Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.
Суддя-доповідач - Радіонова О.О.
22 вересня 2010 року справа №2а-16073/10/0570 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26
Колегія суддів Донецького апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді: Радіонової О.О.
суддів: Білак С.В., Жаботинської С.В.
при секретарі судового засідання Ольховій О.В.
за участю представників від:
позивача: не з»явився, повідомлений належним чином
відповідача: Баранова Н.О., представник за дов. від 21.09.2010р.
розглянувши у відкритому судовому Донецького обласного відділення Фонду
засіданні апеляційну скаргу соціального захисту інвалідів
на постанову Донецького окружного адміністративного суду
від 16 серпня 2010 року
по адміністративній справі № 2а-16073/10/0570
за позовом Донецького обласного відділення Фонду
соціального захисту інвалідів
до Товариства з обмеженою відповідальністю
“ Прана Плюс”
про стягнення адміністративно-господарських санкцій.,-
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “ Прана Плюс” про стягнення адміністративно-господарських санкцій (арк. спр. 3-5).
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 30 червня 2010 року відкрито провадження в адміністративній справі за правилами Кодексу адміністративного судочинства України (арк. спр. 1).
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю (арк. спр. 41-42).
В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем були виконані всі умови щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Донецьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-16073/10/0570 та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги (арк. спр. 43-44).
В апеляційній скарзі скаржник посилається на те, що відповідачем під час розгляду справи не було надано суду належних доказів інформування впродовж звітного року державної служби зайнятості про наявність вакансій для інвалідів відповідно до Інструкції щодо заповнення форми звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій”. В законодавстві України не міститься жодного положення про звільнення підприємства від адміністративно-господарських санкцій за недодержання нормативу працевлаштування інвалідів у зв'язку з тим, що інваліди не направлялись на підприємство.
Позивач у судове засідання не з»явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте звернувся із заявою від 22.09.2010р. про розгляд справи за відсутності його представника.
Відповідач у судовому засіданні заперечував проти апеляційної скарги та просив суд залишити без змін постанову суду першої інстанції.
Як встановлено судом першої інстанції та визнається сторонами по справі:
Донецьке обласне відділення фонду соціального захисту інвалідів нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю “Прана Плюс” адміністративно - господарські санкції за не створене робоче місце для працевлаштування інваліда в 2009 році в сумі 8238 грн. 46 коп. ( арк. спр. 8) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 140 грн. 79 коп. (арк. спр.9) . В добровільному порядку сума заборгованості відповідачем не сплачена.
Відповідно до ст. 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Спірні правовідносини регулюються Законом України від 21 березня 1991 року №875-ХІІ «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»(надалі -Закон №875).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону №875 підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Статтею 19 Закону № 875, встановлено, що для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності працюючих, а якщо працює від 8 до 25 чоловік, -у кількості одного робочого місця.
Відповідно до ст. 20 Закону України № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.
За змістом ч. 3 ст. 19 Закону № 875 підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць, виходячи з вимог статті 18 цього Закону.
Згідно з ч. 3 ст. 18-1 Закону № 875 державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.
Згідно ч. 1 ст. 18 вищевказаного Закону забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, у тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.
Відповідно до ч.3 ст.18 Закону № 875 підприємства зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Отже, з наведених норм вбачається, що підприємства зобов'язані створювати робочі місця для інвалідів.
Роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України «Про затвердження форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»та Інструкцією щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів»від 10 лютого 2007 року № 42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подають або надсилають рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що наказом відповідача №42-к від 26 травня 2008 року на посаду технічного працівника була прийнята ОСОБА_3, яка згідно довідок МСЕК від 28 лютого 2009 року та від 17 березня 2009 року (арк. спр.24,35) є інвалідом третьої групи; наказом відповідача №8-к від 01 лютого 2010 року на посаду помічника продавця продовольчих товарів була прийнята ОСОБА_4, яка згідно довідки МСЕК від 24 вересня 2007 року (арк. спр. 25) є інвалідом третьої групи.
Крім того, згідно листа Шахтарського міського центру зайнятості від 12 липня 2010 року за №02-11/1923 відповідачем у 2009 році надавались звіти за формою №3-ПН про наявність вакансії для працевлаштування інвалідів (арк. спр. 22).
У судовому засіданні відповідач надав суду апеляційної інстанції звіти про наявність вакансій форми 3-ПН за лютий, квітень, травень та серпень 2009 року, також наказ № 13 від 02.03.2009р. про прийняття інваліда 3 групи ОСОБА_5 на посаду нічного чергового, інвалідність якого підтверджена довідкою МСЕК від 04.11.2008р. №002248.
Таким чином, посилання апелянта на те, що адміністративно-господарські санкції підлягають стягненню за 2009 рік з підстав того, що відповідач не звітував до центру зайнятості, колегія суддів вважає необґрунтованими.
Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що відповідачем були виконані всі умови щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду не вбачається.
Керуючись статтями 24, 160, 167, 184, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-16073/10/0570 - залишити без задоволення.
Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 16 серпня 2010 року у адміністративній справі №2а-16073/10/0570 за позовом Донецького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Прана Плюс»про стягнення адміністративно-господарських санкцій -залишити без змін.
Вступна та резолютивна частини ухвали проголошені у судовому засіданні 22 вересня 2010 року.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі.
У повному обсязі ухвала складена та підписана колегією суддів 22 вересня 2010 року.
Головуючий суддя О.О.Радіонова
Судді С.В.Білак
С.В. Жаботинська