ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2024Справа № 910/15466/23
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ФАРМІНГ»
до треті особи, треті особи, про Міністерства юстиції України які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: 1) державний реєстратор Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Книжник А.О.; 2)Служба безпеки України які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача: 3) державний реєстратор виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області Хижка Раїса Анатоліївна; 4) ОСОБА_1 визнання незаконним та скасування наказу в частині
Суддя Підченко Ю.О.
Секретар судового засідання Лемішко Д.А.
Представники сторін:
від позивача: Блинду А.В.;
від відповідача: Басманова О.Ю.
від третьої особи-1: не з'явився;
від третьої особи-2: Сучкова А.М.;
від третьої особи-3: не з'явився;
від третьої особи-4: не з'явився;
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа № 910/15466/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ФАРМІНГ» (далі також - позивач, ТОВ «ВІДЖИ ФАРМІНГ») до Міністерства юстиції України (далі також - відповідач, Міністерство, Мінюст), за участі третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідача державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Книжник А.О. (далі також - третя особа-1), Служби безпеки України (далі також - третя особа-2) та третіх осіб, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні позивача державного реєстратора виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області Хижки Раїси Анатоліївни (далі також - третя особа-3), ОСОБА_1 (далі також - третя особа-4) відповідно до якого позивач просить:
- визнати наказ Міністерства юстиції України від 02.05.2023 № 1562/5 «Про задоволення скарги» незаконним та скасувати його в частині п. 2 щодо скасування в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційної дії від 13.01.2023 № 1000171070007002097 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ФАРМІНГ», проведену державним реєстратором виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області Хижкою Раїсою Анатоліївною та п. 6 в частині виконання вказаного п. 2 наказу;
- скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 02.05.2023 № 1000179950009002097 «Скасування реєстраційної дії» проведену Книжник А.О., Департамент державної реєстрації Міністерства юстиції України щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ФАРМІНГ»;
- зобов'язати Міністерство юстиції України поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційну дію від 13.01.2023 1000171070007002097 «Зміна кінцевого бенефіціарного власника (контролера) або зміна відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера)» щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ФАРМІНГ», проведену державним реєстратором виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області Хижкою Раїсою Анатоліївною.
27.10.2023 відповідачем подано відзив на позов, а 06.11.2023 позивач надав відповідь на відзив.
Також, 16.11.2023 відповідач надав письмові заперечення на відповідь на відзив.
01.12.2023 до суду від Служби безпеки України надійшла заява про продовження процесуального строку для подання до суду доказів і пояснень на позов.
06.12.2023 до суду звернулася третя особа-3 із клопотанням про розгляд справи без участі уповноваженого представника та із письмовими поясненнями по справі.
Крім того, 06.12.2023 третя особа-2 звернулася до суду із клопотанням про витребування доказів.
Позивач, у свою чергу, 27.12.2023 надав письмові заперечення проти клопотання Служби безпеки України про витребування доказів.
Також, позивач 23.01.2024 звернувся до суду із додатковими поясненнями у справі, просив поновити строк для подання доказів у справі.
08.02.2024 від третьої особи-2 надійшли письмові пояснення по справі.
Зважаючи на наведені третьою особою-2 доводи, суд вирішив за необхідне продовжити строк та долучити пояснення від 08.02.2024 до справи.
З огляду на те, що в підготовчому провадженні здійснено дії передбачені ст. 182 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду по суті на 04.04.2024.
У судовому засіданні 04.04.2024 суд оголосив перерву до 16.05.2024.
24.04.2024 від Служби безпеки України надійшли додаткові докази, а 06.05.2024 подано клопотання про поновлення строку та долучення доказів.
Позивач, у свою чергу, 13.05.2024 надав письмові заперечення проти клопотань третьої особи-2 про поновлення строку та долучення доказів до справи.
Безпосередньо в судовому засіданні 16.05.2024 представники сторін та третьої особи-2 надали усні пояснення по справі та стосовно заявлених клопотань.
Зважаючи на предмет спору в справі, суд керуючись положеннями ст. 207 Господарського процесуального кодексу України дійшов висновку про задоволення клопотання третьої особи-2 та про поновлення строку й долучення доказів до справи. Такі докази враховані під час вирішення спору по суті.
Суд заслухав вступне слово, закінчив з'ясування обставин справи та перевірку їх доказами, провів судові дебати.
У судовому засіданні 16.05.2024 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «ВІДЖИ ФАРМІНГ» є юридичною особою, зареєстрованою за законодавством України, власником 100% корпоративних прав якої є іноземна компанія ВЕРЕС ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД (Кіпр).
Позивач стверджує, що отримав від компанії ВЕРЕС ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД інформацію про наступне:
- 03.10.2022 відбулася зміна структури власності власника позивача, а саме змінився склад кінцевих бенефіціарних власників позивача. Кінцевими бенефіціарними власниками до 03.10.2022 були ОСОБА_1 , який одноособово володів компанією СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД та Родіонцев А.Б., який одноособово володів ЮМАУНТ ЛІМІТЕД;
- 03.10.2022 між ЮМАУНТ ЛІМІТЕД та компанією СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД укладено договір передачі корпоративних прав (акцій), внаслідок чого компанія СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД стала єдиним учасником компанії ВЕРЕС ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД, а кінцевим бенефіціарним власником позивача став ОСОБА_1 ;
- 01.12.2022 ОСОБА_1 передав 100% корпоративних прав (акцій) компанії СМАРТ ІНВЕСТМЕНТС (САЙПРУС) ЛТД відповідно до трастових угод від 01.12.2022 у трасти СМАРТ ТРАСТ та СТЕП ТРАСТ;
- довірчими власниками вказаних трастів станом на 13.01.2023 виступали Протеас Трастіс ЛТД, Протеас Трасті Сервісес ЛТД, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ;
- на виконання вимог законодавства, позивач звернувся до державного реєстратора для внесення змін до відомостей про кінцевих бенефіціарних власників позивача та надав необхідні підтверджуючі документи.
Як наголошує позивач, з веб-сайту Міністерства юстиції України йому стало відомо про існування Наказу Міністерством юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023 "Про задоволення скарги".
Як встановлено судом під час розгляду справи, Головне управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України (далі також - скаржник) звернулося до Центральної колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації територіальних органів Міністерства юстиції України зі скаргою від 10.04.2023 за № 5/7/2-9056, яку зареєстровано 10.04.2023 за № СК-1300-23.
02.05.2023 Міністерством юстиції України винесено наказ № 1562/5 "Про задоволення скарги" (надалі також Наказ № 1562/5) відповідно до якого, зокрема, вирішено:
1) Скаргу Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 задовольнити частково;
2) Скасувати в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань реєстраційні дії від 13.01.2023 № 1000171070007002097 «Державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу» щодо ТОВ «ВІДЖИ ФАРМІНГ», проведені державним реєстратором Виконавчого комітету Канівської міської ради Черкаської області Хижкою Раїсою Анатоліївною;
6) Виконання п. 2 наказу покласти на Офіс протидії рейдерству.
Оскаржуваний Наказ № 1562/5 винесено на підставі Висновку центральної Колегії Міністерства юстиції України з розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції від 01.05.2023 за результатами розгляду скарги Головного управління контррозвідувального забезпечення об'єктів критичної інфраструктури та протидії фінансування тероризму Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 10.04.2023 № 5/7/2-9056, яку зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.04.2023 за № СК-1300-23. В указаному висновку викладено, зокрема, таке:
- унаслідок проведення оскаржуваних реєстраційних дій було змінено та приведено в актуальний стан відомості про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) Товариств;
- ОСОБА_5 повинна була відмовити у проведенні оскаржуваної реєстраційної дії на підставі п. 5 ч. 1 ст. 28 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань»;
- додатком до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні та застосування введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, встановлено перелік фізичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких, зокрема, щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у частині блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, строком на п'ять років.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач стверджує, що спірний Наказ № 1562/5 є незаконним та таким, що підлягає скасуванню, адже про розгляд скарги СБУ, у тому числі про час, дату і місце її розгляду поштовим та/або електронним зв'язком та/або телефонограмою - належним чином він не повідомлявся.
Крім того, позивач наголошує, що Наказ № 1562/5 прийнятий з істотним порушенням процедури його прийняття, останній суперечить нормам матеріального та процесуального права, а викладені фактичні обставини, які були покладені в основу Висновку Колегії є такими, що не відповідають дійсності. Скаргу було подано особою, права якої не порушені та з порушенням встановлених строків. Відповідач вийшов за межі своїх повноважень, чим порушив право позивача.
Заперечуючи проти заявленого позову відповідач та третя особа-2 посилалися, зокрема, на наступне:
- Наказ № 1562/5 прийнятий законно та відповідно до повноважень Міністерства, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними;
- дії Департаменту СБУ з подання скарги до Мінюсту були спрямовані не на захист своїх приватноправових інтересів, а на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, що було спрямовано на запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції;
- про розгляд скарги Міністерство повідомляло зацікавлених осіб у встановленому законодавством порядку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" Міністерству юстиції України було надано повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав.
Відповідно до положень ст. 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів або до суду.
Міністерство юстиції України розглядає скарги:
1) на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав (крім випадків, коли таке право набуто на підставі судового рішення, а також коли щодо нерухомого майна наявний судовий спір);
2) на рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів протягом 60 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Рішення, дії або бездіяльність територіальних органів Міністерства юстиції України можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України протягом 15 календарних днів з дня прийняття рішення, що оскаржується, або з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення її прав відповідною дією чи бездіяльністю.
У разі якщо розгляд та вирішення скарги потребують перевірки діяльності державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав, а також залучення скаржника чи інших осіб, Міністерство юстиції України та його територіальні органи можуть подовжити строки розгляду та вирішення скарги, повідомивши про це скаржника. При цьому загальний строк розгляду та вирішення скарги не може перевищувати 45 календарних днів.
Днем подання скарги вважається день її фактичного отримання Міністерством юстиції України або його територіальним органом, а в разі надсилання скарги поштою - дата отримання відділенням поштового зв'язку від скаржника поштового відправлення зі скаргою, яка зазначена відділенням поштового зв'язку в повідомленні про вручення поштового відправлення або на конверті.
За результатами розгляду скарги Міністерство юстиції України та його територіальні органи приймають мотивоване рішення про:
1) відмову у задоволенні скарги;
2) задоволення (повне чи часткове) скарги шляхом прийняття рішення про:
а) скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування рішення територіального органу Міністерства юстиції України, прийнятого за результатами розгляду скарги;
б) скасування рішення про зупинення державної реєстрації прав, про зупинення розгляду заяви або про відмову в державній реєстрації прав та проведення державної реєстрації прав;
в) виправлення помилки, допущеної державним реєстратором;
в-1) усунення порушень, допущених державним реєстратором, з визначенням строків для виконання наказу;
г) тимчасове блокування доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
ґ) анулювання доступу державного реєстратора до Державного реєстру прав;
е) притягнення до дисциплінарної відповідальності посадової особи територіального органу Міністерства юстиції України;
є) направлення до Вищої кваліфікаційної комісії нотаріату при Міністерстві юстиції України подання щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю.
Рішення, передбачені підпунктами "а", "ґ" і "е" пункту 2 цієї частини, приймаються виключно Міністерством юстиції України.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України визначається Кабінетом Міністрів України.
З 01.01.2016 набув чинності Порядок розгляду скарг у сфері державної реєстрації, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1128 від 25.12.2015 (далі також - Порядок № 1128), яким визначено процедуру розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Мін'юсту, що здійснюється Мін'юстом та його територіальними органами відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (тут і надалі по тексту в редакції, чинній на момент розгляду вищезазначеної скарги).
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності у сфері державної реєстрації визначено статтею 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" (далі також - Закон), зокрема, рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України та його територіальних органів або до суду.
Відповідно до абзацу першого пункту 1, пунктів 2, 5 Порядку розгляду скарг у сфері державної реєстрації цей Порядок визначає процедуру розгляду відповідно до Законів України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації, територіального органу Міністерства юстиції України, що здійснюється Міністерством юстиції України та його територіальними органами.
Рішення, дії або бездіяльність суб'єкта розгляду скарги можуть бути оскаржені до суду (пункт 19 Порядку №1128). Рішення, дії або бездіяльність Міністерства юстиції України та його територіальних органів можуть бути оскаржені до суду (частина 10 статті 34 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань").
Згідно з частиною восьмою статті 25 Закону порядок державної реєстрації, підготовки та оформлення рішень про реєстрацію громадських формувань, символіки та проведення інших реєстраційних дій визначається Міністерством юстиції України в Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи.
Пунктом 11 Розділу II Порядку державної реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 09.02.2016 № 359/5, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.02.2016 за № 200/28330 встановлено, що державний реєстратор за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, визначених статтею 28 Закону, у тому числі у зв'язку із прийняттям Радою національної безпеки і оборони України та введенням в дію указом Президента України рішення про застосування санкцій, передбачених пунктами 1, 16 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції», за допомогою програмних засобів ведення ЄДР формує повідомлення про відмову у державній реєстрації із зазначенням виключного переліку підстав для відмови та рішення суб'єкта державної реєстрації про відмову у державній реєстрації, що за допомогою програмних засобів ведення ЄДР розміщується на порталі електронних сервісів або з використанням Єдиного державного веб-порталу електронних послуг у день відмови у державній реєстрації.
Одним з аспектів публічного порядку в Україні є санкційне регулювання, сформоване з прийняттям Закону України «Про санкції» (далі - Закон про санкції).
Згідно з преамбулою Закону про санкції, Верховна Рада України прийняла цей Закон, виходячи з положень Конституції України, Декларації про державний суверенітет України та загальновизнаних міжнародних норм і правил, констатуючи, що пріоритетами національних інтересів України є, зокрема, гарантування конституційних прав і свобод людини і громадянина, захист державного суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності державних кордонів, недопущення втручання у внутрішні справи України, розвиток рівноправних взаємовигідних відносин з іншими державами світу в інтересах України, заявляючи, що пряме або опосередковане втручання у внутрішні і зовнішні справи України під будь-яким приводом є неприпустимим, усвідомлюючи потребу невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Відповідно до положень статей 1, 4 Закону про санкції з метою захисту національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидії терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави передбачено застосування, зокрема, блокування активів.
Так, відповідно до пункту 1 частини першої статті 4 Закону про санкції блокування активів як вид санкції - це тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.
Частиною третьою статті 5 Закону про санкції встановлено, що рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1, 2-21, 23-25 частини першої статті 4 цього Закону, приймається Радою національної безпеки та оборони України та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання указу Президента України і є обов'язковим до виконання.
Згідно з рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеним в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, Рада національної безпеки і оборони України розглянувши діяльність релігійних організацій на території України в умовах військової агресії Російської Федерації проти України, з метою забезпечення духовної незалежності, недопущення розколу у суспільстві за релігійною ознакою, сприяння консолідації українського суспільства та захисту національних інтересів вирішила застосувати персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) до фізичних осіб згідно з додатком.
Додатком до рішення Ради національної безпеки і оборони України від 01.12.2022 «Про окремі аспекти діяльності релігійних організацій в Україні і застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)», введеного в дію Указом Президента України від 01.12.2022 № 820/2022, встановлено перелік фізичних осіб до яких застосовуються персональні спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції), серед яких, зокрема, щодо ОСОБА_1 ( ОСОБА_6 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , у частині, блокування активів - тимчасове позбавлення права користуватися та розпоряджатися активами, що належать фізичній або юридичній особі, а також активами, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними, строком на п'ять років.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 28 Закону підставою для відмови у державній реєстрації є випадок, коли документи суперечать вимогам Конституції та законів України.
Як вбачається із доводів відповідача, шляхом перевірки відомостей ЄДР Колегією, встановлено, що приватними нотаріусами Смірновою А.С. та Черник О.П., а також державними реєстраторами Попадинець А.О., Хижкою Р.А. та ОСОБА_7 проведено оскаржувані реєстраційні дії, якими було, зокрема, виключено відомості з ЄДР щодо кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ТОВ «ІТ КАПІТАЛ», ТОВ «ПОДІЛ-2000», ТОВ «СМАРТ БІЗНЕС СЕРВІС», ТОВ «ВІДЖИ ТРЕЙД», ТОВ «ВІДЖИ АГРО», ТОВ «ВЕЛЛ ІНВЕСТУМ», ТОВ «СМАРТ 11 ЕНЕРДЖІ», ТОВ «КОЛУМБУС», ТОВ «УРБАН АКТІВІТІ», ТОВ «МАДЕРА ДЕВЕЛОПМЕНТ», ТОВ «ІСГ», ТОВ «СЕДВЕРС», ТОВ «ПБД», ТОВ ПРОДХІМІНДУСТРІЯ», ТОВ «ТП», ТОВ «СМАРТ УРБАН», ТОВ «ЮДЖИН», ТОВ «СМАРТ ВИДОБУТОК», ТОВ «СМАРТ ГРАНІТ», ТОВ НАВАЛЕ ПАРК», ТОВ «ПОРТ ОЧАКІВ», ТОВ «ОЧАКІВ ПАРК», ТОВ НАВАЛЕ ЛОГІСТІК», ТОВ «СМАРТМЕРІТАЙМ ГРУП», ТОВ «ТФФ'САНТИС», ТОВ «СМАРТ-ЛІЗИНГ», ТОВ «КІ ПРОПЕРТІ», ТОВ «АКУС», ТОВ «МОДУС КАПІТАЛ», ТОВ «СМАРТ-МЕРІТАЙМ АКТИВ», ТОВ «СМАРТ-ЕКСПЕРТ ІОКРЕЙН», ТОВ «МІЖРЕГІОНАЛЬНА ПЕЛЕТНА КОМПАНІЯ», ТОВ «ІНТЕР АКТИВ», ТОВ «ЧУМАЦЬКИЙ ШЛЯХ», ТОВ «ЛС ПРОПЕРТІ», ТОВ «ФЕСТЛАНД», ТОВ «ІНВЕСТ 2018», ТОВ «КОМПАНІЯ ПОЛІТРЕЙД», ТОВ «НАВИ», ТОВ «БС ПРОПЕРТІ», ТОВ «КОРСУНЬ ЛОГІСТІКС», ТОВ «ФІНЛАЙН ЛТД», ТОВ «ІФС», ТОВ «ЕЙРКРАФТ ГРУП», ТОВ «ПРОМ-ЕНЕРГО ПРОДУКТ», ТОВ «АЗОВ ПЕТРОЛЕУМ ЛЛС», ТОВ «АРКОНА ГАЗ-ЕНЕРГІЯ», ТОВ «СОТОН»; ТОВ «ВІДЖИ ПРОДАКШН», ТОВ «ВІДЖИ ФАРМІНГ», ТОВ «ПРОМ МІНЕР АЛС» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та включено відомості про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) громадян Республіки Кіпр ОСОБА_8 , ОСОБА_2 , ОСОБА_9 , ОСОБА_3 , Лукаїду Афродіте та громадянина України ОСОБА_10 .
Зважаючи на доводи позивача про подання скарги особою, право якої не було порушення, то судом встановлено наступне.
На СБУ покладається у межах визначеної законодавством компетенції захист державного суверенітету, конституційного ладу, територіальної цілісності, економічного, науково-технічного і оборонного потенціалу України, законних інтересів держави та прав громадян від розвідувально-підривної діяльності іноземних спеціальних служб, посягань з боку окремих організацій, груп та осіб, а також забезпечення охорони державної таємниці. До завдань СБУ також входить попередження, виявлення, припинення та розкриття кримінальних правопорушень проти миру і безпеки людства, тероризму, корупції та організованої злочинної діяльності у сфері управління і економіки та інших протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (ст. 2 Закону "Про СБУ").
СБУ відповідно до своїх основних завдань зобов'язана, зокрема:
- здійснювати інформаційно-аналітичну роботу в інтересах ефективного проведення органами державної влади та управління України внутрішньої і зовнішньої діяльності, вирішення проблем оборони, соціально-економічного будівництва, науково-технічного прогресу, екології та інших питань, пов'язаних з національною безпекою України (п. 1 ч. 1 ст. 24 Закону "Про СБУ");
- здійснювати контррозвідувальні заходи з метою попередження, виявлення, припинення і розкриття будь-яких форм розвідувально-підривної діяльності проти України (п. 4 ч. 1 ст. 24 Закону "Про СБУ").
Контррозвідувальна діяльність - спеціальний вид діяльності у сфері забезпечення державної безпеки, яка здійснюється з використанням системи контррозвідувальних, пошукових, режимних, адміністративно-правових заходів, спрямованих на попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, розвідувальним, терористичним та іншим протиправним посяганням спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на інтереси України (ст. 1 Закону "Про контррозвідувальну діяльність").
Метою контррозвідувальної діяльності є попередження, своєчасне виявлення і запобігання зовнішнім та внутрішнім загрозам безпеці України, припинення розвідувальних, терористичних та інших протиправних посягань спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на державну безпеку України, усунення умов, що їм сприяють, та причин їх виникнення. Завданнями контррозвідувальної діяльності є, зокрема, протидія розвідувальній, терористичній та іншій діяльності спеціальних служб іноземних держав, а також організацій, окремих груп та осіб на шкоду державній безпеці України; розроблення і реалізація заходів щодо запобігання, усунення та нейтралізації загроз інтересам держави, суспільства та правам громадян (ст. 2 Закону "Про контррозвідувальну діяльність").
В ході контррозвідувальної діяльності органи, підрозділи та співробітники СБУ мають право, зокрема, проводити контррозвідувальні операції та відповідні оперативні і оперативно-технічні заходи з метою попередження, своєчасного виявлення і припинення розвідувально-підривної, терористичної та іншої протиправної діяльності на шкоду державній безпеці України (п. 3 ч. 2 ст. 7 Закону "Про контррозвідувальну діяльність").
Пропозиції щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій виносяться на розгляд РНБО Верховною Радою України, Президентом України, КМУ, Національним банком України, СБУ (ч. 1 ст. 5 Закону "Про санкції").
У п. 3 рішення РНБО від 02.04.2021 Секретар РНБО поклав на КМУ разом зі СБУ та Національним банком України обов'язок забезпечення реалізації і моніторингу ефективності персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), передбачених п. 2 цього рішення.
СБУ - державний орган спеціального призначення з правоохоронними функціями, який забезпечує державну безпеку України (ст. 1 Закону "Про СБУ").
Метою прийняття Закону "Про санкції" є потреба невідкладного та ефективного реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, включаючи ворожі дії, збройний напад інших держав чи недержавних утворень, завдання шкоди життю та здоров'ю населення, захоплення заручників, експропріацію власності держави, фізичних та юридичних осіб, завдання майнових втрат та створення перешкод для сталого економічного розвитку, повноцінного здійснення громадянами України належних їм прав і свобод.
Рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом двох місяців з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав, але не пізніше одного року з дня прийняття відповідного рішення, здійснення дії або бездіяльності. (ч. 3 ст. 34 Закону про державну реєстрацію).
Отже, з наведеного можна дійти висновку, що дії Департаменту СБУ з подання скарги до Мінюсту були спрямовані не на захист своїх приватноправових інтересів, а на захист інтересів держави шляхом реагування на наявні і потенційні загрози національним інтересам і національній безпеці України, що було спрямовано на запобігання протиправних дій особами, щодо яких застосовані персональні санкції.
Крім того, суд надав оцінку доводам сторін щодо строку звернення Департаменту СБУ зі скаргою та вважає за необхідне наголосити на такому.
Відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до Міністерства юстиції України, його територіальних органів особою, права якої порушено, протягом 60 днів з дня, коли особа дізналася чи могла дізнатися про порушення своїх прав відповідною дією чи бездіяльністю.
Скаржник у своїй скарзі зазначив, що дізнався про оскаржувані реєстраційні дії 07.04.2023. Відповідач стверджує, що обставин та доказів на їх підтвердження, які б спростовували такі доводи скаржника, Колегією встановлено не було.
Більше того, під час судового розгляду справи № 910/15466/23 позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів на спростування вказаних тверджень відповідача та третьої особи-2 стосовно строку подання скарги.
Відповідно до пункту 10 Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128 (зі змінами), розгляд скарг у сфері державної реєстрації під час дії воєнного стану проводиться без участі скаржника, суб'єкта оскарження, інших заінтересованих осіб.
Під час дії воєнного стану суб'єкт оскарження, інші заінтересовані особи мають право заявити клопотання про надсилання їм матеріалів скарги в електронній формі на адреси електронної пошти. Клопотання може бути надіслане на адресу електронної пошти: ar.office@minjust.gov.ua.
Скаржник, суб'єкт оскарження, інші заінтересовані особи мають право подавати письмові пояснення по суті скарги. Пояснення можуть бути надіслані на адресу електронної пошти: ar.office@miniust.gov.ua.
Зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17.06.2022 № 696 до Порядку розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єктів державної реєстрації, територіальних органів Міністерства юстиції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1128, можна ознайомитися за посиланням https: //zakon.rada.gov.ua/la/show/696-2022-n#n2.
Матеріалами справи підтверджується, що на сайті Міністерства юстиції було своєчасно розміщено повідомлення про засідання Колегії щодо розгляду скарги від 13.04.2023: https://minjust.gov.ua/rn/ogoloshennya-pro-zasidannya-tsentralnoi-kolegii- ministerstva-yustitsii-ukraini-01-travnya-2023-roku.
Пунктом 10 Порядку № 1128 передбачено альтернативні дії суб'єкта розгляду скарги щодо вибору способу повідомлення зацікавлених осіб. Тобто, суб'єкт розгляду скарги може застосовувати один із способів, зазначених у вказаній нормі. Таким чином, розміщення відповідачем копії оголошення про розгляд скарг на веб-сайті Мін'юсту, вважається належним виконанням приписів п. 10 Порядку № 1128 щодо повідомлення зацікавлених осіб про розгляд таких скарг, зокрема позивача.
Мінюст чи відповідний територіальний орган своєчасно, але не пізніше ніж за два дні до дня розгляду скарги у сфері державної реєстрації колегіально повідомляє особам, визначеним у пункті 10 цього Порядку, про час і місце засідання колегії шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Мін'юсту та додатково одним з таких способів:
1) телефонограмою (якщо номер телефону зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел);
2) засобами електронної пошти (якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі у сфері державної реєстрації, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел).
Пунктом 11 Порядку визначено, що додатковими способами у вигляді телефонограми та електронної пошти, Міністерство юстиції України повідомляє осіб лише якщо номер телефону зазначено у скарзі, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел та якщо адресу електронної пошти зазначено у скарзі, доданих до неї документах, повідомлено заінтересованою особою або встановлено з інших офіційних джерел.
Тобто, додаткові способи застосовуються лише у випадках коли Міністерству юстиції України достовірно відомі номери телефонів або адреси електронної пошти учасників.
Міністерство зазначає, що в матеріалах скарги номери телефону та адреси електронної пошти були відсутні.
В даному випадку у Міністерства юстиції України не існує прямого обов'язку застосовувати додаткові способи повідомлення позивача, оскільки передбачені пунктом 11 Порядку способи можуть бути застосовані лише у випадку наявності достовірної інформації про номер телефону та електронну пошту позивача у Міністерства юстиції України.
Тож, доводи позивача про неналежне повідомлення про час, місце та дату розгляду скарги не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи.
Окремо суд має зазначити, що відповідачем не розглядалось і не вирішувалось питання матеріального права позивача у даній справі чи підсанкційної особи, а лише перевірялась правомірність вчинення реєстраційної дії державним реєстратором за формально-юридичними ознаками на предмет порушень вимог законодавства.
Крім того, обґрунтовуючи заявлений позов ТОВ «ВІДЖИ ФАРМІНГ» звертало увагу на те, що на дату здійснення скасованої реєстраційної дії та на час подання позову до суду будь-яких обмежень та/або санкцій по відношенню до позивача та/або його власника (компанії ВЕРЕС ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД) та/або власника компанії ВЕРЕС ХОЛДІНГ ЛІМІТЕД (компанії Смарт Інвестментс) - не застосовувалось. За структурою власності ОСОБА_1 лише до 01.12.2022 був власником компанії Смарт Інвестментс та щодо позивача мав тільки опосередковане відношення через юридичних, а не фізичних осіб.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону "Про санкції" одним з видів санкцій є блокування активів - тимчасове обмеження права особи користуватися та розпоряджатися належним їй майном.
Рішення щодо застосування, скасування та внесення змін до санкцій щодо окремих іноземних юридичних осіб, юридичних осіб, які знаходяться під контролем іноземної юридичної особи чи фізичної особи-нерезидента, іноземців, осіб без громадянства, а також суб'єктів, які здійснюють терористичну діяльність (персональні санкції), передбачених пунктами 1-21, 23-25 ч. 1 ст. 4 цього Закону, приймається РНБО та вводиться в дію указом Президента України. Відповідне рішення набирає чинності з моменту видання Указу Президента України і є обов'язковим до виконання (ч. 3 ст. 5 Закону "Про санкції").
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 10.06.1997 №503/97 "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності" закони України, інші акти Верховної Ради України, акти Президента України, Кабінету Міністрів України не пізніш як у п'ятнадцятиденний строк після їх прийняття у встановленому порядку і підписання підлягають оприлюдненню державною мовою в офіційних друкованих виданнях. Офіційними друкованими виданнями є: "Офіційний вісник України" та газета "Урядовий кур'єр". Офіційним друкованим виданням, в якому здійснюється офіційне оприлюднення законів, актів Президента України, є також інформаційний бюлетень "Офіційний вісник Президента України".
Нормативно-правові акти Верховної Ради України і Президента України набирають чинності через десять днів з дня їх офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самими актами, але не раніше дня їх опублікування в офіційному друкованому виданні (п.4 зазначеного вище Указу Президента України).
У п. 3 Указу Президента України № 145/2023 від 10.03.2023 вказано, що він набирає чинності з дня його опублікування.
У Положенні про офіційний веб-сайт та інші веб-ресурси Верховної Ради України, що є Додатком 1 до розпорядження Голови Верховної Ради України від 31.01.2022 № 21 (далі - Положення) вказано, що воно визначає статус офіційного веб-сайту та інших веб-ресурсів Верховної Ради України як інформаційного ресурсу, що забезпечує діяльність електронного парламенту.
Публічна інформація, розміщена на офіційному веб-сайті та інших веб-ресурсах Верховної Ради України, є офіційним джерелом інформації (п. 4 Положення).
Інформація, розміщена в Інформаційно-пошуковій системі Законодавство України", є загальнодоступною та загальновідомою, а отже не потребує окремого доказування.
Тому, загальновідомим є факт того, що Указ Президента України № 820/2022 від 01.12.2022 був опублікований в Офіційному віснику Президента України, 01.12.2022 а отже, набрав чинності в цей самий день.
Така правова позиція узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21 червня 2023 року справа № 910/2529/22.
Як уже було встановлено вище, після 03.10.2022 компанія Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД стала єдиним учасником Верес Холдинг Лімітед. А останньому, відповідно, належало 100% часток у статутному капіталі ТОВ «ВІДЖИ ФАРМІНГ».
01.12.2022 відбулась зміна структури власності власника ТОВ «ВІДЖИ ФАРМІНГ», а саме зміна структури власності відбулась в тому, що єдиний акціонер компанії Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД - фізична особа ОСОБА_1 згідно із законодавством Кіпру передав 100% корпоративних прав (акцій) компанії відповідно до укладених ним трастових угод від 01.12.2022 з Протеас Трасті Сервісес ЛТД та з Протеас Трастіс ЛТД в Смарт Траст та Степ Траст.
Відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 5-1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», юридичні особи повинні мати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або його відсутність та структуру власності.
Юридичні особи зобов'язані подавати інформацію про кінцевого бенефіціарного власника або про його відсутність та структуру власності для внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань у порядку, визначеному Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань".
Юридичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб, і фізичні особи, які є засновниками (учасниками) юридичних осіб та/або здійснюють вирішальний вплив на їхню діяльність, зобов'язані надавати на запит юридичних осіб інформацію, необхідну для подання юридичною особою для внесення або актуалізації в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань інформації про кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності юридичної особи, а також самостійно повідомляти юридичних осіб про зміну кінцевого бенефіціарного власника та/або структури власності юридичної особи протягом 5 робочих днів з дати виникнення такої зміни.
Однак, до позовної заяви не додано ані трастових угод, ані установчих договорів, статутів компаній і трастів. Єдиним документом з цього приводу є акти передачі акцій, датовані 01.12.2022 і підписані нібито сторонами у присутності свідків, установчі дані яких не зазначені в документах.
У наданому перекладі актів передачі акцій вказано, що «особа, що передає, передає вищезазначеному набувачу вказані акції у зазначеній компанії у володіння зазначеному набувачу, відповідно до умов, на яких я володів ними безпосередньо до підписання цього документа».
Вказані документи можуть свідчити про передачу акцій, але з них суд і учасники справи позбавлені можливості встановити, на виконання якого договору чи домовленості відбулась передача акцій, які права щодо цих акцій виникли у нового держателя, які зобов'язання нового держателя перед попереднім держателем виникли у зв'язку з цією передачею, у якому правовому титулі новий держатель володіє вказаними акціями.
За статтею 317 Цивільного кодексу України зміст права власності становлять права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Натомість з тексту наданих актів вбачається лише про передачу володіння акціями.
За визначенням, наданим пунктом 30 частини 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» визначено, що кінцевий бенефіціарний власник - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив (контроль) на діяльність клієнта та/або фізичну особу, від імені якої проводиться фінансова операція.
Кінцевим бенефіціарним власником є:
для юридичних осіб - будь-яка фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність юридичної особи (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для трастів, утворених відповідно до законодавства країни їх утворення, - засновник, довірчий власник, захисник (за наявності), вигодоодержувач (вигодонабувач) або група вигодоодержувачів (вигодонабувачів), а також будь-яка інша фізична особа, яка здійснює вирішальний вплив на діяльність трасту (в тому числі через ланцюг контролю/володіння);
для інших подібних правових утворень - особа, яка має статус, еквівалентний або аналогічний особам, зазначеним для трастів.
Ознакою здійснення прямого вирішального впливу на діяльність є безпосереднє володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи.
Ознаками здійснення непрямого вирішального впливу на діяльність є принаймні володіння фізичною особою часткою у розмірі не менше 25 відсотків статутного (складеного) капіталу або прав голосу юридичної особи через пов'язаних фізичних чи юридичних осіб, трасти або інші подібні правові утворення, чи здійснення вирішального впливу шляхом реалізації права контролю, володіння, користування або розпорядження всіма активами чи їх часткою, права отримання доходів від діяльності юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування органів управління, а також вчинення правочинів, які дають можливість визначати основні умови господарської діяльності юридичної особи, або діяльності трасту або іншого подібного правового утворення, приймати обов'язкові до виконання рішення, що мають вирішальний вплив на діяльність юридичної особи, трасту або іншого подібного правового утворення, незалежно від формального володіння.
При цьому, кінцевим бенефіціарним власником не може бути особа, яка має формальне право на 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі, але є комерційним агентом, номінальним власником або номінальним утримувачем, або лише посередником щодо такого права.
Отже, при встановленні того, чи є особа кінцевим бенефіціарним власником (контролером) юридичної особи, слід зважати на наявність можливості здійснювати фактичний контроль (вирішальний вплив) за діяльністю юридичної особи, навіть якщо такий контроль не ґрунтується на формальній власності корпоративних прав у такій юридичній особі. Натомість з наданих позивачем документів неможливо однозначно стверджувати про зміну кінцевого бенефіціарного власника.
З доданих до позовної заяви сертифікатів щодо Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД не вбачається хто саме є кінцевим бенефіціарним власником зазначеної юридичної особи. Крім того, вбачається, що сертифікати Міністерства енергетики, торгівлі і промисловості Департаменту реєстратора компаній ті інтелектуальної власності м. Нікосія щодо акціонерів зазначеної компанії видані 20.12.2022, 30.12.2022. Натомість позивач стверджує, що передача прав на акції відбулась 01.12.2022, проте не додає жодних офіційних документів на підтвердження даної позиції.
Заява на внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань датована 12.01.2023 (державна реєстрація змін до відомостей про юридичну особу 13.01.2023), фактично на місяць пізніше стверджуваної операції, що спростовує твердження позивача про бажання актуалізувати дані в реєстрі.
Всі витяги з реєстру учасників компанії Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД сформовані самою компанією, а не компетентними державними органами.
Витяг з реєстру учасників Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД станом на 01.12.2022 при цьому містить інформацію щодо вибуття Протеас Трасті Сервісес ЛТД 02.12.2022. Наступний витяг з реєстру учасників Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД датований 07.12.2022 і містить перелік інших учасників, проте жодних документів, які підтверджували вказану інформацію до позову не додано. Так само як і не надано інформацію про учасників та будь-які правочини у проміжку між 01.12.2022 та 07.12.2022.
Відповідно до Закону про компанії Республіки Кіпр, як реєстри акціонерів, що ведуться самими компаніями, так і сертифікати акцій, видані акціонерам цими компаніями, не є беззаперечними доказами володіння акціями компанії певною особою, яка вказана в цій якості у таких документах.
Так, в Законі про компанії Республіки Кіпр вказано:
Термін «prima facie», що з латини перекладається як «на перший погляд», «за зовнішнім видом», означає найнижчий стандарт доказування, відповідно до якого факт prima facie вважається встановленим тільки до тих пір, поки ніхто не піддає це сумніву. Зазвичай доведеність обставин за стандартом prima facie є підставою для відкриття провадження, або для перенесення тягаря доказування, але ніколи не підставою для рішення по суті. Це - тільки припущення, а на припущеннях судове рішення не може обґрунтовуватись.
В Законі про компанії Республіки Кіпр у ст.77 (1) розкривається значення цього стандарту доведеності: засвідчення компанією документа про передачу акцій не може бути підставою для висновків, що така передача відбулась. Воно свідчить тільки про те, що якісь подібні документи було пред'явлено компанії, і саме вкладається в значення словосполучення prima facie.
У рішенні ЄСПЛ Case of Tangiyeva v. Russia (Тангіева проти Російської Федерації) визначено, що «стандарт «prima facie» дотриманий, коли обвинувачений зміг запропонувати «струнку, правдоподібну і несуперечливу версію» подій, яка дає підстави для зміни сторони на яку покладено обов'язок доведення».
У справі «А. проти Нідерландів» ЄСПЛ вказав, що «заявнику достатньо викласти доведені prima facie або спірні факти» в контексті розслідування тортур.
Як відомо, рішення ЄСПЛ, включно з цими, є джерелом права в Україні.
Верховний Суд вказував на те, що принципу змагальності у господарському судочинстві найбільшою мірою відповідає інший стандарт доказування - стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний [постанова Верховного Суду від 10.09.2019 у справі № 916/2403/18], і саме цей стандарт, як правило, має застосовуватись при розгляді господарських спорів [постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17; від 14.08.2018 у справі № 905/2382/171.
У сертифікаті акцій, виданому компанією Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД 07.12.2022 зазначено, що ним підтверджується, що компанія Протеас Трасті Сервісес ЛТД є номінальним власником двохсот простих акцій у вищевказаній компанії.
Проте, як було зазначено вище, витяг з реєстру учасників Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД, наданий позивачем, містить інформацію щодо виходу Протеас Трасті Сервісес ЛТД зі складу учасників 02.12.2022. Обидва документи видані власне компанією Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД, проте містять вказані суперечності.
Окремо слід звернути увагу на те, що сертифікати реєстрації Смарт Трасту та Степ Трасту у Кіпрському реєстрі бенефіціарних власників трастів та подібних юридичних організацій, видані Кіпрською комісією з цінних паперів та бірж лише 19.12.2022. У зв'язку із цим позивач не доводить, що раніше 19.12.2022 було можливо вчинити будь-які операції щодо вказаних трастів, включаючи передачу майна в ці трасти, оскільки про їх заснування могло бути відомо тільки з 19.12.2022.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про міжнародне приватне право» при застосуванні права іноземної держави суд чи інший орган встановлює зміст його норм згідно з їх офіційним тлумаченням, практикою застосування і доктриною у відповідній іноземній державі.
У рішенні районного суду м. Ларнаки від 28.08.2015 у справі №2521/2013 (Деметріу проти Морса Трейдінг Лімітед та Вестрінг Номініз Лтд, Панайота Маврі) сказано, що дзеркалом реальної ситуації з акціонерами компанії є Реєстр учасників компанії. За умови його належного ведення він відображає реальний стан справ. У статті 113 Закону зазначено, що: «Реєстр учасників є, на перший погляд, доказом будь-яких відомостей, внесення яких до нього вимагається або дозволяється Законом», а відповідно до статті 105 (1) включає імена учасників, перелік належних їм акцій, дата реєстрації особи як учасника тощо.
Положення статті 113 А Закону спрямовані як на ведення Реєстратором актуального відповідного реєстру або запису про право власності на акції товариств з метою перевірки та отримання інформації, так і на те, щоб запобігти компаніям або щоб їм, принаймні, не було так легко спотворювати інформацію про свій статус власності в минулому, використовуючи документи, підписані заднім числом.
Особа стає зареєстрованим акціонером компанії, коли її ім'я вноситься до Реєстру учасників компанії. Повідомлення Реєстратору компаній за формою НЕ57 про те, що акції компанії були передані на його ім'я, є доказом того, що він був зареєстрований в Реєстрі учасників компанії, оскільки розділ 113 А вимагає, щоб передача була зареєстрована в Реєстрі учасників до відправлення форми НЕ57.1 ця попередня реєстрація передачі в Реєстрі учасників компанії може бути законно здійснена лише за умови вручення компанії відповідного передавального документа, як це передбачено статтею 73 Закону.
Може здатися, що повідомлення за формою НЕ57 було надіслано помилково, і можна надати Реєстр учасників компанії, який покаже, що він ніколи не був зареєстрований як акціонер. Однак навіть у цьому випадку суд повинен переконатися, що в якості доказу надано справжній Реєстр учасників компанії, а не його підроблену копію. Це пов'язано з тим, що Реєстр учасників знаходиться у володінні та під контролем самої компанії, часто, як у даному випадку, протилежної сторони. Його правильність або автентичність, окрім до відповідних свідчень, що надаються, перевіряється шляхом посилання на відповідні повідомлення про передачу до Реєстратора компаній, тобто форми НЕ57.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, в рамках виконання визначених законом завдань СБУ отримано низку документів, зокрема:
- Форма НЕ57 з датою 01.12.2022 року, отримана 13.12.2022 (відповідно до штампа) реєстратором компаній Департаменту реєстратора компаній та інтелектуальної власності Міністерства енергетики, торгівлі та промисловості Республіки Кіпр, та довідка, що її супроводжувала;
- Форма НЕ57 з датою 02.12.2022 року, отримана 13.12.2022 (відповідно до штампа) реєстратором компаній Департаменту реєстратора компаній та інтелектуальної власності Міністерства енергетики, торгівлі та промисловості Республіки Кіпр, та довідка, що її супроводжувала.
З даних документів випливає те, що раніше 13.12.2022 жодних реєстраційних дій відносно акцій Смарт Інвестментс (Сайпрус) ЛТД не вчинялось, відповідно і жодних дій, спрямованих на передачу акцій не відбувалось до цього часу.
З огляду на викладене, проведення будь-яких правочинів підсанкційною особою після набрання чинності рішенням про введення щодо неї обмежувальних заходів 01.12.2022 є неправомірним, а відповідні реєстраційні дії підлягають скасуванню.
Таким чином, оскаржене позивачем рішення (наказ) відповідача прийнято у межах повноважень та у спосіб, наданих Законом, що відповідає позитивно-правовим приписам статті 19 Конституції України та спростовує відповідні твердження позивача.
Судом відхилено доводи позивача в частині відсутності у Новинського В.В. обмеження права відчуження активів через інших юридичних осіб, оскільки відчуження активів у даному випадку відповідно до пояснень позовної заяви відбулось внаслідок безпосередніх особистих дій фізичної особи, щодо якої застосовано обмеження.
Окремо суд має зазначити, що застосовані на підставі Закону України «Про санкції» обмеження діють відносно активів певно визначеної особи без будь-яких територіальних обмежень. Порушення вимог Закону України підсанкційною особою на території іншої держави ніяким чином не може легалізувати вчинене нею правопорушення та визнання цього правопорушення Україною правомірним використанням права.
Виходячи з наведеного судом встановлено, що Наказ Міністерства юстиції України № 1562/5 від 02.05.2023, в частині анулювання реєстраційної дії № 1000171070007002097 прийнято у межах встановленої Законом компетенції, за встановленою Законом процедурою та відповідає фактичним обставинам вчинених державним реєстратором правопорушень.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідно до ст.ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
За результатами розгляду справи суд дійшов висновку, що надані відповідачем та третьою особою-2 докази є більш вірогідними, ніж докази надані позивачем на обґрунтування позовних вимог.
Таким чином, зважаючи на встановлені судом фактичні обставини, приймаючи до уваги, що позивач не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах "Трофимчук проти України", "Серявін та інші проти України" обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та доводів сторін була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків стосовно відсутності підстав для задоволення позову не спростовує.
Враховуючи приписи пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, суд покладає витрати по сплаті судового збору на позивача.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 207, 232, 233, 237, 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Віджи Фармінг» відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до ч. 1 ст. 256 та ст. 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано 27.05.2024 року.
Суддя Ю.О.Підченко