79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
22.05.2024 Справа № 914/3771/23
Господарський суд Львівської області у складі судді Король М.Р., розглянувши справу
за позовом: Публічного акціонерного товариства «Центренерго»
до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля»
про: стягнення 206 283,94 грн.,
представники:
позивача: Желінська Т.М.,
відповідача: не з'явився,
27.12.2023р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Центренерго» до відповідача: Державного підприємства «Львіввугілля» про стягнення 206 283,94 грн.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 01.01.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
09.01.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.№789/24).
З метою з'ясування обставин, викладених відповідачем у відзиві на позов, суд вважав доцільним розгляд справи проводити в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 19.03.2024 року у справі призначене судове засідання на 03.04.2024р.
22.04.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№10851/24).
09.05.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (вх.№12516/24).
20.05.2024р. через систему «Електронний суд» від відповідача надійшла заява про розгляд справи без участі представника (вх.№13363/24).
Хід справи викладено в ухвалах суду та відображено в протоколах судових засідань
Суть спору та правова позиція учасників справи.
Державне підприємство «Львіввугілля» (ДП «Львіввугілля», відповідач) під час виконання договору поставки вугілля №111/8 від 05.03.2021р. (далі Договір) поставило вугілля, якісні показники якого не відповідали умовам договору, що призвело до здійснення зі сторони ПАТ «Центренерго» Трипільська ТЕС (позивач) додаткових витрат.
Відтак, спір виник внаслідок того, що, за доводами позивача, відповідач, поставивши вугілля невідповідної якості, не здійснив відшкодування транспортних витрат у розмірі 206 283,94 грн., які поніс покупець у зв'язку з поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям. Крім того, позивач вказує на те, що на час пред'явлення позову зарахування вимог не здійснено, а нанесені збитки не відшкодовані.
Відповідач у відзиві позовні вимоги повністю заперечив, вказуючи на відсутність спору щодо стягнення боргу, оскільки зобов'язання, що є предметом даного спору, припинено на підставі заяви від 19.08.2022р. №15/3/305 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, суд встановив наступне:
Між Державним підприємством «Львівугілля» (відповідач, Постачальник) та ПАТ «Центренерго» (позивач, Покупець) було укладено договір №111/8 від 05 березня 2021р. поставки вугілля (далі Договір).
Згідно п.1.1 Договору, Постачальник поставить (передасть) у власність Покупця, а Покупець прийме і оплатить вугільну продукцію (далі-вугілля) на умовах ББР (п.2.1 Договору).
П.2.5. Договору передбачено перехід права власності на вугілля від Постачальника до Покупця після підписання Сторонами акту приймання-передачі вугілля згідно з умовами договору.
Згідно п.3.1 Договору, приймання вугілля за Договором здійснюється спільно Вантажоотримувачем і уповноваженими представниками Постачальника в місці надходження - на території і на обладнанні Вантажоотримувача.
Відповідно до п.3.6 Договору, результати приймання вугілля в місці надходження використовуються для виконання умов Договору, відображаються в Актах звіряння кількості і якості та Актах приймання-передачі вугілля.
Відповідно до п.5.1 Договору, якість вугілля, що поставляється за Договором, повинна відповідати наступним вимогам:
Зольність на сухий стан - (базова) 23,0, (допустимий діапазон) - 16,0 - 35,0.
Волога на робочий стан - (базова) 8,9, (допустимий діапазон) -
Згідно п.5.2 Договору, якість відвантаженого вугілля підтверджується посвідченнями якості на кожну партію, а для визначення фактичних якісних показників, які застосовуються для виконання умов Договору, з отриманого Вантажоотримувачем вугілля відбирають проби, готують їх для лабораторних випробувань та здійснюють випробування за відповідними чинними нормативними документами на методи відбору і підготовки проб до лабораторних випробувань та на методи аналізування.
Відповідно до п.5.6 Договору, для виконання умов Договору у всіх випадках застосовуються отримані за результатами приймання на території і на обладнанні Вантажоотримувача якісні показники вугілля без врахування похибки випробувань.
Відповідно п.8.1 Договору, Постачальник брав на себе зобов'язання поставити (передати) Покупцеві вугілля на умовах Договору та на підставі підписаних Сторонами Специфікацій.
Згідно п.8.4.1 Договору, Покупець має право отримати вугілля в кількості, з якісними характеристиками та в терміни, передбачені умовами Договору.
Згідно п.8.4.3 Договору, Покупець має право не приймати і не оплачувати вугілля, якщо будь-який з його якісних показників виходить за межі встановленого в п.5.1 Договору допустимого діапазону.
Відповідно до п.9.1 Договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами та Договором.
Згідно п.9.5 Договору, якщо Покупець не вивантажив вугілля з вагонів і відповідно до умов Договору відмовився його приймати та оплачувати, Сторони погоджують наступний порядок дій:
-Покупець/Вантажоотримувач протягом 6 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам Договору, направляє Постачальнику відповідну телеграмму/повідомлення про відмову від приймання такого вугілля.
-після отримання такої телеграми/повідомлення Постачальник зобов'язаний забезпечити умови для повернення вагонів з неприйнятим вугіллям в зворотному напрямку, в т.ч..:
- забезпечити направлення Вантажовідправником Вантажоотримувачу листа про згоду на повернення вагонів з неякісним вугіллям;
-забезпечити направлення телеграми з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію Вантажоотримувача про підтвердження згоди та готовності на отримання неприйнятого Покупцем вугілля;
-Вантажоотримувач протягом 6 годин після отримання залізничною станцією Вантажоотримувача відповідного розпорядження Перевізника про відправлення вагонів, зобов'язаний передати перевізнику вагон з неприйнятим вугіллям для їх повернення.
Згідно п.9.5.4 Договору, якщо Постачальник не забезпечив умови для повернення вагонів з неприйнятим вугіллям в зворотньому напрямку, що унеможливило їх відправлення до залізничної станції відвантаження протягом 72 годин з моменту встановлення факту невідповідності вугілля умовам Договору, Покупець має право вивантажити таке вугілля без згоди Постачальника, використати його для власних потреб та оплатити за ціною, що становить 10% від встановленої пунктом 6.2 Договору.
Відповідно до п.9.6 Договору, вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку оплачує Постачальник без відшкодування зі сторони Покупця.
Згідно п.9.7 Договору, Постачальник повністю відшкодовує Покупцю:
-вартість доставки неприйнятого Покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному напрямку у випадку самостійної оплати Покупцем вартості доставки Перевізнику;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу-прибирання, маневрові роботи;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані з оплатою Перевізнику коштів за нерівномірне завантаження Вантажовідправником вагону вугіллям (нерівномірне завантаження візків),завантаження Вантажовідправником вагону понад його вантажопідйомність, недовантаження вантажу або іншого порушення Технічних умов навантаження і кріплення вантажів, затримку вагонів на станції призначення чи на підходах до неї з причин, що залежать від Постачальника;
-всі збитки, витрати Покупця, пов'язані та понесені у зв'язку з прийманням і вивантаженням змерзлого вугілля, списанням залізничною станцією призначення з Покупця нарахованої суми за виконання робіт, надання додаткових послуг під час перевезення, завантаження вугілля у несправний вагон, яке виявлене Перевізником, втратою, пошкодженням вузлів та деталей вагону у процесі здійснення вантажно-розвантажувальних робіт під час виконання Договору.
Згідно п.9.8 Договору, на підставі понесених витрат або збитків Покупець надає Постачальнику оригінал рахунку про відшкодування своїх затрат або збитків, лист-вимогу про відшкодування затрат або збитків згідно рахунку, належним чином засвідчені копії документів, якими підтверджується факт невідповідності вугілля умовам Договору або понесення витрат чи збитків відповідно до п.9.7 Договору.
Відповідно до п.9.9 Договору, Постачальник протягом 30 днів з моменту отримання документів, вказаних в п.9.8 оплачує рахунок Покупця.
За порушення виконання даного зобов'язання Покупець має право стягнути з Постачальника пеню у розмірі 0,01 відсотка за кожен день прострочення від суми, з якої допущено прострочення за увесь час прострочення.
Згідно п.9.15 Договору, за порушення виконання грошового зобов'язання за Договором Постачальник має право стягнути з Покупця пеню у розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення.
31.03.2022р згідно з договором №111/8 від 05.03.2021р. від Державного підприємства «Львіввугілля» на Трипільську ТЕС надійшли вагони №№663462352, №62924543, 63366967, 63684179 за накладною №37269958 від 29.03.22 та посвідчення якості №83, відповідно до якого вміст золи у вугіллі становить 23,4% та вологи-3,9%.
На виконання пункту 5.2 Договору, 01.04.2022р. із вказаних вагонів була відібрана проба №213. За результатами випробування відібраної проби вугілля сертифікованою хімічною лабораторією Трипільської ТЕС встановлені фактичні показники якості, а саме: зола 33,7%, волога 5,9%, леткі 37,1% , що підтверджується протоколом №12 від 02.04.2022р.
Про даний факт Постачальник своєчасно повідомлений листом №13-1053 від 01.04.2022р. з вимогою направити уповноважених представників для участі у спільному прийманні вугілля або надати згоду на приймання даного вугілля за показниками якості, визначеними в лабораторії ТЕС, та за відповідною ціною.
Подані 02.04.2022р. під вивантаження вагони №№663462352, №62924543, 63366967, 63684179 були відставлені до узгодження питання з Постачальником.
Постачальник листом №15/4/125 від 05.04.2022р. повідомив своє рішення про переадресування (повернення) даних вагонів на станцію «Соснівка» і гарантував Трипільській ТЕС відшкодування витрат, пов'язаних з надходженням і поверненням вагонів.
Вагони №№663462352, №62924543, 63366967, 63684179 були переадресовані 05.04.3022р. на залізничну станцію «Соснівка» постачальнику ДП «Львіввугілля» за накладною №34770941.
Провізна плата за повернення вагонів була сплачена Відповідачем з коду платника 8112987.
Трипільською філією ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» було нараховано за час передачі вказаних вагонів від залізниці позивачу до передачі від позивача до залізниці, а саме з 31.03.2022р. по 05.04.2022р., кошти за користування вагонами 21 850,00 грн, за маневрові роботи -1042,48 грн, за подачу -забирання (перевезення на відстань 3 км) -16 293,60 грн, що підтверджується Відомістю Трипільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», підписаною вантажовласником без зауважень та сплачені Трипільською ТЕС з ПДВ.
Витрати, пов'язані з надходженням і переадресуванням зазначених вагонів, що підлягають відшкодуванню на користь Трипільської ТЕС становлять 39 186,08 грн., в т.ч.: за перевезення (подачу-забирання) - 16 293,60 грн., за маневрові роботи - 1 042,48 грн., за користування вагонами -21 850,00 грн. (суми без врахування ПДВ).
Крім зазначених сум ПАТ «Центренерго» сплачувало провізну плату Укрзалізниці в сумі 132 717,20 (без ПДВ) з коду платника 8122910 за накладною №37269958 від 29.03.2022р.
По переадресованих вагонах Трипільською ТЕС ПАТ «Центренерго» було сплачено Укрзалізниці та Трипільській філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» всього 206 283,94 грн. з ПДВ, що є додатковими витратами, не передбаченими умовами Договору (Матеріали справи містять відповідний детальний розрахунок).
Ці витрати, як вказує позивач, є додатковими та не були б понесені позивачем при належному виконанні відповідачем умов укладеного Договору.
Обставини справи підтверджують наступні докази:
- Договір №111/8 від 05.03.2021р;
- Залізничні накладні: №37269958, №34770941;
- Посвідчення №83 від 29.03.2022р.про якість вугілля;
- Протокол №12 результатів випробувань проб вугілля;
- Відомість ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» №10040265;
- Акт надання послуг ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» №92;
- Пам'ятка про подачу, забирання та користування вагонами №362;
- Акт загальної форми ГУ-23 про виконання додаткової маневрової роботи;
- Акт загальної форми ГУ-23 №665;
- Лист Трипільської ТЕС №13-1053 від 01.04.2022р.;
- Лист ВП «Вуглезбут» ДП «Львіввугілля» №15/4/125 від 05.04.2022р.
Разом з тим, судом встановлено наступне.
Заява від 19.08.2022р. №15/3/305 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ДП Львіввугілля» та ПАТ «Центренерго» на суму 206 283,94 грн. була направлена на адресу Позивача 23.08.2022р., що підтверджує опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек «Укрпошта».
19.08.2022р. ДП «Львіввугілля» своєю завою №15/3/305 здійснило зарахування зустрічних однорідних вимог сторін шляхом заліку взаємних зобов'язань, а саме, із змісту заяви слідує наступне:
- зобов'язання ПАТ «Центренерго» за поставлене вугілля згідно Договору поставки вугілля №111/8 від 05.03.2021р. на суму 41 305 596,42 грн. припиняється зарахуванням зустрічних вимог частково на суму 206 283,94 грн. та залишок заборгованості складає 41099312,48 грн.
- зобов'язання ДП «Львіввугілля» за відшкодування витрат, пов'язаних з надходженням та переадресуванням вагонів з вугіллям та відшкодування провізної плати згідно умов Договору поставки вугілля №111/8 від 05.03.2021р. на суму 206 283,94 грн. припиняється зарахуванням зустрічних вимог повністю.
В підтвердження факту про те, що на дату написання відповідачем заяви №15/3/305 від 19.08.2022р. про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог, ДП «Львіввугілля» було кредитором, а ПАТ «Центренерго» було боржником, за поставлене вугілля згідно Договору поставки вугілля №111/8 від 05.03.2021р. на суму 41 305 596,42 грн. і в свою чергу ПАТ «Центренерго» було кредитором, а ДП «Львіввугілля» було боржником, за відшкодування витрат пов'язаних з надходженням та переадресуванням вагонів з вугіллям та відшкодування провізної плати по претензіях згідно умов Договору поставки вугілля №111/8 від 05.03.2021р. на суму 594 825,55 грн., відповідачем надано суду копію акту звірки взаємних розрахунків станом на 30.06.2022р. між ВП «Вуглезбут» ДП «Львіввугілля» і ПАТ «Центренерго» згідно договору №111/8 від 05.03.2021р., копію претензії ПАТ «Цетренерго» від 11.05.2022р. №10-1372.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Предметом спору у цій справі є стягнення з відповідача збитків, завданих поставкою вугілля неналежної якості у сумі 206 283,94 грн.
Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків.
Статтею 20 Господарського кодексу України встановлено, що кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів, зокрема шляхом відшкодування збитків.
Статтями 526, 610, 611, 623 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків. Боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
Згідно статті 22 ЦК України збитками є зокрема витрати, які особа зробила для відновлення свого порушеного права.
Статтями 193, 224, 225 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються, зокрема, додаткові витрати, понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною.
Укладений між сторонами договір №111/8 від 05 березня 2021р. за своєю юридичною природою є договором поставки.
Відповідно до п.1 ст.712 ЦК України, за договором поставки постачальник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до п.2 ст.712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.
З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позивач довів належними та допустимими доказами спричинення йому відповідачем збитків у вигляді додаткових витрат і позивач набув право стягнути ці додаткові витрати (збитки) з відповідача.
Протиправність поведінки відповідача полягає у порушенні ним зобов'язань за Договором. Поставлене ним вугілля за своїми якісними характеристиками не відповідало показникам якості; наявність негативних наслідків полягає у додаткових витратах позивача.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою відповідача і її наслідками полягає у тому, що внаслідок невиконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань щодо якості поставленого вугілля, позивач поніс додаткові витрати (зазнав збитків).
Вина відповідача полягає у тому, що він не забезпечив поставку вугілля належної якості.
Отже, у зв'язку із поставкою вугілля, якість якого не відповідала показникам якості, обумовленої договором, позивач зазнав збитків на загальну суму 206 283,94 грн.
Позивачем було направлено Відповідачу лист щодо порушення умов Договору.
Відповідач прийняв рішення про переадресування (повернення) вагонів на станцію «Соснівка» та гарантував відшкодувати Трипільській ТЕС понесені витрати, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів.
Згідно матеріалів справи позивачем відповідачу направлена за умовами п.9.2 Договору вимога з рахунком суми відшкодування та доданими підтверджуючими документами, яка Відповідачем не була оплачена.
Натомість, відповідач запропонував здійснити зарахування зустрічних однорідних вимог.
Як ствердив позивач, на час пред'явлення позову зарахування вимог не здійснено, понесені збитки не відшкодовані.
Так, матеріалами справи встановлено невідповідність якості вугілля умовам, визначеним договором, внаслідок чого відповідна партія вугілля не була прийнята покупцем.
Відповідно до умов пунктів 9.6-9.7 договору, вартість доставки неприйнятого покупцем вугілля до залізничної станції призначення та в зворотному порядку оплачує постачальник без відшкодування зі сторони покупця. Постачальник повністю відшкодовує покупцю всі збитки, витрати покупця, пов'язані з надходженням та поверненням вагонів з неприйнятим вугіллям, а саме: оплата за користування вагонами, їх подачу - прибирання, маневрові роботи.
Так, як було зазначено, на підставі листа відповідача вагони було переадресовано вантажовідправнику з обов'язком відшкодувати витрати.
Переліком перевізних документів підтверджуються витрати позивача, пов'язані з доставкою вагонів вугілля та повернення їх у зворотному напрямку.
Разом з цим, матеріали справи не містять жодних належних та допустимих доказів повного або часткового відшкодування відповідачем витрат позивача, які виникли у зв'язку з поверненням вагонів з неякісним вугіллям.
Натомість, відповідач зазначив про відсутність спору щодо стягнення заборгованості, оскільки зобов'язання припинено на підставі заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог.
Заява від 19.08.2022р. №15/3/305 про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог між ДП Львіввугілля» та ПАТ «Центренерго» на суму 206 283,94 грн. була направлена на адресу Позивача 23.08.2022р., що підтверджує опис вкладення у цінний лист та фіскальний чек «Укрпошта».
Згідно змісту зазначеної заяви, з моменту (дати) направлення цієї заяви зустрічні однорідні вимоги (грошові зобов'язання) Позивача та Відповідача в сумі 206 283,94 грн. є припиненими
Відповідно до ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.
Статтями 202, 203 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання припиняється, зокрема, зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з положеннями ст.ст. 601, 602 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Не допускається зарахування зустрічних вимог: 1) про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; 2) про стягнення аліментів; 3) щодо довічного утримання (догляду); 4) у разі спливу позовної давності; 4-1) за зобов'язаннями, стороною яких є неплатоспроможний банк, крім випадків, установлених законом; 5) в інших випадках, встановлених договором або законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 202 Цивільного кодексу України, до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов'язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.
Спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви, як одностороннього правочину не передбачено законодавством.
Отже, заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином, направленим на припинення взаємних грошових зобов'язань сторін.
Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов'язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов'язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов'язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов'язання. У такому випадку зобов'язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.
Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (ст. 601 Цивільного кодексу України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Наслідком здійснення такого правочину є припинення, як обов'язку заявника перед адресатом, так і обов'язку адресата перед заявником з моменту здійснення заяви про зарахування, що зумовлює необхідність визначення заявником тих вимог до нього, які відповідають вказаним вище умовам.
У постанові від 22.01.2021р. у справі № 910/11116/19 Верховний Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.
За дотримання умов, передбачених ст.601 Цивільного кодексу України, та відсутності заборон, передбачених ст.602 Цивільного кодексу України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов'язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.
Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.
Однак, незвернення позивача до суду із позовом про визнання недійсним правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог не виключає обов'язку суду при розгляді даного спору, щодо встановлення відповідності такої заяви вимогам закону.
Оцінюючи заяву відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог на відповідність вимогам законодавства, суд зазначає, що однорідність вимог визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Грошові вимоги мають розглядатися, як однорідні в силу недиференційованості грошей, як предмета виконання зобов'язань. Гроші, як предмет задоволення майнової вимоги мають ознаку замінності, еквівалентності та інші властивості, що дозволяють проводити обмін та інші операції з грошима. Отже, вимога про сплату грошей за загальним правилом є однорідною із іншою вимогою про сплату грошей. Відтак, якщо зобов'язання, які виникли між сторонами за укладеними договорами є грошовими, то вони є однорідними.
Відповідно до правових позицій, викладених у постанові Верховного Суду від 05.11.2019р. у справі № 914/2326/18, аналіз норм чинного законодавства дає підстави для висновку, що правило про однорідність вимог розповсюджується на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.
Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають із різних підстав (різних договорів, тощо); строк виконання щодо таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов'язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема, статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018р. у справі №910/21652/17, від 11.09.2018р. у справі №910/21648/17, від 11.10.2018р. у справі №910/23246/17, від 15.08.2019р. у справі №910/21683/17, від 11.09.2019р. у справі №910/21566/17, від 25.09.2019р. у справі №910/21645/17, від 01.10.2019р. у справі №910/12968/17, від 05.11.2019р. у справі №914/2326/18.
Вирішуючи питання щодо безспірності заборгованості, суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено стороною, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час зарахування зустрічних однорідних вимог.
При цьому, суд бере до уваги висновок Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/11116/19, що викладений у постанові від 22.01.2021р., а саме наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов'язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника. Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.
Отже, факт звернення кредитора до суду не є підставою для визнання заборгованості спірною, позаяк спірність заборгованості з урахуванням положень чинного законодавства визначається не за суб'єктивним ставленням кредитора чи боржника до неї.
Одночасно, сторонами не заперечується та не оспорюється розмір заборгованості за договором, який визначений в заяві відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог.
У той же час, позивач у встановленому законом порядку не спростував належними і допустимими доказами того, що сума заборгованості кожної зі сторін на дату вчинення одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог була іншою, ніж та, яка зазначена у заяві, не надав доказів часткового чи повного погашення цієї заборгованості.
Разом з тим, заява однієї із сторін про зарахування зустрічних вимог для досягнення бажаного правового ефекту не потребує відповіді з боку адресата, а потребує лише сприйняття заяви останнім, наслідком подання заяви про зарахування зустрічних вимог, за наявності передбачених умов для зарахування, є остаточне і безповоротне припинення відповідних зобов'язань повністю або частково.
Згідно зі ст.204 Цивільного кодексу України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
У разі несприйняття адресатом заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, учасники правовідносин мають можливість звернутися за судовим захистом, подавши позов про визнання такого правочину недійсним. Аналогічну правову позицію викладено в постанові Верховного Суду від 02.05.2023р. у справі № 910/9268/22.
Суд звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази спростування презумпції правомірності зарахування зустрічних однорідних, проведеного на підставі заяви відповідача про зарахування зустрічних однорідних вимог, позивач не довів її нікчемність або недійсність у судовому порядку.
Підсумовуючи викладене вище, суд зазначає, що, як слідує з матеріалів справи та не спростовано позивачем в ході її розгляду, зобов'язання, про які зазначені у заяві відповідача є зустрічними, однорідними, безспірними, строк їх виконання настав. Обставини, за яких не допускається зарахування зустрічних однорідних вимог (згідно з переліком, наведеним у ст.602 Цивільного кодексу України), у даному випадку відсутні.
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення її вимог. При цьому сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 910/21683/17.
В свою чергу, відповідачем належними доказами доведено факт зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 206 283,94 грн.
Враховуючи, що відповідач надав суду належні та допустимі докази, які спростовують заявлені позовні вимоги та свідчать про відсутність у нього обов'язку сплатити заявлену до стягнення суму збитків, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відшкодування витрат позивача в сумі 206 283,94 грн. нормативно та документально не доведені, а тому не підлягають задоволенню.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
За змістом ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Водночас обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).
Враховуючи викладене та те, що відповідач спростував доводи позивача належними і допустимими доказами, вимога позивача є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:
Судовий збір відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1.Відмовити в позові повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.
У зв'язку із перебуванням судді у відпустці з 24.05.2024р. по 28.05.2024р., повний текст рішення складено 30.05.2024 р.
Суддя Король М.Р.