Рішення від 16.05.2024 по справі 910/18791/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.05.2024Справа № 910/18791/23

Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божка Д.О., розглянувши матеріали господарської справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС"

про стягнення 5 180 083,74 грн

за участю представників:

від позивача: Шабаровський Б.В.

від відповідача: Обертинська-Єніч А.О.

свідок: ОСОБА_5

РОЗГЛЯД СПРАВИ СУДОМ

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС", у якому просило суд:

- визнати розірваним з 04.05.2023 договір суборенди залізничного рухомого складу №010718 від 01.07.2018, укладений між позивачем та відповідачем;

- стягнути з відповідача на користь позивача 7 729 377,14 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

у редакції заяви про зміну предмету позову позивачем заявлені вимоги про:

- визнання припиненими з 01.07.2022 зобов'язання сторін за Договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС", в частині виведених з оренди вагонів з номерами 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042;

- стягнення з відповідача на користь позивача 7 729 377,14 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

Враховуючи заяву про відмову від частини позовних вимог позивачем у редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог заявлено до стягнення з відповідача 5180083,74 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач не міг користуватися переданими йому відповідачем вагонами у зв'язку із наявністю обставин, за які позивач не відповідає, у зв'язку із чим, сплачені за користування вагонами у період з липня 2022 року по квітень 2023 року кошти мають бути повернуті відповідачем позивачу на підставі ч.6 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані відповідачем.

Також посилаючись на ст.651, 653 ЦК України, п.8.3. договору, договір суборенди є розірваним (припиненим) з 01.07.2022, у зв'язку із направленням відповідачем листа вих.№0106 від 01.06.2022 (у редакції заяви про зміну предмету позову), а отже зобов'язання сторін за договором суборенди, зокрема право відповідача вимагати від позивача сплати орендної плати та обов'язок позивача щодо її сплати відповідачу, є припиненими з 01.07.2022.

Процесуальні дії у справі, розгляд заяв, клопотань

Ухвалою від 14.12.2024 Господарським судом міста Києва прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі №910/18791/23 на 25.01.2024.

04.01.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позов.

12.01.2024 позивач подав до суду заяву про зміну предмету позову, в якій позивачем заявлено про:

визнання припиненими з 01.07.2022 зобов'язання сторін за Договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС", в частині виведених з оренди вагонів з номерами 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042;

19.01.2024 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.

У підготовчому засіданні 25.01.2024, розглянувши заяву позивача про зміну предмету позову, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, та прийнята судом до розгляду.

15.02.2024 через систему Електронний суд від відповідача надійшли письмові пояснення.

19.02.2024 позивач подав до суду документи на виконання вимог суду, заяву від 19.02.2024 про зменшення позовних вимог та письмові пояснення від 19.02.2024.

22.02.2024 позивач подав до суду заяву про залучення третіх осіб.

У підготовчому засіданні 22.02.2024 представник позивача підтримав заяву про зменшення позовних вимог, у якій позивач завив вимогу про стягнення з відповідача 5 180 083,74 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 року по квітень 2023 року за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

У підготовчому засіданні 19.02.2024, розглянувши заяву позивача від 19.02.2024 про зменшення позовних вимог, суд встановив, що заява відповідає вимогам ст.46 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку із чим прийнята судом до розгляду, про що судом постановлено протокольну ухвалу.

Суд розглянув заявлене позивачем у письмових поясненнях від 19.02.2024 клопотання про поновлення строку на подання доказів, що додані до зазначених пояснень, а саме: лист №57 від 16.01.2024, лист №16 від 16.01.2024, претензію №20 від 25.01.2024, заяву про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2024, адвокатські запити від 15.02.2024 №48, №50, №51, на підставі ст.119 ГПК України відмовив у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про поновлення процесуального строку на подання доказів та згідно із ч.8 ст.80 ГПК України залишив без розгляду докази, додані до письмових пояснень від 19.02.2024.

Також, розглянувши у судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про залучення ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод", ТОВ "Агропартнер", ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вказаної заяви.

Ухвалою від 22.02.2024 Господарським судом міста Києва відмовлено у задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про поновлення процесуального строку на подання доказів, залишено без розгляду докази, додані до письмових пояснень від 19.02.2024, відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" від 22.02.2024 про залучення третіх осіб, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21.03.2024.

13.03.2024 через відділ діловодства суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" надійшла заява про вирішення питання про судові витрати після ухвалення рішення у справі.

20.03.2024 через систему "Електронний суду" від відповідача надійшли письмові пояснення.

20.03.2024 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання про приєднання доказів до матеріалів справи, у якому позивачем заявлено про поновлення строку для подання листа АТ "Укрзалізниці" №ЦМ-12/155 від 18.03.2024 та про приєднання до матеріалів справи листа АТ "Укрзалізниці" №ЦМ-12/155 від 18.03.2024 з додатками.

У судовому засіданні 21.03.2024 представники позивача надали суду заяву про відмову від позову в частині вимоги про визнання зобов'язань припиненими.

У судовому засіданні суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи заяви відповідача про вирішення питання про судові витрати та письмових пояснень.

Протокольною ухвалою від 21.03.2024 суд відклав розгляд справи на 11.04.2024, та відклав розгляд клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та поновлення строку для їх подання, а також заяви про відмову від позовних вимог в частині.

10.04.2024 через систему "Електронний суду" від відповідача надійшли заперечення проти задоволення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи.

10.04.2024 через систему "Електронний суду" від позивача надійшли письмові пояснення від 10.04.2024, в яких позивач заявив про поновлення процесуального строку на подання доказів, а саме: актів виконаних робіт №3 від 31.03.2022, №4 від 30.04.2022, №5 від 31.05.2022, №6 від 30.06.2022.

Розглянувши у судовому засіданні 11.04.2024 заявлені позивачем клопотання про поновлення процесуального строку на подання доказів, заявлені у клопотанні від 20.03.2024 про приєднання доказів до матеріалів справи та в письмових поясненнях від 10.04.2024, з урахуванням викладених у клопотаннях поясненнях, виходячи із підстав заявлених вимог, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотань позивача про продовження строків на подання доказів (заявлені в клопотанні від 20.03.2024 про приєднання доказів до матеріалів справи та в письмових поясненнях від 10.04.2024) та поновити Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" процесуальний строк на подання доказів. Докази, додані до клопотання від 20.03.2024 про приєднання доказів до матеріалів справи та письмових пояснень від 10.04.2024, суд протокольною ухвалою долучив до матеріалів справи.

У судовому засіданні 11.04.2024 розглянувши заяву позивача про відмову в частині позовних вимог, суд постановив ухвалу про прийняття заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про відмову від позову по справі № 910/18791/23 в частині позовної вимоги про визнання зобов'язань припиненими та закриття провадження у справі № 910/18791/23 в частині позовної вимоги про визнання припиненими з 01.07.2022 зобов'язань сторін за договором суборенди залізничного рухомого складу №010718 від 01.07.2018, укладеним між ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" та ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" в частині виведення з оренди вагонів з номерами: 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

У судовому засіданні 11.04.2024 суд розпочав розгляд справи по суті.

Протокольною ухвалою від 11.04.2024 оголосив перерву у судовому засіданні до 25.04.2024.

24.04.2024 до суду від відповідача надійшли письмові пояснення разом із заявою свідка ОСОБА_1 .

Протокольною ухвалою, керуючись ст.80, 207 ГПК України, суд постановив протокольну ухвалу про долучення до матеріалів справи письмових пояснень разом із заявою свідка.

У судовому засіданні 25.04.2024 суд постановив протокольну ухвалу про оголошення перерви у судовому засіданні до 16.05.2024.

Присутні у судовому засіданні 16.05.2024 представники позивача заявили клопотання про виклик свідків для допиту ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Суд керуючись ст.89 ГПК України, постановив протокольну ухвалу про часткове задоволення заяви позивача про допит свідків, а саме в частині виклику свідка ОСОБА_2 .

Суд попередив ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиві показання.

У судовому засіданні здійснено допит свідка ОСОБА_2 .

Представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі. Заявили клопотання про понесення судових витрат та надання доказів у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив в повному обсязі та заявила клопотання про понесення судових витрат і надання доказів у строки встановлені ч. 8 ст. 129 ГПК України.

У судовому засіданні 16.05.2024 відповідно до ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ПОЗИЦІЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Позиція позивача

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідно до договору суборенди залізничного рухомого складу №010718 від 01.07.2018, укладеним між ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" та ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС", відповідач передав позивачу в користування вагони №№ 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, а також танк-контейнери ОМХГЮ000374, ОМ71Ю000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Позивач зазначає, що вказані вагони були передані позивачу в користування для здійснення перевезень (доставки) мінеральних добрив, зокрема, добрив виробництва ВАТ "Гродно Азот", Республіка Білорусь, згідно з укладеними з постачальником, виробником і експедитором договорами, а саме:

договором поставки № 102/09/20 від 27.05.2020, укладеним між ТОВ "Агропартнер" (покупець) і ТОВ з іноземними інвестиціями "БНХ Україна" (17.11.2021 змінено найменування на ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна") (постачальник), засновником якого є ВАТ "Гомельський хімічний завод", Республіка Білорусь, згідно із яким сторони домовилися про постачання мінеральних добрив, зокрема добрива виробництва ВАТ "Гродно Азот";

договором №804-00203832/1-22-1 від 14.01.2022, №804-00203832/1-22-2 від 31.01.2022, укладеним між ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" та ВАТ "Гродно Азот";

договором №ЖД-442-АХ від 01.01.2022, укладеним між позивачем та ТОВ "Агропартнер".

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що починаючи з 24.02.2022 позивач не може використовувати чи повернути передані відповідачем у користування вагони, оскільки станом на 24.02.2022 вагони знаходилися на території Республіки Білорусь та знаходяться там і станом на час подання позову, а інструкції позивача щодо переміщення (повернення) вагонів - не виконуються.

На підтвердження того, що вагони станом на 24.02.2022 знаходяться на території Республіки Білорусь позивач посилається на:

накладні СМГС та інформацію "Інформаційного порталу УкрЗалізниці" (т.1, арк.111-145);

листування між позивачем, ТОВ "Агропартнер", ВАТ "Гродно Азот", ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", ТОВ "Трансекспрес", ТОВ "Теслар Транс" (т.1, арк.147-173);

листування між директором позивача та директором відповідача (т.1, арк.174-187);

відомості про дислокацію вагонів (т.1, арк.188, 190-204);

також під час розгляду справи позивачем надано у матеріали справи лист АТ "Укрзалізниця" № ЦМ-12/155 від 18.03.2024 з додатками: довідка про переміщення спірних вагонів за 2022-2023 роки та архів операцій з вагонами з 01.01.2022 по 31.12.2022 (т.2, арк.182-247); лист Білоруської залізниці на адресу Естонської залізниці (т.2, арк.33).

Окрім того, позивач зазначає, що відповідач у своїх листах до позивача (№ 0106 від 01.06.2022, № 2002 від 20.02.2023) зазначає про перебування вагонів на території Республіки Білорусь.

Відповідно до накладних СМГС та інформації з перевізних документів, у січні- лютому 2022 вагони №№59911479, 94523073, 54340963, 57258436, 54331533, 90981028, 94411063, 54754759, 59913277, 94411030, 54334008, 76739077 були відправлені до Республіки Білорусь; вагони з номерами 59913285, 54340989, 59914119, 94523016, 94523230 спочатку були відправлені до Литви, а в лютому 2022 - були перенаправлені до Республіки Білорусь.

Позивач зазначає, що вагони з номерами 54356936, 59913665, 51250157 були передані позивачу на станції Аульс, Республіка Білорусь 10.01.2022, 14.01.2022 та 15.01.2022, що підтверджується актами приймання-передавання вагонів, а отже, за доводами позивача, вказані вагони з моменту їх передачі відповідачем знаходились на території Республіки Білорусь та жодного разу не змогли бути використані (переміщені) позивачем.

Виходячи із останньої наявної у позивача інформації щодо дислокації вагонів, переданий у користування позивачу залізничний рухомий склад (вагони з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами ОМ7170000374, ОМ7П0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042) знаходиться на території Республіки Білорусь, а саме:

вагони з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 знаходились (знаходяться) на станції Аульс, Республіка Білорусь (відповідно до інформації щодо дислокації вагонів на 21.08.2023, листів відповідача № 0106 від 01.06.2022, № 44 від 21.04.2023, № 53 від 04.05.2023);

вагони з номерами 51250157, 57258436, 76739077, 54331533, 54754759, 94523016, 94523073, 94523230, 90981028, 94411030, 94411063 знаходились (знаходяться) на станції Центроліт, Республіка Білорусь (відповідно до інформації щодо дислокації вагонів на 14.04.2023, листів відповідача № 0106 від 01.06.2022, № 0410 від 04.10.2022, №44 від 21.04.2023, № 53 від 04.05.2023);

вагон з номером 59232868 знаходився на станції Центроліт, Республіка Білорусь (відповідно до останньої наявної у позивача інформації щодо дислокації вагонів станом на 08.12.2022 і станом на 28.01.2023, а також згідно інформації з листів відповідача № 0106 від 01.06.2022, № 0410 від 04.10.2022, №44 від 21.04.2023, № 53 від 04.05.2023);

танк-контейнери ОМХП0000374, ОМ7Б0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 знаходились (знаходяться) на території Республіки Білорусь (виходячи зі змісту повідомлень (листів) відповідача № 0106 від 01.06.2022, № 0410 від 04.10.2022, №44 від 21.04.2023, № 53 від 04.05.2023);

9 (дев'ять) естонських вагонів з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, які належать естонській компанії "Теслар Транс", перебували та продовжують перебувати на станції Аульс, Білорусь.

Позивач стверджує, що не може користуватися переданими йому в суборенду вагонами, оскільки ВАТ "Гродно Азот" перестав виконувати інструкції щодо переміщення вагонів та разом з ВАТ "Гомельський хімічний завод" незаконно утримує спірний рухомий склад.

З 24.02.2022 позивач не може користуватися спірним рухомим складом через обставину, за яку він не відповідає, а саме незаконне утримання ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод" спірного рухомого складу та ігнорування (невиконання) всіх інструкцій, листів, звернень, претензій щодо повернення спірного рухомого складу.

Неможливість використання позивачем переданого йому відповідачем у користування залізничного рухомого складу (невиконання запитів, транспортних інструкцій позивача щодо переміщення вагонів) за доводами позивача підтверджується, зокрема, тим, що позивач та його контрагенти (ТОВ "Агропартнер" і ТОВ з II "Белферт України"), а також власник 9-ти естонських вагонів естонська компанія "Теслар Іране" неодноразово зверталися до компаній в Республіці Білорусь (ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод", Білоруського державного концерну з нафти та хімії "Белнєфтєхім"), у володінні та розпорядженні яких, ймовірно, перебуває залізничний рухомий склад, із запитами, транспортними інструкціями щодо переміщення (повернення) рухомого складу. Проте усі звернення, транспортні інструкції щодо переміщення (повернення) залізничного рухомого складу не були виконані.

Посилаючись на неможливість використання вагонів через обставини, за які позивач не відповідає, позивач вказує, що листом № 99 від 10.04.2023 позивач повідомив відповідачу, що:

24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022 в Україні був введений воєнний стан, в цей період вказаний рухомий склад знаходився на території Республіки Білорусь;

позивачем вживаються всі можливі заходи для повернення рухомого складу;

позивач неодноразово звертався до власників під'їзних шляхів в у Республіці Білорусь, на яких знаходиться рухомий склад, про його повернення;

проте враховуючи політичну та військову ситуацію, відповіді від постачальників позивач так і не отримав.

Позивач зазначає, що повернення вагонів залежить від волі юридичних і посадових осіб Республіки Білорусь, оскільки відповідно до доданих до позову накладних СМГС одержувачем переданого позивачу у користування залізничного рухомого складу є ВАТ "Гродно Азот", то лише ВАТ "Гродно Азот", якому переданий залізничний рухомий склад і в якого він перебуває, може передати їх перевізнику для переміщення.

Позивач стверджує, що підписував акти та сплачував орендну плату за вагони, які фактично не могли бути використані ним через обставини, за які він не відповідає, з огляду на: тривалу співпрацю з відповідачем; позивач сподівався, що найближчим часом зможе знову користуватися вагонами, які були передані йому в оренду; обізнаність відповідача про те, що передані ним позивачу у користування вагони весь цей час не могли бути використанні позивачем; звичаї ділового обороту.

Під час розгляду справи позивач посилався також на те, що дії відповідача свідчать про його недобросовісність та суперечать його попередній поведінці, оскільки за березень та квітень 2022 року відповідач не нараховував позивачу орендну плату щодо спірного рухомого складу, що підтверджується актами виконаних робіт (послуг) № 3 від 31.03.2022 та № 4 від 30.04.2022, де Відповідач щодо спірного рухомого складу вказує "0 діб" та суму "0 грн". Вказане, на думку позивача, підтверджує, що відповідач знав і визнав неможливість позивача використовувати спірний рухомий склад після 24.02.2022, а тому орендна плата за спірний рухомий склад за березень - квітень 2022 відповідачем позивачу не нараховувалася.

Посилаючись на об'єктивну неможливість з 24.02.2022 використовувати переданий відповідачем у користування залізничний рухомий склад, до відповіді на відзив позивач надав заяву свідка - генерального директора ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" ОСОБА_3 від 15.01.2024, в якій зокрема зазначено, що ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" і особисто його директор Ярослав Шкут були обізнані про ситуацію з вагонами та намагалися спільно з позивачем вирішити цю проблему. Також свідок зазначив, що не дивлячись на те, що з початку повномасштабного вторгнення позивач не міг користуватися орендованими вагонами, враховуючи тривалу співпрацю з ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС", сподіваючись на її продовження після закінчення війни, враховуючи прохання Ярослава Шкута, з липня 2022 року по квітень 2023 року позивач продовжував платити орендну плату і за ті вагони, які залишилися в Республіці Білорусь. Оскільки, позивач платив орендну плату, свідок зазначив, що то в цілях обліку позивач надалі підписував акти виконаних робіт та складали податкові накладні.

У період з липня 2022 року по квітень 2023 року позивач сплатив відповідачу орендну плату у загальній сумі 7729377,14 грн.

Оскільки між сторонами існує спір щодо визначення моменту, з якого договір вважається розірваним, позивач заявив вимогу (у редакції заяви про зміну предмету позову) про визнання припиненими з 01.07.2022 зобов'язання сторін за Договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018 року, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС", в частині виведених з оренди вагонів з номерами 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Під час розгляду справи позивач відмовився від вимоги про визнання зобов'язань припиненими та суд закрив провадження у цій частині позовних вимог.

Позиція відповідача

Відповідач проти позовних вимог заперечив, посилаючись на таке:

- протягом періоду, який зазначає позивач у своїй позовній заяві (липень 2022 року -березень 2023 року) між сторонами підписані акти виконаних робіт на загальну суму 8019244,38 грн;

- позивач підписуючи вказані вище документи, погодився із тим, що господарська операція з відповідачем фактично відбулася, і він не має претензій до відповідача;

- в договорі та актах приймання-передачі рухомого складу відсутні положення щодо мети передачі, а саме для доставки добрив виробництва ВАТ "Гродно Азот";

- рухомий склад згідно з актами приймання-передачі передавався в період протягом грудня 2018 року - січня 2022 року, тобто частина рухомого складу була передана задовго до того, як було укладено договір поставки мінеральних добрив виробництва ВАТ "Гродно Азот" між ТОВ "Агропартнер" та ТОВ з II "БНХ Україна" №102/09/20 від 27.05.2020;

- відповідно до договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 позивач є експедитором;

- позивачем до позовної заяви не надано доказів, які підтверджують те, що переданий позивачу відповідачем рухомий склад знаходиться станом на сьогодні або на дату складання позовної заяви, як стверджує позивач, на території Республіки Білорусь;

- доводи позивача, що вагони перебували на станціях Білоруської залізниці без будь-яких переміщень спростовується доказами, наданими самим позивачем, а саме довідкою дислокації вагонів від 21.08.2023, згідно із якою вагони №№54334008, 54340963, 54340989, 59913277, 59913285, 59914119 здійснювали перевезення;

- на думку відповідача, неможливість використання позивачем вагонів спростовується тим, що позивач надав вагони ТОВ "Агропартнер" за договором №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг, згідно із яким передбачена оплата клієнтом послуг експедитора; відповідно до п.3.3 договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 оплата нараховується за кожну добу за кожен вагон, що експлуатується в рамках цього договору, а отже за договором №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 позивач отримував оплату, що свідчить про використання вагонів;

- відповідач заперечує посилання позивача на неможливість використання майно через обставини, за які наймач не відповідає, з огляду на те, що: згідно з п.2.1.5 договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг клієнт зобов'язаний використовувати вагони експедитора виключно в межах митної території України. За погодженням з експедитором допускається навантаження вагонів на територіях Польщі, Словаччини, Угорщини. Використання вагонів на території Республіки Білорусь не передбачено умовами договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022, однак всупереч цьому, позивач надав ТОВ "Агропартнер" вагони відповідача для відправлення до Республіки Білорусь;

- факт перебування рухомого складу на певну дату на певній залізничній станції не свідчить автоматично про неможливість користуватися цим рухомим складом, зокрема, вагони можуть перебувати на станції в очікуванні завантаження;

- позивач не надав доказів того, що на території Республіки Білорусь припинено прийом до перевезень всіх українських вантажів. У той же час, вагони №№95416582, 95633616 приписки Укрзалізниці були відправлені за залізничною накладною №07149578 зі станції Білоруської залізниці та прибули на станцію Іонава (Литва) 22.03.2022; вагони №95416079, 95417127 приписки Укрзалізниці були відправлені за залізничною накладною №23055064 зі станції Білоруської залізниці та прибули на станцію Даугавпілс (Латвія) 20.03.2022;

- усвідомлюючи участь Республіки Білорусь у збройному нападі РФ на Україну, а також можливі несприятливі наслідки такої участі, позивач не здійснив заходів, спрямованих на своєчасне відправлення вагонів до інших європейських держав безпосередньо після початку повномасштабного вторгнення;

- відповідач заперечив щодо наданих позивачем роздруківок електронного листування, оскільки з останніх неможливо встановити ні учасників переписки, ні суттєвою інформації, що стосується справи;

- грошові кошти були сплачені позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору, який не був скасований, визнаний недійсним, зміненим або припиненим, у зв'язку із чим застосування у спірних правовідносинах ст.1212 Цивільного кодексу України є неможливим.

Під час розгляду справи відповідач надав до матеріалів справи заяву свідка директора ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" Шкута Ярослава Олеговича, в якій свідок зазначив таке:

після початку повномасштабного вторгнення директор ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" неодноразово просив директора ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" розглянути питання передислокації вагонів, що перебувають в Республіці Білорусь, на територію країн Балтїї;

у зв'язку із повідомленням директора ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" не приймав пропозицію щодо передислокації вагонів та контейнерів у зв'язку із тим, що потрібно забрати товар (мінеральні добрива) із заводу Гроно Азот (залізнична станція Аульс);

у зв'язку із повідомленням директора ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" про те, що рухомий склад перебуває на станції Аульс в очікуванні завантаження товаром, ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" пішов на зустріч ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" та не здійснював нарахування суборендної плати за березень та квітень 2022 року;

у травні 2022 року директор ТОВ "АГРОХІМРЕСУРС" висловив прохання до директора ТОВ "ТРАНСЕКСПРЕС" не виводити рухомий склад із суборенди, а також запропонував відновити користування рухомим складом.

ОБСТАВИНИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

01.07.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" (відповідач, суборендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" (суборендар, позивач) укладено договір суборенди залізничного рухомого складу № 010718 (далі - договір) відповідно до умов п.1.1. якого, суборендодавець зобов'язується передати, а суборендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад суборендодавця (далі - РС), придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, і підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі - заявці суборендаря.

У подальшому між сторонами підписані додаткові угоди №1 від 01.07.2018, №2 від 22.10.2018, №3 від 28.12.2018, №4 від 01.02.2019, №5 від 28.12.2019, №6 від 01.01.2020, №9 від 24.06.2020, №10 від 24.07.2020, №11 від 28.08.2020, №12 від 30.09.2020, №14 від 28.12.2020, №15 від 24.12.2020, №16 від 01.07.2021, №18 від 14.09.2021, №19 від 20.09.2021, №23 від 31.12.2021, №24 від 09.05.2022, №25 від 16.06.2022, №26 від 02.08.2022, №27 від 20.09.2022, №28 від 29.12.2022.

Відповідно до п.1.3. договору в редакції додаткової угоди №25 від 16.06.2022 суборендодавець надає суборендарю рухомий склад, що має право виходу на залізниці загального користування та курсування по залізницях України, крім АР Крим; тимчасово окупованих територій; безпосередньо зон проведення активних бойових дій; зон, що розташовані за 100 та менше кілометрів від зон проведення активних бойових дій. Курсування рухомого складу по залізницях країн СНД і Балтії визначається сторонами по кожному вагону окремо, в залежності від наявних діючих заборонних телеграм (інструкцій, наказів, розпоряджень, вказівок, приписів тощо) адміністрацій країн СНД і Балтії та нормативно-правових актів.

Згідно із п.2.1. договору передача рухомого складу в оренду оформлюється актом приймання-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України, або на станції прикордонного переходу у випадках першого навантаження за межами митної території України. Акт приймання-передачі підписується уповноваженими представниками сторін. Датою передачі рухомого складу в оренду є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану суборендарем станцію прийому - передачі, або на прикордонну станцію згідно інформації ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця". В актах приймання-передачі фіксуються номери вагонів, моделі, вид РС, дата побудови, дата та рік проходження наступного планового виду ремонту кожної одиниці РС.

Відповідно до п.2.4. договору після закінчення терміну оренди та у випадках дострокового припинення дії цього договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи суборендодавця/суборендаря, суборендар зобов'язаний повернути рухомий склад суборендодавцю протягом 30 календарних днів з дня отримання письмового повідомлення від суборендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній суборендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому-передачі, вказану Суборендодавцем (згідно інформації ГІОЦ ПАТ "Укрзалізниця").

Умовами пп.3.1.5., 3.1.7 п.3.1. договору суборендодавець оформляє зі своєї сторони та направляє на адресу суборендаря Акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 (п'ятого) числа місяця, наступного за звітним. Не пізніше, ніж за 20 (двадцять) календарних днів до закінчення терміну дії договору (його дострокового розірвання) направляє суборендареві транспортні інструкції на виведення РС з оренди.

Згідно із п.3.2. договору суборендар приймає рухомий склад суборендодавця для перевезень по маршрутах, погоджених з суборендодавцем (пп.3.2.1.); суборендар здійснює платежі суборендодавців в сумах і термінах, визначених цим договором (пп.3.2.2.); після припинення дії цього договору оренди або на вимоги суборендодавця, суборендар повертає суборендодавцю рухомий склад, у тому стані, в якому він його отримав в оренду, з урахуванням нормального зносу, включаючи знос, який утворюється (що утворився) при усуненні несправностей в процесі поточного обслуговування, заздалегідь очищений (при необхідності промитий) від залишків вантажів, що перевозяться, при цьому складається акт приймання-передачі вагонів, який підписується представниками сторін на станції прийому - передачі, вказаної суборендарем (пп.3.2.10.); суборендар підписує зі свого боку Акт наданих послуг та Акт приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів протягом 5 (п'яти) робочих днів від дати його отримання від суборендодавця. А в разі виникнення зауважень по Акту наданих послуг чи Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів, в цей же термін направляє письмові зауваження суборендодавцю. У випадку ненадходження від суборендаря підписаного Акту наданих послуг або Акту приймання-передачі (повернення з оренди) вагонів чи письмового зауваження у термін, зазначений в даному пункті, з урахуванням строку його пересилання, отриманий суборендарем Акт вважається прийнятим в редакції, в якій був отриманий (пп.3.2.11.).

Згідно із п.3.2.13 договору в редакції додаткової угоди №25 від 16.06.2022 суборендар зобов'язаний письмово інформувати суборендодавця про обставини, які можуть вплинути на стан рухомого складу, в тому числі потенційно спричинити його знищення (втрату, загибель) або пошкодження (в т.ч. розукомплектування), негайно, але в будь-якому разі не пізніше 3 (трьох) діб з дня виникнення таких обставин. В цей же строк суборендар інформує письмово суборендодавця про обставини, що перешкоджають доступу до рухомого складу та (або) ставлять під загрозу тривалої неможливості відправлення рухомого складу з місця його поточної дислокації (в тому числі, але не виключно, до таких обставин включаються бойові дії, тимчасова окупація, знищення чи пошкодження залізничних шляхів, заборонні розпорядження, нормативно-правові акти або інші документи, що перешкоджають відправленню рухомого складу).

Орендна плата нараховується за кожну добу оренди рухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в оренду відповідно до п. 1.1. і п.4.4. цього договору (п.4.1. договору).

Відповідно до п.4.2. договору в редакції додаткової угоди № 25 від 16.06.2022 розмір орендної плати з 01.07.2022 становить:

однієї цистерни №№ 51250017, 51137073, 51250157, 51243277, моделі 15-1542 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї цистерни №№ 57258618, 57258436 моделі 15-1613 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ20% - 133,34 грн;

однієї цистерни №№ 76739044, 76739051, 76739069, 76739077, 76739085 моделі 15-1613-05 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової №№ 54334008, 59911479, 59913277, 59913285, 59914119, 54331533, 59913665, 54340963, 54340989, 54356936 моделі 13-401М2 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової №№ 94523073, 94523016, 94523230 моделі 13-9589 за добу складає 800,04грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової №№ 90981028, 94411030, 94411063 моделі 13-4085-01 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

однієї платформи фітингової № 54754759 моделі 13-4012-51 за добу складає 800,04 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 133,34 грн;

одного контейнера КХЦ 24 № DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042 за добу складає 300,00 грн, в т.ч. ПДВ 20% - 50,00 грн.

Додатковими угодами №26 від 02.08.2022, № 27 від 20.09.2022 сторонами вносилися зміни щодо розміру суборендної плати.

Відповідно до п.4.3. договору орендна плата сплачується суборендарем у вигляді попередньої 100% оплати за перший та останній місяць оренди протягом 5-ти банківських днів з дати виставлення суборендарем рахунку. Передоплата за останній місяць оренди не може бути зарахована в рахунок поточного місяця оренди, але це не стосується випадку, якщо останній місяць оренди збігається з поточним місяцем. У випадках, якщо за попередній місяць оренди виникає переплата, то сума цієї переплати автоматично вважається оплатою на наступний місяць оренди. Орендна плата за подальші місяці здійснюється суборендарем на підставі виставленого суборендодавцем рахунка в розмірі 100% попередньої оплати до 7-го числа місяця оренди. Розрахунки здійснюються в національній валюті України.

Згідно із п. 4.6. договору суборендодавець направляє Акт наданих послуг суборендарю до 5-го числа місяця, наступного за звітним місяцем оренди. Суборендар протягом п'яти робочих днів з моменту отримання оригіналу акту надання послуг повинен прийняти, підписати та завірити його зі свого боку печаткою та направити його суборендодоавцю.

У разі неотримання суборендодавцем від суборендря підписаних Актів наданих послуг або документів з запереченням суборендаря за Актом наданих послуг в термін, більше як п'ять робочих днів з моменту отримання оригіналу актів надання послуг суборендарем, послуги вважаються наданими суборендадавцем належним чином і прийнятими суборендарем у повному обсязі.

У п.5.6. договору сторони погодили, що у разі порушення суборендарем термінів повернення РС (встановлених п. 2.4. даного договору) розмір орендної плати подвоюється. орендна палата у підвищеному розмірі нараховується а кожну добу оренди РС понад встановлений термін додати фактичного повернення вагонів.

Згідно із п.5.9. договору у редакції додаткової угоди №25 від 16.06.2022 сторони погодили, що в разі пошкодження, розукомплектування, знищення, втрати (загибелі) рухомого складу з вини суборендаря або третіх осіб на території інших держав або при використанні рухомого складу з порушенням суборендарем п.1.3. цього договору, суборендар зобов'язаний відшкодувати збитки суборендодавця в розмірах та порядку, що передбачені п.5.4. - 5.5. договору.

Відповідно до п.8.1. (в редакції додаткової угоди № 28 від 29.12.2022) цей договір набирає чинності від дати його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, а в частині взаєморозрахунків - до повного їх погашення.

Згідно із п. 8.3. договору дія цього договору припиняється у випадку: закінчення терміну, на який він був укладений; на письмову вимогу суборендаря про виведення вагонів з оренди, яка має бути направлена суборендодавцеві в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору; достроково, в разі розірвання на підставах, передбачених цим договором і чинним законодавством України; на письмову вимогу суборендодавця про виведення вагонів з оренди, яке має бути направлене суборендарю в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору.

Відповідно до Актів приймання-передавання вагонів в оренду позивачем передано, а відповідачем прийнято у користування:

№ 45 від 05.12.2018 вагон № 76739077,

№48 від 19.02.2019 вагон №59911479, контейнери №№ DMZU0000374, DMZU0000380,

№ 50 від 28.01.2020 вагони №№59913285, 59913277, 94411030, № 94411063,

№ 1 від 11.01.2021 вагон № 57258436,

№ 11 від 08.06.2021 вагон № 94523073,

№ 12 від 26.06.2021 вагони №№ 94523230, 94523016,

№ 13 від 26.06.2021 контейнери КХЦ-24 за номерами 39, 40,41,42,

№ б/н від 06.09.2021 вагон № 54334008,

№ 8 від 28.11.2021 вагон № 59232868,

№ б/н від 10.01.2022 вагони №№ 54340963, 54340989, 54356936,

№ б/н від 14.01.2022 вагон № 59913665,

№ б/н від 15.01.2022 вагон № 51250157.

Згідно із матеріалів справи між позивачем та відповідачем протягом спірного у цій справі періоду (липень 2022 року - березень 2023 року) були підписані такі акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 8019244,38 грн:

№7 від 31.07.2022 на суму 750234,72 грн;

№8 від 31.08.2022 на суму 811418,40 грн;

№9 від 30.09.2022 на суму 834004,80 грн;

№10 від 31.10.2022 на суму 93305,98 грн;

№11 від 30.11.2022 на суму 969006,60 грн;

№12 від 31.12.2022 на суму 970256,28 грн;

№1 від 31.01.2023 на суму 958756,08 грн;

№2 від 28.02.2023 на суму 844605,12 грн;

№3 від 31.03.2023 на суму 942655,80 грн.

Згідно із наданих позивачем до матеріалів позовної заяви платіжних інструкцій позивач за період з липня 2022 року по квітень 2023 року сплатив на користь відповідача 7729377,14 грн.

Листом № 0106 від 01.06.2022 відповідач повідомив позивача реквізити для виведення вагонів з оренди в 30 денний термін. По білоруській ЗД в кількості:

21 вагон №№ 94523230, 94523016, 94411030, 54754759,59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119;

6 танк - контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Станція призначення Даугавпілс, код 110003 Латвійська ЖД; отримувач і платник: по ЛДЗ LDZ Cargo ООО, Піеркрастер 33А-34, Даугавпілс, LV-5422, Латвія, тел.27734045, м. Рига, Латвія.

Листом № 0410 від 04.10.2022 відповідач повідомив реквізити для виведення вагонів з оренди в 30-ти денний термін: по Білоруській ЗД в кількості 12 вагонів №№59232868, 94523073, 94411030, 94411063, 54754759, 94523016, 90981028, 54331533, 94523230, 57258436, 51250157, 76739077; 6 танк-контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042. Станція призначення Даугавпілс, код 110003 Латвійська ЖД. Отримувач і платник: по ЛДЗ LDZ Cargo ООО, Піеркрастер 33А-34, Даугавпілс, LV-5422, Латвія, тел.27734045, м. Рига, Латвія.

Листом № 2002 від 20.02.2023 відповідач повідомив реквізити про виведення вагонів з оренди в 30 денний термін, а саме: № 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119. Даугавпільський центр ремонту вагонів, вул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпілс, Латвія, Ст. призначення Лат. Ж.д., код 110003.

Листом № 53 від 04.05.2023 відповідач звернувся до позивача з вимогою про часткове повернення суборендарем рухомого складу, а саме 21 вагона та 6 танк контейнерів, а саме: №№54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, контейнери №№ НОМЕР_1 , DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042. Зазначений рухомий склад має бути повернутий за наступними реквізитами: ст. призначення - Даугавпілс Лат. Ж.д., код НОМЕР_2 , отримувач: АТ "ЛДЗ Ритоша Састава Сервисс" - д.д. код 7367, Даугавпільський центр ремонту вагонів вул. Варшавас 49 LV-5404, Даугавпілс, Латвія, Графа №3.

У свою чергу позивач надав у матеріали справи листи контрагентів на підтвердження звернення до білоруських компаній щодо виведення рухомого складу.

Так, листом № 1058 від 16.09.2022 ТОВ "Агропартнер" звернулося до Концерну "Белнєфтєхім", ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод" та ТОВзІІ "Белферт Україна" з проханням відправити вагони № 54754759, 54331533 та 57258436 до Латвії.

Листом № 1059 від 16.09.2022 ТОВ "Агропартнер" просило Концерн "Белнєфтєхім", ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод" та ТОВзІІ "Белферт Україна" відправити вагони з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 94523016, 94523073, 9452230, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 76739077, 59232868 за реквізитами - станція призначення - Даугавпілс Лат ЖД (код 110003), Латвія.

ВАТ "Гродно Азот" листом № 21/8179 від 22.09.2022 повідомило, що внаслідок дії обставин, що перешкоджають здійсненню перевезень у сполученні з Українською залізницею (УЗ) через неприйняття українською стороною вагонів та вантажів (введено з моменту отримання до скасування тимчасове припинення прийому до перевезення всіх вантажів, у тому числі порожніх вагонів, що прямують з усіх станцій БЧ) через усі прикордонні переходи між БЧ та УЗ), зважаючи на обмежену пропускну спроможність на території підприємства 29 одиниць залізничних вагонів приписки Української залізниці тимчасово розміщені на території ст. Центроліт - засновника ТОВ з ІІ "Белферт Україна" (ВАТ "Гомельський хімічний завод").

13.03.2023 ТОВ "Агропартнер" звернулося до ТОВзІІ "Белферт Україна" з листом №240, в якому дало інструкцію щодо відправлення естонських вагонів з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 за реквізитами - станція призначення - Даугавпілс Лат ЖД, код 110003, Латвія.

Також ТОВзІІ "Белферт Україна" звернулося до ВАТ "Гродно Азот" з листом №62 від 13.03.2023 в якому останнє зазначило про звернення ТОВ "Агропартнер" з транспортною інструкцією про відправлення естонських вагонів з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 до Латвії

У відповідь листом від 06.04.2023 ВАТ "Гродно Азот" повідомило, що зважаючи на відсутність договірних відносин ВАТ "Гродно Азот" з ТОВ "Агропартнер", просимо надати інструкцію на відправку вказаних вагонів з конкретними вказівками від ТОВзІІ "Белферт Україна".

Також позивачем надані листи ТОВ "Агропартнер" від 20.04.2023, від 21.04.2023, 26.04.2023 до ТОВ з ІІ "Белферт Україна", від 17.05.2023 ВАТ "Гомельський хімічний завод" щодо відправлення вагонів 57258436, 51250157, 76739077 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119.

Звертаючись з позовом позивач посилається на те, що оскільки починаючи з 24.02.2024, передані позивачу в користування вагони не могли бути використані позивачем через обставини, за які позивач не відповідає, сплачені за користування вагонами у період з липня 2022 року по квітень 2023 року кошти мають бути повернуті відповідачем позивачу на підставі ч.6 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.1212 ЦК України, як безпідставно отримані відповідачем. Заявлена до стягнення сума згідно із заяви про зменшення розміру позовних вимог становить. У редакції заяви про зменшення розміру позовних вимог позивачем заявлено (з урахуванням відмови від частини позовних вимог) до стягнення з відповідача на користь позивача 5 180 083,74 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 за договором суборенди залізничного рухомого складу №010718 від 01.07.2018 (сплачені за користування вагонами з номерами 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042).

ДЖЕРЕЛА ПРАВА. ОЦІНКА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно із ст.6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст.627 ЦК України).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності ч.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно із ч.3 ст.774 ЦК України до договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Як встановлено судом вище, між сторонами у справі виникли правові відносини на підставі договору суборенди залізничного рухомого складу №010718 від 01.07.2018, відповідно до умов якого відповідач передав в користування позивачу вагони, у тому числі спірні: 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042).

У розглядуваній справі позивач на підставі ч.6 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.1212 ЦК України просить суд стягнути з відповідача 5180083,74 грн безпідставно отримані відповідачем кошти у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018 (сплачені за користування вагонами з номерами 94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042).

Позивач стверджує, що передані позивачу в користування вагони не могли бути використані позивачем через обставини, за які позивач не відповідає.

Згідно з частиною першою статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Приписи частини сьомої статті 193 ГК України та статті 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов. Наведе корелюється з вимогами статті 629 ЦК України.

Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України).

Згідно із частиною четвертою статті 14 ЦК України особа може бути звільнена від цивільного обов'язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства.

Відповідно до частини шостої статті 762 ЦК України наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 викладено правові висновки щодо застосування положень частини шостої статті 762 ЦК України.

Зокрема, у наведеній постанові Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що: "… норма частини шостої статті 762 ЦК України визначає в якості підстави звільнення від зобов'язання сплатити орендну плату об'єктивну безпосередню неможливість використовувати передане у найм майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Обставини, зазначені у нормі частини шостої статті 762 ЦК України, повністю не охоплюються поняттям форс-мажорних обставин, адже на відміну від останніх, ознаками яких є їх об'єктивна та абсолютна дія, а також непередбачуваність, перші можуть бути спричинені, зокрема, й безпосередньо вольовою дією орендодавця, тобто обставини згідно з частиною шостою статті 762 ЦК України можуть включати обставини непереборної сили та випадку, втім не обмежуються ними.

Відсутність у частині шостій статті 762 ЦК України вичерпного переліку обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження свідчить про те, що підставою для застосування цієї норми є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством".

Наведений вище висновок є усталеним та послідовно застосовується Верховним Судом (постанови від 19.03.2024 у справі № 915/458/23, від 31.08.2023 у справі № 925/181/20 (925/256/23), від 20.06.2023 у справі № 904/2470/22, від 14.06.2022 у справі № 910/3536/21).

Для застосування ч.6 ст.762 ЦК України до спірних правовідносин та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто він повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане ним, і він не відповідає за ці обставини (висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 27.02.2024 у справі № 916/599/23, від 19.03.2024 у справі № 915/458/23).

При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об'єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон'юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили чи у зв'язку з природними властивостями майна, що є об'єктом оренди тощо.

Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї ж норми Закону він вправі порушувати питання і про повне звільнення його від внесення орендної плати (постанови Верховного Суду у справах № 914/1248/18, № 914/2264/17, №910/13158/20, № 911/3067/20, № 911/654/21, № 916/599/23).

При цьому звільнення від сплати орендної плати є істотним втручанням у правовідносини сторін договору. Застосування частини шостої статті 762 ЦК України можливе за виключних обставин, за яких наймач не використовував або не міг використовувати майно, і за такі обставини наймач не відповідає.

Оскільки відповідно до частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України передбачено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає тягар доказування неможливості використання майна несе саме орендар (наведена правова позиція щодо застосування приписів частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України викладена у постанові Верховного Суду від 20.03.2024 у справі № 911/255/23).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18).

Система доказування у господарському процесі засновується на розподілі тягаря доказування між сторонами у справі. Посилаючись на ту чи іншу обставину або спростовуючи їх у суді, сторона повинна доводити такі обставини доказами (статті 13, 74 ГПК України).

За змістом статті 14 ГПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 76-78 ГПК України передбачено, що докази мають відповідати критеріям належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює потребу співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Отже, з введенням у дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх належності, допустимості, достовірності, вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (постанова Верховного Суду від 01.07.2021 у справі №917/549/20).

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17).

Неможливість використання спірних вагонів та танк-контейнерів обґрунтована тим, що з 24.02.2022 останні знаходяться в Республіці Білорусь, зокрема утримуються підприємствами ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод", і на вимоги позивача не повертаються.

У ході дослідження обставин справи та доказів, наданих на підтвердження своєї правової позиції кожною із сторін, суд встановив, що відповідно до накладних СМГС та інформації з перевізних документів, у січні-лютому 2022 вагони №№59911479, 94523073, 54340963, 57258436, 54331533, 90981028, 94411063, 54754759, 59913277, 94411030, 54334008, 76739077 були відправлені до Республіки Білорусь; вагони з номерами 59913285, 54340989, 59914119, 94523016, 94523230 спочатку були відправлені до Литви, а в лютому 2022 року - були перенаправлені до Республіки Білорусь .

Згідно із актами приймання-передавання вагонів від 10.01.2022, 14.01.2022 та 15.01.2022 вагони №№54356936, 59913665, 51250157 були передані позивачу на станції Аульс, Республіка Білорусь.

Згідно із наявних у матеріалах справи дислокацій вагонів станом на 19.11.2022, 23.11.2022, 03.12.2022, 05.12.2022, 08.12.2022, 28.01.2023, 03.04.2023, 17.06.2023, 21.08.2023, довідок про переміщення спірних вагонів за 2022-2023 роки та архів операцій з вагонами з 01.01.2022 по 31.12.2022 залізничний рухомий склад (вагони з номерами 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119, 54331533, 94523016, 94523073, 94523230, 54754759, 51250157, 90981028, 94411030, 94411063, 57258436, 76739077, 59232868, танк контейнери з номерами ОМ7170000374, ОМ7П0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042) у зазначені періоди знаходився на території Республіки Білорусь.

У цій справі ключовим для правильного вирішення спору є встановлення обставин неможливості використання позивачем орендного майна (спірних вагонів та танк-контейнерів) через обставини, що не залежать від нього.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, у тому числі, листуванням між Позивачем, ТОВ "Агропартнер", ВАТ "Гродно Азот", ВАТ "Гомельський хімічний завод", ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна", ТОВ "Трансекспрес", ТОВ "Теслар Транс" (т.1, с.147-173) суд встановив, що з лютого 2022 року, зокрема, у спірний - липень 2022 року по березень 2023 року (включно), позивач не звертався до ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод" щодо відправлення вагонів, відповідних інструкцій на переміщення вагонів вказаним компаніям не надавав.

Позивач стверджує, що спірний рухомий склад використовувався позивачем для здійснення перевезень за договором договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022, за умовами якого, саме на ТОВ "Агропартнер" покладено обов'язок виконувати необхідні дії із залізницями, в тому числі оформлення перевізних документів (п.2.1.4 договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022).

Однак, згідно з п.2.1.5 договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 про надання транспортно-експедиційних послуг клієнт (ТОВ "Агропартнер") зобов'язаний використовувати вагони експедитора виключно в межах митної території України. За погодженням з експедитором допускається навантаження вагонів на територіях Польщі, Словаччини, Угорщини. Отже, використання вагонів на території Республіки Білорусь не передбачено умовами договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022, однак всупереч цьому, позивач надав ТОВ "Агропартнер" вагони відповідача для відправлення до Республіки Білорусь.

Згідно з п.2.3.3 договору №ЖД-442-АХ від 01.01.2022 експедитор зобов'язаний надавати клієнту письмові інструкції для відправлення вагонів. Проте, як зазначено вище, в матеріалах справи відсутні письмові інструкції від позивача як до ТОВ "Агропартнер" (клієнта), так і до ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод".

Також судом враховано, що в наданому позивачем до матеріалів позовної заяви листі від 12.06.2023 №30/4798 ВАТ "Гродно Азот" адресованого ТОВ з іноземними інвестиціями "Белферт Україна" зазначено про необхідність прийняття рухомого складу на станції Аульс та надання транспортної інструкції для організації відправки вантажу і доказів на підтвердження оплати провізних платежів компанією-експедитором.

Звернення позивача з вимогами до вказаних компаній, а також із заявами, скаргами до уповноважених державних органів Республіки Білорусь, України у спірний період позивачем не підтверджено.

Лише під час розгляду справи позивач надав у матеріали справи лист ТОВ "Агропартнер" до ВАТ "Гродно Азот" №57 від 16.01.2024, лист позивача до ВАТ "Гродно Азот" №16 від 16.01.2024 (щодо відправки рухомого складу), претензію позивача до ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод" №20 від 25.01.2024, заяву про вчинення кримінального правопорушення від 06.02.2024. Втім, вказані документи були виготовлені вже після звернення позивача із розглядуваним позовом та залишені судом без розгляду як такі, що подані з пропуском строку встановленого процесуальним законом.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що він не звертався із заявами/скаргами про незаконне заволодіння вагонами до уповноважених органів Республіки Білорусь, України або міжнародних судових інстанцій, оскільки він не є власником вагонів, а лише суборендарем.

Однак, суд критично оцінює такі пояснення позивача, оскільки, за договором №010718 від 01.07.2018 (на підставі якого між позивачем та відповідачем виникли спірні правові відносини) саме на позивача покладаються обов'язки:

- забезпечення збереження рухомого складу (п.3.2.3 договору);

- письмового інформування про обставини, що можуть вплинути на стан рухомого складу, а також про обставини, що перешкоджають доступу до рухомого складу (п.3.2.13 договору в редакції додаткової угоди №25 від 16.06.2022);

- нести матеріальну відповідальність в разі пошкодження, розукомплектування, знищення чи втрати (загибелі) рухомого складу (п.5.9 договору в редакції додаткової угоди №25 від 16.06.2022).

Відповідно до наявних у матеріалах справи копій дислокацій вагонів вбачається рух частини спірних вагонів впродовж спірного у цій справі періоду:

вагон номер 54334008, станція відправлення - Клайпеда (Литва), станція поточної дислокації - Аульс, дата останньої операції - 26.06.2022 (операція ПВПП, подача вагона на під'їзну колію). Вагон 54334008 був переданий позивачу відповідачем за актом приймання- передачі від 06.09.2021 на станції Аульс. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023, зазначений вагон здійснив рейс до Клайпеди в період з 24.02.2022 до 26.06.2022;

вагон номер 54340963, станція відправлення - Клайпеда (Литва), станція поточної дислокації - Аульс, дата останньої операції - 26.06.2022 р. (операція ПВПП, подача вагона на під'їзну колію). Вагон 54340963 був відправлений залізничною накладною №3456457 зі станції Голубині на-станцію Терюха (Білоруська залізниця) 21.02.2022. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Клайпеди в період з 24.02.2022 до 26.06.2022;

вагон номер 54340989, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон 54340989 був переданий позивачу відповідачем за актом приймання-передачі від 10.01.2022 на станції Аульс. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022;

вагон номер 59913277, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон 59913277 був відправлений за залізничною накладною №34470898 зі станції Голубині на станцію Терюха (Білоруська залізниця) 15.02.2022. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 цей вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022;

вагон номер 59913285, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 р. (операція ВБІГ2, Вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон 59913285 був переадресований ТОВ "Агропартнер" листом від 01.02.2022 на станцію Аульс. З огляду на довідку дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022 (прибув на станцію Аульс).

вагон номер 59914119, станція відправлення - Гомель, станція поточної дислокації Аульс, дата останньої операції - 26.03.2022 (операція ВБІГ2, вивантаження вагона на шляхах клієнтів). Вагон 59914119 був переадресований ТОВ "Агропартнер" листом від 01.02.2022 на станцію Аульс. Згідно із довідкою дислокації від 21.08.2023 зазначений вагон здійснив рейс до Гомеля в період з 24.02.2022 до 26.03.2022 (прибув на станцію Аульс).

У той же час, обставини, вказані у наданому позивачем у матеріали справи листі ТОВ "Агропартнер" вих.№50 від 12.01.2024 (складений після звернення позивача з позовом), а саме, що останній інструкцій щодо відправлення вагонів між станціями Аульс (Гродно) та Центроліт (Гомель) не надавав, не підтверджені належними доказами.

Згідно із матеріалів справи, у спірний період позивач також не звертався до відповідача із повідомленнями про неможливість користуватися спірними вагонами та танк-контейнерами. Протилежного позивачем не доведено.

Доказів на підтвердження вчинення дій, спрямованих на своєчасне відправлення вагонів до інших європейських держав безпосередньо після початку введення на території України воєнного стану позивачем не надано. Натомість листи адресовані ВАТ "Гродно Азот" та ВАТ "Гомельський хімічний завод" щодо відправлення вагонів вперше направлені контрагентами позивача у вересні 2022 року.

Судом враховано, що вперше позивач звернувся до відповідача із листом про повідомлення форс-мажорних обставин у квітні 2023 року (лист вих.№99 від 10.04.2023), тобто поза межами спірного у цій справі спірного періоду.

Також позивач звернувся до відповідача із листом від 28.04.2023 №117, в якому посилаючись на те, що рухомий склад, який орендує позивач, знаходиться на території Республіки Білорусь, та позивач несе збитки у зв'язку із неможливістю використовувати рухомий склад, просив відповідача розділити акт виконаних робіт з 01.05.2023 (за користування вагонами на території УК та за межами УЗ) та встановити вартість вагонів.

Втім, зазначені листи, які датовані вже після визначеного позивачем у позові періоду, не підтверджують відсутність у позивача можливості користуватися спірним рухомим складом.

Окрім того, відповідно до п.7.2. договору №010718 від 01.07.2018 сторона, яка посилається на форс-мажорні обставини, повинна негайно у письмовій формі повідомити іншу сторону про їх початок і закінчення з подальшим наданням, не пізніше 5 днів з моменту настання вказаних подій, довідки Торговельно-промислової палати України (або країни, на території якої сталися форс-мажорні обставини) підтверджуючої наявність і тривалість форс-мажорних обставин. Порушення вказаних умов позбавляє сторону права посилатися на форс-мажорні обставини.

Однак, встановленого у п. 7.2. договору порядку щодо повідомлення відповідача про настання форс-мажорних обставин, позивач не дотримався.

Водночас судом встановлено, що у спірний період між позивачем та відповідачем протягом спірного у цій справі періоду (липень 2022 року - березень 2023 року) були підписані такі акти виконаних робіт (послуг) на загальну суму 8019244,38 грн: №7 від 31.07.2022 на суму 750234,72 грн; №8 від 31.08.2022 на суму 811418,40 грн; №9 від 30.09.2022 на суму 834004,80 грн; №10 від 31.10.2022 на суму 93305,98 грн; №11 від 30.11.2022 на суму 969006,60 грн; №12 від 31.12.2022 на суму 970256,28 грн; №1 від 31.01.2023 на суму 958756,08 грн; №2 від 28.02.2023 на суму 844605,12 грн; №3 від 31.03.2023 на суму 942655,80 грн.

Зі змісту актів вбачається, що відповідачем надані у липні 2022 року - березні 2023 року послуги з суборенди вагонів та танк-контейнерів, у тому числі спірними: вагони №№94523230, 94523016, 94411030, 54754759, 59232868, 94411063, 51250157, 76739077, 90981028, 94523073, 54331533, 57258436, 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119 та 6 танк-контейнерів з номерами DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042. Зазначені вище акти підписані позивачем без застережень та зауважень.

У свою чергу, згідно із наданих позивачем до матеріалів позовної заяви платіжних інструкцій за період з липня 2022 року по квітень 2023 року позивач сплатив на користь відповідача 7729377,14 грн.

Разом з тим, позов, який розглядається у цій справі, позивач подав до суду вже після того, як відповідачем було пред'явлено позов про стягнення з позивача заборгованості за договором, що виникла з квітня 2023 року (справа № 927/1120/23).

Також між сторонами було укладено додаткові угоди до договору

№26 від 02.08.2022 про встановлення розміру суборендної плати;

№27 від 20.09.2022 про встановлення розміру суборендної плати;

№28 від 29.12.2022 про продовження строку дії договору до 31 грудня 2023 року.

Підписанням додаткових угод від 02.08.2022 та від 20.09.2022 сторони узгодили ставку за користування рухомим складом. Докази того, що позивач звертався до відповідача із пропозиціями виключити оплату за спірні вагони та танк-контейнери, у зв'язку із неможливістю користуватися ними у визначений у позові, матеріали справи не містять.

Крім того, як зазначено судом вище, між сторонами укладено додаткову угоду №25 від 16.06.2022, відповідно до умов якої сторони погодили, що позивач має письмово інформувати про обставини, що можуть вплинути на стан рухомого складу, а також про обставини, що перешкоджають доступу до рухомого складу (п.3.2.13 договору); нести матеріальну відповідальність в разі пошкодження, розукомплектування, знищення чи втрати (загибелі) рухомого складу (п.5.9 договору).

Згідно частини третьої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною першою статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин.

Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу (правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18).

Окрім того, Верховний Суд неодноразово наголошує (з урахуванням конкретних обставин справи) на необхідності врахування поведінки учасників спору з точку зору з її відповідності принципу добросовісності.

Так, Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зазначив, що добросовісність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) базується на давньоримській максимі "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі цієї доктрини є принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно на них покладається.

Зважаючи на наведені обставини, суд вважає, що позивач, підписавши акти виконаних робіт (послуг) без зауважень, зокрема, щодо переліку орендованого рухомого складу, здійснивши їх оплату, та підписавши додаткові угоди до договору, фактично підтвердив факт користування спірним рухомим складом з липня 2022 року по квітень 2023 року (березень 2023 року включно).

З приводу посилань представників позивача на справу №915/436/23 під час розгляду якої суд апеляційної інстанції дійшов висновку, наявність підписаних актів наданих послуг (виконаних робіт) не впливає на застосування положень частини шостої статті 762 Цивільного кодексу України, то суд зазначає, що оцінка доказів у вказаній справі здійснена судами з урахуванням обставин такої справи та сукупності наявних у ній доказів, у тому числі і висновку Торгово-промислової палати України, а отже, такий висновок не може бути покладений в обґрунтування позиції позивача.

Водночас суд відхиляє посилання позивача на те, що в актах за березень - травень 2022 року відповідач визначив, що оплата за спірні вагони та танк-контейнери становить "0", оскільки мотиви орендодавця щодо звільнення позивача від оплати у певний період не впливає на оцінку обставин у цій справі (щодо наявності можливості/неможливості у позивача користуватися рухомим складом) в інший період з урахуванням викладених обставин.

Суд також зазначає, що листи відповідача (№0106 від 01.06.2022, №0410 від 04.10.2022, №2 від 04.01.2023, №2002 від 20.02.2023, №41 від 05.04.2023, №44 від 21.04.2023, №53 від 04.05.2023), якими останній просив вивести рухомий склад, у тому числі спірний, а також повернути відповідачу, не підтверджують (як це визначає позивач) факту неможливості використовувати позивачем спірний рухомий склад, оскільки перебування вагонів на території Республіки Білорусь саме по собі не свідчить про неможливість позивача використовувати рухомий склад.

На підтвердження своїх доводів, що передані позивачу у користування вагони та танк-контейнери не могли бути ним використані та обізнаність відповідача з такими обставинами, позивач надав у матеріали справи копії роздруківок електронного листування у мобільних месенджерах, а також через електронну пошту.

У постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила наступне: "поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами.

При цьому слід враховувати, що суд може розглядати електронне листування між особами у месенджері (як і будь-яке інше листування) як доказ у справі лише в тому випадку, якщо воно дає можливість суду встановити авторів цього листування та його зміст. Відповідні висновки щодо належності та допустимості таких доказів, а також обсяг обставин, які можливо встановити за їх допомогою, суд робить у кожному конкретному випадку із врахуванням всіх обставин справи за своїм внутрішнім переконанням, і така позиція суду в окремо взятій справі не може розцінюватися як загальний висновок про застосування норм права, наведених у статті 96 ГПК України, у подібних правовідносинах."

До того ж Велика Палата Верховного Суду, у постанові у справі № 916/3027/21, не знайшла підстав для відступу від висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 11.06.2019 у справі № 904/2882/18, від 24.09.2019 у справі № 922/1151/18, від 15.04.2021 у справі № 910/8554/20, від 28.06.2022 у справі № 922/1280/21, оскільки, як зазначила Велика Палата, у всіх наведених постановах Верховний Суд послідовно додержується правової позиції про те, що роздруківки електронного листування не є ані письмовими доказами, ані електронними документами (копіями електронних документів), в розумінні частини першої статті 5 Закону № 851-IV, які могли б, з урахуванням інших наявних у справі доказів, достовірно підтвердити факти укладення між сторонами договорів та їх виконання в конкретних відносинах. При цьому в указаних постановах касаційні суди не формулювали висновок, що роздруківки електронного листування взагалі не можуть бути прийняті як допустимі докази.

Суд зазначає, що порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить в першу чергу від позиції сторін спору, а також доводів і доказів, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, визначають фактичні обставини у справі, що формуються, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування, який може змінюватися в процесі її розгляду.

Дослідивши надане позивачем електронне листування, суд встановив, що з представленого листування неможливо ідентифікувати його авторів та неможливо встановити, хто саме відправляв повідомлення та файли, як і неможливо встановити зміст всіх документів, що надсилалися.

За таких обставин, надане позивачем електронне листування не має доказового значення.

З огляду на викладене вище, зважаючи на предмет та підстави позову в цій справі, з урахуванням принципів диспозитивності, змагальності й рівності сторін перед законом і судом, суд, дослідивши та надавши оцінку наявним у матеріалах справи доказам, дійшов висновку, що позивач не довів неможливість використання спірних вагонів та танк-контейнерів у період з липня 2022 року по березень 2023 року (включно), не надав належні та допустимі докази того, що протягом спірного періоду він не користувався спірним рухомим складом.

Надаючи оцінку наданим сторонами заявам свідків ОСОБА_4 та ОСОБА_1 , то суд зазначає, що учасники справи, інші особи, зацікавлені у певному результаті розгляду справи, можуть надавати показання свідка і можуть бути допитані судом в якості свідків, який оцінює ці докази у сукупності з іншими відповідно до свого внутрішнього переконання. Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі №921/260/19.

Згідно із ч.1 ст.87 ГПК показання свідка - це повідомлення про відомі йому обставини, які мають значення для справи. Не є доказом показання свідка, який не може назвати джерела своєї обізнаності щодо певної обставини, або які ґрунтуються на повідомленнях інших осіб.

Водночас на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків (ч.2 ст.87 ГПК).

За урахуванням наведеного, повідомлені свідком ОСОБА_4 у заяві та у судовому засіданні 16.05.2024 обставини щодо відсутності у позивача можливості користуватися вагонами та танк-контейнерами та причин оплати за оренду рухомого складу, за встановлених вище судом обставин та недоведеності позивачем неможливості користуватися рухомим складом, не можуть підтверджуватися лише заявою свідка.

У свою чергу заява свідка ОСОБА_1 не впливає на оцінку обставин у цій справі, оскільки, не нарахування орендодавцем оплати здійснено поза межами заявленого у справі періоду.

З приводу посилань позивача на те, що відповідно до ст.651, 653 ЦК України, п.8.3. договір суборенди є припиненим з 01.07.2022, у зв'язку із направленням відповідачем листа вих.№0106 від 01.06.2022 (у редакції заяви про зміну предмету позову), а отже зобов'язання сторін за договором суборенди, зокрема право відповідача вимагати від позивача сплати орендної плати та обов'язок позивача щодо її сплати відповідачу, є припиненими з 01.07.2022, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 статті 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Частиною першою статті 763 ЦК України встановлене загальне правило, за яким договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Аналогічні за змістом положення містить частина четверта статті 284 ГК України, відповідно до якої строк договору оренди визначається за погодженням сторін.

Закінчення строку, на який було укладено договір оренди, є однією з підстав його припинення (ч.4 ст.291 ГК України).

Відповідно до п.8.3 договору, дія цього договору припиняється (щодо кожного вагону окремо) на письмову вимогу суборендаря про виведення вагонів з оренди, яка має бути направлена суборендодавцеві в строк не менше, ніж за 30 діб до дня припинення договору.

Листом № 0106 від 01.06.2022 відповідач повідомив позивача реквізити для виведення вагонів з оренди в 30 денний термін.

У подальшому відповідач також направив лист № 0410 від 04.10.2022 та повідомив реквізити для виведення вагонів з оренди в 30-ти денний термін: по білоруській ЗД в кількості 12 вагонів №№59232868, 94523073, 94411030, 94411063, 54754759, 94523016, 90981028, 54331533, 94523230, 57258436, 51250157, 76739077 та 6 танк-контейнерів №№ DMZU0000374, DMZU0000380, 00000039, 00000040, 00000041, 00000042.

Крім того, листом № 2002 від 20.02.2023 відповідач повідомив реквізити про виведення вагонів з оренди в 30 денний термін: № 54334008, 54340963, 54340989, 54356936, 59911479, 59913277, 59913285, 59913665, 59914119.

Однак, після надсилання зазначених листів сторони уклали додаткові угоди №25 від 16.06.2022, №26 від 02.08.2022, №27 від 20.09.2022, №28 від 29.12.2022 до договору суборенди та підписали акти виконаних робіт/наданих послуг №1, №2, та №3 від 31.03.2023.

За таких обставин, враховуючи приписи 764 ЦК України, правовідносини щодо спірних вагонів не припинились на підставі вищезазначених листів відповідача, а відтак, доводи позивача, що зобов'язання сторін за договором суборенди та обов'язок позивача щодо орендної плати є припиненими з 01.07.2022, суд вважає безпідставними.

З приводу посилань позивача на приписи ст.1212 ЦК України, що аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов:

1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи;

2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Наведений висновок викладений у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі № 910/1238/17, від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто, в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Оскільки, грошові кошти сплачені позивачем на підставі укладеного з відповідачем договору, який не був визнаний недійсним, зміненим чи припиненим, то посилання позивача на приписи ст.1212 ЦК України є помилковими.

З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи приписи ч.1 ст.14, ч.3 ст.13, ч.1 ст.74, ст.76, 77-79, Господарського процесуального кодексу України, оцінивши наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку про недоведеність позивачем неможливості використання спірних вагонів та танк-контейнерів у період з липня 2022 року по березень 2023 року (включно) та відсутність підстав для повернення відповідачем позивачу на підставі ч.6 ст.762 ЦК України та ч.1 ст.1212 ЦК України сплачених позивачем коштів 5180083,74 грн.

Суд зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (пункт 58 рішення Європейського суду з прав людини рішення у справі "Серявін та інші проти України").

Інші аргументи сторін не спростовують висновків суду щодо не доведення позивачем заборгованості у відповідача за договором на виконання робіт №23/06-19 від 19.06.2023, а саме: за актами №28 від 04.12.2023, №29 від 04.12.2023 у сумі 162300,00 грн.

ВИСНОВКИ СУДУ

З урахуванням встановлених обставин, відповідно до ст.86 ГПК України, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОХІМРЕСУРС" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСЕКСПРЕС" 5180083,74 грн безпідставно отриманих коштів у вигляді орендної плати за період з липня 2022 по квітень 2023 за договором суборенди залізничного рухомого складу № 010718 від 01.07.2018.

РОЗПОДІЛ СУДОВИХ ВИТРАТ

За приписами ст.129 ГПК України судові витрати за розгляд справи покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано: 30.05.2024.

Суддя С.О. Турчин

Попередній документ

119387422

Наступний документ

119387424

Інформація про рішення:

№ рішення:	119387423
№ справи:	910/18791/23
Дата рішення:	16.05.2024
Дата публікації:	31.05.2024
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (27.11.2024)
Дата надходження:	08.12.2023
Предмет позову:	про стягнення 7 729 377,14 грн.

Розклад засідань:

Минулі засідання (6)

25.01.2024 14:45	Господарський суд міста Києва
21.03.2024 14:00	Господарський суд міста Києва
20.06.2024 15:45	Господарський суд міста Києва
23.09.2024 11:40	Північний апеляційний господарський суд
24.10.2024 10:00	Північний апеляційний господарський суд
12.12.2024 16:30	Господарський суд міста Києва