Україна
Харківський апеляційний господарський суд
"21" вересня 2010 року Справа № 21/66-10 (н.р.29/237-09)
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Плужник О.В.
при секретарі Пироженко І.В.
за участю представників сторін:
позивача - Антонова К.А., дов. б/н від 09.07.2010 року
відповідача - Пономарьова С.М., дов. б/н від 28.05.2010 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", м. Київ (вх. № 2475Х/3-8) на рішення господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року по справі № 21/66-10 (н.р. 29/237-09)
за позовом ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", м. Київ
до ЗАТ "Харківський плитковий завод" м. Харків
про стягнення 208 275,00 грн.
та зустрічний позов ЗАТ "Харківський плитковий завод" м. Харків
до ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", м. Київ
про стягнення 114797,00 грн.
встановила:
У червні 2009 року позивач за первісним позовом, ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій з врахуванням наданих уточнень просив суд стягнути з відповідача за первісним позовом, ЗАТ "Харківський плитковий завод", збитки в сумі 208275,00 грн. В обґрунтування позовних вимог послався на те, що відповідач за первісним позовом не виконав свої зобов'язання по оплаті виставлених рахунків фактур (№71102-А-08002/1 від 19.02.2008р., №71102-А-08001/1 від 19.02.2008р., №71102-08024/1 від 02.04.2008р.) за зберігання вантажу за договором №04/10 від 04.10.2007р.
Справа розглядалась судами неодноразово.
Рішенням господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року (суддя Пелипенко Н.М.) в задоволені первісних позовних вимог відмовлено. В задоволені зустрічних позовних вимог відмовлено.
Позивач за первісним позовом, ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", з рішенням господарського суду не погодився, звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року в частині відмови в задоволені первісних позовних вимог та прийняти нове рішення, яким в цій частині позов задовольнити. При цьому зазначає, що судом першої інстанції не враховані вимоги статті 595 Цивільного кодексу України та не надана належна правова оцінка листам позивача № 235 від 21.12.2007 року, № 10 від 23.01.2008 року, № 31 від 21.02.2008 року, якими останній попереджав відповідача про наміри притримати його вантаж; вважає, що наявними у справі доказами підтверджується наявність правовідносин між ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", ТС Транс Сервіс АГ та М енд М Польща по зберіганню вантажу. В зв'язку з чим зазначає про наявність підстав для відшкодування збитків у відповідності до статті 623 Цивільного кодексу України. Крім того, посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, в зв'язку з неналежним повідомленням про розгляд справи в суді.
Відповідач за первісним позовом, ЗАТ "Харківський плитковий завод", у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними в ній доводами не погоджується, посилаючись на відсутність у позивача за первісним позовом права на притримання вантажу за заявками № 07236-07 від 17.12.2007 року, № 07233 від 17.12.2007 року, № 07014-08 від 18.02.2008 року. Просить відмовити ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" в задоволенні вимог в повному обсязі щодо скасування рішення господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року у справі № 21/66-10.
Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи, та вірно встановлено судом першої інстанції, 04 жовтня 2007 року між ТОВ “М енд М Милітцер і Мюнх Україна ГмбХ” та ЗАТ “Харківський плитковий завод” укладений договір-доручення № 04/10 на транспортно-експедиційне обслуговування.
Відповідно до статі 9 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Для систематичного надання послуг експедитора можуть укладатися довгострокові (генеральні) договори транспортного експедирування. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами є, зокрема, міжнародна автомобільна накладна (CMR).
Спірним договором врегульовані та визначені порядок взаємовідносин експедитора та замовника, які пов'язані із здійсненням транспортно-експедиційного обслуговування по організації перевезень експортно-імпортних і транзитних вантажів автомобільним транспортом, з наданням інших послуг, узгоджених в заявках-доповненнях до даного договору, і які є невід'ємною частиною договору (п. 11 договору).
Як зазначено в розділі 2 цього договору міжнародні автомобільні перевезення вантажів виконуються відповідно до діючих Конвенцій про міжнародні перевезення, а також відповідно до діючих на території України нормативних актів. Виконання кожного міжнародного перевезення, в рамках даного договору, оформлюється окремим замовленням на конкретне перевезення. Доповнення та замовлення є невід'ємною частиною договору. Факт виконання кожного автомобільного перевезення, а також розрахунків між сторонами, підтверджується відповідним актом виконаних робіт.
Сторони встановили в п. 5.3 договору, що розрахунки за виконані послуги проводяться згідно виставленого експедитором рахунку та акту виконаних робіт по факту отримання вантажу замовником.
Пунктом 5.5 договору визначено, що оплата вартості кожного міжнародного автомобільного перевезення проводиться замовником в національній грошовій одиниці України, у безготівковій формі в банк і на розрахунковий рахунок, який вказаний в договорі, впродовж 10 банківських діб.
Як свідчать матеріали справи, позивач прийняв до перевезення відповідний вантаж відповідача на підставі заявок-договорів № 07236-07 від 17.12.2007р., № 07233 від 17.12.2007р., № 07014-08 від 18.02.2008р, які є невід'ємною частиною договору 4/10 від 4 жовтня 2007 року.
Цими заявками-договорами сторонами обумовлені, зокрема, дата загрузки позивачем вантажу, його найменування та кількість, погоджений строк доставки відповідачу, а також порядок проведення оплати за виконані позивачем роботи.
Так, згідно із заявками-договорами № 07236-07 від 17.12.2007 р. позивач за первісним позовом зобов'язаний 18 грудня 2007 року завантажити вантаж в Італії та доставити його відповідачу 24-25 грудня 2007 року. Оплата повинна бути здійснена відповідачем протягом 10 днів по факсокопіям актів виконаних робіт.
Як було встановлено судом першої інстанції, відповідно до транспортної накладної доставка вантажу була здійснена тільки 06.03.2008 року, тобто порушено строки доставки вантажу зазначені у заявці.
Згідно заявки № 07233-07 від 17.12.2007р. позивач зобов'язаний 17 грудня 2007 року завантажити вантаж в Італії та доставити його відповідачу 24.12.2007 року. Оплата повинна бути здійснена відповідачем протягом 10 днів по факсокопіям актів виконаних робіт.
Господарським судом з'ясовано, що відповідно до транспортної накладної доставка вантажу була здійснена тільки 06.03.2008 року, тобто також порушено строки доставки вантажу зазначені у заявці.
Згідно заявки № 07014-08 від 18.02.2008р. завантаження мало на протязі 2 днів по факту подачі автомобіля під завантаження, доставка вантажу здійснена 24.02.2008 року.
З матеріалів справи вбачається, що за заявками № 07233-07 від 17.12.2007р. та № 07233-07 від 17.12.2007р. вантаж був розвантажений позивачем за первісним позовом на складі в м. Ржешув (Польща) та притриманий до оплати відповідачем попередніх транспортно - експедиційних послуг та переданий на зберігання в м. Ржешув.
Позивач за первісним позовом 19.02.2008 р. та 02.04.2008 р. відпустив вантаж відповідачеві відповідно до накладних № 0329386, № 1000889 та передав вимогу на оплату послуг по зберіганню вантажу на суму 27644,00 Євро, посилаючись на оплату зазначеної суми по платіжному дорученню в іноземній валюті № 34 від 08.07.2009 р. TS Trans Servise AC.
Статтею 10 Закону України “Про транспортно-експедиторську діяльність” передбачено право експедитора притримувати вантаж, що знаходиться в його володінні, до моменту сплати плати експедитору і відшкодування витрат, здійснених ним в інтересах клієнта, або до моменту іншого забезпечення виконання клієнтом його зобов'язань у частині сплати плати експедитору та відшкодування вказаних витрат, якщо інше не встановлено договором транспортного експедирування.
Суть притримання як способу забезпечення виконання зобов'язання відповідно до статті 594 Цивільного кодексу України полягає в тому, що кредитор, який правомірно володіє річчю, що підлягає передачі боржникові або особі, вказаній боржником, у разі невиконання ним у строк зобов'язання щодо оплати цієї речі або відшкодування кредиторові пов'язаних з нею витрат та інших збитків має право притримати її до виконання боржником зобов'язання.
Позивач за первісним позовом виставив відповідачу рахунки № 71102-А-08002/1 від 19.02.2008 р.; № 71102-А-08007/1 від 19.02.2008 р.; № 71102-С-08024/1 від 02.04.2008 р. за зберігання вантажу на загальну суму 208275,00 грн., яка розрахована за курсом НБУ гривні до євро на дату рахунку.
Крім того, позивачем за первісним позовом надані до матеріалів справи копії листів № 235 від 21.12.2007 року, № 31 від 21.02.2008 р., № 48 від 24.03.2008 р., в яких останній повідомив, що вантаж по заявці договору № 07014-08 від 18.02.2008 р. буде утримуватися ним до повного погашення заборгованості за раніше виставленими рахунками № 711102-А-08001 та № 71102-А/08002.
Місцевий господарський суд, дослідивши надані позивачем за первісним позовом документальні докази на підтвердження викладених вимог, а також з урахуванням викладених обставин та зазначених приписів чинного законодавства, дійшов висновку, що позивач за первісним позовом безпідставно, всупереч вимогам законодавства, притримав вантаж, що перевозився ним зовсім за іншою заявкою № 07014-08 від 18.02.2008 р.
Крім того, як зазначив господарський суд першої інстанції, в матеріалах справи відсутні документи в підтвердження внесення змін сторонами до пункту 5.3 спірного договору щодо умови оплати, оскільки умови зазначеного договору та заявки до договору № 07233-07 від 17.12.2007 р. та № 07236-07 від 17.12.2007 р. передбачають здійснення оплати по рахункам та актам виконаних робіт, які відсутні в матеріалах справи.
До того ж, наданими позивачем доказами не підтверджено правомірність утримання вантажу та не доведено документальні підстави оплати суми 27644,00 Євро саме TS Trans Servise AC, оскільки відсутні докази в підтвердження правовідносин, що склалися між ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" та TS Trans Servise AC, а також докази в обґрунтування наданих послуг TS Trans Servise AC позивачеві по справі.
На підставі викладеного, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача за первісним позовом збитків у відповідності з приписами статті 623 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим визнав первісні позовні вимоги не доведеними та такими, що не підлягають задоволенню.
З даними висновками повністю погоджується колегія суддів апеляційної інстанції, оскільки вони відповідають обставинам справи та наявним матеріалами, що є у справі, їм дана у відповідності до вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України правильна та повна правова оцінка.
Стосовно зустрічних позовних вимог колегія суддів також вважає цілком правомірними висновки суду першої інстанції щодо відмови в їх задоволенні, оскільки, позивач за зустрічним позовом просив суд стягнути збитки в сумі 114797,00 грн., які складаються з неотриманих позивачем доходів, але в підтвердження заявлених позовних вимог не надав належних документальних доказів.
Позивач за первісним позовом в апеляційній скарзі вважає, що судом першої інстанції не враховані вимоги статті 595 Цивільного кодексу України та не надана належна правова оцінка листам позивача № 235 від 21.12.2007 року, № 10 від 23.01.2008 року, № 31 від 21.02.2008 року, якими останній попереджав відповідача про наміри притримати його вантаж, а також наявним у справі описам вкладень до фіскальних чеків, доданих до вказаних листів.
З приводу наведених доводів колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 595 Цивільного кодексу України кредитор, який притримує річ у себе, зобов'язаний негайно повідомити про це боржника.
Позивачем за первісним позовом до матеріалів справи надані копії листів № 235 від 21.12.2007 року, № 31 від 21.02.2008 р., № 10 від 23.01.2008 р., в яких останній повідомив, що вантаж по заявці договору № 07014-08 від 18.02.2008 р. буде утримуватися ним до повного погашення заборгованості за раніше виставленими рахунками № 711102-А-08001 та № 71102-А/08002.
Однак, при вивченні наданих до суду доказів відправлення описів вкладень до фіскальних чеків до листів, а саме -згрупованих списків рекомендованих відправлень (том 1, аркуш справи 92, 94, 96) не можливо встановити, що саме зазначені листи були направлені відповідачу за первісним позовом.
До того ж, надані позивачем за зустрічним позовом згруповані списки рекомендованих відправлень не є належним доказом на підтвердження відправлення поштової кореспонденції в розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17.08.2002 року № 1155 «Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку, Наказу Державного комітету зв'язку України від 12.07.2002 року № 139, документом, який підтверджує відправлення листа з окремим реквізитами з оголошеною цінністю є Форма № 107 до Наказу Державного комітету зв'язку України від 12.07.2002 року № 139 - «Опис вкладення до поштового відправлення з оголошеною цінністю».
Крім того, відповідачем за первісним позовом у підтвердження відсутності отримання зазначених листів надана копія вхідної кореспонденції за 2007 та 2008 роки, яка підтверджує факт відсутності одержання зазначених листів.
Таким чином, позивачем за первісним позовом не додержано умов статті 595 Цивільного кодексу України щодо негайного повідомлення боржника про утримання у себе речі.
Також колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставними посилання заявника апеляційної скарги на факт існування реальних збитків позивача, пов'язаних з витратами на зберігання вантажу в зв'язку з його утриманням, оскільки позивачем за первісним позовом не надано до матеріалів справи жодного документу, який вказує на правовідносини ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" з TS Trans Servise AC, тобто не надано договір (контракт), що встановлює договірні відносини між двома фірмами.
Фірма TS Trans Servise AC не зазначена в жодному документі про перевезення вантажу, що свідчить про відсутність безпосереднього зв'язку між зобов'язаннями сторін за спірним договором і внутрішніми зобов'язаннями ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" перед TS Trans Servise AC.
В зв'язку з чим у відповідача відсутні зобов'язання по сплаті в адресу ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ" грошових коштів в сумі 27644,00 Євро, перерахованих останнім TS Trans Servise AC платіжним дорученням в іноземній валюті № 34 від 08.07.2009р.
Згідно частини 3 статті 226 Господарського кодексу України сторона господарського зобов'язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі, якщо вона буде своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов'язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього.
Слід звернуту увагу на той факт, що під час судового засідання позивач за первісним позовом неодноразово посилався на те, що протягом дії договору відповідач регулярно порушував розрахункову дисципліну за надані послуги з перевезення вантажу. Однак, незважаючи на такі обставини, все одно приймав до виконання замовлення відповідача щодо перевезення вантажу.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що на час звернення з позовною заявою до суду у позивача за первісним позовом були відсутні правові підстави звертатися з позовом про стягнення збитків, які він просив стягнути з відповідача, оскільки вони не ґрунтуються нормах чинного законодавства та не підтверджені належними доказами по справі.
Крім того, посилання позивача, як на підставу стягнення з відповідача збитків на статтю 623 Цивільного кодексу України не може бути підставою для стягнення заявленої суми, оскільки зазначена правова норма регулює питання відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язань, а позивачем заявлені до стягнення збитків, які складають вартість зберігання притриманої речі.
Статтею 594 ЦК України передбачено право на притримання речі, проте питання щодо відшкодування вартості зберігання притриманої речі, як договором-дорученням № 04/10 на транспортне-експедиційне обслуговування від 04 жовтня 2007 року, так і чинним законодавством не передбачено.
Посилання заявника скарги на порушення судом першої інстанції норм процесуального права в зв'язку з неналежним повідомленням останнього про розгляд справи колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки вони повністю спростовуються матеріалами справи.
За таких обставин, позивач за первісним позовом ані під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами. Його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами. Тому, вказані вимоги ТОВ "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", що зазначені в апеляційній скарзі, не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року.
На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, частиною 1 пунктом 1 статті 103, статтями 105, 110 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
постановила:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "М енд М Мілітцер і Мюнх Україна ГмбХ", м. Київ залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 05 липня 2010 року по справі № 21/66-10 (н.р. 29/237-09) залишити без змін.
Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в 20-денний строк.
Головуючий суддя Істоміна О.А.
суддя Барбашова С.В.
суддя Плужник О.В.
Повний текст постанови підписано 24 вересня 2010 року.