Постанова від 15.05.2024 по справі 910/21682/15

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" травня 2024 р. Справа№ 910/21682/15

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Отрюха Б.В.

суддів: Поліщука В.Ю.

Остапенка О.М.

Секретар судового засідання: Басараба К.Ю.

За участю представників учасників справи:

від ДП «Конярство України»: Нестеришин Т.С. - за ордером серія АА № 1051665 від 25.03.2024;

від Фонду державного майна України: Кібець Є.О. - у відповідності до витягу з ЄДРПОУ;

від Київської міської прокуратури: Лиховид О.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 (суддя Омельченко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж»

до Державного підприємства «Конярство України»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України

про стягнення 695 706, 69 грн

за зустрічним позовом Міністерства економіки України

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж»

2) Державного підприємства «Конярство України»

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро»

третя особа: Міністерство аграрної політики та продовольства України

про визнання недійсним договору позики від 20.05.2016 № 1/05ФП

у межах справи № 910/21682/15

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Астарта-Київ»

до Державного підприємства «Конярство України»

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та зустрічного позову

24.10.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» (надалі також ТОВ «Агрофірма Престиж»/позивач за первісним позовом/відповідач-1 за зустрічним позовом/скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства «Конярство України» (надалі також ДП «Конярство України»/відповідач за первісним позовом/відповідач-2 за зустрічним позовом) про стягнення заборгованості у розмірі 695 706,69 грн, з яких 516 600,00 грн - основний борг, 51 660,00 грн - штрафні санкції, 100 530,36 грн - інфляційні втрати, 26 916,33 грн - 3 % річних, що виникла за договором позики від 20.05.2016 № 1/05ФП.

На обгрунтування позовних вимог ТОВ «Агрофірма Престиж» зазначило, що ДП «Конярство України» не виконало умови договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016 у розрізі повернення позики позикодавцю. При цьому, 07.06.2018 між ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» (первісний кредитор) та ТОВ «Агрофірма Престиж» (новий кредитор) укладено договір відступлення права вимоги № 1-02, відповідно до умов якого, первісний кредитор передає новому кредиторові право вимоги за договором позики № 1/05ФП від 20.05.2016.

21.08.2020 Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, яке в подальшому змінено на правонаступника - Міністерство економіки України (надалі також позивач за зустрічним позовом) звернулося до Господарського суду міста Києва із зустрічною позовною заявою про визнання недійсним договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що договір позики № 1/05ФП від 20.05.2016 укладено всупереч вимогам Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки такий договір не містив погодження розпорядника майна щодо його укладення.

Історія справи

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/21682/15 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення заборгованості; задоволено позов Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України» про визнання недійсним договору позики; визнано недійсним договір позики № 1/05ФП від 20.05.2016, укладений між філією «Новоолександрівський кінний завод № 64» Державного підприємства «Конярство України» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро»; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 1 051,00 грн судового збору; стягнуто з Державного підприємства «Конярство України» на користь Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 1 051,00 грн судового збору.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 910/21682/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» залишено без задоволення; рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 у справі № 910/21682/15 залишено без змін.

Судові рішення місцевого господарського суду та суду апеляційної інстанції обґрунтовані тим, що при укладенні договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016 було порушено процедуру його обов'язкового погодження, врегульовану Порядком погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, що затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2011 № 809 (надалі - Порядок). Договір позики №1/05ФП від 20.05.2016 укладено без погодження Міністерством фінансів України або органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. При цьому згідно з копією довіреності № 2 від 28.01.2016, яка міститься в матеріалах справи та на підставі якої Павловською Ганною Іванівною було підписано оспорюваний договір, вбачається, що керівник філії була уповноважена на укладання цивільно-правових угод та договорів, які стосувалися товарів і робіт на суму до 100 000,00 грн без ПДВ без попереднього погодження з ДП «Конярство України», а якщо вартість єдиноразової операції з одним контрагентом перевищувала суму 100 000,00 грн без ПДВ, то укладення такого договору могло відбутися лише за обов'язкового попереднього письмового погодження з ДП «Конярство України».

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.06.2022 у справі № 910/21682/15 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» задоволено; рішення Господарського суду міста Києва від 29.03.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 22.12.2021 у справі № 910/21682/15 скасовано; справу № 910/21682/15 направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

За наслідками нового розгляду, рішенням Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 (суддя Омельченко Л.В.) задоволено позов Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України», Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору; визнано недійсним договір позики № 1/05ФП від 20.05.2016, укладений між ТОВ «ТБ «Новаагро» та ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64»; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» у задоволенні позову до Державного підприємства «Конярство України» про стягнення заборгованості.

Судове рішення прийнято з посиланням на приписи ст.ст. 67, 179 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), ст.ст. 203, 215, 1046, 1047 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та мотивоване тим, що укладення оспорюваного правочину було здійснено керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України» за відсутності погодження Державним підприємством «Конярство України» та розпорядником майна боржника, за відсутності погодження Міністерства фінансів України чи органу виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю, а відтак, зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню.

За таких обставин, у позивача за первісним позовом відсутнє порушене право за захистом якого останній звернувся до суду на підставі такого договору із зазначених у позові доводів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із вищевказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить суд рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» до Державного підприємства «Конярство України» задовольнити; стягнути з Державного підприємства «Конярство України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» заборгованість у розмірі 516 600,00 грн, штраф у розмірі 51 660,00 грн, інфляційні втрати за період з 02.12.2016 до 20.07.2022 у розмірі 307 823,22 грн, 3 % проценти річних за період з 02.12.2016 до 20.07.2022 у розмірі 87 258,22 грн, що виникли за договором позики № 1/05ФП від 12.05.2015 та були відступлені Товариству з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» за договором № 1-02 про відступлення права вимоги від 07.06.2018; відмовити у задоволенні позову Міністерства економіки України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж», Державного підприємства «Конярство України» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Новаагро» про визнання недійсним договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що:

- процесуальним правом самостійно ініціювати зустрічний позов чи змінити сторони існуючого судового провадження треті особи за приписами чинного ГПК України не наділені, а відтак, відсутні підстави для прийняття зустрічної позовної заяви до спільного розгляду з первісним позовом;

- позивачем за зустрічним позовом не доведено наявність порушеного права та охоронюваних законом інтересів останнього через укладання оспорюваного Договору позики, яке саме право було порушено і в чому полягає порушення цього права;

- у позивача за зустрічним позовом були відсутні поважні причини пропуску строку позовної давності, жодних доказів окрім факту ознайомлення з матеріалами справи немає, а подання позову було здійснено з метою ухилення від виконання зобов'язань із повернення грошових коштів за Договором позики;

- законом передбачено обов'язок та закріплено механізм надання відповідачем за первісним позовом, як державного підприємства, фінансової звітності органу до сфери управління якого належить підприємство, а саме до позивача за зустрічним позовом. Отже, враховуючи організаційно-правову форму відповідача за первісним позовом, особливості регулювання чинним законодавством його діяльності та необхідності подання останнім звітності, державні органи просто не могли не знати про факт отримання грошових коштів за договором позики.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.04.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Державного підприємства «Конярство України» надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно з яким останнє просить суд, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 - без змін.

09.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Київської міської прокуратури надійшли пояснення, у відповідності до яких остання зазначає про обґрунтованість рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 та наявність підстав для відхилення апеляційної скарги ТОВ «Агрофірма Престиж».

Інші учасники справи відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Агрофірма Престиж» не надали, що у відповідності до ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) не перешкоджає перегляду судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поляков Б.М.

17.01.2024 від судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. надійшла заява про самовідвід від розгляду справи № 910/21682/15.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 910/21682/15 задоволено заяву судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/21682/15; відведено суддю Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. від розгляду справи № 910/21682/15; матеріали справи № 910/21682/15 передано для здійснення визначення складу судової колегії автоматизованою системою у відповідності до положень ст. 32 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/194/24 від 18.01.2024 у зв'язку із задоволенням заяви судді Північного апеляційного господарського суду Полякова Б.М. про самовідвід від розгляду справи № 910/21682/15, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/21682/15.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.01.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Копитова О.С., Остапенко О.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 у справі № 910/21682/15 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/21682/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» до Державного підприємства «Конярство України»; третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Фонд державного майна України про стягнення 695 706, 69 грн; відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 до надходження матеріалів справи.

26.02.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/21682/15.

Слід зазначити, що суддя Копитова О.С. перебувала у відпустці з 22.02.2024 по 03.03.2024 (включено).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 у справі № 910/21682/15 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 залишено без руху.

14.03.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 у справі № 910/21682/15, поміж іншого, задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15; відкрито апеляційне провадження у справі № 910/21682/15; розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 призначено на 17.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 у справі № 910/21682/15, зокрема, задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2024 у справі № 910/21682/15 розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 відкладено на 15.05.2024.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/1804/24 від 13.05.2024 у зв'язку з перебуванням судді Копитової О.С. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 910/21682/15.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.05.2024 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» передано для розгляду колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поліщук В.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2024 у справі № 910/21682/15, поміж іншого, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» на рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 прийнято до провадження колегією суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Отрюх Б.В., судді: Остапенко О.М., Поліщук В.Ю.; задоволено заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Явка представників учасників справи

15.05.2024 у судове засідання з'явилися представники Державного підприємства «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури.

Інші учасники справи у судове засідання 15.05.2024 не з'явилися; про час, місце та дату судового засідання повідомлялися завчасно та належним чином; про причини нез'явлення суд не повідомили, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж».

Так, 15.05.2024 через систему «Електронний суд» до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» надійшла заява про розгляд справи без участі сторони.

Колегією суддів Північного апеляційного господарського суду взято до уваги вищевказану заяву позивача за первісним позовом.

Згідно з ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків, має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Розумність строків розгляду справи повинна визначатися з огляду на конкретні обставини справи з урахуванням критеріїв, сформованих у практиці Суду, зокрема складності справи, поведінки сторін та відповідних державних органів (рішення Європейського суду з прав людини від 29.05.2008 «Якименко проти України»; рішення Європейського суду з прав людини від 21.12.2006 р. «Мороз та інші проти України» та інші).

Таким чином, враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про час, місце та дату судового засідання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за участю представників Державного підприємства «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури.

Позиції учасників справи

У судовому засіданні 15.05.2024 представники Державного підприємства «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили залишити її без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 - без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 20.05.2016 між ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» та ДП «Конярство України» в особі філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» укладено договір позики № 1/05ФП, (надалі - Договір), (а.с. 13, т. 1) у відповідності до умов якого, позикодавець передає у власність позичальнику грошові кошти у розмірі, передбаченому договором, а позичальник зобов'язується повернути позику у визначений Договором строк.

Договір є дійсним, укладений з дотриманням форми, спрямований на реальне настання правових наслідків, що підтверджується частковим виконанням сторонами договору: перерахуванням позикодавцем та отриманням позичальником на розрахунковий рахунок суми позики.

Так, на виконання умов Договору, позикодавцем було перераховано позичальнику суму позики у розмірі 516 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 117807689 від 31.05.2016, № 117807842 від 21.06.2016, № 144408655 від 08.07.2016, № 7131617846 від 14.11.2016.

За змістом п. 4.1. Договору, кінцева дата повернення позики в повному обсязі: до 01 грудня 2016 року. Датою повернення позики є дата зарахування грошових коштів на рахунок Позикодавця.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» зазначає, що всупереч умовам договору, позичальником не було повернуто позику позикодавцю.

В подальшому, 07.06.2018 між ТОВ «Торговий будинок «Новаагро» та ТОВ «Агрофірма Престиж» укладено Договір № 1-02 про відступлення права вимоги.

Згідно з умовами Договору № 1-02 про відступлення права вимоги первісний кредитор (ТОВ «ТБ «Новаагро») передає новому кредиторові (ТОВ «Агрофірма Престиж»), а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за договором позики № 1/05ФП від 20 травня 2016 року, укладеним між первісним кредитором і ДП «Конярство України» в особі філії Новоолександрійський кінний завод ДП «Конярство України».

У свою чергу, 21.08.2020 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України про визнання недійсним укладеного між сторонами договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016.

На обґрунтування зустрічного позову Мінекономіки зазначає, що з 18.10.2019 останнє є органом управління Державного підприємства «Конярство України», а рішення суду за первісним позовом впливає на права, інтереси Мінекономіки як власника державного майна.

Представник Мінекономіки стверджував, що про порушення свого права Мінекономіки дізналось лише 10.07.2020 після ознайомлення із матеріалами справи та після здійснення процесуального правонаступництва у справі № 910/21682/15 про банкрутство Державного підприємства «Конярство України» за ухвалою від 18.11.2019 про заміну Міністерства аграрної політики та продовольства України на його правонаступника - Мінекономіки.

Також, Мінекономіки вказує на те, що оспорюваний договір позики підлягає визнанню недійсним, оскільки не відповідає вимогам законодавства, а саме ч. 8 ст. 22 Закону про банкрутство, позаяк укладений без згоди розпорядника майна боржника, усупереч постанові Кабінету Міністрів України від 15 червня 2011 року № 809, якою затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями, оскільки укладений без згоди органу, уповноваженого управляти державним майном. Крім того, позивач за зустрічним позовом вважав, що зі зміст правочину неможливо встановити реальність вчинення господарських операцій з перерахунку грошових коштів, а представник Державного підприємства «Конярство України» не мав необхідного обсягу повноважень на укладання спірного договору.

За результатами розгляду позовної заяви та зустрічного позову, місцевим господарським судом прийнято судове рішення, яке наразі оскаржується в апеляційному порядку.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

Статтею 269 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів Північного апеляційного господарського суду розглянувши матеріали справи, заслухавши думку представників Державного підприємства «Конярство України», Фонду державного майна України та Київської міської прокуратури, обговоривши доводи апеляційної скарги, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини даної господарської справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Об'єктом апеляційного оскарження є рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15, яким задоволено зустрічний позов про визнання недійсним договору позики від 20.05.2016 № 1/05ФП та відмовлено у задоволенні позову про стягнення 695 706,69 грн.

В силу ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» вказує, що позикодавцем було перераховано позичальнику суму позики у розмірі 516 600,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями № 117807689 від 31.05.2016, № 117807842 від 21.06.2016, № 144408655 від 08.07.2016, № 7131617846 від 14.11.2016.

У відповідності до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Підставою недійсності правочину згідно з вимогами ч. 1 ст. 215 ЦК України є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Зокрема, однією з вимог передбачених ч. 1 ст. 203 ЦК України, додержання яких є необхідним для чинності правочину є те, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Приписами ч. 4 ст. 67 ГК України (в редакції чинній на день укладення договору позики) визначено, що державні підприємства, у тому числі господарські товариства (крім банків), у статутному капіталі яких державі належить 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв), здійснюють залучення внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з Міністерством фінансів України, здійснюють залучення внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик), надають гарантії або є поручителями за такими зобов'язаннями за погодженням з органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю. Порядок таких погоджень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Кабінетом Міністрів України прийнято Постанову від 15.06.2011 № 809, якою затверджено Порядок погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі, кредитів (позик), надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями (надалі-Порядок).

Цей Порядок визначає процедуру погодження залучення державними підприємствами, у тому числі господарськими товариствами (крім банків), у статутному капіталі яких 50 та більше відсотків акцій (часток, паїв) належать державі (надалі - підприємства), кредитів (позик) шляхом укладення кредитного договору, договору позики або випуску облігацій підприємства (надалі - залучення кредиту (позики), у результаті якого виникають зобов'язання щодо повернення коштів, та надання гарантій або поруки за такими зобов'язаннями.

За змістом п. 2 Порядку (в редакції, чинній на день укладення договору позики) відповідні договори погоджуються Міністерством фінансів України - щодо внутрішніх довгострокових (більше одного року) та зовнішніх кредитів (позик); органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління державною власністю, або Мінекономіки, якщо функції управління державною власністю здійснює Кабінет Міністрів України (надалі - уповноважений орган), - щодо внутрішніх короткострокових (до одного року) кредитів (позик).

Відповідно до п. 4 Порядку (в редакції, чинній на день укладення договору позики) Міністерство фінансів України або уповноважений орган протягом 30 робочих днів після надходження заяви приймає рішення щодо погодження залучення кредиту (позики), забезпечення підприємством виконання зобов'язань за кредитом (позикою) порукою або гарантією чи відмови у погодженні, про що письмово повідомляє підприємству.

Разом з тим, у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність погодження укладення договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016 Міністерством фінансів України або органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю.

Отже, при укладенні договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016 було порушено процедуру його обов'язкового погодження, врегульовану Порядком, оскільки вказаний договір позики укладено без погодження Міністерством фінансів України або органом виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю, а відтак, договір позики № 1/05ФП від 20.05.2016 укладено з порушенням приписів ч. 4 ст. 67 ГК України, тому недійсність такого договору встановлена законом через порушення при його укладенні імперативних приписів ч. 4 ст. 67 ГК України.

Таким чином, оскільки укладення оспорюваного правочину керівником філії «Новоолександрівський кінний завод № 64» державного підприємства «Конярство України» за відсутності погодження Державним підприємством «Конярство України» та розпорядником майна боржника, за відсутності погодження Міністерства фінансів України чи органу виконавчої влади, який здійснює функції управління державною власністю, то місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про обґрунтованість та задоволення зустрічного позову про визнання недійсним договору позики №1/05ФП від 20.05.2016.

При цьому, з огляду на зазначене вище, у Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» відсутнє порушене право, за захистом якого останнє звернулося до суду на підставі такого договору та із зазначених у позові підстав, а відтак, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення первісного позову.

Враховуючи вищевикладені обставини, місцевий господарський суд належним чином дослідивши матеріали справи, дотримуючись норм процесуального та матеріального права, дійшов вірного висновку про задоволення зустрічного позову щодо визнання недійсним договору позики № 1/05ФП від 20.05.2016 та відмову у задоволенні первісного позову про стягнення 695 706,69 грн.

При цьому, твердження апеляційної скарги не спростовують висновків, викладених у рішенні Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 та у даному випадку скаржником не надано належних та допустимих доказів на підтвердження своєї правової позиції, а також не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства, щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

В силу статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

З приводу висвітлення всіх доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, який у рішенні в справі «Серявін та інші проти України» вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Приписами статті 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду, вважає апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 підлягає залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Судові витрати за подання даної апеляційної скарги, у відповідності до статті 129 ГПК України, судом покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 267-271, 273, 275, 276, 280, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Кодексом України з процедур банкрутства, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Престиж» залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.11.2023 у справі № 910/21682/15 залишити без змін.

3. Справу № 910/21682/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, строки та випадках, передбачених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України та ст. 9 Кодексу України з процедур банкрутства.

Повний текст постанови складено та підписано - 29.05.2024.

Головуючий суддя Б.В. Отрюх

Судді В.Ю. Поліщук

О.М. Остапенко