ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
28.05.2024Справа № 910/2784/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Палс Інтернешнл" (м. Київ)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (м. Київ)
про стягнення 512 293,97 грн,
Суддя Ващенко Т.М.
Секретар судового засідання Шаповалов А.М.
Представники сторін: не викликались.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Палс Інтернешнл" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" про стягнення 512 293,97 грн, з яких: 245 242,33 грн - пені, 231 664,37 грн - інфляційних втрат, 35 387,27 грн - 3% річних, нарахованих у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язань за договором про надання послуг № 10022021 від 10.02.2021.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2024 відкрито провадження у справі, її розгляд вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, заяв і клопотань.
Копія цієї ухвали була вручена відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується повідомленням про доставлення процесуального документа.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, проте у встановлений строк відзиву на позовну заяву не подав; будь-яких заяв чи клопотань на адресу суду від відповідача не надходило.
Частиною 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що в разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
17.05.2024 до суду від позивача надійшли додаткові пояснення по справі.
З моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк (з урахуванням воєнного стану на території України), для подання всіма учасниками справи своїх доводів, заперечень, відзивів, доказів тощо, у зв'язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
10.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Палс Інтернешнл" (Виконавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Дієса" (Замовник, відповідач) було укладено Договір про надання послуг №10022021 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого Замовник замовляє у Виконавця рекламні та/або інші супутні послуги, перелік яких вказаний в п. 1.2. Договору, зобов'язується оплатити їх, а Виконавець бере на себе зобов'язання надати визначені послуги в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а також Додатками, які є невід'ємною частиною Договору.
Відповідно до п. 2.4. Договору послуги за відповідним Додатком до цього Договору вважаються наданими з моменту підписання сторонами Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Пунктом 2.5. Договору встановлено, що Замовник оплачує надані послуги Виконавця згідно наданого останнім рахунку-фактури за відповідним Додатком шляхом безготівкового перерахування коштів на банківський рахунок Виконавця, викладений в пункті 10 цього Договору протягом 30 (тридцяти) банківських днів, на підставі підписаного сторонами Акту прийому виконаних робіт.
Згідно з п. 4.1.1. Договору Замовник зобов'язується своєчасно і в повному обсязі оплачувати надані Послуги Виконавця відповідно до цього Договору та Додатків до нього.
Пунктом 4.1.6. Договору встановлено, що Замовник зобов'язується при належному виконанні Виконавцем своїх зобов'язань за цим Договором та відповідним Додатком до нього, прийняти надані послуги за Актом прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг), підписати його протягом 10 (десяти) робочих днів з моменту отримання від Виконавця та передати один примірник підписаного Акту Виконавця, або протягом зазначеного терміну надати Виконавцю письмову вмотивовану відмову від підписання відповідного Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг).
Договір набуває чинності з дня його підписання обома сторонами і діє протягом 1 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами взаємних зобов'язань щодо умов, вказаних у додатках до нього (п. 3.1. Договору).
Частинами 1 та 2 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків з постачання товару.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ст. 908 ЦК України, перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.
Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.
Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач надав, а відповідач прийняв без зауважень послуги за Договором та додатками до нього на загальну суму 878 449,16 грн, що підтверджується підписаними обома сторонами актами наданих послуг №30/01 від 02.02.2022 на суму 498 241,57 грн з ПДВ та №23/02 від 23.02.2022 на суму 380 207,59 грн з ПДВ.
Як зазначає позивач, відповідач своїх зобов'язань належним чином та у встановлений Договором строк не виконав, у зв'язку з чим позивач звертався до Замовника з претензією від 20.02.2024 про сплату заборгованості в розмірі 215 000,00 грн, яка останнім залишена без задоволення.
Станом на дату подачі позову відповідачем було сплачено лише 663 449,16 грн, у зв'язку з чим позивачем нараховано та пред'явлено до стягнення з відповідача 245 242,33 грн пені, 231 664,37 грн інфляційних втрат та 35 387,27 грн 3% річних.
За ч. 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 7.2. Договору встановлено, що за порушення строків оплати вартості послуг Виконавця за цим Договором, Замовник сплачує Виконавцю пеню у розмірі облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми простроченого платежу.
Частиною 1 ст. 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.
Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання (ч. 1 ст. 550 ЦК України).
Частиною 1 ст. 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов'язку в натурі.
Приписами ст. 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань").
Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відтак сума пені, належної до сплати відповідачем, має розраховуватися з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період заборгованості; та її нарахування припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Оскільки наданий позивачем розрахунок пені не відповідає зазначеним вимогам, а також позивачем не враховано дні часткової оплати послуг, суд здійснив власний перерахунок пені за Договором (за періоди прострочення платежів, визначені позивачем у розрахунку).
Оскільки позивачем не надано рахунків на оплату, які виставлялись відповідачу, суд позбавлений можливості встановити, по яким саме актам відповідачем здійснювалась оплата наданих послуг, а тому нараховує пеню по акту наданих послуг №30/01 від 02.02.2022 на суму 498 241,57 грн у такі періоди: з 17.03.2022 по 29.06.2022 - заборгованість 498 241,57 грн, з 30.06.2022 по 17.08.2022 - 448 241,00 грн, з 18.08.2022 по 16.09.2022 (останній день нарахування пені за ч. 6 ст. 232 ГК України) - 398 033,41 грн. За розрахунком суду, обґрунтованим є нарахування пені по даному акту в загальному розмірі 43 088,14 грн.
По акту наданих послуг №23/02 від 23.02.2022 на суму 380 207,59 грн нарахування здійснюються судом таким чином: у період з 07.04.2022 по 07.10.2022 - заборгованість 380 207,59 грн, сума пені складає 38 749,92 грн.
Таким чином, суд встановив, що обґрунтованим є стягнення з відповідача пені в загальному розмірі 81 838,06 грн. У задоволенні решти вимог про стягнення пені належить відмовити у зв'язку з їх невідповідністю ч. 6 ст. 232 ГК України.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх невірність, оскільки позивачем невірно визначено періоди прострочення та не враховано дати часткової оплати відповідачем послуг за Договором.
За розрахунком суду, за заявлений у розрахунках, які додані до пояснень від 17.05.2024, період з 17.03.2022 по 24.06.2023 обґрунтована сума інфляційних втрат становить 157 288,87 грн, 3 % річних - 23 814,43 грн.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, доводів і тверджень позивача у встановленому законом порядку не спростував.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з ч. 2 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).
Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Твердження позивача відповідачем належними доказами не спростовані.
Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача 81 838,06 грн пені, 157 288,87 грн інфляційних втрат та 23 814,43 грн 3 % річних є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню. В задоволенні решти позовних вимог належить відмовити у зв'язку з неправильністю виконаних позивачем розрахунків пені та нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем до стягнення з відповідача заявлені витрати на професійну правничу допомогу в сумі 15 000,00 грн на підставі договору про надання правничих або консультаційних послуг від 10.01.2023, укладеного між позивачем та адвокатом Якушевим Станіславом Ігоровичем та довідки вих.№05/03 від 05.03.2023.
Положеннями ст. 123 ГПК України унормовано, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частини 1-4 ст. 126 ГПК України).
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126).
Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат (у даному випадку, за наявності заперечень учасника справи), що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Враховуючи фактичні обставини даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, умови договору про надання правничих або консультаційних послуг від 10.01.2023, суд вважає розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в даній сумі підтвердженим, співмірним зі складністю справи та обсягом фактично наданих адвокатом послуг (виконаних робіт), предметом позову та значенням справи для сторони.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України такі судові витрати покладаються в разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в розмірі.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 45; ідентифікаційний код 36483471) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Палс Інтернешнл" (04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 17-21; ідентифікаційний код 32962738) 81 838 (вісімдесят одну тисячі вісімсот тридцять вісім) грн 06 коп. пені, 157 288 (сто п'ятдесят сім тисяч двісті вісімдесят вісім) грн 87 коп. інфляційних втрат, 23 814 (двадцять три тисячі вісімсот чотирнадцять) грн 43 коп. 3 % річних, 3 944 (три тисячі дев'ятсот сорок чотири) грн 13 коп. судового збору та 7 698 (сім тисяч шістсот дев'яносто вісім) грн 94 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
3. В іншій частині в позові відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Суддя Т.М. Ващенко