г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області
Справа № 213/1910/24
Номер провадження 1-кп/213/219/24
Іменем України
30 травня 2024 року Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі:
Головуючого судді ОСОБА_1
при секретарі ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
захисника: адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Кривому Розі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024040000000294, за звинуваченням:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Кривий Ріг Дніпропетровської області, громадянин України, розлучений, на утримані неповнолітній син ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимий, військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізацій військової частини НОМЕР_1 , командир відділення самохідного артилерійського взводу, 2 самохідного артилерійського дивізіону, у військовому званні «сержант», який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1
у скоєнні злочину, передбаченого ст.369-2 ч.2 КК України,-
Згідно з ч. 5 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію» призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов'язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
Відповідно до ст. 23 цього ж Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізації» не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані визнані в установленому порядку особами з інвалідністю або відповідно до висновку військово-лікарської комісії тимчасово непридатними до військової служби за станом здоров'я на термін до шести місяців (з наступним проходженням військово-лікарської комісії).
Згідно з ч. 6 ст. 37 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов'язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку.
Відповідно до п. «г» ч. 1 ст. 3 Закону України «Про запобігання корупції» до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, віднесено військових посадових осіб Збройних Сил України.
Відповідно до ст. 68 Конституції України, кожен зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України.
Незважаючи на обізнаність про вимоги вищевказаних нормативно-правових актів та всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, військовослужбовець командир відділення самохідного артилерійського взводу 2 самохідного артилерійського дивізіону сержант ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи умисно, з метою особистого збагачення, підозрюється у вчиненні корупційного злочину за наступних обставин.
Так, на початку березня 2024 року, більш точного часу органом досудового розслідування не встановлено, за адресою: АДРЕСА_2 , у ході зустрічі між ОСОБА_4 та ОСОБА_7 відбулась розмовах, в ході якої ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_4 , що йому, ОСОБА_7 , надійшло повідомлення про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_2 , на що ОСОБА_4 повідомив, що у разі надання останньому неправомірної вигоду у вигляді грошових коштів у розмірі 2000 доларів США, він, ОСОБА_4 вирішить питання щодо надання ОСОБА_7 відстрочки від військової служби строком на 6 місяців та видачі відповідного військово-облікового документу.
Усвідомлюючи протиправний характер дій командира відділення самохідного артилерійського взводу 2 самохідного артилерійського дивізіону сержант ОСОБА_4 , 21 березня 2024 року ОСОБА_7 звернувся до працівників правоохоронних органів та повідомив про кримінальне правопорушення.
Надалі, ОСОБА_4 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння і передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки, з метою власного незаконного збагачення, діючи з корисливих мотивів, 29 березня 2024 року приблизно о 15 год. 55 хв.,перебуваючи на АДРЕСА_2 , одержав від ОСОБА_7 неправомірну вигоду у вигляді грошових коштів у сумі 2 000 доларів США для себе, за здійснення впливу на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави - службових осіб ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо надання відстрочки ОСОБА_7 від призову на військову службу строком 6 місяців та видачі відповідного військово-облікового документу.
Умисні дії ОСОБА_4 кваліфіковано за ст. 369-2 ч.2 КК України, за ознаками одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
26.04.2024р. між прокурором, з одного боку та обвинуваченим з іншого боку, за участю захисника, в приміщенні прокуратури укладено угоду про визнання винуватості у відповідності до вимог ст. 472 КПК України, обвинувачений зобов'язався визнати вину в суді; та сторони погодились на призначення покарання за ст. 369-2 ч.2 КК України у вигляді позбавлення волі 4 років та звільнення з іспитовим строком.
Обвинуваченому було роз'яснено, що в разі невиконання ним угоди про визнання винуватості прокурор у відповідності до ст. 476 КПК України має право впродовж строків давності притягнення до кримінальної відповідальності звернутись до суду з клопотанням про скасування вироку та судового розгляду кримінального провадження в загальному порядку. Також було роз'яснено, що умисне невиконання угоди є підставою для притягнення його до кримінальної відповідальності за ст. 389-1 КК України.
Розглянувши в підготовчому засіданні угоду між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості, вислухавши з приводу цього пояснення обвинуваченого, думку прокурора, захисника про затвердження угоди, перевіривши укладену угоду про визнання винуватості на відповідність вимогам діючого кримінального процесуального законодавства, роз'яснивши сторонам наслідки її затвердження, суд приходить до переконання, що угода про визнання винуватості може бути затверджена та обвинуваченому призначене узгоджене покарання.
Відповідно до положень п. 4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо: кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
При укладенні угоди враховані обставини, зазначені у ст. 470 КПК України, а саме, особу обвинуваченого, який має вищу освіту, розлучений, має неповнолітню дитину, військовослужбовець, раніше не судимий, характеризується посередньо, інвалідності не має, на обліках у психіатра та нарколога не перебуває. Враховуючи ступінь сприяння обвинуваченим у проведенні кримінального провадження щодо нього, характер і тяжкість обвинувачення, обставини, які пом'якшують покарання: щире каяття, обставин що обтяжують покарання не встановлено.
Як вбачається з пояснень обвинуваченого та міркувань прокурора, захисника в суді, змісту угоди про визнання винуватості, вона укладена на добровільних засадах, ця угода не суперечить вимогам КПК України та інтересам суспільства, не порушує прав, свобод та інтересів сторін або інших осіб, відсутні відомості, що вона укладена через застосування насильства, примусу, погроз; у матеріалах провадження зафіксовані фактичні обставини вчинення кримінального правопорушення, що дають об'єктивні підстави для визнання ним винуватості у його скоєнні.
Суд вважає правильною правову кваліфікацію дій обвинуваченого за ст. 369-2 ч.2 КК України, за ознаками одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави. Даний злочин є не тяжким.
Таким чином, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для затвердження угоди між прокурором і обвинуваченим про визнання винуватості та призначення узгодженого між ними покарання за вчинене кримінальне правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 475 КПК України.
Запобіжний захід не обирати. Цивільні позови не заявлялись. Витрати на залучення експерта відсутні. Речові докази залишити в матеріалах справи, телефон залишити обвинуваченому.
Керуючись ст.ст. 314,374, 375, 395, 472, 474, 475 КПК України,
Затвердити угоду про визнання винуватості від 26.04.2024 року укладену між прокурором Криворізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, з одного боку та обвинуваченим, за участю захисника, з іншого боку, на підставі ст.ст. 468, 469, 472 КПК України.
Визнати ОСОБА_4 винним за ст. 369-2 ч.2 КК України і призначити узгоджену між сторонами міру покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування призначеного судом покарання у вигляді позбавлення волі, з випробуванням строком на 2 (два) роки.
На підставі п.1,2 ч.1 ст.76 КК України зобов'язати ОСОБА_4 : - періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; - повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід не обирати.
Арешт накладений ухвалою Індустріального районного суду міста Дніпропетровська від 02.04.2024р., справа №202/4398/24, в рамках даного кримінального провадження, - скасувати.
Речові докази: флеш носії, копію паспорта - залишити зберігатись в матеріалах справи. Грошові кошти, 20 купюр номіналом 100 доларів США, кожна, загальною сумою 2000 доларів США, - з серійним номером KB14859854M В2, залишити зберігатись в матеріалах справи.
Мобільний телефон Redmi Note 3 imei НОМЕР_2 НОМЕР_3 з сім картою НОМЕР_4 - залишити ОСОБА_4 .
Матеріали кримінального провадження досудового розслідування залишити в матеріалах даного кримінального провадження.
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду через Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу протягом 30 днів з дня проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.
Копія вироку після проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Роз'яснити право на звернення з клопотанням про помилування та право на ознайомлення з Журналом судового засідання та подачі на нього своїх зауважень.
Суддя ОСОБА_1