Головуючий у 1 інстанції - Гончаров С.А.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
24 вересня 2010 року справа №37/379/5006 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Білак С.В., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Ольховій О. В.
за участю представників від:
позивача: не з»явився, повідомлений належним чином
відповідача: Булигін Ю.А., директор
розглянувши у відкритому судовому
засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства “Трансресурс”
на постанову Господарського суду Донецької області
від 07 жовтня 2009 року
по адміністративній справі № 37/379/5006
за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової
інспекції м. Маріуполя
до Приватного підприємства “Трансресурс” м. Маріуполь
про стягнення на користь Державного бюджету
заборгованості перед бюджетом у розмірі
2978 грн. 32 коп. з податку на прибуток, з якої фінансові санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 81 грн. 34 коп. та пеня в сумі 2896 грн. 98 коп.,-
Жовтнева міжрайонна державна податкова інспекція м. Маріуполя звернулась до Господарського суду Донецької області з позовом до Приватного підприємства “Трансресурс” м. Маріуполь про стягнення на користь Державного бюджету заборгованості перед бюджетом у розмірі 2978 грн. 32 коп. з податку на прибуток, з якої фінансові санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 81 грн. 34 коп. та пеня в сумі 2896 грн. 98 коп. (арк. спр. 3-4, том 1).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 08 листопада 2006 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1, том 1).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13 жовтня 2008 року зупинено провадження в адміністративній справі № 37/379 у зв'язку з призначенням судової економічної експертизи до отримання Господарським судом Донецької області її результатів (арк. спр. 169 том 1).
Ухвалою Господарського суду Донецької області від 28 серпня 2009 року поновлено провадження у справі №37/379 (арк. спр. 83, том 3).
Постановою Господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року позовні вимоги задоволенні повністю ( арк. спр. 111-114, том 3), стягнуто з Приватного підприємства „Трансресурс” на користь Державного бюджету України заборгованість перед бюджетом у розмірі 2978 грн. 32 коп. з податку на прибуток, з якої фінансові санкції з податку на прибуток підприємства в сумі 81грн. 34 коп. та пеня в сумі 2896 грн. 98 коп.
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що право нарахування пені і обов'язок її сплачувати залежать тільки від наявності податкового зобов'язання і факту його сплати, який пов'язаний з прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
Також суд першої інстанції зазначив, що платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції виключно у випадку порушення строків зарахування податків, зборів (обов'язкових платежів) банками.
Приватне підприємство „Трансресурс” м. Маріуполь подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року та винести нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права (арк. спр. 128-131, том 3).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги висновки судової економічної експертизи від 14 квітня 2009 року, якими встановлено, що із загальної суми пені згідно розрахунку податкового органу у розмірі 2896,98 грн., з урахуванням пп.7.1.1 п.7.1 ст. 7 Закону України від 21 грудня 2000 року №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та з урахуванням призначення платежу у платіжному дорученні, не підтверджується документально сума начисленої податковим органом пені у сумі 2749,04грн.
На думку апелянта, суд першої інстанції не врахував, що податковим органом в порушення ст.4 Указу Президента України від 07 серпня 1998 року № 857/98 не включено відповідну суму в рахунок сплати податку на прибуток.
Крім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги посилання позивача у позові на податкове повідомлення-рішення від 23 березня 2006 року №0000041540/0, прийняте на підставі акту перевірки від 17 березня 2006 року №8/15-213, яке позивач оскаржував в адміністративному порядку та яке було скасоване.
Також, скаржник зазначає, що судом не було застосовано строк позовної давності.
Позивач у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
Відповідач у судове засідання підтримав доводи апеляційної скарги та просив суд її задовольнити, а також надав додаткові пояснення до апеляційної скарги.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Приватне підприємство „Трансресурс”, зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Маріупольської міської ради 27 червня 2001 року (арк. спр. 15, том 1), взято до ЄДРПОУ за кодом 31492408 (арк. спр. 16, том 1), взятий на облік як платник податків 16 липня 2001 року у Жовтневій міжрайонній державній податковій інспекції м. Маріуполя (арк. спр. 17, том 1).
29 березня 2003 року Державною податковою інспекцією в Приморському районі м.Маріуполя складено акт встановлення порушення № 137/151213 (арк. спр. 115, том 1), згідно якого за результатами роботи за 2003 рік Приватним підприємством „Трансресурс” порушена платіжна дисципліна і розрахунки з бюджетом проведені невчасно по платежу податок на прибуток за строком сплати 20 серпня 2002 року на загальну суму 167 грн. 56 коп.
31 березня 2004 року керівником Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561540/0, яким відповідачу на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” визначено суму штрафної санкції в розмірі 83 грн. 78 коп., у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченого з затримкою.
Відповідачем було частково погашено податкове зобов'язання за наведеним податковим повідомлення-рішенням на загальну суму 2 грн. 44 коп., та залишок суми заборгованості відповідача за податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2004 року № 0000561540/0, яку позивач вимагає до стягнення, складає 81грн. 34 коп.
Так, сума податкового боргу в розмірі 7104 грн. 20 коп., самостійно визначена відповідачем у податковій декларації № 14749 від 06 серпня 2002 року, погашена відповідачем 31 січня 2006 року, з простроченням на 1261 днів; сума податкового боргу в розмірі 100 грн., самостійно визначена відповідачем у податковій декларації № 30466 від 06 лютого 2003 року, погашена відповідачем з простроченням на 1077 днів; сума податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 10 квітня 2003 року № 0000751540/0 у сумі 493 грн. 18 коп., погашена відповідачем 31 січня 2006 року з простроченням на 957 днів; сума податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2004 року № 0000561540/0, за терміном сплати 16 квітня 2004 року, погашена відповідачем у сумі 0 грн 12 коп. 31 січня 2006 року з простроченням на 655 днів та у сумі 2 грн. 32 коп. 28 березня 2006 року з простроченням на 711 днів.
На підставі наведеного, та згідно п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” податковим органом відповідачу була нарахована пеня за прострочення заборгованості на загальну суму 2979 грн. 54 коп., у тому числі: по податковій декларації № 14749 від 06 серпня 2002 року -на суму 2797 грн. 96 коп., по податковій декларації № 30466 від 06 лютого 2003 року -на суму 33 грн. 64 коп., по податковому повідомленню-рішенню від 10 квітня 2003 року № 0000751540/0 -на суму 147 грн. 41 коп., та по податковому повідомленню-рішенню від 31 березня 2004 року № 0000561540/0 -на загальну суму 0 грн. 53 коп.
Відповідачем було частково погашено суму нарахованої пені в сумі 82 грн 56 коп., та залишок пені, яку позивач вимагає до стягнення з відповідача, складає 2896грн. 98 коп.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суть спірних правовідносин полягає у правомірності стягнення податковим органом пені за несвоєчасну сплату платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань.
Спірні правовідносини регулюються Кодексом адміністративного судочинства України (далі -КАС України), Законом України від 04 грудня 1990 року № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні»(далі -Закон №509) та Законом України від 21 грудня 2000 року №2181-III «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».
Згідно з п. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до пп.16.4.1 п.16.4 ст.16 Закону №2181 пеня нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.
Згідно з пп.16.4.2 п.16.4 ст.16 Закону №2181 зазначений розмір пені діє щодо всіх видів податків і зборів (обов'язкових платежів), крім пені щодо порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, що встановлюється окремим законодавством.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється сторонами, що податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2004 року №0000561540/0 відповідачем у судовому та апеляційному порядку не оскаржувалось, тобто, нараховане зазначеним податковим повідомленням-рішенням податкове зобов'язання у сумі 83,78 грн. є узгодженим.
Судом першої інстанції також встановлено, що відповідачем було частково погашено податкове зобов'язання за наведений податковим повідомлення-рішенням на загальну суму 2,44 грн. та залишок суми заборгованості відповідача за податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2004 року № 0000561540/0, яку позивач вимагає до стягнення, складає 81,34 грн.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем у встановлений термін не сплачувались податкові зобов'язання по деклараціям № 14749 від 06 серпня 2002 року та № 30466 від 06 лютого 2003 року, а також за податковими повідомленнями-рішеннями від 31 березня 2004 року №0000561540/0 та від 10 квітня 2003 року № 0000751540/0, що підтверджується картками особового рахунку відповідача по податку на прибуток та розрахунку суми пені (арк. спр. 22-28, 147-164, том 1).
Так, сума податкового боргу в розмірі 7104,20 грн., самостійно визначена відповідачем у податковій декларації з податку на прибуток № 14749 від 06 серпня 2002 року, погашена відповідачем 31 січня 2006 року, з простроченням на 1261 днів; сума податкового боргу в розмірі 100,00 грн., самостійно визначена відповідачем у податковій декларації № 30466 від 06 лютого 2003 року, погашена відповідачем з простроченням на 1077 днів; сума податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 10 квітня 2003 року № 0000751540/0 у сумі 493,18 грн., погашена відповідачем 31 січня 2006 року з простроченням на 957 днів; сума податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2004 року № 0000561540/0, за терміном сплати 16 квітня 2004 року, погашена відповідачем у сумі 0,12 грн. 31 січня 2006 року з простроченням на 655 днів та у сумі 2,32 грн. 28 березня 2006 року з простроченням на 711 днів.
На підставі наведеного, та згідно п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону № 2181 податковим органом відповідачу була нарахована пеня за прострочення заборгованості на загальну суму 2979,54 грн., у тому числі: по податковій декларації № 14749 від 06 серпня 2002 року - на суму 2797,96 грн., по податковій декларації № 30466 від 06 лютого 2003 року - на суму 33,64 грн., по податковому повідомленню-рішенню від 10 квітня 2003 року №0000751540/0 - на суму 147,41 грн., та по податковому повідомленню-рішенню від 31 березня 2004 року № 0000561540/0 - на загальну суму 0,53 грн.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що відповідачем було частково погашено суму нарахованої пені в сумі 82,56 грн., та залишок пені, яка підлягає стягненню з відповідача складає 2896,98 грн.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється скаржником, що 31 березня 2004 року керівником Державної податкової інспекції у Приморському районі м.Маріуполя прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000561540/0, яким відповідачу на підставі п.п. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону № 2181 визначено суму штрафної санкції в розмірі 83,78 грн., у розмірі 50% узгодженої суми податкового зобов'язання, сплаченого з затримкою.
Факти прострочення та кількість днів прострочення сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на прибуток були встановлені позивачем актом встановлення порушення № 137/151213 від 29 березня 2004 року. Згідно наведеного акта, за результатами роботи за 2003 рік Приватним підприємством „Трансресурс" порушена платіжна дисципліна і розрахунки з бюджетом проведені невчасно по платежу податок на прибуток за строком сплати 20 серпня 2002 року на загальну суму 167,56 грн.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується наявними матеріалами справи, що податкове повідомлення-рішення від 31 березня 2004 року №0000561540/0 відповідачем у судовому та апеляційному порядку не оскаржувалось, та нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 83,78 грн. є узгодженим.
Відповідачем було частково погашено податкове зобов'язання за наведеним податковим повідомлення-рішенням на загальну суму 2,44 грн., та залишок суми заборгованості відповідача за податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2004 року № 0000561540/0, яка підлягає сплаті складає 81,34 грн.
Відповідно до п. 1.2. ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України.
Згідно п. 1.3. ст. 1 цього ж Закону податковий борг (недоїмка) - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.
Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податкові зобов'язання, нараховані контролюючим органом податковим повідомленням-рішенням в день отримання таких повідомлень-рішень платником податків, вважаються узгодженими.
З урахуванням отримання відповідачем податкового повідомлення-рішення від 31 березня 2004 року №0000561540/0 та несплати нарахованих штрафних санкцій в розмірі 81,34 грн., ця сума є податковим боргом.
Відповідно до пп. 3.1.1. ст. 3 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.
Крім того, ухвалою суду від 13 жовтня 2008 року з метою дослідження всіх обставин справи, судом першої інстанції призначалась судово-економічна експертиза, за результатами якої складено висновок судово-економічної експертизи № 5502/24 від 14 квітня 2009 року.
Згідно вказаного висновку експерта (арк. спр.3-8, том 2) експертом встановлено, що узгоджене податкове зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 83,71 грн. підтверджується документально.
З огляду на наведене колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не враховано висновок судово-економічної експертизи.
Таким чином, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати фінансові санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 81,34 грн. є цілком обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Судом першої інстанції встановлено та не оспорюється апелянтом, що сума податкового боргу в розмірі 7104,20 грн., самостійно визначена відповідачем у податковій декларації № 14749 від 06 серпня 2002 року, погашена відповідачем 31 січня 2006 року, з простроченням на 1261 днів; сума податкового боргу в розмірі 100,00 грн., самостійно визначена відповідачем у податковій декларації № 30466 від 06 лютого 2003 року, погашена відповідачем з простроченням на 1077 днів; сума податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 10 квітня 2003 року № 0000751540/0 у сумі 493,18 грн., погашена відповідачем 31 січня 2006 року з простроченням на 957 днів; сума податкового боргу, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 31 березня 2004 року № 0000561540/0, за терміном сплати 16 квітня 2004 року, погашена відповідачем у сумі 0,12 грн. 31 січня 2006 року з простроченням на 655 днів та у сумі 2,32 грн. 28 березня 2006 року з простроченням на 711 днів.
На підставі наведеного, та згідно п.п. 16.4.1 п. 16.4 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" податковим органом відповідачу була нарахована пеня на загальну суму 2979,54 грн. за прострочення заборгованості.
Також, судом першої інстанції встановлено, що відповідачем було частково погашено суму нарахованої пені в сумі 82,56 грн., та залишок пені складає 2896,98 грн.
Колегія суддів зазначає, що з експертного висновку вбачається, що експерту не представилось можливим дослідити та підтвердити документально суму пені, яка значиться нарахованою на суми податкових повідомлень-рішень № 0000751540 від 09 червня 2003року, № 0000561540 від 31 березня 2004року - 147,94грн.
Висновки експерта про не підтвердженість визначених позивачем сум пені, які базуються на тій обставині, що на його думку, податкові зобов'язання відповідача за деклараціями № 14749 від 06 серпня 2002 року та № 30466 від 06 лютого 2003 року, а також за податковими повідомленнями-рішеннями від 31 березня 2004року №0000561540/0 та від 10 квітня 2003 року № 0000751540/0 є погашеними, оскільки відповідач у декларації з податку на додану вартість за жовтень 2001 року визначив напрямок відшкодування належних йому сум податку в рахунок сплати податку на прибуток колегія суддів не приймає до уваги з огляду на наступне .
Відповідно до пп. 5.3.1. п.5.3 ст. 5 Закону №2181 платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 статті 4 цього Закону для подання податкової декларації.
У разі коли відповідно до закону контролюючий орган самостійно визначає податкове зобов'язання платника податків за причинами, не пов'язаними із порушенням податкового законодавства, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму податкового зобов'язання у строки, визначені у законі з відповідного податку, а за їх відсутності - протягом тридцяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення про таке нарахування.
У разі визначення податкового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах "а" - "в" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4, платник податків зобов'язаний погасити нараховану суму податкового зобов'язання протягом десяти календарних днів від дня отримання податкового повідомлення, крім випадків коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру апеляційного узгодження.
Відповідно до п. 7.1.1. ст. 7 цього ж закону (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних відносин), джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна і немайнових цінностей, випуску цінних паперів, у тому числі корпоративних прав, отримані у позику (кредит), а також з інших джерел з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
За рішенням платника податків оплата його податкових зобов'язань або погашення податкового боргу може бути здійснена шляхом заліку непогашених зустрічних грошових зобов'язань відповідного бюджету перед таким платником податків, що виникли відповідно до норм податкового або бюджетного законодавства чи цивільно-правових угод, строк погашення яких настав до моменту виникнення податкових зобов'язань платника податків. Порядок проведення заліку визначається Міністерством фінансів України за погодженням з центральним податковим органом.
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що з наведених норм не випливає безумовність погашення зобов'язань з податку на прибуток лише визначенням платником податку напрямку відшкодування у податковій декларації з податку на додану вартість. Законодавством передбачалось проведення відповідного заліку зобов'язань у встановленому законодавством порядку і лише проведення такого заліку свідчило б про належне погашення податкових зобов'язань відповідача.
Наведеними нормами чітко визначено загальний порядок і джерела погашення податкових зобов'язань платників податків, який відповідачем дотриманий не був, платежі до бюджету у відповідних розмірах та строки від позивача не надходили.
Крім того, порядок нарахування пені визначений статтею 16 Закону № 2181 передбачає, що після закінчення встановлених строків погашення узгодженого податкового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.
Нарахування пені розпочинається: а) при самостійному нарахуванні суми податкового зобов'язання платником податків - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного цим Законом; б) при нарахуванні суми податкового зобов'язання контролюючими органами - від першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, визначеного у податковому повідомленні згідно з нормами цього Закону, (пп. 16.1.2. п.16.1 статті 16).
Нарахування пені закінчується у день прийняття банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу. У разі часткової сплати суми податкового боргу нарахування пені зупиняється на таку сплачену частку (пп.16.3.1 п.16.3 ст.16).
Відповідно до пп.16.3.2 п.16.3 ст.16 Закону №2181 у разі погашення суми податкового боргу шляхом стягнення коштів або відчуження інших активів боржника у порядку, передбаченому цим Законом, нарахування пені зупиняється у день такого стягнення або відчуження активів з права власності (повного господарського відання) боржника в рахунок погашення, незалежно від строків оплати вартості таких активів їх покупцем.
Отже, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що право нарахування пені і обов'язок її сплачувати залежить тільки від наявності податкового зобов'язання і факту його сплати, який пов'язаний з прийняттям банком, обслуговуючим платника податків, платіжного доручення на сплату суми податкового боргу.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є обґрунтованими.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта на пропущення строку позовної давності позивачем, оскільки під час розгляду справи судом першої інстанції вимоги щодо застосування судом строку позовної давності відповідачем не заявлялися.
Відповідно до ч.1 ст.100 Кодексу адміністративного судочинства, в редакції, яка діяла на момент звернення позивача до суду і на час винесення рішення судом першої інстанції, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягала одна із сторін.
Як вбачається з матеріалів справи, сторони не наполягали на застосуванні строку позовної давності.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу приватного підприємства “Трансресурс” на постанову Господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року у адміністративній справі № 37/379/5006 - залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 07 жовтня 2009 року у адміністративній справі № 37/379/5006 за позовом Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції м. Маріуполя до Приватного підприємства „Трансресурс” м. Маріуполь про стягнення на користь Державного бюджету заборгованості перед бюджетом у розмірі 2978 грн. 32 коп. з податку на прибуток, з якої фінансові санкції з податку на прибуток підприємств в сумі 81 грн. 34 коп. та пеня в сумі 2896 грн. 98 коп. -залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 24 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 28 вересня 2010 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді С.В.Білак
С.В. Жаботинська