вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.05.2024м. ДніпроСправа № 904/2042/24
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Назаренко Н.Г.,
роглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ", м. Харків
до Товариство з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ", м.Дніпро
про стягнення заборгованості за договором поставки
Без виклику (повідомлення) учасників справи
РУХ СПРАВИ В СУДІ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (далі - відповідач) заборгованість за договором поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 у загальному розмірі 215 277,91 грн.
Ціна позову складається з наступних сум:
- 202 465,92 грн. - основний борг;
- 537,65 грн. - збитки від інфляції;
- 9 108, 87 грн. - подвійна облікова ставка НБУ;
- 3 165, 47 грн. - 10% річних.
Ухвалою від 09.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Учасників процесу повідомлено, що розгляд справи буде здійснюватися за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
24.05.2024 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позов, в якому він повідомив про визнання позовних вимог, а саме: 202 465,92 грн -основного боргу, 537,65 грн- збитків від інфляції, 9 108, 87 грн - пені,3 165, 47 грн - 10% річних.
Крім того, 24.05.2024 від відповідача надійшла клопотання про зменшення штрафних санкцій (пені), в якому він просить зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.
Господарський суд констатує, що сторони мали реальну можливість надати всі існуючі докази в обґрунтування своїх позовних вимог та заперечень суду першої інстанції.
Частиною 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи. Судові дебати не проводяться.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
30.05.2024 справу розглянуто по суті.
Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.
Враховуючи приписи частини 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов наступних висновків.
ПОЗИЦІЯ ПОЗИВАЧА.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням умов відповідачем договору №6670/2/2023 від 02.02.2023р., в частині повної та своєчасної оплати вартості товару.
ПОЗИЦІЯ ВІДПОВІДАЧА.
Відповідач позовні вимоги визнав у повному обсязі, просив зменшити розмір пені до 1 000,00 грн.
ОБСТАВИНИ, ЯКІ Є ПРЕДМЕТОМ ДОКАЗУВАННЯ У СПРАВІ.
Предметом доказування, відповідно до частини 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України, є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Предметом доказування у даній справі є встановлення обставин, пов'язаних із обставинами укладання договору, встановленням факту поставки товару та порушення відповідачем домовленості з оплати товару на обумовлену суму, правомірність нарахування штрафних санкцій.
ОБСТАВИНИ СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ.
Як убачається з матеріалів справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (далі - Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ» (далі - Покупець) укладено договір поставки № 6670/2/2023 від 02.02.2023 (далі - Договір), відповідно до пункту 1.1 якого у відповідності з цим договором постачальник зобов'язується передати покупцю товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити за нього обумовлену вартість на умовах цього договору. Право власності на товар переходить до покупця після повного розрахунку за товар. До моменту повного розрахунку за товар покупець набуває права розпоряджатися товаром та несе ризик його пошкодження та знищення.
Загальна сума договору складається з суми вартості поставленого товару, зазначеного в накладних, який було поставлено покупцю за весь період дії цього договору, але не може перевищувати суму у розмірі 990 000,00 грн. з урахуванням ПДВ. (п. 2.1. договору).
Відповідно до п. 2.2. Договору оплата за поставлений товар проводиться покупцем готівковим або безготівковим шляхом, у строк, що не перевищує 14 календарних днів з моменту отримання товару.
Відповідно до п. 4.7. Договору датою отримання покупцем товару є дата підписання видаткової накладної.
Цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2023, а щодо проведення розрахунків - до повного погашення заборгованості. У випадку, якщо жодна із сторін за один місяць до закінчення строку дії договору не заявить про розірвання договору, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік. (п. 10.1. договору).
На виконання умов поговору позивач здійснив поставку товару на загальну суму 207 101,03 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними: № 20240123136 від 23.01.2024 на суму 6 447,23 грн, № 20240129067 від 29.01.2024 на суму 3 871,28 грн., № 20240201089 від 01.02.2024 на суму 20 402,76 грн., № 20240207042 від 07.02.2024 на суму 22 315,72 грн., № 20240215061 від 15.02.2024 на суму 15 261,90 грн., № 20240215093 від 15.02.2024 на суму 23 059,59 грн., № 20240222049 від 22.02.2024 на суму 10 992,27 грн., № 20240222070 від 22.02.2024 на суму 3 956, 12 грн., № 20240226092 від 26.02.2024 на суму 2 431,82 грн., № 20240304060 від 04.03.2024 на суму 30 687,84 грн., № 20240307080 від 07.03.2024 на суму 9 639,97 грн., № 20240307092 від 07.03.2024 на суму 15 439,01 грн., № 20240311035 від 11.03.2024 на суму 4 128,88 грн., № 20240314057 від 14.03.2024 на суму 16 865,61 грн., № 20240318051 від 18.03.2024 на суму 3 173,73 грн., № 20240318052 від 18.03.2024 на суму 10 392,58 грн., № 20240321056 від 21.03.2024 на суму 5 722,74 грн., № 20240325046 від 25.03.2024 на суму 2 312,51 грн.
Вказані накладні підписані представниками сторін та скріплені печатками без зауважень.
Позивач зазначає, що позивач частково сплати вартість поставленого товару в розмірі 4 635,11 грн., внаслідок чого утворилась заборгованість в розмірі 202 465,92 грн.
Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з даним позовом.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, з огляду на таке.
Укладений між сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки. До правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору, слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених вказаним Кодексом.
За правилами ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Правовідносини купівлі-продажу регулюються главою 54 ЦК України.
Так, згідно з ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
За приписами ч.1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Згідно з ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).
Як встановлено судом, строк оплати поставленого позивачем відповідачу товару на вказану суму є таким, що настав.
На момент розгляду справи доказів оплати відповідачем вартості поставленого товару у розмірі 202 465,92 грн суду не надано, позовні вимоги в цій частині визнано у повному обсязі.
Таким чином, позовна вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 202 465,92 грн. підлягає задоволенню.
Правомірність нарахування пені.
Згідно ст. 218 ГК України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Штрафними санкціями згідно ч. 1 ст. 230 ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 ЦК України).
В силу положень ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
За змістом ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Водночас, статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 7.3. договору встановлено, що у випаду порушення строків оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню від суми заборгованості за кожен день прострочення, в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який створилася така заборгованість.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 9 108,87 грн. за загальний період прострочення з 07.02.2024 по 06.05.2024.
Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.
При перевірці розрахунків судом помилок не виявлено, тому позовна вимога підлягає задоволенню в розмірі 9 108,87 грн.
Відповідач просив зменшити розмір заявленої до стягнення пені до 1 000,00 грн., у зв'язку з тим, що фактично здійснює єдиний вид господарської діяльності - виробництво готової їжі.
Замовниками є комунальні заклади освіти та установи охорони здоров'я м. Дніпро, які фінансуються з місцевого або державного бюджету. Оплата за вказаними закупівлями здійснюється із значним затримками та негативно відображається на фінансовому стані підприємства. В результаті цього заборгованість Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради перед Відповідачем становить 1 777 229,00 грн.
На даний час Відповідач звернувся до Господарського суду Дніпропетровської області з позовними заявами щодо стягнення зазначеної суми заборгованості, провадження у справі №904/1608/24, 904/1984/24 та 904/1828/24 відкрито та призначено до судового розгляду.
Згідно з частиною 1 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити майновий стан сторін, співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, а також чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Суд відзначає, що вказане питання вирішується судом з урахуванням приписів статті 86 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відтак, вирішення питання про зменшення пені та розмір, до якого він підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічний висновок щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення пені, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладений також у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 917/1068/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 13.05.2019 у справі № 904/4071/18, від 22.04.2019 у справі № 925/1549/17, від 30.05.2019 у справі № 916/2268/18, від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18.
Відтак, суд, ухвалюючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
З огляду на всі фактичні обставини справи, приймаючи до уваги відсутність поданих відповідачем доказів того, що порушення зобов'язання за договором сталося з незалежних від відповідача причин (виняткового випадку) та цей випадок є винятковим, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) до 1000,00 грн.
Правомірність нарахування 3% річних та інфляційних втрат
Статтею 625 ЦК України врегульовано правові наслідки порушення грошового зобов'язання. Так, відповідно до наведеної норми боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно п. 7.4. договору, за несвоєчасні розрахунки з винної сторони крім пені, додатково стягуються інфляційні нарахування та 10% річних за користування чужими коштами.
Позивачем надано розрахунок 10% річних за загальний період прострочення з 07.02.2024 по 06.05.2024, розмір яких склав суму 9 791,92 грн.
Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.
Суд перевірив розрахунки позивача, помилок не виявив, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 3 165,47 грн.
Щодо інфляційних втрат суд зазначає наступне.
Здійснюючи перевірку розрахунку інфляційних втрат, суд враховує таке.
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).
У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.
Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.
Крім того, об'єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз'яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Заявлені позивачем до стягнення інфляційні втрати в розмірі 537,65 грн. нараховані за загальний період лютий 2024- березень 2024.
Відповідач позовні вимоги в цій частині визнав у повному обсязі.
При перевірці розрахунку інфляційних втрат судом помилок не виявлено, тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в розмірі 537,65 грн.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача основного боргу в розмірі 202 465,92 грн, інфляційних втрат у розмірі 537,65грн, 10% річних у розмірі 3 165,47 грн, пені в розмірі 9 108,87 грн.
Щодо обґрунтування кожного доказу суд зазначає наступне.
Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.
Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.
Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).
Обов'язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.
На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
СУДОВІ ВИТРАТИ.
За змістом статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи здійснюється розподіл судових витрат.
За подання позовної заяви позивач згідно платіжної інструкції № 1360 від 03.05.2024 сплатив судовий збір в розмірі 3 338,47грн.
Відповідно до частини 1 статті 130 ГПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Аналогічна норма закріплена в частині 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір".
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне в порядку, визначеному частиною 1 статті 130 ГПК України та частиною 3 статті 7 Закону України "Про судовий збір", повернути позивачу 50% сплаченого ним при поданні позову судового збору у розмірі 1669,23 грн, оскільки до початку розгляду справи по суті відповідачем було визнано позов.
В іншій частині витрати зі сплаті судового збору у розмірі 1669,24 грн. судом покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 250 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" про стягнення заборгованості за договором поставки - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОЛІМПІУС КОНСАЛТ" (49102, м. Дніпро, вул. Данила Галицького, буд. 2-А, ідентифікаційний код 42234821) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (61172, м Харків, вул. Роганська, буд. 151, ідентифікаційний код 34389679) основний борг у розмірі 202 465,92 грн., 10% річних у розмірі 3 165,47 грн., інфляційні втрати в розмірі 537,65 грн., пеню в розмірі 9 108,87 грн., судовий збір у розмірі 1 669,24 грн., про що видати наказ.
Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "ВП РОГАНСЬКИЙ М'ЯСОКОМБІНАТ" (61172, м Харків, вул. Роганська, буд. 151, ідентифікаційний код 34389679) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1 669,23 грн, сплачений за платіжною інструкцією № 1360 від 03.05.2024 на суму 3338,47 грн., про що винести ухвалу.
Наказ та ухвалу про повернення судового збору видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено та підписано - 30.05.2024.
Суддя Н.Г. Назаренко