доходів фізичних осіб, колегія суддів вважає необґрунтованим та погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що оспорюване податкове повідомлення-рішення було вручено позивачу у відповідному законом порядку.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи (арк. спр. 13, 26, 57, 58, 62-64), що адвокат ОСОБА_4 нараховану та узгоджену суму податкового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб протягом законодавчо встановленого строку не сплатила.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2. статті 6 Закону № 2181, у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання в установлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкові вимоги.
У зв'язку з наявністю податкового боргу з податку з доходів фізичних осіб позивачу були направлені перша та друга податкові вимоги від 28 серпня 2009 року № 1/967 на 1258,38 грн. та друга 12 січня 2010 року № 2/7 відповідно. Докази направлення першої та другої податкових вимог наявні в матеріалах справи.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_4, в інтересах якої діє ОСОБА_5 на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-13303/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 26 липня 2010 року у адміністративній справі №2а-13303/10/0570 за позовом адвоката ОСОБА_4 до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про скасування податкового повідомлення Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька № 0001221741/0 від 30 червня 2009 року, скасування податкових вимог № 1/967 від 28 серпня 2009 року на суму 1258 грн. 38 коп. та № 2/7 від 12 січня 2010 року на суму 1258 грн. 38 коп. -залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
Ухвала у повному обсязі складена та підписана колегією суддів 28 вересня 2010 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді С.В.Білак
С.В. Жаботинська