Справа № 302/378/24
2/302/185/24
15.05.2024 смт.Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
у складі: головуючого - судді: Сидоренко Ю.В.,
при секретарі Царь О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт.Міжгір'я цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (зареєстрована та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ), про розірвання шлюбу, -
29.03.2024 року до Міжгірського районного суду Закарпатської області надійшов позов ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в якому позивачка просить розірвати шлюб, укладений між нею та відповідачем, зареєстрований 04 серпня 2007 року виконкомом Синевирсько-Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, актовий запис №03.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що 04 серпня 2007 року було зареєстровано шлюб між нею, позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та відповідачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що було складено відповідний актовий запис за №03.
Вказує, що після укладення шлюбу відповідач переїхав на постійне проживання до позивачки, і з того часу вони почали спільно проживати в АДРЕСА_1 . У шлюбі у них народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Спільне сімейне життя у сторін не склалося в силу різних життєвих обставин та діаметрально протилежних поглядів на шлюб та сім'ю. Вони не змогли знайти взаєморозуміння. Поведінка відповідача спричинила неможливість подальшого спільного проживання. Це призвело до того, що у січні 2022 року відповідач переїхав на постійне проживання до своїх батьків в АДРЕСА_2 . З того часу спільне подружнє життя позивачки та відповідача фактично припинилося, вони перестали підтримувати сімейні стосунки. Після припинення подружніх стосунків діти залишилися проживати разом із позивачкою. Спору щодо визначення місця проживання дітей між ними немає.
У позові позивачка зазначає, що спільне проживання з відповідачем припинилося, що їх сім'я розпалася остаточно, її збереження вважає недоцільним, а примирення неможливим, оскільки їх шлюб існує лише формально, а тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом про розірвання шлюбу.
Ухвалою Міжгірського районного суду Закарпатської області від 05.04.2024 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.
В судове засідання позивачка ОСОБА_1 не з'явилася, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте останньою подано до суду письмову заяву про розгляд справи без її участі, на заявлених позовних вимогах наполягає та просить позов задовольнити за підставами, викладеними у позовній заяві.
В судове засідання відповідач повторно не з'явився, про день та час розгляду справи був повідомлений судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, що підтверджується оголошення на офіційному веб-порталі судової влади про виклик відповідача, проте до суду 10.05.2024 року подана заява відповідача про розгляд справи за його відсутністю. Проти позовних вимог ОСОБА_1 про розірвання шлюбу не заперечує, просить позов задовольнити.
Всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини по справи, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи, давши їм оцінку у сукупності з оголошеними та дослідженими матеріалами справи, суд вважає, що заявлені позивачкою ОСОБА_1 позовні вимоги підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що сторони по справі - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб, який зареєстрований 04 серпня 2007 року виконкомом Синевирсько-Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, актовий запис №03, оригінал якого міститься в матеріалах справи.
Сторони по справі мають неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвами про народження дітей, копії яких є в матеріалах справи (а.с.7,8).
Подружні стосунки між сторонами припинені по причині розбіжностей характерів та різних поглядів на життя, відсутністю взаєморозуміння, що в цілому призвело до втрати почуття любові та довіри один до одного, та припинення шлюбних відносин.
Чинним законодавством України передбачено право подружжя на розірвання шлюбу за позовом одного із них на підставі рішення суду: зокрема, положеннями ч.2 ст.104, ч.3 ст.105, ч.1 ст.110 Сімейного кодексу України (далі - СК України).
Частинами 3,4 ст.56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно зі ст.24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Таке положення національного законодавства України відповідає ст.16 Загальної декларації прав людини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року, згідно з якою, чоловіки і жінки, які досягли повноліття, мають право без будь-яких обмежень за ознакою раси, національності або релігії одружуватися і засновувати сім'ю. Вони користуються однаковими правами щодо одруження під час шлюбу та під час його розірвання.
Згідно ст.111 СК України суд приймає міри до збереження шлюбу, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. В даному випадку, сторони вважають неможливим з моральної точки зору, продовжувати шлюбні відносини, тому суд не може зобов'язати їх прийняти заходи до примирення.
Відповідно до статті 112 СК України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їх неповнолітньої дитини, що мають істотне значення.
Згідно п.10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 21 грудня 2007 року №11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", шлюб може бути розірвано у судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, аналізуючи вищенаведені законодавчі норми, виходячи з принципів об'єктивності, розумності, справедливості та доцільності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають задоволенню у повному обсязі та суд приходить до висновку, що дана сім'я розпалася остаточно та будь-яких підстав до її збереження судом не встановлено та відповідачем в суді не доведено.
Крім того, оскільки позивачка наполягає на розірванні шлюбу, то відповідно, відмова в розірванні шлюбу буде примушенням її до шлюбу та шлюбних відносин, що є неприпустимим.
Повно та всебічно дослідивши матеріали цивільної справи, вивчивши обґрунтування заявлених ОСОБА_1 позовних вимог, визнання відповідачем позову, що вбачається з його заяви від 22.04.2024 року, суд приходить до висновку, що шлюб між сторонами не може бути збережений, оскільки факти, викладені у позовній заяві свідчать про те, що шлюб між сторонами фактично розпався, спільне життя подружжя і збереження сім'ї стало неможливим, шлюбні стосунки сторони не підтримують, та формальне існування шлюбу обмежує особисту свободу позивачки та порушує її особисті інтереси, що мають істотне значення, тому суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, оскільки подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило б їх інтересам та інтересам їх неповнолітніх дітей.
Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини суд дійшов висновку про необхідність задоволення позову про розірвання шлюбу.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 9, 12, 13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, ст.ст.105, 110, 112 Сімейного кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований 04 серпня 2007 року виконкомом Синевирсько-Полянської сільської ради Міжгірського району Закарпатської області, актовий запис №03.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасник справи, якому рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Міжгірського районного суду Закарпатської області: Ю. В. СИДОРЕНКО