Головуючий у 1 інстанції - Островська О.П.
Суддя-доповідач - Малашкевич С.А.
21 вересня 2010 року справа №2а-753/10/1270 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого Малашкевича С. А., суддів: Блохіна А.А., Лях О.П..
за участю секретаря судового засідання - Дровнікової К. В.
представників сторін:
від позивача - не прибули
від відповідача 1 - Грідін К. С. - предст. за довір.
від відповідача 2 - не прибули,
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі № 2-а-753/10/1270 за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій та бездіяльності незаконною, скасування рішення та стягнення матеріальної та моральної шкоди, -
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України у м. Первомайську Луганської області, Головного управління Державного казначейства України у Луганській області про визнання дій та бездіяльності незаконною, скасування рішення № 149 від 11 червня 2009 року та стягнення матеріальної та моральної шкоди у розмірі 16343,68 грн.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Скарга вмотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Сторони про день, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
Представник відповідача, в судовому засіданні, доводи апеляційної скарги заперечив, просив останню залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, оскільки вважає її законною та обґрунтованою.
Від позивача надійшло письмове клопотання від 13.09.2010 року про перенесення слухання справи, оскільки з 17 по 25 вересня 2010 року позивач буде перебувати у м. Києві.
Колегія суддів клопотання відхилила, оскільки вважає, що позивачем в клопотанні не зазначені поважні причини неможливості явки до судового засідання або неможливості направити свого представника.
Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Апеляційним судом встановлено наступне.
ОСОБА_3 була взята відповідачем на облік у якості платника страхових внесків на загальнообов'язкове пенсійне страхування за місцем проживання як особа, яка займається підприємницькою діяльністю з 1 січня 2004 року.
11.06.2009 року співробітниками Управління Пенсійного фонду України в м. Первомайську Луганської області відповідно до ст. 64 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на підставі письмової заяви позивача про закриття підприємства була проведена перевірка дотримання позивачем вимог законодавства щодо нарахування, обчислення та сплати внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів та надання достовірних відомостей до органів Пенсійного фонду по СПД - ФО ОСОБА_3. За результатами перевірки складений акт № 107 від 11.06.2009 року.
Актом перевірки встановлено порушення позивачем пп. 4 п.2 ст.17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а саме неподання звітності до системи персоніфікованого обліку Пенсійного фонду України.
На підставі акту перевірки відповідачем було прийняте рішення від 11.06.2009 № 149 про застосування до позивача фінансових санкцій в розмірі 2095,42 грн.
Колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції про правомірність застосування до позивача фінансових санкцій, з огляду на наступне.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» страхувальниками є фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру.
Пункт 4 частини 2 статті 17 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлює обов'язок страхувальника подавати звітність територіальним органам Пенсійного фонду у строки, в порядку та за формою, встановленим Пенсійним фондом.
Згідно ст. 21 зазначеного закону відомості про осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5 - 10, 12 - 15, 18 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду страхувальниками-роботодавцями, відповідними підприємствами, установами, організаціями, військовими частинами та органами, які виплачують цим особам заробітну плату, грошове забезпечення (заробіток), допомогу. Відомості про застрахованих осіб, зазначених у пунктах 3 і 4 статті 11 цього Закону, подаються до територіального органу Пенсійного фонду безпосередньо цими особами.
Відповідно до п.п.1.6 п.1.3 Порядку формування та подання органами Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №7-6 від 10.06.2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2004р. за № 1000/9599 страхувальник один раз на рік до 1 квітня поточного року згідно із затвердженим графіком подає до територіального органу Пенсійного фонду за місцем реєстрації комплект документів первинної звітності до системи персоніфікованого обліку відомостей про застрахованих осіб за попередній рік. Графіки подання первинної звітності та коригувальних документів до системи персоніфікованого обліку визначаються та надаються страхувальникам територіальними органами Пенсійного фонду за місцем їх реєстрації.
Порядок і строки надання звітності визначено в розділі 11 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.01.2004 р. за № 64/8663. Згідно п. 11.12 розділу ІІ цієї Інструкції за підсумками року фізичні особи - підприємці, які знаходяться на загальних умовах оподаткування, надають органу Пенсійного фонду за місцем проживання розрахунки сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за звітний рік до 1 квітня наступного за звітним роком .
На підставі п. 5 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п.п. 9.3.5 п. 9.3. розділу 9 зазначеної Інструкції передбачена відповідальність за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою або подання недостовірних відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності, передбаченої законодавством, до органів Пенсійного фонду у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків суми страхових внесків, які були сплачені або підлягали сплаті за відповідний звітний період, за кожний повний або неповний місяць затримки подання відомостей, звітності, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі повторного протягом року такого порушення - у розмірі 20 відсотків зазначених сум та не менше 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 15 ст. 106 вказаного закону строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.
Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що подання відомостей, що використовуються в системі персоніфікованого обліку та іншої звітності є обов'язком фізичні особи - підприємці, за порушення цього обов'язку до страхувальника застосовуються фінансові санкції та законодавством не визначено строки давності для притягнення порушників до відповідальності.
Доводи апелянта стосовно того, що Управлінням ПФУ не надавалися графіки подання первинної звітності та коригувальних документів до системи персоніфікованого обліку, у зв'язку з чим вважає бездіяльність відповідача з цього приводу незаконною, колегія суддів зазначає, що Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» не встановлює такого обов'язку для органів Пенсійного фонду України, отже така бездіяльність не мала місце.
Суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги наданий позивачем розрахунок, оскільки такий розрахунок зроблений за весь період без розбивки по роках, що не відповідає порядку розрахунку, встановленому вказаною нормою права.
Суд правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача про відшкодування йому матеріальної і моральної шкоди у сумі 16343,68 грн., оскільки позивачем не доведено незаконність дій відповідача та незаконність прийнятого рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при прийнятті постанови правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 195, 196, 197, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі № 2-а-753/10/1270 - залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 26 травня 2010 року у справі № 2-а-753/10/1270 - залишити без змін.
Ухвала проголошена в судовому засіданні.
Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.
Головуючий С. А. Малашкевич
Судді А. А. Блохін
О. П. Лях