вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"29" травня 2024 р. Справа№ 910/14626/23
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Агрикової О.В.
суддів: Козир Т.П.
Мальченко А.О.
Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,
за участю представників сторін:
від позивача - Мулюн К.В., Ільницька Ю.Ю.,
від відповідача - Федоренко О.П.,
від третьої особи - не з'явилися.
розглянувши апеляційну скаргу
Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 (повний текст рішення складено 31.01.2024)
у справі № 910/14626/23 (суддя Бойко Р.В.)
За позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача - Компанії PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.
про стягнення боргу у розмірі 88 339,20 грн., -
У 2023 році Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" про стягнення боргу у розмірі 88 339,20 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" наявний обов'язок за Договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 25.02.2020 року оплатити донараховані платежі у загальній сумі 88 339, 20 грн. за додаткову прослідувану відстань від держкордону (9 км) вагонами №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768, які не були прийняті польською залізницею (PKP Linia Hutnicza Szerokotorowa sp. z o.o.) по причині заборони на ввезення вантажу з підстав порушення гігієни харчових продуктів.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що спірні вагони були повернуті Польською стороною та позивачем було понесено додаткові витрати на їх транспортування від державного кордону до станції Ізов через причини, які залежали від перевізника (про що вказано у документах Польської сторони), а тому ні приписи Угоди, ні положення Договору не покладають на відповідача обов'язку відшкодувати перевізнику всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами, оскільки настання відповідного обов'язку у замовника обумовлене тим, що понесення таких витрат (зміна маршруту, затримка вагонів тощо) не повинне бути викликане причинами, які не залежать від перевізника.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовані норми матеріального права. Зокрема скаржник вважає, що з огляду на вимоги параграфу 6 статті 30 Угоди, параграфу 1 статті 32 Угоди, а також враховуючи, що обставини зміни маршруту перевезення не залежали від перевізника, у відповідача виникає обов'язок щодо відшкодування позивачу донарахованої провізної плати за фактичну відстань перевезення у розмірі 88 339, 20 грн. Також скаржник вважає, що місцевий господарський суд належним чином не дослідив акт №278 від 01.11.2022 року і не встановив, які саме факти засвідчували акти загальної форми ГУ-23 №4266, 4267, 4268 від 17.12.2022 року, а що засвідчували акти загальної форми ГУ-23 №3944, 3945, 3946 від 19.11.2022 року. Це на думку скаржника вказує, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи. Крім того скаржник звертає увагу, що відправник бачив стан вагонів, недоліків і претензій з приводу стану вагонів не було, відправник не відмовився від вагонів, не були складені повідомлення форми ВУ-23М та/або акти форми ГУ-23, а навпаки відправник прийняв вагони під навантаження та самостійно здійснив в них завантаження вантажу. Чим фактично підтвердив той факт, що надані йому перевізником 16 вагонів були справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту. Окрім цього, скаржник звертає увагу, що зазначені 16 вагонів в подальшому в тому ж вигляді безперешкодно перетнули кордон, були прийняті до перевезення Польською залізницею та дісталися в решті решт пункту свого призначення, а тому причини через які Польська сторона не прийняла 16 вагонів з насінням ріпаку ніяким чином не залежали від перевізника, тобто позивача. Скаржник також звертає увагу, що Польська залізниця не мала питань до технічного стану вагонів, як те зазначає місцевий господарський суд, а навпаки Польська залізниця мала питання до вантажу, який перевозився (насіння ріпаку).
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2024 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Козир Т.П., Мальченко А.О.
22.02.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшло доповнення до апеляційної скарги.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2024 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.06.2022 року, витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14626/23.
04.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/14626/23.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 року встановлювався строк для усунення недоліків, а саме не більше десяти днів з дня отримання копії ухвали апелянту усунути недоліки шляхом подання до суду доказів направлення копії апеляційної скарги відповідачу та третій особі у справі.
19.03.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від Акціонерного товариства "Українська залізниця" надійшла заява на виконання ухвали з доказами направлення копії апеляційної скарги іншим учасникам у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/14626/23 та призначено розгляд справи на 24.04.2024 року.
10.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення документів на виконання вимог суду.
12.04.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення по справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.04.2024 року розгляд справи відкладено на 29.05.2024 року.
24.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшли додаткові письмові пояснення та клопотання про розподіл судових витрат та стягнення витрат на залучення перекладача.
29.05.2024 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи постанови Північного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 року у справі №910/16717/23.
В судовому засіданні 29.05.2024 року представники позивача надали колегії суддів пояснення, відповіли на запитання суду. Представник відповідача надав колегії суддів пояснення, відповів на запитання суду. Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, а також повторну подачу позивачем клопотання про відкладення розгляду справи, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника третьої особи.
Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 25.02.2020 року Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (надалі - Договір), як публічну пропозицію для укладення договору. (т.1, а.с. 12-60).
20.03.2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" (надалі - замовник) подало Акціонерному товариству "Українська залізниця" Заяву про прийняття в цілому пропозиції (акцепт) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №36010851/2020-001, в якій виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України. (т.1, а.с. 61-62).
Предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 Договору, тут і надалі в редакції, чинній станом на дату, в яку виникнули спірні правовідносини).
Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов'язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (пункт 1.5 Договору).
Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 Договору).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 Договору).
Перевізник за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП:
- або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення;
- або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 Договору).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 Договору).
Згідно п.п. 2.1.1 та 2.1.2 Договору замовник зобов'язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (надалі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності. До початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до планів перевезень, а для власних вагонів перевізника - за три доби до дати навантаження.
Відповідно до п. 2.1.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов договору, при цьому зобов'язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника.
За умовам п. 2.1.7 Договору замовник зобов'язаний відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника. У строки, встановлені розділом 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше наступного календарного дня від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ 46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати Перевізнику не пізніше одного календарного дня від такої його вимоги (п. 2.1.9 Договору).
У пунктах 2.3.1 та 2.3.2 Договору визначено, що перевізник зобов'язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (замовлення на перевезення). Приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації розміщеної у системі планування перевезень, доставляти вантаж до станції призначення та видавати його одержувачу, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та збірнику тарифів.
Згідно п. 3.4 Договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника).
Відповідно до п. 3.4.1 Договору розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно п. 3.4.2 Договору.
Пунктом 3.4.2 Договору визначено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою:
Пвик = (Спл / 24) Ч tгод Ч kм, де:
Пвик. - плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів;
Спл - ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн / вагон за добу визначена в Додатку 1-2 до Договору;
24 - кількість годин у добі;
tгод - кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів.
kм - коригуючий коефіцієнт, що застосовуються до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутного поїзда або контейнерного поїзда. Коефіцієнт встановлюються перевізником та зазначається в Додатку 1-2 Договору.
Згідно п. 3.4.2 Договору моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в п. 3.4 Договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в п. 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них.
Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі актів загальної форми ГУ-23 (п. 3.4.4 Договору).
За умовами п. 7.3 Договору строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.
Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на вебсайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення договору. На звернення замовника умови договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (пункт 12.1 Договору).
25.10.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було надано позивачу до перевезення зі станції відправлення Волочиськ УЗ до станції призначення - Славкув ПКП вантаж - насіння рапсу за залізничною накладною №33287342 у вагонах №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, за залізничною накладною №33287327 - у вагонах №№ 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768, за залізничною накладною №33287335 - у вагонах №№ 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226. (т.1, а.с. 63-68).
Згідно наявних в матеріалах справи передаточних відомостей вказані вагони направлені на станцію Грубешов Польської залізниці - передавальну станцію приймаючого перевізника. (т.1, а.с. 71-97).
Проте вказані вагони не прийняті Польською залізницею, повернуті на станцію Ізов по причині "порушення гігієни харчових продуктів", що підтверджується протоколом / актом не прийому №278 від 01.11.2022 року. (т.1, а.с. 98).
Вантажні вагони №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768 з Польської сторони прибули на ст. Ізов 19.11.2022 року.
Станція Ізов 19.11.2022 року направила телеграму №121 на станцію Волочиськ і повідомила про те, що Польською стороною вагони з ріпаком відправника ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія" не прийняті по причині заборони на ввіз вантажу - порушення гігієни харчових продуктів і вагони затримані 19.11.2022 року. (т.1, а.с. 218).
19.11.2022 року працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми по причині: заборони на ввіз вантажу (порушення гігієни харчових продуктів): №3944 на вагони №№97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832; №3945 на вагони №58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226; №3946 на вагони №97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768. (т.1, а.с. 99-101).
17.12.2022 року працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми: №4266, 4267, 4268 в зв'язку із необхідністю стягнення додатково з ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія" провізних платежів за провіз вагонів №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, №58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768 від кордону до ст. Ізов - за 9 км. (т.1, а.с. 215, 217, 219).
Отже, спір у даній справі на думку позивача виник у зв'язку з наявністю у відповідача обов'язку із оплати донарахованих платежів у загальній сумі 88 339, 20 грн. за додаткову прослідувану відстань від держкордону (9 км) вагонами №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768.
Місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення встановив, що Польською залізницею вказано причинами не прийняття спірних вагонів підстави, які залежать від дій/бездіяльності позивача, як власника вагонів та договірного перевізника, що говорить про відсутність наявних підстав для покладання на відповідача обов'язку відшкодувати перевізнику всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи та заслухавши представників сторін встановила наступне.
Згідно зі статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно зі ст. 909 Цивільного кодексу України укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної.
Статтею 307 Господарського кодексу України передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.
Статтею 8 Закону України "Про залізничний транспорт" визначено, що перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Згідно з "Загальними положеннями" Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом (ст.2 Статуту). На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує Правила перевезення вантажів (ст. 5 Статуту).
Статтями 22, 23 Статуту залізниць України передбачено, що за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату. Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Під час перевезення масових вантажів у випадках, передбачених правилами, допускається оформлення однієї накладної (комплекту перевізних документів) на перевезення цілого маршруту або групи вагонів чи комплекту контейнерів.
Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Як вже було вище зазначено, 25.10.2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська торгівельно-логістична компанія" було надано позивачу до перевезення зі станції відправлення Волочиськ УЗ до станції призначення - Славкув ПКП вантаж - насіння рапсу за залізничною накладною №33287342 у вагонах №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, за залізничною накладною №33287327 - у вагонах №№ 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768, за залізничною накладною №33287335 - у вагонах №№ 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226.
Умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються, зокрема Законом України "Про залізничний транспорт", Статутом залізниць України, Правилами перевезення вантажів та іншими нормативними актами.
Згідно з ч. 1 ст. 3 Закону України "Про залізничний транспорт" законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України "Про транспорт", «;Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт" перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування організується на договірних засадах, що відповідно до розділу IV Статуту залізниць України передбачено і для взаємовідносин залізниці з підприємством, власником під'їзних залізничних колій.
Обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом, визначені Статутом залізниць України. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту, безпеки руху, охорони праці, громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України (стаття 5 Статуту залізниць України).
Відповідно до положень статті 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Статтею 6 Статуту залізниць України визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
На одержувача покладено обов'язок прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом (стаття 46 Статуту залізниць України).
Пунктом 5 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, передбачено стягнення з одержувача, який не вивіз вантаж з місця загального користування у терміни, встановлені статтею 46 Статуту залізниць України, плати за зберігання вантажу, встановленої тарифом, незалежно від того, чиїми засобами здійснюється охорона вантажу.
Відповідно до пункту 8 Правил зберігання вантажів збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо); при цьому термін безоплатного зберігання обчислюється при затримці - з моменту затримки.
Отже, зазначені норми передбачають обов'язок вантажовідправників/ вантажовласників вносити плату за зберігання вантажу.
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України "Про залізничний транспорт" обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Порядок і умови користування вагонами і контейнерами визначаються Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458.
Відповідно до пункту 8 Правил користування вагонами і контейнерами, у разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми (форми ГУ-23 - Додаток № 6 до Правил користування), який підписується представниками станції і вантажовласника (до яких у тому числі належать вантажовідправники та вантажоодержувачі). В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці (пункт 9 Правил користування вагонами і контейнерами).
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією (пункт 10 Правил користування вагонами і контейнерами).
Правилами складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, передбачено, що при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Акти загальної форми ГУ-23 складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами (пункт 3 Правил складання актів).
Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки. Факт затримки вантажу засвідчується актом загальної форми.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, належним і допустимим доказом на підтвердження факту настання відповідних подій - затримки вагонів на станції є акт загальної форми ГУ-23, складений згідно з Додатком № 6 до Правил користування вагонами і контейнерами.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі № 904/5743/16.
Щодо висновку суду першої інстанції, що в даному випадку має місце міжнародне перевезення залізничним транспортом, тому акт загальної форми ГУ-23 не може братися до уваги, колегія суддів зазначає, що так, дійсно в даній справі здійснювалось міжнародне перевезення залізничним транспортом, однак, подія - затримка вагонів, зафіксована в акті загальної форми ГУ-23 сталась на території України, та стосується правовідносин між перевізником (Українською залізницею) та замовником (відповідачем).
Станцією Ізов Львівської залізниці складені Акти загальної форми №3944 від 19.11.2022 року, №3945 від 19.11.2022 року, №3946 від 19.11.2022 року, в яких зазначено, що вагони повернуті Польською стороною згідно акту неприйому №278 по причині заборона на ввіз вантажу (порушення гігієни харчових продуктів), вагони затримано 19.11.2022 року о 15:52. (т.1, а.с. 99-101).
17.12.2022 року працівниками станції Ізов (Україна) були складені акти загальної форми: №4266, 4267, 4268 в зв'язку із необхідністю стягнення додатково з ТОВ "Українська торгівельно-логістична компанія" провізних платежів за провіз вагонів №№ 97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 97251169, 97239768 від кордону до ст. Ізов - за 9 км. (т.1, а.с. 215, 217, 219).
Щодо плати за користування вагонами, то відповідно до статті 119 Статуту залізниць України за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Зважаючи на вказані положення, за період фактичного використання суб'єктами господарювання вагонів та/або контейнерів залізниці для перевезення вантажів вноситься плата; до періоду використання вагонів (контейнерів) включається час затримки (простою) вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. Звільнення від такої плати може мати місце лише у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці.
Відтак, при розгляді спору про стягнення залізницею плати за користування вагонами (контейнерами) до предмета доказування належить доведення позивачем належними, допустимими і достатніми доказами факту використання вагонів (контейнерів) для перевезення вантажів замовника послуг з перевезення у відповідний період, а у разі якщо мала місце затримка вагонів на станціях призначення і на підходах до них (якими можуть бути проміжні станції) в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження, - надання доказів того, що така затримка була спричинена саме з вини вантажоодержувача (власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства). Такий висновок викладений у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.09.2020 у справі № 908/1795/19.
Порядок користування вагонами визначається Правилами користування вагонами і контейнерами, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, пунктами 3, 6, 8 - 10, 12 яких передбачено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.
Про затримку вагонів і контейнерів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Наказ підписується посадовою особою, визначеною начальником залізниці.
Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані, вказані в цьому акті, передаються станцією у "Повідомленні про затримку вагонів" до інформаційно-обчислювального центру залізниці та на станцію призначення. Акт про затримку вагонів складається у трьох екземплярах - один залишається на станції затримки і два додаються до перевізних документів. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію Повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом, установленим начальником станції за погодженням з вантажовласником).
Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
При цьому усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (що не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість (пункт 2.6 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085).
Плата за користування стягується з вантажовласника також у разі затримки вагонів (контейнерів) під час перевезення в усіх випадках, крім тих, які залежать від залізниці (п. 13 Правил користування вагонами).
Розмір плати за користування вагонами і контейнерами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (п. 14 Правил користування вагонами).
За час перебування на під'їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків (п. 15 Правил користування вагонами).
Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 року №113, а саме:
а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під'їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;
б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;
в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред'явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі "Примітки" Пам'ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).
Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі "Примітки" відомості плати за користування вагонами (контейнерами).
Отже, як вбачається з матеріалів справи, у зв'язку із тим, що станцією Грубешов Польської залізниці відмовлено в прийнятті вагонів №№97118947, 97245427, 59470401, 97258354, 58998832, 58962333, 58996190, 97264139, 93478212, 97254155, 97181226, 97267785, 97250104, 97179204, 972511690, 97239768, з причин невідповідності санітарним вимогам - порушення норм гігієни харчових продуктів, виникла затримка вагонів на прикордонній станції ст. Ізов регіональної філії «Львівська залізниця» Акціонерного товариства "Українська залізниця". Факт неприйняття вказаних вагонів підтверджується відповідними витягами з актів з перекладом на українську мову.
Відтак, колегія суддів вказує, що складені позивачем Акти загальної форми ГУ-23 підтверджують факт затримки вагонів у встановленому законом порядку із зазначенням початку та закінчення затримки вагонів, а відтак згідно положень частини 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» можуть бути підставою для майнової відповідальності Відповідача.
При цьому колегія суддів зазначає, що матеріли справи не містять доказів наявності обставин, які звільняють сторін від плати за користування вагонами і контейнерами згідно статті 121 Статуту та пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами.
Щодо висновку суду першої інстанції, що Польською залізницею вказано причинами не прийняття спірних вагонів підстави, які залежать від дій/бездіяльності позивача, як власника вагонів та договірного перевізника колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 31 Статут залізниць України Залізниця зобов'язана подавати під завантаження справні, придатні для перевезення відповідного вантажу, очищені від залишків вантажу, сміття, реквізиту, а у необхідних випадках - продезінфіковані вагони та контейнери.
Додаткова підготовка вагонів та контейнерів під завантаження вантажів, що потребують особливих умов перевезення і зберігання, може здійснюватися залізницею на підставі договору за рахунок відправника.
Під наливання повинні подаватися цистерни та бункерні напіввагони, що відповідають роду наливного вантажу.
Підготовка під наливання спеціальних цистерн та бункерних напіввагонів усіх форм власності здійснюється відправником.
Придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається:
вагонів - відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами, або залізницею, якщо завантаження здійснюється засобами залізниці;
контейнерів, цистерн та бункерних напіввагонів - відправником.
Оскільки вантаж у вагон був завантажений відповідачем, як відправником, гр. 20 накладних, саме він зобов'язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.
При цьому, пунктом 6.1 розділу 1 додатку 1 до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 1 листопада 1951 року зі змінами та доповненнями (далі - Угода) передбачено, що навантажений відправником вантаж у вагони і контейнери критого типу перевізник приймає до перевезення, оглядаючи зовні стан вагонів і контейнерів, перевіряючи стан люків і дверей, наявність, справність пломб, а також відповідність знаків на пломбах, що вказані у накладній. Перевізник перевіряє пломби на контейнерах, навантажених відправником у вагони, якщо розміщення контейнерів у вагоні забезпечує доступ до них. Перевізник не перевіряє кількість місць, масу та стан вантажу.
Пунктом 1.3. додатку 1 до Угоди передбачено, що після завантаження вантажу перевізник або відправник, у залежності від того, ким здійснюється завантаження, очищує від забруднення вантажем зовнішню частину вагону, деталі вагону і написи на вагоні.
Як вбачається з графи 20 наявних в матеріалах справи накладних, вантаж було завантажено саме вантажовідправником - Товариством.
Також, параграфом 3, ст. 19 Угоди передбачено, що особа, яка здійснює навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних умов по розміщенню і кріпленню вантажу у вагонах ІТЕ та АТС, а також за всі наслідки неналежного навантаження.
Відповідно до приписів параграфу 2 статті 22 Угоди перевізник не зобов'язаний перевіряти правильність та достатність супровідних документів, доданих відправником до накладної.
Відповідно до параграфу 6 статті 28 Угоди, якщо перешкода у перевезенні чи видачі вантажу виникла по причинам, не залежним від перевізника, йому мають бути відшкодовані додаткові провізні платежі та видатки.
Колегія суддів зазначає, що Статутом, Правилами користування вагонами і контейнерами та положеннями Угоди визначено вичерпний перелік випадків, за яких вантажовідправник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами. Однак, такі обставини у даній справі судом встановлені не були.
При цьому, у матеріалах справи відсутні акти форми ГУ-23, ВУ-23, які б підтверджували факт комерційної чи технічної непридатності вагонів, а також докази звернення відповідача до працівників позивача з вимогою про складання таких актів.
Відповідно до пункту 6.1. розділу І додатку 1 до Угоди перевізник не перевіряє стан вантажу.
Крім того, згідно з розділом ІІ договору Товариство самостійно здійснює всі необхідні погодження, пов'язані з перевезенням, у тому числі оформленням перевізних документів і документів, необхідних для виконання митних процедур державного контролю.
Відповідно до абз. 2, ст. 8 Угоди договором між відправником, отримувачем і перевізником, який бере участь у перевезенні, можуть встановлюватися особливі умови перевезення вантажу.
Особливі умови перевезення вантажу між позивачем та відповідачем передбачені додатком 1-7 Публічного договору. Умови, які передбачені додатком 1-7 «Умови надання послуги з перевезення вантажів на особливих умовах» на момент виникнення спірних правовідносин діяли в редакції від 12.09.2022 року, яка не містить відмінностей з редакцією договору, що наявна в матеріалах справи.
Відповідно до перевізних документів - накладних СМГС №33287343, 33287335, 33287327, а саме графи 15 «Найменування вантажу», дане перевезення здійснювалося на особливих умовах.
Згідно п. 2.7 додатку 1-7 Публічного договору в накладних СМГС №33287343, 33287335, 33287327, у графі 15 вантажовідправником зазначено (мовою оригіналу): «Ответсвенный за правильность погрузки менеджер Мищук Р.Н. Перевозка на особых условиях, согласование УЗ от 25.07.2022 NєЦ-54/69 Ком.т.».
Цим Додатком до Договору визначено умови надання послуг з перевезення вантажів на особливих умовах щодо типових видів перевезень (далі - послуга з перевезення на особливих умовах). У разі, якщо типові види перевезень визначені цим Додатком до Договору не передбачають умов для перевезення вантажів Замовника - вантажовідправника, надання таких послуг з перевезення вантажів на особливих умовах здійснюється на підставі окремої заявки Замовника - вантажовідправника відповідно до Правил приймання вантажів до перевезення без застосування умов цього Додатку до Договору (п. 1.2. Додатку 1-7 Публічного договору).
Розділом 2 Додатку 1-7 передбачено:
Замовник - вантажовідправник, який має намір скористатись послугою з перевезення на особливих умовах надає Перевізнику Замовлення щодо надання послуги з перевезення вантажів на особливих умовах з використанням Системи планування перевезень. Замовлення є заявою про перевезення вантажу на особливих умовах передбаченою Правилами приймання вантажів до перевезення.
Перевізник зобов'язується надати послугу з перевезення на особливих умовах за узгодженим Перевізником Замовленням де Перевезення зернових вантажів навалом/насипом у невідповідному рухомому складі - мінераловозах та/або цементовозах.
При цьому у Розділі 3 Додатку 1-7 Публічного договору передбачено:
«Замовник - вантажовідправник несе відповідальність за відповідність обраного типового способу перевезення виду (типу) вантажу, який пропонується до перевезення.
Замовник - вантажовідправник забезпечує відповідність умов перевезення вантажу (тари, упаковки, тощо) особливим умовам перевезення визначеним цим Додатком до Договору і законодавству та несе відповідальність у разі їх порушення, в тому числі у вигляді компенсації завданих збитків.
Відповідно до пункту 2.3 Правил перевезення вантажів навалом і насипом (затверджені наказом Міністерства транспорту України 20.08.2001 № 542) під навантаження зернових вантажів подаються справні та очищені, а в разі потреби промиті вагони.
Оскільки вантаж у зазначені вагони був завантажений саме відповідачем (як відправником), він зобов'язаний був визначити придатність рухомого складу для перевезення вантажу у комерційному відношенні.
Пунктом 2.2.3. договору передбачено право Товариства відмовитися від прийняття порожніх власних вагонів Залізниці у випадках, якщо виключається можливість використання замовником вагонів під перевезення вантажу внаслідок їх технічної або комерційної непридатності, та/або наданих без заявки Товариства.
Враховуючи вищевикладені обставини, колегія суддів дійшла висновку про відсутність вини Залізниці у виникненні затримки вищевказаних вагонів.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи недоведеність відповідачем належними та допустимими доказами наявності вини Залізниці, як перевізника, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь Залізниці сум провізної плати.
Позивачем долучено до матеріалів справи детальний розрахунок заборгованості з посиланням на норми транспортного законодавства. (т.1, а.с. 103-106).
Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума в розмірі 88 339, 20 грн. відповідає вимогам чинного законодавства, положенням Договору, колегія суддів дійшла висновку про задоволення позовних вимог Залізниці в повному обсязі.
Колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції мало місце неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, тому рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/14626/23 підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Враховуючи вимоги, викладені в апеляційній скарзі, скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині.
Відповідно до ч.1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції підлягає розподілу пропорційно розміру задоволених позовних вимог в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.
Також колегія суддів зазначає, що згідно частин 4, 5 статті 127 Господарського процесуального кодексу України, розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.
Відповідно до частини 1 статті 128 Господарського процесуального кодексу України, особа, яка надала доказ на вимогу суду, має право вимагати виплати грошової компенсації своїх витрат, пов'язаних із наданням такого доказу. Розмір грошової компенсації визначає суд на підставі поданих такою особою доказів здійснення відповідних витрат.
Приписи статті 129 Господарського процесуального кодексу України, передбачають правила розподілу інших судових витрат.
Так, згідно пункту 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
Колегія суддів зазначає, що в матеріалах справи наявні Довідка рахунок №125 від 30.11.2023 року на суму 2 200, 00 грн., довідка рахунок №108 від 31.10.2023 року на суму 2 000, 00 грн., довідка рахунок №97 від 28.09.2023 року на суму 9 500, 00 грн. та довідка рахунок №50 від 04.04.2024 року на суму 2 600, 00 грн., які були видані позивача для оплати нотаріальних дій, а саме засвідчення справжності підпису перекладача.
Одночасно, колегія суддів зазначає, що вказані витрати позивача були зумовлені вимогами, як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, що вбачається з матеріалів справи, а тому оскільки колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення позову в повному обсязі, витрати позивача на перекладача підлягають відшкодуванню в повному обсязі за рахунок відповідача.
Керуючись ст.ст. 129, 269, п. 2 ч. 1 ст. 275, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Південно-Західна залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі №910/14626/23 задовольнити.
2. Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2024 року у справі № 910/14626/23 скасувати та прийняти нове рішення, яким:
« 1. Позовні вимоги задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16; ідентифікаційний код 36010851) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) 88 339 (вісімдесят вісім тисяч триста тридцять дев'ять гривень) 20 коп. основного боргу та 2 684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) 00 коп. судового збору за подання позовної заяви, 13 700 (тринадцять тисяч сімсот гривень) 00 коп. витрати за переклад документів в суді першої інстанції.»
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська торгівельно-логістична компанія» (03067, м. Київ, вул. Полковника Шутова, 16; ідентифікаційний код 36010851) на користь Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ, вул. Єжи Гедройця, 5; ідентифікаційний код 40075815) 4 026 (чотири тисячі двадцять шість гривень) 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги та 2 600 (дві тисяч шістсот гривень) 00 коп. витрати за переклад документів в суді апеляційної інстанції.
4. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду міста Києва.
5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14626/23.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.
Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 29.05.2024 року.
Головуючий суддя О.В. Агрикова
Судді Т.П. Козир
А.О. Мальченко