Виноградівський районний суд Закарпатської області
Справа № 299/1398/24
29.05.2024 року м.Виноградів
Слідчий суддя Виноградівського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , секретар судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Виноградів клопотання ОСОБА_3 , в інтересах якого діє адвокат ОСОБА_4 , про скасування арешту майна,
Адвокат ОСОБА_4 , в інтересах власника майна - ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області з клопотанням про скасування арешту майна, по кримінальному провадженні за № 12024071080000147 від 24 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що у провадженні СВ відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження № 12024071080000147 від 24 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. 05.03.2024 ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду було накладено арешт на автомобіль марки «OPEL ASTRA CARAVAN», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 . Заявник клопотання зазначає, що станом на 18.05.2024 в рамках кримінального провадження № 12024071080000147 від 24.02.2024 року проведено всі необхідні слідчі дії та експертизи, автомобіль оглянуто та зафіксовано в процесуальних документах, у зв'язку з чим у подальшому застосуванні даного заходу забезпечення кримінального провадження відпала потреба.
Представник заявника - адвокат ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву про підтримання клопотання та розгляд клопотання у його відсутність.
Старший слідчий в судове засідання також не з'явився.
Дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів, 2) спеціальної конфіскації, 3) конфіскації як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи та 4) відшкодування шкоди, завданої в наслідок кримінального правопорушення (цивільний позов) чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до ч.1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.
Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Як встановлено в судовому засіданні у провадженні СВ Відділення поліції №1 Берегівського районного відділу поліції ГУНП в Закарпатській області перебуває кримінальне провадження за № 12024071080000147 від 24 лютого 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.05.2024 задоволено клопотання старшого слідчого відділення поліції № 1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_5 про накладення арешту на майно у кримінальному провадженні та накладено арешт, зокрема на автомобіль марки «OPEL ASTRA CARAVAN», р/н НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_2 належить ОСОБА_3 та який 23 лютого 2024 року вилучено в ході проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди, а саме: АДРЕСА_1 і поміщено на спец. майданчик тимчасового утримання транспортних засобів відділення поліції № 1 Берегівського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області, що за адресою: м. Виноградів, вул. Миру, 57, з метою збереження речових доказів та проведення судових експертиз у кримінальному провадженні № 12024071080000147 від 24 лютого 2024 року.
Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь- якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов'язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтере су суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обгрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності [6; 7; 8; 9; 10].
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатись своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
У даному кримінальному провадженні арештований автомобіль слідчим оглянуто, експертизу призначено та проведено.
За таких обставин необхідність подальшого арешту майна відпала.
Згідно ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальним принципами міжнародного права. Основною метою ст.1 Першого протоколу до Конвенції є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням Європейський суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 01 червня 2006 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21.02.86, «Щокін проти України» від 14.10.2010, «Сєрков проти України» від 7.07.2011, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23.11.2000, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009, «Трегубенко проти України» від 2.11.2004, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23.01.2014) свідчить про наявність трьох критеріїв, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями ст.1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи має воно «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.
Стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки дотримання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребується.
Відповідно до ст. 169 КПК України тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено: 1) за постановою прокурора, якщо він визнає таке вилучення майна безпідставним; 2) за ухвалою слідчого судді чи суду, у разі відмови у задоволенні клопотання прокурора про арешт цього майна; 3) у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього кодексу; 4) у разі скасування арешту.
Згідно до ч. 1 ст. 100 КПК України речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160 - 166, 170 - 174 цього Кодексу.
На підставі наведеного слідчий суддя приходить до висновку, що арешт майна слід частково скасувати, а вилучене майно - передати власнику на відповідальне зберігання.
Керуючись ст. ст. 170, 174 КПК України, слідчий суддя, -
Скасувати арешт на речовий доказ, накладений ухвалою слідчого судді Виноградівського районного суду Закарпатської області від 05.03.2024, в частині накладення арешту на речовий доказ - автомобіль марки «OPEL ASTRA CARAVAN», р/н НОМЕР_1 .
Автомобіль марки «OPEL ASTRA CARAVAN», р/н НОМЕР_1 - передати на відповідальне зберігання законному власнику майна - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1