Справа № 226/1135/24
ЄУН 226/1135/24
Провадження №2/226/331/2024
30 травня 2024 року Димитровський міський суд Донецької області у складі:
головуючої судді Коваленко Т.О.,
за участю секретаря Лазарєвої В.В.
учасники судового провадження:
позивач ОСОБА_1 (не з'явився),
представник позивача ОСОБА_2 (не з'явилася),
відповідач представник ОСОБА_3 не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати,
І. Стислий виклад позиції позивача
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , звернувся із позовом до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
В обґрунтування позовних вимог вказав, що у період з 07.02.2019 по 13.01.2020 працював у Товаристві з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське». 13.01.2020 був звільнений за ст.38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням. При звільненні підприємство не провело з ним повний остаточний розрахунок по виплаті заробітної плати, що передбачено ст.116 КЗпП України, внаслідок чого виникла заборгованість по заробітній платі. Рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 18 грудня 2023 року (справа № 226/2051/23) стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» ЄДРПОУ 32281519) на користь ОСОБА_4 , суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 58950,15 грн. Судове рішення в примусовому порядку виконано в повному обсязі 9 лютого 2024 року. Вважає, що на підставі Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» має право на отримання компенсації втрати частини заробітку. Остаточно просить суд стягнути з відповідача на його користь компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 31845,17 грн.
ІІ. Заяви (клопотання) учасників справи.
Позивач та його представник в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, представник позивача надала до суду заяву про розгляд справи без його участі та участі позивача.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час розгляду справи повідомлений належним чином, надав суду заяву із проханням розглянути справу за його відсутності, відповідно до вимог законодавства. Також надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідач заявлені позовні вимоги не визнає, вважає їх такими, що порушують його права та законні інтереси, з наступних підстав. Відповідно до рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18.12.2023 року справа № 226/2051/23 з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнуто: суму заборгованості з виплати заробітної плати в розмірі 58950,15 грн. Судове рішення виконано в повному обсязі 09.02.2024 року , що не заперечує і сам позивач. Відносини, які виникають між працівником і роботодавцем із приводу оплати праці, у тому числі й у зв'язку з порушенням строків виплати заробітної плати, регулюються трудовим законодавством, а саме: КЗпП України, Законами України «Про оплату праці», «Про індексацію грошових доходів населення», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати», Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою КМУ від 17 липня 2003 року № 1078; Положенням про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою КМУ від 20 грудня 1997 року № 1427. Відповідно до ст. 9 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів. Статтею 1 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати 19 жовтня 2000 року №2050-III (далі - Закон № 2050-III),підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Відповідно до ст.ст. 2-4 Закону №2050-III, компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Відповідно до ч.3 Закону №2050-ІІІ - сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пунктами 2, 3 Порядку №159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, у тому числі заробітної плати (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат). Пунктом 4 Порядку №159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Системний аналіз таких положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: - порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі заробітної плати); - виплата нарахованих доходів (при цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу). Аналогічна правова позиція висловлена в постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №134/89/16-а, від 10.02.2020 у справі №134/87/16-а, від 05.03.2020 у справі №140/1547/19, від 16 квітня 2020 року у справі №200/11292/19-а. За приписами частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідач повідомляє те, що виплата нарахованої, але не виплаченої заробітної плати Позивачу не відбулася, оскільки для проведення розрахунку компенсації втрати частини доходів, зокрема період невиплати заробітної плати має бути чітко визначений. Крім того, позивач в позовній заяві просить суд стягнути з відповідача компенсацію втрати частини заробітку у сумі 32001,39 грн. за період з 07.02.2019 року до моменту фактичного розрахунку (09.02.2024), але заборгованість з виплати заробітної плати у відповідача перед позивачем виникла лише за період за листопад 2019, грудень 2019, січень 2020 року в розмірі 58950,15 грн., яка була стягнута за рішенням суду від 09.02.2024 року, що підтверджується довідкою від 14.05.2024 року № 337, яка надається до відзиву. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх обов'язкових податків та зборів. За період, який зазначає відповідач у позовній заяві з 07.02.2019 року до моменту фактичного розрахунку (09.02.2024) стосовно заборгованості сум заробітної плати у відповідача перед позивачем відсутня, заяв про нарахування компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати позивачем не заявлялось, бо позивач 13.01.2020 року вже звільнився з підприємства відповідача, трудових відносин між сторонами вже не було, тобто період стягнення та сума компенсації позивачем зазначено невірно, чим заводить суд в оману, тому позовні вимоги безпідставні та необгрунтовані , не підлягають задоволенню в повному обсязі. Отже, з позицією позивача неможливо погодитися, оскільки згідно із статтею 1 Закону України «Про оплату праці» (далі - Закон) заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу, бо позивач 07.02.2019 року прийнятий на роботу, але заборгованості з цього періоду у відповідача не було, що підтверджується бухгалтерською довідкою від 14.05.2024 р. № 337, позивач був 13.01.2020 року звільнений, що підтверджуються записами в трудовій книжці, тобто трудових правовідносин позивача з відповідачем , за період який зазначений та розрахований позивачем в позовній заяві, не було, тому ніяких порушень строків виплати заробітної плати зі сторони відповідача не могло бути , тобто вимоги позивача про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати не було, а також заяв про нарахування такої компенсації позивачем жодного разу не заявлялось . Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначається «Порядком проведення індексації грошових доходів населення», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, державних та приватних виконавців, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників. Так, слід зазначити, що дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» зупинено з 01.01.2023 року, згідно із Законом України №2710-ІХ від 03.11.2022 року, тому розрахунок компенсації, який проведено позивачем,не відповідає чинному законодавству. Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" дію Закону на 2023 рік зупинено. Тобто у 2023 році не проводиться нарахування сум індексації, які визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (зі змінами), роз'яснення норм якого надає Мінсоцполітики. При цьому відповідач наголошує, що остаточна сума компенсації, відповідно до приписів законодавства, підлягає розрахунку на день виплати боргу та не залежить від дати ухвалення судового рішення. Як зазначалося вище, для проведення розрахунку слід брати доходи громадян України, які не мають разового характеру. Однак, виходячи з даних зазначених у позовній заяві позивача, де розрахунок розміру компенсації втрати частини заробітку проведено самим позивачем не мають доказового значення, бо позивачем обраний неналежний спосіб захисту своїх прав, що є підставою для відмови позовних вимог. Тобто, виходячи із вищевикладеного вбачається, що розмір компенсації втрати частини заробітку за період з 07.02.2019 до моменту фактичного розрахунку (09.02.2024), на користь ОСОБА_1 , як зазначено в позовній заяві, є фактично невірно визначеним та розрахованим, та протирічить чинному законодавству. Таким чином, позовні вимоги позивача визивають сумнів у достовірності періоду, тому і алгоритм розрахунку суперечить нормам чинного законодавства. Отже, вимоги щодо стягненню компенсації за несвоєчасну виплату заробітної плати підлягають відмові у задоволенні позовних вимог. Додатково відповідач зазначає , що вимоги позивача необґрунтовані та безпідставні, так як позивач не звертався до відповідача із заявою про нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 07.02.2019 до моменту фактичного розрахунку (09.02.2024) , який зазначений в позовній заяві включно відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку №159,тому його вимоги спростовують позовну заяву та не підлягають задоволенню. Своєю чергою, відповідач не відмовляв позивачу своїм рішенням у виплаті відповідної компенсації. Частиною 1 статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. З огляду на те, що у цій справі позивач не звертався до відповідача із заявою про виплату компенсації відповідно до Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, а відповідач не відмовляв позивачу у виплаті відповідної компенсації, то право позивача ще не було порушено відповідачем, тому звернення позивача до суду з цим позовом є передчасним. Звернення позивача слід розцінювати як форму волевиявлення відповідача щодо відмови у виплаті позивачеві компенсації втрати частини доходів через порушення строку їхньої виплати. Відповідач зазначає, що необхідною умовою для звернення до суду з позовом про компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їхньої виплати є звернення особи до підприємства, установи або організації із заявою про виплату відповідної компенсації на підставі Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159, за наслідками розгляду якої власник чи уповноважений ним орган (особа) може або задовольнити таку заяву та виплатити відповідну компенсацію, або відмовити у її виплаті. А тому тільки в разі відмови власника або уповноваженого ним органу (особи) виплатити таку компенсацію особа набуває право на звернення до суду з позовом про зобов'язання у судовому порядку виплатити відповідну компенсацію. Таким чином, законодавцем передбачене обов'язкове досудове врегулювання спору у правовідносинах щодо виплати компенсації втрати частини доходів шляхом подання заяви до підприємства, причому виключно відмову останнього за наслідком розгляду такого звернення особа може оскаржити у судовому порядку. Статтею 55 Конституції України передбачено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Відтак, враховуючи те, що позивач до відповідача із заявою про компенсацію йому втрати частини доходів у зв'язку з несвоєчасною виплатою індексації не звертався, та останній не відмовляв позивачу у її виплаті, відтак відповідач наполягає про відсутність порушень прав позивача та відповідно підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, враховуючи вищевикладене у сукупності, на думку відповідача, позовна заява позивача про стягнення компенсації втрати частини заробітку за період з 07.02.2019 до моменту фактичного розрахунку (09.02.2024) в сумі 32001,39 грн. задоволенню не підлягає в повному обсязі. Звертають увагу суду, що у даній справі дії самого Позивача направлені на безпідставне збагачення в судовому порядку, а останній являється інструментом такого збагачення. Просить у позовних вимогах відмовити.
Інших клопотань в порядку ст.222 ЦПК України учасниками справи суду не надано, підстави для вирішення справи шляхом укладення мирової угоди відсутні.
Суд вважає, що в справі є достатньо матеріалів про права i взаємовідносини сторін i немає необхідності вислуховувати особисті пояснення осіб, які не з'явилися до суду.
ІІІ. Процесуальні дії у справі.
06.05.2024 на підставі ухвали судді відкрите провадження у даній справі, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні з повідомленням (викликом) сторін, розгляд справи по суті призначений на 30.05.2024, відповідачу запропоновано подати суду відзив на позовну заяву.
ІV. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом установлено, що позивач з 07.02.2019 по 13.01.2020 перебував у трудових відносинах з відповідачем, був звільнений за власним бажанням за ст.38 Кодексу законів про працю України.
Згідно рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18.12.2023 року з ТОВ «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість по заробітній платі в сумі 58950,15 грн (сума заборгованості з виплати заробітної плати вказані після утримання обов'язкових податків та зборів).
Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 18.12.2023 виконано 09.02.2024, що не заперечується сторонами.
Згідно довідки відповідача № 337 від 14.05.2024 року заборгованість з виплати заробітної плати утворилась за період з листопада 2019 року по січень 2020 року, становила 58950,15 грн. Сума заборгованості зазначена після утримань всіх податків та зборів. Заборгованість за листопад 2019 року становила 18013,82 грн, за грудень 2019 року становила 8257,78 грн, за січень 2020 року - 32678,55 грн, а всього 58950,15 грн.
V. Оцінка суду.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до ч.1 ст.21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Відповідно до ч.1 ст.115 КЗпП України, ч.1 ст.24 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч.1 ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП України.
Відповідно до ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці» компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
Порядок нарахування та виплати компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Відповідно до ст.1-4 Закону України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10-го числа, що настає за звітним.
Відповідно до п. 4 Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом. Приклади обчислення суми компенсації наведено у додатку.
Відповідно до цього Порядку, компенсація втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, у межах заявленого позивачем періоду, буде складати:
За листопад 2019 року 9723,86 грн, з розрахунку: 18013,82 грн х 53,98 : 100, де 53,98 індекс інфляції з грудня 2019 р. до лютого 2024 р.; 18013,82 - невиплачена заробітна плата за листопад 2019 року.
За грудень 2019 року 4483,14 грн, з розрахунку: 8257,78 грн х 54,29 : 100, де 54,29 індекс інфляції з січня 2020 р. до лютого 2024 р.; 8257,78 - невиплачена заробітна плата за грудень 2019 року.
За січень 2020 року 17636,61 грн, з розрахунку: 32678,55 грн х 53,97 : 100, де 53,97 індекс інфляції з лютого 2020 р. до лютого 2024 р.; 32678,55 - невиплачена заробітна плата за січень 2020 року.
Таким чином загальний розмір компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку із затримкою строків її виплати складає 31843,61 грн. Саме ця сума підлягає стягненню.
Суд не приймає доводи відповідача, зазначені у відзиві, щодо відсутності підстав для задоволенню позову, оскільки вони не ґрунтуються на законі та вважає, що посилання відповідача на Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» необґрунтованими, оскільки цей Закон не регулює правовідносини, пов'язані із затримкою виплати заробітної плати.
VІ. Розподіл судових витрат між сторонами
Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1211,20 грн, оскільки позивач на підставі ст.5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від вказаних витрат при подачі позову до суду.
На підставі ст. 47, 115, 116 КЗпП України, Законів України «Про оплату праці», «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою КМУ № 159 від 21.02.2001, керуючись ст.4, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), місце реєстрації: АДРЕСА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , до Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське», місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Прорізна, 12а, код ЄДРПОУ 32281519, про стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати в сумі 31843 (тридцять одна тисяча вісімсот сорок три) грн 61 коп.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Краснолиманське» на користь держави судовий збір в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Т.О. Коваленко