вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"28" травня 2024 р. Справа№ 910/2744/22
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Алданової С.О.
суддів: Євсікова О.О.
Корсака В.А.
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця»
на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023
у справі № 910/2744/22 (суддя Джарти В.В.)
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвальд»
про стягнення боргу в розмірі 18 362,76 грн.
Акціонерне товариство «Українська залізниця» (надалі - позивач; АТ «Українська залізниця»; апелянт) звернулось до Господарського суду міста Києва в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвальд» (далі - відповідач; ТОВ «Грейнсвальд») про стягнення боргу в розмірі 18 362,76 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням з боку відповідача своїх обов'язків з оплати послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 910/2744/22 у задоволенні позову Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Грейнсвальд» про стягнення боргу в розмірі 18 362,76 грн відмовлено повністю.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову суд першої інстанції зазначив, що в силу приписів пункту 4.4 Розділу III Збірника тарифів збір за зважування не нараховується, зокрема за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної відправником (стаття 24 Статуту залізниць України). Безпідставність вимоги про стягнення з відповідача збору згідно п. 4.2 Розділу III Збірника тарифів обґрунтована тим, що зазначеним пунктом визначено нарахування збору за участь представника залізниці (перевізника) у зважуванні виключно на вимогу вантажовласника. Проте, доказів наявності вимоги вантажовласника про участь представника залізниці (перевізника) у зважуванні позивачем до суду не надано. Судом також встановлено, що вимога про стягнення з відповідача збору за оперативні повідомлення є безпідставною, оскільки довідки у межах спірних правовідносин позивачем не видавалися, інформація одержувачу телеграфом не передавалася.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 910/2744/22 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивачем вказано, що судом першої інстанції при ухваленні рішення здійснено неналежну та неповну оцінку обставинам та матеріалам справи, невірно застосовано норми матеріально права та допущено порушення норм процесуального права.
На думку апелянта, місцевий господарський суд безпідставно відмовив у задоволенні позову посилаючись на пункт 4.4 Розділу III Збірника тарифів, у якому зазначено, що збір за зважування не нараховується, зокрема за контрольні перевірки маси вантажу, оскільки вказаним пунктом, передбачено, що збір за зважування не нараховується, якщо вантаж прибув у вагоні з несправними пломбами (ЗПП) відправника. З даного приводу апелянтом зазначено, що при огляді спірних вагонів, несправності ЗПП відправника не виявлено, а виявлено невідповідність пломб (ЗПП) із даними, які зазначені у перевізних документах, про що складено акти загальної форми. Вагони затримані до з'ясування, поглибленого огляду та перевірки маси вантажу у відповідності із положенням ч. 2 ст. 24 Статуту, якою визначено, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 апеляційна скарга позивача у справі № 910/2744/22 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Євсіков О.О., Корсак В.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.02.2024 у справі № 910/2744/22 відкрито апеляційне провадження за скаргою Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023, справу № 910/2744/22 призначено до розгляду в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
У відзиві на апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю «Грейнсвальд» проти доводів позивача заперечило. Щодо пломбування зазначено, що оскільки на працівників залізниці при прийняті вантажу до перевезення покладено обов'язок перевірити відповідність накладених на вагони ЗПП із даними, зазначеними у перевізних документах, то факт прийняття залізницею вагонів до перевезення без будь-яких зауважень та накладення електронного цифрового підпису свідчить про правильність внесених відправником відомостей, зокрема, в частині ЗПП.
Стосовно невідповідності ЗПП вказано, що у разі виявлення невідповідності накладених на вагони ЗПП із даними, зазначеними у перевізних документах, станція, яка виявила, складає досильний перевізний документ, до якого вносить відомості про номери початково вказаних ЗПП та фактично виявлені на вагонах, натомість станція призначення складає комерційний акт. Таким чином, накладенням електронного цифрового підпису працівником станції Гречани на досильні перевізні документи (графа 38), а також невнесения будь-яких змін до графи 20 перевізного документа № 38296844 підтверджують факт того, що зі станції Гречани до станцій кінцевого призначення Одеса-Порт (експ.)/Чорноморська (експ. для ТИС) вагони рухалися із ЗПП, відомості про які було внесено відправником до первинних перевізних документів.
Щодо затримки вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення, як зазначає відповідач, залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Однак, в порушення зазначеного, залізницею:
- акти загальної форми вантажовласнику на підпис не надавалися, про їх складання не повідомлялося;
- наказ, акти про затримку вагонів до перевізних документів не додано;
- відповідача про затримку вагонів не було проінформовано, жодним можливим засобом/способом зв'язку;
- копію Повідомлення про затримку вагонів відповідачеві не було надано/надіслано.
У відповіді на відзив на апеляційну скаргу апелянт навів власні заперечення, аналогічні підставам, зазначеним в апеляційній скарзі.
Відповідачем подано заперечення з вказівкою на необґрунтованість доводів апелянта та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.
За змістом частини 3 статті 270 ГПК України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною 10 цієї статті та частиною 2 статті 271 цього Кодексу.
Частиною 10 статті 270 ГПК України унормовано, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до частини 5 статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Оскільки сторони письмово висловили свою правову позицію з даного спору, а необхідності призначення справи до розгляду у відкритому засіданні судом не встановлено, ця постанова Північного апеляційного господарського суду прийнята за результатами дослідження наявних в матеріалах справи документів в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, 25.02.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвальд» (замовник) та Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) укладено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, в редакції, що оприлюднена 31.05.2020, та яка вводиться в дію 01.07.2020 (далі - Договір) шляхом прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укласти публічний договір (оферти), що підтверджується Повідомленням про укладення договору № 43-41564379/2020-001 від 06.03.2020.
28.07.2021 Акціонерним товариством «Українська залізниця» оприлюднено нову редакцію Договору, яка введена в дію з 16.08.2021.
Згідно з пунктом 1.1 Договору його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
Пунктом 1.4 Договору визначено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.
Відповідно до пунктів 1.6, 9.4 Договору зміни та доповнення до нього оприлюднюються перевізником на веб-сайті: http://uz-cargo.com/.
За п. 8.1 Договору сторони домовились про використання електронного документообігу. Для організації електронного документообігу використовуються власні інформаційні системи залізниці.
Перелік документів, які оформлюються з накладенням КЕП (кваліфікований електронний підпис), закріплено п. 8.2 Договору.
Пунктом 8.7 Договору передбачено, що у випадку судового розгляду справи чи виникненні претензійної практики використовується візуальне відображення електронних документів на папері.
З наявних у матеріалах справи копій залізничних накладних №№ 37927498, 38000196, 38296844, 38322996 вбачається, що у серпні-вересні 2021 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Грейнсвальд» як вантажовідправником зі станції відправлення Городенка-Завод Львівської залізниці на станцію Одеса-Порт (експ.) Одеської залізниці та Чорноморська (експ. для ТИС) Одеської залізниці було відправлено вагони:
№ 95795225 (накладна від 19.08.2021 № 37927498);
№ 95651824 (накладна від 23.08.2021 № 38000196);
№ 95326922 (накладна від 04.09.2021 № 38296844);
№ 95636155 (накладна від 05.09.2021 № 38322996).
Згідно графи 20 «відомості вагонів» накладної від 19.08.2021 № 37927498 відправником зазначено, що вагон № 95795225 був опломбований запірно-пломбувальними пристроями вантажовласника (далі - ЗПП) Р604212, Р604207, Р604222, Р604223, Р604224, Р604211, Р604216.
Згідно графи 20 «відомості вагонів» накладної від 23.08.2021 №38000196 відправником зазначено, що вагон № 95651824 був опломбований ЗПП вантажовласника (далі - ЗПП) Р604285, Р6042237, Р604284, Р604289, Р604294, Р604267, Р604291.
Згідно графи 20 «відомості вагонів» накладної від 04.09.2021 №38296844 відправником зазначено, що вагон № 95326922 був опломбований ЗПП вантажовласника Р289223, Р289225, Р289219, Р289242, Р289209, Р289226, Р289224.
Згідно графи 20 відомості вагонів накладної від 05.09.2021 №38322996 відправником зазначено, що вагон № 95636155 був опломбований ЗПП вантажовласника Р521787, Р521729, Р521730, Р521785, Р521779, Р521790, Р521784.
За твердженням позивача, на шляху прямування до станції призначення при огляді вагону № 95795225 по станції Гречани Південно-Західної Залізниці виявлено невідповідність виявлених на вагоні ЗПП із даними зазначеними у перевізному документі, про що складено акт загальної форми № 1028 від 24.08.2021. Вагон затриманий до з'ясування, поглибленого огляду та перевірки маси вантажу у відповідності із положенням частини 2 статті 24 Статуту.
За результатами перевірки встановлено, що на вагоні № 95795225 в наявності ЗПП Р604297, Р604300, Р604292, Р604299, Р604207, Р604211, Р604216, які не зазначені в перевізному документі № 37927498. При зважуванні вагону встановлена маса: брутто 78 700 кг, тара 21 100 кг, нетто 57 600 кг, що перевищує масу вантажу зазначену в документах на 50 кг.
Відповідно до приписів пункту 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, станцією Гречани Південно-Західної Залізниці складено акт загальної форми № 1030 від 25.08.2021, в якому зафіксовано виконані залізницею додаткові послуги, які виникли у зв'язку із затримкою вагона № 95795225, а також акт загальної форми № 1079 від 25.08.2021 із нарахованими коштами за окремими видами послуг на загальну суму 2 806,60 грн без ПДВ. Із урахуванням податку на додану вартість сума складає 3 367,92 грн, в т.ч. ПДВ - 561,32 грн.
Аналогічна ситуація з вагонами № 95651824, № 95326922, № 95636155.
Зокрема, вагон № 95651824 затриманий до з'ясування, поглибленого огляду та перевірки маси вантажу згідно акта загальної форми станції Гречани Південно-Західної Залізниці № 1881 від 29.08.2021 через невідповідність виявлених на вагоні ЗПП із даними зазначеними у перевізному документі.
За результатами перевірки встановлено, що на вагоні № 95651824 в наявності ЗПП Р516902, Р169901, Р516904, які не зазначені в перевізному документі № 38000196. При зважуванні вагону встановлена маса: брутто 77 980 кг, тара 21 500 кг, нетто 56 480 кг, що перевищує масу вантажу зазначену в документах на 30 кг.
Станцією Гречани Південно-Західної Залізниці складено акт загальної форми № 1032 від 30.08.2021, в якому зафіксовано виконані залізницею додаткові послуги, які виникли у зв'язку із затримкою вагона № 95651824, а також акт загальної форми № 1091 від 30.08.2021 із нарахованими коштами за окремими видами послуг на загальну суму 3 686,30 грн без ПДВ. Із урахуванням податку на додану вартість сума складає 4 423,56 грн, в т.ч. ПДВ - 737,26 грн.
Вагон № 95326922 затриманий до з'ясування, поглибленого огляду та перевірки маси вантажу згідно акта загальної форми станції Гречани Південно-Західної Залізниці № 1890 від 09.09.2021 через невідповідність виявлених на вагоні ЗПП із даними зазначеними у перевізному документі.
За результатами перевірки встановлено, що на вагоні № 95326922 в наявності ЗПП Р589209, Р589223, Р589242, які не зазначені в перевізному документі № 38296844. При зважуванні вагону встановлена маса: брутто 87 620 кг, тара 21 150 кг, нетто 66 470 кг, що менше маси вантажу зазначеної в документах на 130 кг.
Станцією Гречани Південно-Західної Залізниці складено акт загальної форми № 1036 від 10.09.2021, в якому зафіксовано виконані залізницею додаткові послуги, які виникли у зв'язку із затримкою вагона № 95326922, а також акт загальної форми № 1123 від 10.09.2021 із нарахованими коштами за окремими видами послуг на загальну суму 4 416,80 грн без ПДВ. Із урахуванням податку на додану вартість сума складає 5 300,16 грн, в т.ч. ПДВ - 883,36 грн.
Вагон № 95636155 затриманий до з'ясування, поглибленого огляду та перевірки маси вантажу згідно акта загальної форми станції Гречани Південно-Західної Залізниці № 1891 від 09.09.2021 через невідповідність виявлених на вагоні ЗПП із даними зазначеними у перевізному документі.
За результатами перевірки встановлено, що на вагоні № 95636155 в наявності ЗПП Р604265, яке не зазначено в перевізному документі № 38322996. При зважуванні вагону встановлена маса: брутто 85 860 кг, тара 21 150 кг, нетто 64 710 кг, що менше маси вантажу, зазначеної в документах на 190 кг.
Станцією Гречани Південно-Західної Залізниці складено акт загальної форми № 1037 від 10.09.2021, в якому зафіксовано виконані залізницею додаткові послуги, які виникли у зв'язку із затримкою вагона № 95636155, а також акт загальної форми № 1124 від 10.09.2021 із нарахованими коштами за окремими видами послуг на загальну суму 4 392,60 грн без ПДВ. Із урахуванням податку на додану вартість сума складає 5 271,12 грн, в т.ч. ПДВ - 878,52 грн.
Як встановив суд першої інстанції, накопичувальна картка № 27090462 від 27.09.2021 була підписана представником відповідача із зауваженням. Відповідач не надав згоду на оплату (списання з особового рахунку) додаткових платежів за надані додаткові послуги в процесі перевезення на загальну суму 18 362,76 грн.
Заявлена відповідачу претензія від 09.11.2021 була залишена ним без задоволення та відповіді.
Таким чином, колегія суддів погоджується, що спір виник у зв'язку з тим, що позивач вважає правомірним нарахування відповідачу плати за загальними актами щодо вагонів № 95795225, № 95651824, № 95326922 та № 95636155, у той час як відповідач вважає, що підстави для нарахування плати за додаткову маневрову роботу (яка не передбачена технологічним процесом роботи станції Городенка-Завод 389002 Львівської залізниці) підлягають доведенню позивачем, у тому числі шляхом надання актів про затримку вагонів форми ГУ-23а та пам'яток про подавання/збирання вагонів форми ГУ-45.
Відповідач вказану суму штрафу позивачу в добровільному порядку не сплатив, що й спричинило даний спір.
Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами, що видаються відповідно до них.
Відповідно до ст. 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами). Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу.
За ст. 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
Частиною 5 ст. 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 №457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут).
Відповідно до ст. 2 та ст. 3 Статуту ним визначаються обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом залізниць регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту. Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Стаття 6 Статуту визначає, що накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил, і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Відповідно до ст. 24 Статуту вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній.
Стаття 37 Статуту містить, зокрема, такі норми: під час здавання вантажів для перевезення відправником має бути зазначена у накладній їх маса. Тарні і штучні вантажі перевозяться із зазначенням у накладній маси і кількості вантажних місць. Маса цих вантажів визначається до здавання їх для перевезення і зазначається на вантажних місцях. Вантажі, що перевозяться насипом і наливом, а також інші вантажі, зважування яких на вантажних вагах неможливе, зважуються на вагонних вагах. Перелік вантажів, що можуть перевозитися насипом і наливом, установлюється Правилами. Загальна маса вантажу визначається шляхом зважування на вагах або підрахуванням маси на вантажних місцях за трафаретом чи стандартом. Маса окремих вантажів може визначатися розрахунковим методом, за обміром або умовно (нафтопродукти в цистернах, тварини, лісоматеріали тощо). Маса вантажів визначається відправником. Спосіб визначення маси зазначається у накладній.
Відповідно до ст. 52 Статуту маса вантажу вважається правильною, якщо різниця у масі, визначена на станції відправлення, порівняно з масою, що виявилася на станції призначення, не перевищує:
у разі недостачі - норми природної втрати маси вантажу і граничного розходження визначення маси нетто;
у разі надлишку - граничного розходження визначення маси нетто.
Статтею 118 Статуту передбачено, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.
Статтею 122 Статуту встановлено, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.
Згідно ст. 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах. Залізниця зобов'язана скласти комерційний акт, якщо вона сама виявила зазначені вище обставини або якщо про існування хоча б однієї з них заявив одержувач або відправник вантажу, багажу чи вантажобагажу.
Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин:
а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах;
б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу;
в) псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу;
г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу.
Колегія суддів зазначає, що спірні обставини у цій справі не передбачають складення комерційних актів у разі встановлення невідповідності накладених на вагони ЗПП з даними, зазначеними у перевізних документах, а відтак посилання відповідача на відсутність складення саме комерційних актів є необґрунтованими.
Разом з тим, підстави для складання, вимоги до змісту і порядок оформлення актів загальної форми і комерційних актів визначено Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2020 №334.
Акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу, багажу та вантажобагажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності:
утрати документів, прикладених відправником до накладної;
затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства;
неочищення вагонів від залишків вантажу та сміття після вивантаження засобами одержувача;
неочищення зовнішньої поверхні цистерн та бункерних напіввагонів після наливу і зливу;
подачі залізницею неочищених вагонів під завантаження засобами відправника, порту, пристані;
відсутності пломб, запірно-пломбувальних пристроїв на вагоні (контейнері), якщо в перевізних документах є відмітка про пломби (ЗПП), пошкодження пломб (ЗПП) або заміни їх, а також виявлення в процесі перевезення або на станції призначення пломб (ЗПП) на вагонах (контейнерах) з нечіткими відбитками;
пошкодження або втрата наданих залізницею перевізних пристосувань;
відмови вантажовласника від підписання: облікової картки виконання плану перевезень вантажів, накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами (контейнерами);
самовільного зайняття залізницею вагонів і контейнерів, що належать підприємствам, організаціям, установам або орендовані ними;
затримки вагонів (контейнерів), пов'язаної з митним оформленням вантажу, а також затримки через недодання чи неналежне оформлення відправником документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил;
в інших випадках для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Один примірник акта загальної форми, складеного під час перевезення, додається до перевізних документів, другий залишається на станції, яка його склала.
За змістом п. 8 розд. ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 113 від 25.02.1999, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника (яким у т. ч. може бути вантажовідправник), складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування) із зазначенням часу (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
У постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №904/5743/16, Верховного Суду від 20.02.2020 у справі №924/656/19 зазначено, що акт загальної форми ГУ-23, що складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами, є належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції.
Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено факт невідповідності зазначених відповідачем у перевізних документах наявним на вагонах опломбувань ЗПП з посиланням на акти загальної форми.
Як встановлено судом, уповноваженими особами АТ «Укрзалізниця» складено акти загальної форми № 1079 від 25.08.2021, № 1030 від 25.08.2021, № 1028 від 24.08.2021, № 1881 від 29.08.2021, № 1032 від 30.08.2021, № 1091 від 30.08.2021, № 1890 від 09.09.2021, № 1036 від 10.09.2021, № 1123 від 10.09.2021, № 1124 від 10.09.2021, № 1037 від 10.09.2021, № 1891 від 09.09.2021.
Зазначені акти стосуються:
здійснення плати за користування вагонами (п. 3.4.2 Договору про надання послуг);
направлення оперативних повідомлень (п. 10 Р. ІІІ Збірника тарифів);
участі представника залізниці у зважуванні (п. 4 Р. ІІІ Збірника тарифів);
маневрової роботи (п. 1.8. Р. ІІІ Збірника тарифів);
послуг зі зберігання (п. 2.1. Р. ІІІ Збірника тарифів).
Аналізуючи наявні у матеріалах справи докази, слід зазначити, що надання вказаних послуг перевізником зумовлено виявленням при перевірці вагонів № 95795225, № 95651824, № 95326922, № 95636155 невідповідності накладених на вагони ЗПП з даними, зазначеними у перевізних документах.
Пунктом 52 Статуту передбачені окремі самостійні випадки, коли на станціях призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу, зокрема: прибуття вантажу у пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами відправника або пломбами попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження під час перевезення на відкритому рухомому складі або у критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачене Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму перевезення в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею; прибуття вантажів у вагонах навалом і насипом за вимогою одержувача у розмірах, передбачених Правилами.
Виходячи із вищенаведеного, можна дійти висновку, що залізниця не зобов'язана перевіряти кількість та масу вантажу, що передається їй до перевезення згідно залізничної накладної. У той же час, здійснення такої перевірки вочевидь може здійснюватись в інтересах самої залізниці як перевізника по договору перевезення, що несе майнову відповідальність за схоронність зданої до перевезення кількості вантажу.
Після здійснення уповноваженими особами усіх необхідних процедур у пункті 49 «Відмітки залізниці» у накладних № 37927498, № 38000196, № 38296844, № 38322996 внесено інформацію щодо складання актів, які стосуються затримки вагонів та обставин їх перевірки.
Згідно статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 ГПК України.
Отже, за загальним правилом, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов'язку доказування визначається предметом спору.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Згідно п. 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2000 року за № 864/5085, платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
Звертаючись з позовом до суду, позивачем надано низку актів встановленої форми, що вказують обставини виявлення недоліків пломбування вагонів, що в свою чергу стало підставою для здійснення поглибленого огляду та перевірки маси вантажу.
Колегія суддів вказує, що Правилами приймання вантажів до перевезення (ст.ст. 7, 9, 13, 22, 24, 37, 39 Статуту) передбачено, що договір про перевезення вантажу вважається укладеним з моменту проставлення календарного штемпеля станції відправлення в оформленій паперовій накладній або з моменту накладення електронного цифрового підпису працівником залізниці в електронній накладній.
Факт приймання вантажу до перевезення, завантаженого у вагон (контейнер) відправником, підтверджується підписанням Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, видачу/приймання контейнерів працівниками відправника і залізниці.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони закритого типу (криті, ізотермічні, хопери, цистерни тощо) та контейнери, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду кузова (котла) вагона (контейнера), пломб (ЗПП), без перевірки вантажу.
Вантажі, завантажені відправниками у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Відповідно до статті 24 Статуту залізниць України залізниця має право перевірити правильність відомостей про вантаж, зазначених відправником у накладній, на станції відправлення, під час перевезення та на станції призначення.
Протоколом засідання правління АТ «УЗ» від 11.10.2019 № Ц-46/92 Ком.т. (адреса посилання: https://www.uz.gov.ua/cargo_transportation/legal_documents/) прийнято та затверджено «Інструкцію з експлуатації запірно-пломбувальних пристроїв. Способи накладання запірно-пломбувальних пристроїв на вагони і контейнери».
Колегія суддів погоджується з твердженням відповідача, що приписами п. 3.1.2 вказаної Інструкції встановлено, що при прийманні вантажів до перевезення агент комерційний, прийомоздавач зобов'язані:
а) перевірити наявність у вантажовідправника довідки про номери ЗПП, що відвантажені (відпущені) замовнику;
б) звірити номер ЗПП з номером у довідці;
в) звірити відповідність тексту, нанесеного на пломбі-шайбі (вантажовідправник, станція відправлення), з перевізними документами;
г) перевірити правильність накладання ЗПП та виконання вимог, вказаних на схемі накладання ЗПП;
д) перевірити відповідність номерів ЗПП з номерами, зазначеними у перевізних документах.
За таких обставин, відповідність накладених на вагони ЗПП із даними, зазначеними у перевізних документах, підлягає перевірці залізницею під час прийняття вантажу до перевезення. Втім, жодних невідповідностей на час прийняття товару виявлено не було, зауважень з боку залізниці не висловлювалось.
Згідно із частиною третьою статті 917 Цивільного кодексу України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.
Приписами п.п. 6.9, 6.10 Правил оформлення перевізних документів встановлено, що у разі відчеплення вагона через його несправність станція, на якій відчеплено вагон, зобов'язана скласти про це акт загальної форми та досильний перевізний документ, за яким вагон після усунення несправності направляється за призначенням.
Відповідно до додатку 3 «Пояснення щодо заповнення накладної» до Правил оформлення перевізних документів у графі 20 перевізного документа вказується відомості, зокрема: кількість, знаки, тип та належність (відправник/ залізниця) застосованих пломб чи ЗПП. У разі зміни пломб чи ЗПП під час перевезення відомості про пломби, ЗПП змінюються таким чином, щоб можна було прочитати первинні відомості.
З наявних у матеріалах справи документів вбачається, що на досильних перевізних документах № 34910877, № 34976993, № 32153058, перевізному документі № 38296844 у графі 20 зміни щодо ЗПП не відображено, при цьому наявні відомості про ЗПП, що були вказані в первинних перевізних документах.
Відповідно статті 52 Статуту на станції призначення залізниця зобов'язана перевірити масу, кількість місць і стан вантажу в разі: прибуття вантажу в пошкодженому вагоні (контейнері), а також у вагоні (контейнері) з пошкодженими пломбами (ЗПП) відправника або пломбами (ЗПП) попутних станцій; прибуття вантажу з ознаками недостачі, псування або пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих вагонах без пломб, якщо таке перевезення передбачено Правилами; прибуття швидкопсувного вантажу з порушенням граничного терміну його перевезення або з порушенням температурного режиму транспортування в рефрижераторних вагонах (контейнерах); прибуття вантажу, який був завантажений залізницею; видачі з місць загального користування вантажів, вивантажених залізницею.
У решті випадків вантажі, завантажені відправником, і ті, що прибули в справних вагонах, контейнерах із непошкодженими пломбами (ЗПП) відправника, а також без ознак недостачі, псування, пошкодження на відкритому рухомому складі або в критих та інших вагонах без пломб, якщо такі перевезення передбачені Правилами, видаються без перевірки їх кількості й стану.
17.10.2019 набув чинності Закон від 20.09.2019 №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким внесено зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК з «Достатність доказів» на нову «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес новий стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Такий підхід узгоджується також з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні від 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування» поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».
Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі «Бендерський проти України» («BENDERSKIY v. Ukraine»), в якому суд, оцінюючи фактичні обставини справи, звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Аналогічні правові позиції в рамках процесуального питання доказування у господарському судочинстві викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.06.2023 по справі № 916/3027/21 та Верховним Судом у постанові від 14.11.2023 по справі № 904/2063/20 (904/8245/21).
Отже, колегія суддів приходить до висновку, що як на станції відправлення, так і під час слідування вагонів на попутних станціях ЗПП на вагонах № 95795225, № 95651824, № 95326922, № 95636155 не були пошкоджені, а відтак комерційної несправності, що вимагала б складення комерційного акту або акту загальної форми, не було.
Сукупність наданих позивачем доказів не вказує на наявність необхідності у вчиненні будь-яких дій для усунення комерційної несправності та надання низки інших послуг залізницею, що призвели до затримки вагонів (плати за користування вагонами, участі представника залізниці у зважуванні, маневрової роботи, послуг зі зберігання), при цьому позивачем у цій справі не доведено обставин неможливості виявлення невідповідності ЗПП на вагонах на час прийняття вантажу до перевезення.
Вина вантажовласника у затримці вагонів позивачем не доведена.
Колегія суддів також погоджується з твердженням відповідача та висновками суду першої інстанції, що в силу приписів пункту 4.4 Розділу III Збірника тарифів збір за зважування не нараховується, зокрема за контрольні перевірки маси вантажу, визначеної відправником (стаття 24 Статуту залізниць України), у випадку контрольної перевірки маси вантажу.
З матеріалів справи вбачається, що залізницею складались оперативні повідомлення №№ 226, 237, 263, 271, які направлені до станції відправлення вантажу - Городенка-Завод. Разом з тим, докази їх направлення до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення відсутні, що було правильно встановлено судом першої інстанції.
Відповідно до п. 10 Правил № 113 облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією.
Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у «Повідомленні про затримку вагонів» (додаток 5) до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення.
Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів.
Крім того, станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Таким чином, вантажовласника про обставини затримки вантажу належним чином не повідомлено, що призвело до неможливості забезпечення участі представника для належного фіксування дійсних обставин затримання та викладення заперечень щодо змісту складених Актів загальної форми.
Відповідно до таблиці 3 пункту 10 розділу III Збірника тарифів («Збори за роботи та послуги, пов'язані з перевезенням вантажів») за видачу довідок у письмовому вигляді телеграфом, пов'язаних з перевезенням вантажів та проведенням розрахунків за них, передбачений збір у сумі 53,0 грн. за відправку.
Включення збору у розмірі 768,96 грн до накопичувальної картки № 27090462 не є обґрунтованим.
Виходячи з приписів п. 41 Статуту залізниць України, згідно яких якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення, апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо відсутності підстав для стягнення з ТОВ «Грейнсвальд» на користь Акціонерного товариства «Українська Залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» плати за користування вагонами.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції рішення при ухваленні оскаржуваного рішення здійснено неналежну та неповну оцінку обставинам і матеріалам справи, невірно застосовано норми матеріально права та допущено порушення норм процесуального права, - не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи в апеляційному порядку.
Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду вважає, що місцевим господарським судом належним чином досліджено обставини справи та надано цим обставинам відповідну правову оцінку, рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 910/2744/22 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається. Скаржником в апеляційній скарзі не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.
Судові витрати зі сплати судового збору, що були понесені стороною в суді апеляційної інстанції, в порядку ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта (позивача у даній справі).
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. ст. 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця» на рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 910/2744/22 - залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 04.12.2023 у справі № 910/2744/22 - залишити без змін.
3. Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Львівська залізниця».
4. Справу № 910/2744/22 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя С.О. Алданова
Судді О.О. Євсіков
В.А. Корсак