79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
15.05.2024 Справа № 914/3077/23
Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Щерби О.Б., розглянувши справу
за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях,
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірми «ЗАХІДТРАНСБУД»,
про розірвання договору та зобов'язання повернути майно у державну власність,
за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірми «ЗАХІДТРАНСБУД»
до відповідача (за зустрічним позовом): Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях
про зобов'язання укласти додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва,
представники:
позивача за первісним позовом (відповідача за зустрічним позовом): ОСОБА_1 ,
відповідача за первісним позовом (позивача за зустрічним позовом): ОСОБА_2 ,
16.10.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірма «ЗАХІДТРАНСБУД» про розірвання договору та зобов'язання повернути майно у державну власність.
19.10.2023р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 15.11.2023р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнано обов'язковою.
Хід справи викладено в ухвалах та протоколах судових засідань.
15.11.2023р. до Господарського суду Львівської області відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх.№27808/23).
15.11.2023р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив визнати причини пропуску строку на подання відзиву поважними, поновити строк, долучити відзив до матеріалів справи.
При цьому, 15.11.2023р. на адресу суду подано зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірма «ЗАХІДТРАНСБУД» до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях про зобов'язання укласти додатковий договір про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва.
Разом із зустрічним позовом подано клопотання про поновлення строку на звернення до суду із зустрічною позовною заявою.
Ухвалою суду від 20.11.2023р. прийнято зустрічний позов до спільного розгляду з первісним позовом.
27.11.2023р. до Господарського суду Львівської області позивачем за первісним позовом подано відповідь на відзив відповідача за первісним позовом (вх.№28959/23).
05.12.2023р. до суду відповідачем за зустрічним позовом подано відзив на зустрічний позов (вх.№29766/23).
05.12.2023р. до суду відповідачем за первісним позовом подано заперечення на відповідь на відзив позивача за первісним позовом (вх.№29755/23).
05.12.2023р. до суду відповідачем за первісним позовом подано додаткові пояснення у справі (вх.№29747/23).
14.12.2023р. до суду позивачем за зустрічним позовом подано відповідь на відзив на зустрічний позов (вх.№30651/23).
03.01.2024р. до суду позивачем за зустрічним позовом подано клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№269/24).
03.01.2024р. протокольною ухвалою суд, зокрема, ухвалив продовжити строк підготовчого провадження на тридцять днів.
Протокольною ухвалою від 28.02.2024р. суд ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 27.03.2024р.
27.03.2024р. до Господарського суду Львівської області позивачем за зустрічним позовом подано супровідний лист, до якого долучені клопотання про поновлення строку на подання додаткових доказів та приєднання таких до матеріалів справи (вх.№8556/24).
04.04.2024р. до Господарського суду Львівської області позивачем за зустрічним позовом подано супровідний лист, до якого долучені клопотання про поновлення строку на подання заяви про уточнення позовних вимог та приєднання такої до матеріалів справи (вх.№1322/24).
Протокольною ухвалою від 17.04.2024р. суд, зокрема, ухвалив відмовити у поновленні строку на подання заяви та залишити заяву про зміну предмету позову без розгляду.
При цьому, суд виходив з наступного.
Відповідно до приписів ч.3 ст.46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.
Відповідно до положень ст.119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Підставою для поновлення процесуального строку позивач за зустрічним позовом визначає такі форс мажорні обставини, як збройна агресія проти України. При цьому, дане клопотання не містить належним чином обгрунтованих посилань на те, яким чином відповідна обставина вплинула на можливість подання заяви про уточнення та доповнення до позовної заяви саме в передбачений законом строк, з огляду і на те, що місцезнаходження позивача за зустрічним позовом не є в зоні проведення бойових дій. Таким чином, підстави для задоволення клопотання позивача за зустрічним позовом про поновлення строку відсутні.
Згідно зі ст.118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
З огляду на сплив строку, протягом якого можливе подання заяви про зміну (доповнення) предмету позову та за відсутності підстав для його поновлення, заяву позивача за зустрічним позовом слід залишити без розгляду.
Позиції сторін у справі:
Первісний позов мотивований тим, що відповідачем порушено умови договору купівлі-продажу №417 від 30.04.2002р. (із змінами), а саме: не добудовано об'єкт незавершеного будівництва у встановлений договором строк - п'ять років з моменту підписання сторонами до спірного договору акту приймання-передавання об'єкта у 2002 році (у загальному протягом 19 років, з урахуванням договорів про внесення змін до цього договору, якими продовжувався строк виконання відповідачем зобов'язань).
Зустрічний позов мотивований тим, що позивач вважає безпідставною відмову відповідача щодо внесення змін до договору.
Позивач за зустрічним позовом покликається на те, що розпочав вчиняти дії щодо розробки проекту завершення будівництва, що, зокрема, підтверджується договором від 11.02.2021р. для розробки проекту завершення будівництва з Національним університетом «Львівська політехніка» та договором від 02.03.2023р. №254-ІІ з приватним підприємством «БудТестЦентр», який укладено з цією ж метою, що і договір від 11.02.2021р.
Також, покликається на скрутне матеріальне становище, внаслідок господарських відносин з третіми особами та на форс мажорні обставини, якими, на його думку, є збройна агресія російської федерації та введення в Україні воєнного стану.
За результатами дослідження наданих сторонами доказів, їх пояснень та матеріалів справи, суд встановив наступне:
30.04.2002р. між регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області (продавець), правонаступником якого є регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях, та Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірмою «ЗАХІДТРАНСБУД» (покупець) укладено договір №417 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького р-ну Львівської області, який посвідчено нотаріально 30.04.2002р. Приходько Н.М., приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького районного нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №1409.
05.06.2002р. продавець та покупець підписали Акт приймання-передачі об'єкта незавершеного будівництва державної власності.
До договору неодноразово вносились зміни в частині строку виконання зобов'язань.
Відповідно до договору від 14.05.2019р. про внесення змін до договору купівлі-продажу від 30.04.2002р. об'єкта незавершеного будівництва - розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 по вул.Міцкевича, 53 в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького р-ну Львівської області, п.5.3 договору викладений в новій редакції, а саме: « 5.3 Покупець зобов'язаний протягом двох років та трьох місяців з моменту підписання договору про внесення змін до договору купівлі-продажу покупцю необхідно підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт приватизації та право користування земельною ділянкою».
Також, договором від 14.05.2019р. про внесення змін до договору купівлі-продажу від 30.04.2002р., п.5.4. договору викладений в новій редакції, а саме: « 5.4 Покупець зобов'язаний завершити будівництво об'єкта та ввести його в експлуатацію до 31.12.2021р. без збереження первісного призначення».
Згідно із п.6 договору, продавець зобов'язаний контролювати виконання умов цього договору.
Актом №11/22 від 31.03.2022р. поточної перевірки виконання умов договору встановлено невиконання покупцем передбаченого п.5.4 договору обов'язку.
Відповідно до п.7.3 договору, у разі невиконання покупцем умов цього договору продавець має право у встановленому порядку на розірвання договору, відшкодування завданих збитків у цінах, діючих на момент розірвання договору, та повернення об'єкта незавершеного будівництва у власність продавця.
Враховуючи викладене вище, продавець звернувся до покупця з претензією від 04.07.2022р. №11-11-02195, у якій просив про добровільне розірвання договору та повернення об'єкта приватизації у державну власність. Відповіді на цю претензію не отримано.
14 липня 2022 року ТзОВ з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірма «ЗАХІДТРАНСБУД» звернулось до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях із листом №58 щодо укладення додаткового договору про внесення змін та доповнень до договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - «Розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області».
А саме: викласти пункт 5.3 у новій редакції: « 5.3 Покупцю необхідно протягом двох років з моменту укладення договору про внесення змін до договору купівлі-продажу підготувати документи та здійснити відповідні дії щодо переоформлення права забудовника на об'єкт та права на користування земельною ділянкою»; пункт 5.4. договору викласти в новій редакції: « 5.4 Покупець зобов'язаний завершити будівництво придбаного об'єкта та ввести його в експлуатацію до 01.06.2024 року без збереження первісного призначення».
У відповідь на вищевказаний лист-прохання №58 від 14.07.2022р., Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях надіслало на адресу ТзОВ лист-відповідь від 12.08.2022р. №11-12-02847 та копію протоколу №3 від 09.08.2022р., де зазначається про те, що прийнято рішення про відмову у внесенні змін до спірного договору купівлі-продажу (зі змінами) об'єкта незавершеного будівництва - «Розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області».
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що первісні позовні вимоги підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги не підлягають до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до частин 3, 4, 7 статті 179 Господарського кодексу України, укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.
При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Загальний порядок укладання господарських договорів передбачений статтею 181 Господарського кодексу України.
Беручи до уваги наведені приписи чинного законодавства, обов'язковою умовою щодо спонукання в судовому порядку укласти господарський договір є, зокрема, обов'язковість для сторін укладення договору. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі, якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору. Тобто, спонукання до укладення договору можливе тоді, коли хоча б одна із сторін є зобов'язаною його укласти через пряму вказівку закону, на підставі державного замовлення. У тому випадку, коли договір, що укладається, не ґрунтується на обов'язковому для суб'єктів господарювання державному замовленні або не є обов'язковим для укладення через пряму вказівку закону, спір про спонукання до укладення договору може бути предметом розгляду у суді у разі взаємної згоди сторін, або якщо сторони зобов'язались укласти договір на підставі існуючого між ними попереднього договору.
Відповідно до п.11.1 спірного договору, зміна умов договору або внесення доповнень до нього можливі тільки за згодою сторін.
З врахуванням наведеного, відсутні підстави для задоволення зустрічного позову.
Щодо первісних позовних вимог, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
При цьому, ст.12 ЦК України передбачає, що особа здійснює свої цивільні права вільно на власний розсуд.
Частини 1, 4 ст.202 ЦК України визначають, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво - чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Згідно матеріалів справи, позивач за первісним позовом у якості підстави для розірвання оспорюваного договору, зазначає про грубе порушення відповідачем за первісним позовом умов договору купівлі-продажу.
Відповідно до ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно п.1 ч.1 ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. До договорів, що укладаються більш як двома сторонами (багатосторонні договори), застосовуються загальні положення про договір, якщо це не суперечить багатосторонньому характеру цих договорів.
Частина 1 ст.181 ГК України встановлює, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.
Згідно з ч.1 ст.627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно із ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 Цивільного кодексу України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Частиною 2 ст.640 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.
Частиною 1 ст.1 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва» (який був чинний на момент укладення договору купівлі-продажу) передбачено, що цей Закон визначає особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва, що перебувають у державній власності, включаючи законсервовані об'єкти, а також за ініціативою органів, уповноважених управляти відповідним державним майном, об'єктів незавершеного будівництва, що утримуються на балансах підприємств, які не підлягають приватизації (далі - об'єкти незавершеного будівництва).
У відповідності до ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є:
-встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва;
-забезпечення вимог екологічної безпеки, охорони навколишнього природного середовища під час добудови та подальшого введення в експлуатацію об'єкта приватизації. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
У разі невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.
Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Подальше відчуження об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій розташований цей об'єкт, можливе лише за умови збереження для нового власника об'єкта незавершеного будівництва зобов'язань, визначених договором купівлі-продажу, виключно за згодою державного органу приватизації, який здійснює контроль за їх виконанням.
Умовами ст.651 Цивільного кодексу України визначено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Із змісту ст.653 Цивільного кодексу України слідує, що у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання, тощо.
У разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.
У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.
Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.
Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Якщо договір змінений або розірваний у зв'язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору.
Як вбачається із змісту ст.188 Господарського кодексу України, зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.
Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.
У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.
Зі змісту акту поточної перевірки виконання умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та змісту договору про внесення змін від 14.05.2019р. слідує, що спірний договір в частині проведення добудови у визначений строк - не виконано.
Таким чином, за умови встановлення судом, що відповідачем в період з 2002р. по 2024р. не було виконано умови договору купівлі-продажу із подальшими змінами та доповненнями в частині добудови об'єкта незавершеного будівництва - «Розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького району Львівської області», а також враховуючи приписи ст.19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», у зв'язку з чим, заявлені позовні вимоги позивача за первісним позовом підлягають задоволенню в повному обсязі.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України слідує, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку, як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Салов проти України» від 06.09.2005р.).
У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Надточий проти України» від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.
Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.
Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.
Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірма «ЗАХІДТРАНСБУД» на момент укладання спірного договору купівлі-продажу в силу вимог ст.627 ЦК України погодило всі умови цього договору, було обізнаним про приписи Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», що в свою чергу свідчить про обізнаність товариства про наслідки невиконання умов договору в частині недобудови об'єкта незавершеного будівництва.
Поряд з цим, судом прийнято до уваги і те, що позивачем на прохання відповідача неодноразово погоджувалась зміна строків виконання зобов'язання в частині добудови об'єкта незавершеного будівництва.
Як не заперечується відповідачем (позивачем за зустрічним позовом), останній ще 17.01.2012р. уклав з Новояричівською селищною радою договір оренди землі, на якій розташований придбаний ним об'єкт незавершеного будівництва, строком на 49 років. Проте, незважаючи на дану обставину та повне сприяння з боку позивача (відповідача за зустрічним позовом) у продовженні строків виконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) договірних зобов'язань, відповідач (позивач за зустрічним позовом) не вжив дієвих та достатніх заходів для такого виконання.
Покликання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на скрутне матеріальне становище внаслідок господарських відносин з третіми особами і неотримання прибутку від таких відносин через поведінку контрагентів, не беруться судом до уваги, оскільки виникнення таких обставини є складовою частиною ризиків господарської (підприємницької) діяльності. Також, ця обставина не повинна мати наслідком довготривале невиконання обов'язків перед позивачем (відповідачем за зустрічним позовом), з яким укладено договір і умови якого відповідач (позивач за зустрічним позовом) зобов'язувався виконувати незалежно від результатів своєї господарської діяльності. Спірний договір не містить положень, які б свідчили про протилежне.
Покликання відповідача (позивача за зустрічним позовом) на збройну агресію російської федерації та введення в Україні воєнного стану не заслуговує на увагу, оскільки воєнний стан в Україні введено з 24.02.2022р. відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022р. № 64/2022, тобто після спливу встановлених спірним договором строків виконання відповідачем (позивачем за зустрічним позовом) своїх зобов'язань.
З врахуванням наведеного, суд вважає, що задоволення первісного позову у даній справі не порушує принципу справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та інтересами відповідача.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Відповідно до вимог статті 129 ГПК України судовий збір за первісним позовом покладається на відповідача за первісним позовом, а судовий збір за зустрічним позовом покладається на позивача за зустрічним позовом.
Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Первісний позов задовольнити повністю.
2.Розірвати договір від 30.04.2002р. №417 купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва - розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 по АДРЕСА_1 , який укладено між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником якого є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, вул.Коперника М., будинок 4; ідентифікаційний код: 42899921), і Товариством з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірмою «ЗАХІДТРАНСБУД» (місцезнаходження: Україна, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Мельника, будинок 8; ідентифікаційний код: 30478068) та посвідчено нотаріально 30.04.2002р. Приходько Н.М., приватним нотаріусом Кам'янка-Бузького районного нотаріального округу, та зареєстровано в реєстрі за №1409.
3.Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірму «ЗАХІДТРАНСБУД» (місцезнаходження: Україна, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Мельника, будинок 8; ідентифікаційний код: 30478068) повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, вул.Коперника М., будинок 4; ідентифікаційний код: 42899921) у державну власність за актом приймання - передавання об'єкт незавершеного будівництва - розширення виробничої бази Львівського МРБУ-2 по вул. Міцкевича, 63 в смт. Новий Яричів Кам'янка-Бузького р ну Львівської області.
4.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з транспортного будівництва у Західному регіоні Фірми «ЗАХІДТРАНСБУД», (місцезнаходження: Україна, 79044, Львівська обл., місто Львів, вулиця Мельника, будинок 8; ідентифікаційний код: 30478068) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (місцезнаходження: Україна, 79005, Львівська обл., місто Львів, вул.Коперника М., будинок 4; ідентифікаційний код: 42899921) судовий збір в сумі 5 368,00 грн.
5.В задоволені зустрічного позову відмовити.
6.З набранням судовим рішенням законної сили видати накази.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
У зв'язку із перебуванням судді у відпустці з 24.05.2024р. по 28.05.2024р., повний текст рішення складено 29.05.2024 р.
Суддя Король М.Р.