Постанова від 25.04.2024 по справі 927/716/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2024 р. м.Київ Справа№ 927/716/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Шаптали Є.Ю.

Скрипки І.М.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 25.04.2024:

від прокуратури прокурор Греськів І.І.;

від позивача-1: не з?явився;

від позивача-2: не з?явився;

від відповідача: Прохоренко М.А. (в режимі відеоконфереції)

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"

на рішення Господарського суду Чернігівської області

від 28.07.2023

у справі № 927/716/23 (суддя В. В. Шморгун)

за позовом Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: 1. Північного офісу Державної аудиторської служби

2. Мринської сільської ради,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів"

про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 144 996,16 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та пояснень

Заступник керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Мринської сільської ради звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", у якому прокурор просить суд визнати недійсними додаткові угоди № 2 від 25.02.2021, № 6 від 13.08.2021, № 7 від 25.08.2021, № 8 від 27.08.2021, № 9 від 29.09.2021, № 10 від 30.09.2021, №11 від 01.10.2021, № 12 від 28.10.2021, № 13 від 02.11.2021, № 14 від 18.11.2021, № 15 від 01.12.2021 до договору № 23069ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020, укладені між Мринською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", а також стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Мринської сільської ради безпідставно отримані кошти в сумі 144 996,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що при укладанні між позивачем-2 та відповідачем додаткових угод № 2 від 25.02.2021, № 6 від 13.08.2021, № 7 від 25.08.2021, № 8 від 27.08.2021, № 9 від 29.09.2021, № 10 від 30.09.2021, №11 від 01.10.2021, № 12 від 28.10.2021, № 13 від 02.11.2021, № 14 від 18.11.2021, № 15 від 01.12.2021 до договору № 23069ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020 (далі - Договір) було порушено вимоги п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме змінено ціну за одиницю товару у бік збільшення за відсутності відповідного коливання ціни такого товару на ринку.

Враховуючи те, що вищезазначені додаткові угоди укладені з порушенням вимог Закону України "Про публічні закупівлі", прокурор, посилаючись на приписи ст. 203, 215 Цивільного кодексу України, просив визнати їх недійсними. Оскільки позивач-2 сплатив кошти за поставлену електричну енергію відповідно до ціни, вказаній у спірних додаткових угодах, тобто за збільшеною ціною, прокурор на підставі ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути з відповідача 144 996,16 грн надлишково сплачених позивачем-2 коштів.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач проти позову заперечував, вказуючи:

- підстави для здійснення самостійного представництва інтересів держави в суді у цій справі відсутні, оскільки прокурор звернувся в інтересах осіб, які не мають статусу позивача у справах щодо оскарження процедури закупівлі. Відповідач вважає, що відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 226 ГПК України позовна заява прокурора підлягає залишенню без розгляду;

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а тому відповідно до презумпції правомірності правочину вони є правомірними;

- спірні додаткові угоди укладені відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", а їх підписання відбувалось за згодою сторін. Спірні кошти були сплачені позивачем відповідачу на підставі Договору та додаткових угод, які не є нікчемними та не визнані судом недійсними, а отже не можуть вважатись безпідставно набутими коштами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/716/23 позов Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби, Мринської сільської ради задоволено повністю, а саме:

- визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 25.02.2021, № 6 від 13.08.2021, № 7 від 25.08.2021, № 8 від 27.08.2021, № 9 від 29.09.2021, № 10 від 30.09.2021, №11 від 01.10.2021, №12 від 28.10.2021, № 13 від 02.11.2021, № 14 від 18.11.2021, № 15 від 01.12.2021 до договору № 23069ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020, укладені між Мринською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів";

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд. 126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Мринської сільської ради (код ЄДРПОУ 04412337, вул. Броварця, 1, с. Мрин, Ніжинський район, Чернігівська область, 17113) кошти у розмірі 144 996,16 грн.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (код ЄДРПОУ 41823846, проспект Перемоги, буд. 126Б, м. Чернігів, 14013) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 16 104,00 грн витрат зі сплати судового збору;

- стягнуто з Мринської сільської ради (код ЄДРПОУ 04412337, вул. Броварця, 1, с. Мрин, Ніжинський район, Чернігівська область, 17113) на користь Чернігівської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910114, вул. Князя Чорного, 9, м. Чернігів, 14000) 16 104,00 грн витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:

- встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод №2, №6-15 недійсними на момент їх укладення, суд першої інстанції дійшов висновку, що спірні додаткові угоди №2, №6-15 суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України;

- враховуючи ціну, обумовлену сторонами у Договорі, позивач-2 повинен був сплатити відповідачу за спожиту у лютому-грудні 2021 року електричну енергію у розмірі 245 231,39 грн (122 923 кВт/год * 1,99499996), а отже розмір надмірно сплачених позивачем-2 коштів становить 144 966,16 грн

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, відповідач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" (14.08.2023 згідно штемпелю поштової установи на описі вкладеного в цінний лист, з яким направлено апеляційну скаргу до суду) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано наступних доводів:

-відсутні підстави для здійснення прокурором самостійного представництва інтересів держави у цій справі;

- обрання прокурором спосіб захисту як визнання недійсними оспорюваних угод - не є належним способом захисту прав, адже нікчемний правочин є недійсним в силу закону;

- суд першої інстанції невірно застосував п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі»;

- чинним законодавством не регламентовано та не визначено, якими саме документами може підтверджуватися коливання ціни товару на ринку, не визначено ані їх форму, а ні зміст;

- на момент укладення та виконання договору сторони керувались діючими роз??ясненнями від 27.10.2016 № 3302-06/34307-06 Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю», згідно якого у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10% від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладення договору про закупівлю та за умови, що зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов?язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін;

- Товариство з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" кожен раз зверталось до Мринської сільської ради з листами та для документального підтвердження факту коливання ціни на ринку використовувало висновки, цінові довідки ТПП, інформацію з веб-сайту ДП «Оператор ринку»;

- збільшення ціни не суперечило вимогам Закону України «Про ринок електричної енергії», Закону України «Про публічні закупівлі», а укладення додаткових угод відбувалось за згодою сторін;

- з відповідача було необгрунтовано стягнуто 144 996,16 грн. на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

29.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, і який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України, і у якому прокурор просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Доводи прокурора у відзиві зводяться до того, що:

- прокурором обгрунтовано подано позов в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Мринської сільської ради, у зв?язку з невиконанням ними своїх обов?язків щодо захисту інтересів держави, а обраний прокурором спосіб захисту інтересів держави в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства та в повній мірі забезпечить їх відновлення;

- недотримання норм законодавства у сфері публічних закупівель (п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі») у зв'язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару;

- надані відповідачем документи не є належними доказами, які підтверджують наявність коливання ціни електроенергії у порівнянні з моментом укладання договору до внесення змін до нього, або в період, з якого починала діяти нова додаткова угода та закінчувала діяти попередня, а отже, не містять належного обгрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі»;

- недотримання норм законодавства у сфері публічних закупівель у зв'язку з укладенням з порушенням вимог закону додаткових угод, призвело до безпідставної зміни істотних умов договору після його укладення та збільшення ціни за одиницю товару, покладення на бюджетну установу економічно невигідних зобов'язань щодо необгрунтованого витрачання бюджетних коштів.

Короткий зміст пояснень Північного офісу Державної аудиторської служби

03.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від Північного офісу Державної аудиторської служби надійшли письмові пояснення, в яких останнім наголошувалось на повноваженнях щодо здійснення державного фінанссового контролю та оприлюдненому звіту щодо здійсненої закупівлі.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.08.2023, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023 у справі № 927/716/23, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.08.2023 витребувано у Господарського суду Чернігівської області матеріали справи № 927/716/23.Відкладено вирішення питань, пов'язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023 у справі № 927/716/23.

05.09.2022 на виконання ухвали з суду першої інстанції до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 927/716/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023 у справі № 927/716/23 залищено без руху. Протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, скаржнику надано право усунути недоліки, а саме подати до Північного апеляційного господарського суду:

- докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури: вул. Овдіївська, буд. 2,м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600, листом з описом вкладеного та фіскальною накладною, у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

18.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої долучено докази направлення копії апеляційної скарги та доданих до неї документів на адресу заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури: вул. Овдіївська, буд. 2,м. Ніжин, Чернігівська обл., 16600, листом з описом вкладеного та фіскальною накладною, у відповідності до приписів ст. 259 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.09.2023 Відкрити апеляційне провадження у справі № 927/716/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023. Судове засідання призначено на 16.11.2023 об 11 год. 20 хв.

29.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому останній просив відмовити у задоволені апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", а рішення Господарського суду м. Києва від 28.07.2023 у справі № 927/716/23 залишити без змін.

03.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надійшла заява про розгляд справи № 927/716/23 без участі представника позивача-1.

03.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області надійшли письмові пояснення по справі № 927/716/23.

14.11.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та про проведення судового засідання в режимі відеоконференції поза межам приміщення суду при розгляді справи № 927/716/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023, розгляд якої призначено на 16.11.2023 об 11 год. 20 хв.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.11.2023 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 927/716/23 задоволено.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 04.03.2024 поновлено провадження у справі № 927/716/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023, розгляд справи призначено на 04.04.2024.

У зв'язку з перебуванням з 03.04.2024 по 04.04.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 03.04.2024, справу № 927/716/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023, передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 справу № 927/716/23 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області 28.07.2023, прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Скрипка І.М., розгляд справи призначено на 25.04.2024.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2024 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції у справі № 927/716/23 задоволено.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 25.04.2024 з'явився прокурор, а представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Чернігів» (відповідач) приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Північний офіс Державної аудиторської служби та Мринська сільська рада до суду своїх представників не направили, про час і дату судового засідання повідомлені належним чином.

Через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від Державної аудиторської служби надійшло клопотання про розгляд справи без участі представника.

Від Мринської сільської ради відзив на апеляційну скаргу не надходив, проте, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч. 3 ст. 263 Господарського процесуального кодексу України).

У відповідності до вимог ч. 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що позивачі про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов'язковою не визнавалась, у зв'язку з чим неявка позивачів, не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з'явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов'язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників позивачів у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв'язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги у зв?язку з неявкою позивачів - відсутні.

В судовому засіданні 25.04.2024 скаржник просив задовольнити апеляційну скаргу, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби та Мринської сільської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", про визнання недійсними додаткових угод № 2 від 25.02.2021, № 6 від 13.08.2021, № 7 від 25.08.2021, № 8 від 27.08.2021, № 9 від 29.09.2021, № 10 від 30.09.2021, №11 від 01.10.2021, № 12 від 28.10.2021, № 13 від 02.11.2021, № 14 від 18.11.2021, № 15 від 01.12.2021 до договору № 23069ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020, укладені між Мринською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", та про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Мринської сільської ради безпідставно отримані кошти в сумі 144 996,16 грн. - повністю.

Прокурор в судовому засіданні 25.04.2024 просив апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення суду першої інстанції залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і перевірено судом апеляційної інстанції, 18.11.2020 Мринською сільською радою на веб-порталі публічних закупівель "Prozorro" розміщено оголошення за № UA-2020-11-18-008211-с про намір здійснити закупівлю електричної енергій обсягом 223 188 кВт/год за бюджетні кошти очікуваною вартістю 557 970,00 грн (т. 1 а.с. 98-103).

За результатами проведеної процедури закупівлі переможцем визнано ТОВ "Енера Чернігів".

31.12.2020 між ТОВ "Енера Чернігів" (далі - Постачальник) та Мринською сільською радою (далі - Споживач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №23069ВЦ (далі - Договір) (т. 1 а.с. 106-110).

Відповідно до п. 1.1 Договору, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії виключно побутовим та малим непобутовим споживачам (далі - Споживач) Постачальником та укладається Сторонами, з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом приєднання Споживача до цього Договору згідно з заявою-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору.

Згідно з п. 2.1 Договору, Постачальник продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача, а Споживач оплачує Постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

У п. 3.1 Договору встановлено, що початком постачання електричної енергії Споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до Договору.

За умовами п. 5.1 Договору, Споживач розраховується з Постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною Споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього Договору.

У разі надання у встановленому порядку Постачальником Споживачу повідомлення про зміни умов цього Договору (у тому числі зміни ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей Договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання Споживачу повідомлення): розірваний (без штрафних санкцій) за ініціативою Споживача - у разі надання Постачальнику письмової заяви Споживача про незгоду/неприйняття змін; зміненим на запропонованих Постачальником умовах - якщо Споживач не надав Постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції Постачальника (п. 5.2 Договору).

За змістом п. 6.1 Договору, Споживач має право отримувати електричну енергію на умовах, зазначених у цьому Договорі.

У пункті 13.1 Договору сторони визначили, що цей Договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав Споживач, та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) Споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього Договору, та сплаченого рахунку (квитанції) Постачальника.

31.12.2020 Споживач підписав заяву-приєднання до Договору (Додаток №1) (а. с. 110-111). У заяві-приєднання зазначено початок постачання електричної енергії з 01.01.2021.

Відповідно до п. 2, 3, 4, 13, 14 Комерційної пропозиції, що є додатком № 2 до Договору, загальний обсяг закупівлі - 223 188 кВт/год; ціна (тариф) електричної енергії, у тому числі диференційовані ціни (тарифи) - 1,99499996 грн з ПДВ; загальний вартість всього обсягу поставки складає 445 260,05 грн; термін дії договору: цей договір вступає в силу з моменту підписання і діє в частині поставок електричної енергії з 01.01.2021 до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного їх здійснення. Дія договору може продовжуватись на строк, достатній для проведення процедури закупівлі на початку 2022 року, в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в Договорі; істотні умови Договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань Сторонами в повному обсязі, крім випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

18.01.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №1 до Договору, якою змінено банківські реквізити Споживача (т. 1 а.с. 114).

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до позивача-2 із листом №839 від 18.02.2021, у якому зазначає про збільшення ціни на електричну енергію, вартість якої на лютий 2021 року становить 1,7992 грн/кВт/год без ПДВ, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни (т. 1 а.с. 116).

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, у якому зазначено середньозважену ціну електроенергії за 1 мВт/год на РДН за січень 2021 року - 1462,52 грн без ПДВ та 10 днів лютого 2021 року (з 01.02.-10.02) - 1698,79 грн без ПДВ; тенденція росту цін +16,15% (т. 1 а.с. 117).

25.02.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №2 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №2) (т. 1 а.с. 115), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,15904 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №2 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.02.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,22% у порівнянні з ціною, вказаною у Договорі.

16.04.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №3 до Договору, якою змінено банківські реквізити Постачальника (т. 1 а.с. 128).

25.06.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №4 до Договору, якою доповнено Додаток №2 "Комерційна пропозиція" розділом "Електронний документообіг" (т. 1 а.с. 129).

10.08.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №5 до Договору, якою доповнено Додаток №1 "Заява-приєднання" новим об'єктом (т. 1 а.с. 130).

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до позивача з листом б/н б/д, у якому зазначає про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", та просить підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни (т. 1 а.с. 132).

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021 (т. 1 а.с. 133).

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год у липні 2021 року становила 1 444,05 грн; за 05 серпня 2021 року - 1 988,79 грн; відсоток коливання ціни +37,72%.

13.08.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №6 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №6) (т. 1 а.с. 131), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,282231 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №6 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.07.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 5,7% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №2.

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до позивача-2 із листом №б/н, б/д, у якому зазначає про збільшення ціни на електричну енергію, вартість якої на липень 2021 року становить 1,901859 грн/кВт/год без ПДВ, та просить підписати додаткову угоду щодо зміни такої ціни (т. 1 а.с. 139).

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №1838/21 від 11.08.2021, у якому зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН ОЕС України (без ПДВ) за 1 мВт/год у червні 2021 року становила 1 425,14 грн; за 3 декаду липня - 1 623,28 грн; відсоток коливання ціни +13,90% (т. 1 а.с. 140).

25.08.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №7 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №7) (т. 1 а.с. 133), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,474989 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №7 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.08.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,46% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №6.

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до позивача-2 з листом б/н, б/д, у якому зазначає про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", та просить підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни (т. 1 а.с. 145).

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021 (т. 1 а.с. 146).

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год станом на 05.08.2021 становила 1 988,79 грн; станом на 09.08.2021 - 2 240,53 грн; відсоток зміни ціни +12,65%.

27.08.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №8 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №8) (т. 1 а.с. 144), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,687004 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №8 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.08.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,56% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №7.

ТОВ "Енера Чернігів" звернулось до позивача-2 із листом б/н, б/д, у якому зазначає про різке підвищення законодавчо встановленого рівня на електричну енергію, що діють в торговій зоні "ОЕС України", та просить підписати додаткову угоду щодо зміни електричної енергії ціни (т. 1 а.с. 152).

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021 (т. 1 а.с. 153).

У вказаній ціновій довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 12.09.2021 - 1 889,08 грн; станом на 16.09.2021 - 2 164,79 грн; відсоток зміни ціни +14,59%.

29.09.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №9 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №9) (т. 1 а.с. 151), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 2,920199 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №9 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.09.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,68% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №8.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-3/21 від 21.09.2021 (т. 1 а.с. 159).

У вказаній ціновій довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 12.09.2021 - 1 889,08 грн; станом на 17.09.2021 - 2 374,09 грн; відсоток зміни ціни +25,67%.

30.09.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №10 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №10) (т. 1 а.с. 157), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,166933 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №10 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.09.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,5% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №9.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав цінову довідку Харківської торгово-промислової палати №2277-4/21 від 21.09.2021 (т. 1 а.с. 165).

У вказаній ціновій довідці ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 06.09.2021 - 2 261,59 грн; станом на 14.09.2021 - 2 596,47 грн; відсоток зміни ціни +14,81%.

01.10.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №11 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №11) (т. 1 а.с. 163), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,448072 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №11, ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 03.09.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,87% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №10.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2631/21 від 21.10.2021 (т. 1 а.с. 171).

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 14.09.2021 - 2 596,47 грн; станом на 19.10.2021 - 2 840,05 грн; відсоток зміни ціни +9,38 %.

28.10.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №12 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №12) (т. 1 а.с. 169), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 3,738416 грн з ПДВ; загальний обсяг постачання електричної енергії не змінився.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №12, ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.10.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,42% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №11.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2710/21 від 29.10.2021 (т. 1 а.с. 176).

- станом на 03.10.2021 - 2 535,12 грн; станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +22,81 %;

- станом на 19.10.2021 - 2 840,05 грн; станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; відсоток коливання ціни +9,63 %.

02.11.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №13 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №13) (т. 1 а.с. 174), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 4,06412 грн з ПДВ та зменшено обсяги постачання до 109 559 кВт/год.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №13 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.10.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,71% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №12.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2849/21 від 10.11.2021 (т. 1 а.с. 181).

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: станом на 28.10.2021 - 3 113,44 грн; станом на 06.11.2021 - 3 415,42 грн; відсоток зміни ціни +9,70 %.

18.11.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №14 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №14) (т. 1 а.с. 179), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 4,424126 грн з ПДВ та зменшено обсяги постачання до 100 644 кВт/год.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №14, ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 01.11.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 8,85% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №13.

На підтвердження зростання ціни на електричну енергію відповідач надав експертний висновок Харківської торгово-промислової палати №2985/21 від 25.11.2021 (т. 1 а.с. 186).

У вказаному висновку ТПП зазначено, що середньозважена ціна електроенергії на РДН в ОЕС України (без ПДВ та без урахування тарифу на передачу електричної енергії) за 1 мВт/год становила: за 1 декаду жовтня (01.10-10.10) 2021 року - 2 568,15 грн; за 1 декаду листопада (01.11-10.11) 2021 року - 3 374,95 грн; відсоток коливання ціни +31,42 %; за 07.11.2021 - 3 013,92 грн; за 09.11.2021 - 3 502,09 грн; відсоток зміни ціни +16,20 %.

01.12.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №15 про внесення змін та доповнень до Договору (далі - Додаткова угода №15) (т. 1 а.с. 184), відповідно до якої збільшено ціну електричної енергії за 1 кВт/год до 4,554412 грн з ПДВ та зменшено обсяги постачання до 97 765 кВт/год.

Відповідно до п. 5 Додаткової угоди №15 ця угода набуває чинності з моменту її підписання та розповсюджує свою дію на відносини між сторонами, які виникли до укладання угоди, з 02.11.2021.

Отже, як вірно встановив суд першої інстанції, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, фактично відповідач збільшив ціну на електроенергію на 2,94% у порівнянні з ціною, вказаною у Додатковій угоді №14.

29.12.2021 між ТОВ "Енера Чернігів" та Мринською сільською радою укладено додаткову угоду №16 до Договору, відповідно до якої зменшено загальну вартість всього обсягу поставки до 421 804,14 грн (т. 1 а.с. 189).

Прокурор до матеріалів справи долучив роздруківки з веб-сайту "Оператор ринку", у яких міститься інформація щодо середньозваженої ціни РДН ОЕС України станом на дати укладення Договору, укладення додаткових угод та у періоди між датами укладення договору/додаткових угод до дат укладення наступних додаткових угод та дії нової ціни.

У період з січня по грудень 2021 року відповідач поставив позивачу-2 електроенергію у кількості 138 751 кВт/годна суму 421 804,11 грн, на підтвердження чого надано акти прийняття-передавання товарної продукції-активної електричної енергії за вказаний період: №23069ВЦ/15851/1 (за січень 2021 року), №23069ВЦ/32458/1 (за лютий 2021 року), №23069ВЦ/49820/1 (за березень 2021 року), №23069ВЦ/65321/1 (за квітень 2021 року), №23069ВЦ/82700/1 від 10.06.2021 (за травень 2021 року), №23069ВЦ/98696/1 від 12.07.2021 (за червень 2021 року), №23069ВЦ/113622/1 від 13.08.2021 (за липень 2021 року), №23069ВЦ/130308/1 від 14.09.2021 (за серпень 2021 року), №23069ВЦ/145221/1 (за вересень 2021 року), №23069ВЦ/160724/1 (за жовтень 2021 року), №23069ВЦ/172421/1 від 30.11.2021 (за листопад 2021 року), №23069ВЦ/177900/1 (за грудень 2021 року).

Як підтверджується наявними матеріаламис прави, позивач-2 оплатив вартість поставленої електричної енергії у повному обсязі, на підтвердження чого надано платіжні доручення: №373-379 від 15.02.2021; №634-639 від 15.03.2021; №975-980 від 12.04.2021; №1317-1321 від 14.05.2021; №1696-1701 від 15.06.2021; №1951-1956 від 13.07.2021; №2251-2255 від 16.08.2021; №2474-2478 від 14.09.2021; №2781-2786 від 18.10.2021; №3102-3107 від 15.11.2021; №3331-3335 від 06.12.2021; №3485-3489 від 17.12.2021.

Прокурор у позові вказував, що внаслідок збільшення ціни, позивач-2 недотримав електричну енергію у кількості 72 679,7608 кВт/год на загальну суму 144 996,16 грн, за яку (електроенергію) останній сплатив, а тому просив стягнути вказану суму з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічний підхід до стандарту доказування "вірогідність доказів" висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як "баланс вірогідностей" .

Щодо підстав звернення прокурора до суду першої інстанції з відповідним позовом, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Відтак прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).

Положення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до ч. 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з ч. 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов'язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина четверта статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, прокурором подано позов в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України та Мринської сільської ради у зв'язку із невиконанням ними своїх обов'язків щодо захисту інтересів держави у суді.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Північного офісу Державної аудиторської служби України, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі", уповноважений орган - це центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері публічних закупівель.

Уповноважений орган здійснює регулювання та реалізує державну політику у сфері закупівель у межах повноважень, визначених цим Законом. Рахункова палата, Антимонопольний комітет України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, здійснюють контроль у сфері публічних закупівель у межах своїх повноважень, визначених Конституцією та законами України (частини перша, третя статті 7 Закону України "Про публічні закупівлі").

Пунктами 8, 10, 11, 12 частини 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право Держаудитслужби порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства; звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; одержувати від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності, інших юридичних осіб та їх посадових осіб, фізичних осіб - підприємців інформацію, документи і матеріали, необхідні для виконання покладених на нього завдань; проводити на підприємствах, в установах та організаціях зустрічні звірки з метою документального та фактичного підтвердження виду, обсягу і якості операцій та розрахунків для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку підприємства, установи та організації, що контролюється.

Положенням про Державну аудиторську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.02.2016 № 43 (далі - Положення), визначено що реалізуючи державний фінансовий контроль через здійснення моніторингу закупівель, Державна аудиторська служба України, яка є центральними органами виконавчої влади, діяльність якої спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України, має право звертатися до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Згідно з підпунктами 3, 4, 9 пункту 4 цього Положення, Держаудитслужба відповідно до покладених на неї завдань: реалізує державний фінансовий контроль через здійснення, зокрема, перевірки державних закупівель; здійснює контроль, зокрема, за дотриманням законодавства про державні закупівлі; вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: звертається до суду в інтересах держави у разі незабезпечення виконання вимог щодо усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів; застосовує заходи впливу за порушення бюджетного законодавства, накладає адміністративні стягнення на осіб, винних у порушенні законодавства; передає в установленому порядку правоохоронним органам матеріали за результатами державного фінансового контролю у разі встановлення порушень законодавства, за які передбачено кримінальну відповідальність або які містять ознаки корупційних діянь.

Держаудитслужба здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку міжрегіональні територіальні органи (пункт 7 Положення).

Отже, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного та місцевих бюджетів, і в разі виявлення порушень законодавства має право пред'явити обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2018 у справі №826/9672/17).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції погоджується з правомірними висновками сууд першої інстанції про те, що Держаудитслужба є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції щодо реалізації державної політики у сфері закупівель.

Аналогічний висновок у подібних правовідносинах щодо визначення позивачем у справі офісу Держаудитслужби викладено у постановах Верховного Суду від 15.05.2019 у справі 911/1497/18, від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18.

Матеріаламс прави підтверджується, що прокурор звертався до Північного офісу Держаудитслужби та Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області з листом від 10.02.2023 №52-75-1011вих-23, у якому повідомив про виявлені порушення законодавства при укладенні між позивачем-2 та відповідачем додаткових угод щодо зміни ціни електричної енергії, а також просив зазначити про вжиття відповідних заходів щодо усунення цих порушень, у тому числі звернення до суду із позовом.

Тобто, прокурором було повідомлено позивача-1 про виявлені порушення та необхідність вжиття заходів представницького характеру для захисту законних інтересів держави.

Управління Північного офісу Держаудитслужби в Чернігівській області у листі від 22.02.2023 №262531-17/661-2023 повідомило прокурора, що моніторинг спірної процедури закупівлі не проводився та підстави для проведення моніторингу спірної процедури закупівлі відсутні. Також управління зазначило про, те що Держаудитслужба має лише право порушувати перед відповідними державними органами питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства за результатами проведених заходів державного фінансового контролю, проте повноваження на подання до суду позову з вимогами про визнання договорів недійсними у неї відсутні.

Отже, як вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач-1 не вжив жодних належних та ефективних заходів для усунення порушень, про які повідомлено прокурором.

Пунктом 8 ч. 1 статті 10 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" передбачено право стягнення з підконтрольного органу саме отриманих, а не витрачених коштів, і жодним чином не обмежує право у стягненні коштів, отриманих постачальником.

Таким чином, дана норма у спірних взаємовідносинах застосуванню не підлягає.

При цьому єдиною ефективною підставою повернення втрачених коштів бюджету є застосування юридичних наслідків недійсності правочину. У свою чергу, належним способом досягнення такої мети є визнання угод недійсними в судовому порядку.

За змістом ст. 215 ЦК України та ст. 202 ГК України, виключно до компетенції суду належить питання про визнання недійсними договорів, укладених із порушенням законодавства, зокрема у сфері публічних закупівель.

Таким чином, Держаудитслужба може не лише ініціювати звернення до суду про визнання недійсними додаткових угод і саме іншими органами, але повинна самостійно порушувати ці питання в судовому порядку (у разі відповідної бездіяльності таких органів).

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурором правомірно визначено орган Держаудитслужби в якості позивача за відповідним позовом про визнання недійсним договору.

Аналогічні висновки неодноразово висловлювались Верховним Судом, зокрема об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.12.2018 у справі №924/1256/17 та від 18.06.2021 у справі №927/491/19, а також в низці інших судових справ.

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, зверненню прокурора з даним позовом передувало відповідне листування з Держаудитслужбою з якого вбачається, що компетентний орган не збирався здійснювати захист порушених інтересів у належний спосіб, що свідчить про бездіяльність позивача-1.

Оскільки позивач-1 відповідного позову про визнання недійсними спірних додаткових угод та застосування наслідків недійсності цих правочинів не збирався подавати, тобто фактично самоусунувся від виконання покладених на нього обов'язків, така бездіяльність свідчить про вияв негативної поведінки уповноваженого суб'єкта щодо захисту інтересів держави та необхідності належного захисту цих інтересів.

Такі висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.04.2021 у справі №905/1529/20.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Мринської сільської ради, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 28 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать здійснення в установленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 22 Бюджетного кодексу України, головними розпорядниками бюджетних коштів за бюджетними призначеннями, визначеними іншими рішеннями про місцеві бюджети, є місцеві державні адміністрації, виконавчі органи та апарати місцевих рад (секретаріат Київської міської ради), структурні підрозділи місцевих державних адміністрацій, виконавчих органів місцевих рад в особі їх керівників.

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Договір та спірні додаткові угоди до нього укладені між Мринською сільською радою та ТОВ "Енера Чернігів".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №469/1044/17 (п.38) зазначено, що за певних обставин прокурор може звертатися до суду в інтересах держави і в особі органу місцевого самоврядування, зокрема тоді, коли цей орган є стороною правочину, про недійсність якого стверджує прокурор. Оскільки таку позовну вимогу вправі заявити, зокрема, будь-яка сторона правочину, відповідний орган як така сторона може бути позивачем. У такій ситуації прокурор для представництва інтересів держави в особі компетентного органу як сторони правочину має продемонструвати, що цей орган не здійснює або неналежним чином здійснює захист відповідних інтересів, не реагуючи на повідомлення прокурора про наявність підстав для звернення до суду (абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону "Про прокуратуру").

Аналогічний висновок наведено у постановах Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №917/341/19, від 02.02.2021 у справі №922/1795/19, від 07.04.2021 у справі №917/273/20, від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Так, у справі №927/491/19 прокурор звернувся з позовом від імені Відділу як сторони договору, який судом було визнано недійсним. У позові прокурор просив стягнути кошти на користь Відділу як сторони договору. Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати касаційного господарського суду дійшов висновку, що прокурор правильно визначив Відділ (сторону договору) як позивача, враховуючи, що позов містить вимогу про стягнення надмірно сплачених за договором грошових сум на користь Відділу (і не містить вимоги про стягнення отриманого за договором в дохід держави) (п.59 постанови від 18.06.2021 у справі №927/491/19).

Прокурор звертався до сільської ради з повідомленням про те, що внаслідок укладення спірних додаткових угод було порушено п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", та просив надати інформацію про вжиття заходів щодо усунення вказаних порушень (лист від 10.02.2023 №52-75-1012вих-23).

Мринська сільська рада у листі від 15.02.2023 №03-03/177, адресованому Ніжинській окружній прокуратурі, зазначила про те, що позов про повернення коштів, сплачених внаслідок укладення спірних додаткових угод, не подавався та не планується подаватись.

Отже, Мринською сільською радою особисто підтверджено нездійснення жодних дій, спрямованих на звернення до суду з відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність щодо захисту інтересів держави.

Зважаючи на викладене та виходячи із предмету і підстав позову, сформульованих прокурором, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що прокурор правильно визначив сільську раду позивачем, компетентним органом, оскільки вона є стороною спірних правочинів, втім, не звернулася до суду з позовом про визнання їх недійсним після отримання інформації від прокурора про наявні порушення.

Отже, компетентні органи були достеменно обізнані з фактом порушення законодавства у сфері публічних закупівель, а у позивачів було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте вони самостійно не захистили інтереси держави в суді.

У порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор повідомив позивачів про намір подати позов в інтересах держави в особі Північного офісу Держаудитслужби та Мринської сільської ради до ТОВ "Енера Чернігів" про визнання недійсними додаткових угод та стягнення безпідставно отриманих коштів.

За таких обставин у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про доведення з боку прокурора бездіяльності Північного офісу Державної аудиторської служби України та Мринської сільської ради, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави та про наявність підстав для звернення прокурора з цим позовом до суду, а відтак доводи скаржника в апеляційній скарзі про необхідність залишення позову без розгляду - є необгрунтованими та відхиляються.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес, а їх неповернення не може відповідати суспільному інтересу та порушує інтереси держави, як гаранта дотримання принципу верховенства права у країні. Разом з тим, потенційно факт перерахування на адресу відповідача зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання публічних коштів, унеможливлює раціональне та ефективне їх використання. Зазначене підриває фінансово-економічні основи держави та не сприяє забезпеченню виконання нею основних функцій та завдань. Таким чином, у зазначеному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.06.2023 у справі № 905/1907/21 Судом зроблено наступні висновки:

- у відносинах щодо розрахунків з постачальником природного газу за договором комунальний заклад, який є розпорядником бюджетних коштів, виступає не як суб'єкт владних повноважень, а як сторона у зобов'язальних правовідносинах (див. mutatis mutandis висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у підпунктах 6.27-6.29 постанови від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18 та підпунктах 6.30-6.32 постанови від 23.10.2019 у справі № 922/3013/18) (п. 10.1);

- використання коштів місцевого бюджету становить суспільний інтерес та стосується прав та інтересів великого кола осіб - мешканців відповідної області. Завданням органу місцевого самоврядування є забезпечення раціонального використання майна та інших ресурсів, що перебувають у комунальній власності. Неефективне витрачання коштів місцевого бюджету, зокрема шляхом укладення підконтрольним органу місцевого самоврядування комунальним закладом незаконних правочинів, може порушувати економічні інтереси відповідної територіальної громади (п. 10.2);

- оскільки засновником комунального закладу та власником його майна є територіальна громада в особі органу місцевого самоврядування, що фінансує і контролює діяльність такого комунального закладу, а також зобов'язаний контролювати виконання обласного бюджету, зокрема законність та ефективність використання зазначеним закладом коштів цього бюджету за договорами про закупівлю товарів, то вказаний орган місцевого самоврядування є особою, уповноваженою на вжиття заходів представницького характеру щодо захисту інтересів територіальної громади, інтереси якої є складовою інтересів держави, пов'язаних із законним та ефективним витрачанням коштів обласного бюджету. Схожі висновки викладені у постановах КГС ВС від 22.12.2022 у справі № 904/123/22, від 26.10.2022 у справі № 904/5558/20 (підпункти 5.50, 5.51) та від 21.12.2022 у справі № 904/8332/21 (пункт 33).- (п. 10.3).

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність та обґрунтованість звернення заступника керівника Ніжинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивачів з даним позовом та наявність у прокурора підстав для представництва інтересів держави в суді в межах розгляду даної справи. Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Щодо визнання недійсними додаткових угод, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 ст. 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

За приписами ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад визначено Законом України "Про публічні закупівлі".

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (ч. 1 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі").

Згідно з пунктами 6, 11, 22 ст. 1 Закону України "Про публічні закупівлі": договір про закупівлю - господарський договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі та передбачає платне надання послуг, виконання робіт або придбання товару; замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону. При цьому предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі або в межах проведення спрощеної закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції/пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі).

Відповідно до ст. 180 Господарського кодексу України (істотні умови господарського договору), зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті. що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов, Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами ч. 4 ст. 41 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі", умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, газу та електричної енергії.

Метою регулювання, передбаченого статтею 41 Закону України "Про публічні закупівлі", а саме закріплення можливості сторін змінити умови укладеного договору шляхом збільшення ціни за одиницю товару до 10% є запобігання ситуаціям, коли внаслідок істотної зміни обставин укладений договір стає вочевидь невигідним для постачальника.

Стаття 652 Цивільного кодексу України передбачає, що в разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Через зміну істотних обставин договір може бути змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) у момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Тобто передбачена законодавством про публічні закупівлі норма застосовується, якщо відбувається значне коливання (зростання) ціни на ринку, яке робить для однієї сторони договору його виконання вочевидь невигідним, збитковим. Для того, щоб за таких обставин не був розірваний вже укладений договір і щоб не проводити новий тендер, закон дає можливість збільшити ціну, але не більше як на 10%. Інше тлумачення відповідної норми Закону України "Про публічні закупівлі" нівелює, знецінює, робить непрозорою процедуру відкритих торгів. Верховний Суд вважає, що обмеження 10% застосовується як максимальний ліміт щодо зміни ціни, визначеної в договорі, незалежно від того, як часто відбуваються такі зміни (кількість підписаних додаткових угод).

Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 927/1058/21, від 22.06.2022 у справі № 917/1062/21, від 07.12.2022 у справі № 927/189/22, від 16.02.2023 у справі №903/366/22, прийнятих у подібних правовідносинах, за наслідками розгляду спорів про визнання недійсними додаткових угод, що були укладені під час дії нової редакції Закону України "Про публічні закупівлі", яка вступила в законну силу 19.04.2020 та застосовується до спірних правовідносин.

Таким чином, системний аналіз положень статей 651, 652 Цивільного кодексу України та положень пункту 2 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі" дає підстави для висновку про те, що зміна істотних умов договору про закупівлю (збільшення ціни за одиницю товару) є правомірною виключно за таких умов: відбувається за згодою сторін; порядок зміни умов договору має бути визначений самим договором (відповідно до проекту, який входив до тендерної документації); підстава збільшення - коливання ціни такого товару на ринку (обґрунтоване і документально підтверджене постачальником); ціна за одиницю товару може збільшуватися не більше ніж на 10%; загальна сума (ціна) договору не повинна збільшуватися (подібний висновок наведений у постановах від 09.06.2022 у справі №927/636/21 та від 07.12.2022 у справі №927/189/22).

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, позивач-2 та відповідач уклали Договір за результатами процедури закупівель на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі", а на момент підписання Договору сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за Договором відповідно до вимог частини третьої статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Так, відповідно до п. 2, 3, 4 Комерційної пропозиції (додаток №2 до Договору) загальний обсяг постачання електричної енергії складав 223 188 кВт/год; ціна електричної енергії на момент укладання Договору становила 1,99499996 грн за 1 кВт/год; загальна вартість всього обсягу поставки - 445 260,05 грн.

Водночас, згідно з Додатковими угодами №2, №6-15 одинадцять разів змінено істотні умови Договору, а саме: збільшено ціну за одиницю товару з 1,99499996 грн до 4,554412 грн за 1 кВт/год та зменшено кількість товару до 97 765 кВт/год. Фактично ціна за 1 кВт/год (одиницю товару) збільшилася на 128,29%, а кількість електричної енергії, яка підлягала поставці, було зменшено майже на 56,20%, порівняно з погодженими під час закупівлі.

Необхідність укладення оспорюваних Додаткових угод №2, 6-15 до Договору обґрунтовано відповідачем коливанням ціни електричної енергії на ринку, на підтвердження якого (коливання) відповідачем було надано експертний висновок Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, експертні висновки Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, №1838/21 від 11.08.2021, №1934/21 від 18.08.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021, №2985/21 від 25.11.2021, цінові довідки Харківської торгово-промислової палати №2277-2/21 від 21.09.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021.

Тобто, оспорювані додаткові угоди були укладені на підставі п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку та повинно бути обґрунтованим і документально підтвердженим.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалися змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни природного газу на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договорів і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися саме після підписання договору, оскільки ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

Виходячи із викладеного, суд апеляційної інстанції зазначає, що внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

В свою чергу, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що надані ТОВ "Енера Чернігів" експертні висновки та цінові довідки Чернігівської та Харківської торгово-промислових палат за своїм змістом є лише документами фактографічно-інформаційного характеру і фактично дублюють дані із сайту АТ "Оператор ринку" та не містять будь-якої інформації саме про факт коливання цін на електричну енергію у порівняні з датою укладення Договору та моментом звернення постачальника з пропозиціями внести зміни до договору в частині зміни (збільшення) ціни на одиницю товару або між датами укладення спірних додаткових угод чи застосування нової ціни.

Констатування середньозваженої ціни електроенергії на РДН в ОЕС України за певні періоди, за відсутності підтвердження ринкової вартості електроенергії на момент укладення договору, не надає можливості порівняти рівень цін та дійти однозначного чіткого та документально підтвердженого висновку про зменшення або збільшення ціни в період дії Договору.

В експертному висновку Чернігівської регіональної торгово-промислової палати №ЧК-57 від 15.02.2021, який був підставою для укладення Додаткової угоди №2, зазначені середньозважені ціни на РДН в ОЕС України за 1мВт/год електроенергії (без ПДВ) за січень 2021 року (1462,52 грн) та за 10 днів лютого 2021 року (1698,79 грн), а також відсоток росту ціни. Тобто фактично у цьому висновку йде порівняння цін за неспівмірні проміжки часу (місяця з декадою), що не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії у лютому 2021 року, оскільки ціна на електричну енергію є динамічною і залежить від попиту та пропозиції на РДН на певну дату, а отже таке порівняння не є коректним.

Крім того, за інформацією з веб-сайту АТ "Оператор ринку", середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1мВт/год електроенергії становила:

- станом на 31.12.2020 (укладення Договору) - 1 546,08 грн;

- станом на 25.02.2021 (дата укладення Додаткової угоди №2) - 1 465,87 грн

Отже, середньозважена ціна електричної енергії з моменту укладення Договору до дати укладення Додаткової угоди №2 зменшилася на 80,21 грн або на 5,47%.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наданий відповідачем висновок Чернігівської ТПП №ЧК-57 від 15.02.2021 не може підтверджувати наявність коливання ціни на товар у бік збільшення та необхідності внесення змін до Договору в частині збільшення ціни на електричну енергію на 8,22%. Крім того, з наданого експертного висновку Харківської торгово-промислової палати №1842/21 від 10.08.2021, який був підставою для укладення Додаткової угоди №6, вбачається, що середньозважена ціна на РДН в ОЕС України за 1мВт/год електроенергії (без ПДВ та тарифу на передачу) за липень 2021 року становила 1 444,05 грн, що навіть з урахуванням ПДВ та тарифу на розподіл взагалі є меншою за встановлену у Договорі ціну, що свідчить про коливання ціни електричної енергії у бік її зменшення.

Однак, відповідач додаткових угод щодо такої зміни ціни (у бік зменшення) у цей період з позивачем-2 не укладав. Отже, відповідач у період зниження середньозваженої ціни отримував більше доходів з продажу електроенергії позивачу-2, оскільки договірна ціна не зменшувалась. Небажання відповідача зменшувати ціну, у разі її падіння, і одразу збільшення ціни при підвищенні середньозваженої вартості електроенергії свідчить про використання відповідних коливань виключно на свою користь, що не відповідає принципу справедливості.

Крім того, суд апеляційної інстанції встановив, що у висновку Харківської ТПП №1842/21 від 10.08.2021 відсоток коливання ціни визначений шляхом порівняння середньозваженої ціни за липень 2021 року та станом на 05.08.2021, тобто за цим висновком збільшення ціни мало місце у серпні місяці порівняно з липнем місяцем.

Проте відповідач у Додатковій угоді №6 зазначив про застосування нової ціни з 01.07.2021, що на переконання суду апеляційної інстанції, є безпідставним.

Експертний висновок Харківської ТПП №1838/21 від 11.08.2021 (Додаткова угода №7) містить порівняння середньозваженої ціни за червень 2021 року (1 425,14 грн) та за 3 декаду липня 2021 року (1623,28 грн), тобто за неспівмірні проміжки часу, що за висновком суду не є коректним; відсоток коливання ціни становить +13,90%. Натомість в експертному висновку Харківської ТПП №1842/21 від 10.08.2021 зазначено, що середньозважена ціна електроенергії за липень 2021 року становила 1 445,05 грн, тобто відсоток збільшення середньозваженої ціни у липні 2021 року порівняно з червнем 2021 року становив 1,4. Проте, як у червні, так і у липні 2021 року середньозважена ціна є меншою за встановлену у Договорі ціну, що не свідчить про коливання ціни електричної енергії у бік збільшення.

У свою чергу, застосування збільшеної ціни (1623,28 грн) за 3 декаду липня 2021 року, порівняно з середньозваженою ціною (1 445,05 грн) за увесь липень, свідчить про вибірковий суб'єктивний підхід до застосування цін, більш вигідних для відповідача, що також підтверджує їх необ'єктивність.

В експертному висновку та цінових довідках Харківської торгово-промислової палати №1934/21 від 18.08.2021, №2277-3/21 від 21.09.2021, №2277-4/21 від 21.09.2021, №2631/21 від 21.10.2021, №2710/21 від 29.10.2021, №2849/21 від 10.11.2021 визначення коливання ціни проводилось шляхом порівняння середньозваженої ціни, яка існувала на певні дати місяця, у більшості з інтервалом у декілька днів, що також не може свідчити про наявність реального збільшення вартості електричної енергії, оскільки обґрунтованим підтвердженням коливання ціни на ринку електричної енергії та в подальшому необхідності підвищення такої ціни може бути чітко визначений (окремий) період такого зростання/зменшення, а не вибірково взяті дати з найбільшим показником певних операторів.

Як вбачається з наданих експертного висновку №1934/21 від 18.08.2021 та цінової довідки №2277-2/21 від 21.09.2021, середньозважена ціна станом на 09.08.2021 становила 2 240,53 грн, станом на 12.09.2021 - 1889,81 грн, станом на 16.09.2021 - 2 164,79 грн, тобто у вересні 2021 року мала місце тенденція до зниження ціни порівняно з серпнем місяцем. Однак при цьому відповідач у Додатковій угоді №9 збільшив ціну на електричну енергію з 01.09.2021 на 8,68% від ціни, зазначеної у попередній додатковій угоді, що є неправомірним.

Виключно коливання цін на ринку електроенергії не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальник має обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по ціні, запропонованій замовнику на тендері, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для постачальника вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16.02.2023 у справі №903/366/22.

Проте таких доказів відповідачем надано не було та відповідних обставин судом апеляційної інстанції під час апеляційного розгляду - не встановлено.

Натомість, як свідчать наявні матеріали справи в сукупності, сторони послідовно збільшували вартість електроенергії (11 разів за рік), за відсутності доказів, що її вартісні показники упродовж дії Договору зростали в такій прогресії, що виконання його умов стало вочевидь невигідним (збитковим) для ТОВ "Енера Чернігів".

Крім того, укладаючи Додаткові угоди №2, №6-12, сторони збільшували ціну за 1кВт/год, однак при цьому загальний обсяг постачання електричної енергії не зменшувався, що фактично призвело до збільшення суми, визначеної в Комерційній пропозиції до Договору, та суперечить положенням п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі".

Також, укладання Додаткових угод №6, №7 з інтервалом у 2 дні, Додаткових угод №9-№11 з інтервалом в один день, а також Додаткових угод №12 та №13 з інтервалом у 4 дні, нова ціна відповідно до яких застосовується через день після дати застосування ціни, визначеній у попередній додатковій угоді, дають підстави для висновку, що такий підхід до оформлення змін до ціни Договору був зумовлений не відповідними коливаннями на ринку товару, а формальним дотриманням приписів щодо не перевищення 10% одноразового збільшення, який сутнісно дотриманий не був - тобто укладання спірних угод не мало легітимної мети у розумінні ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

Відповідний підхід щодо оформлення змін до ціни вбачається також і щодо укладання Додаткових угод №14, №15, згідно з якими нова ціна електричної енергії застосована з 01.11.2021 та 02.11.2021, відповідно, та зросла на 12,06% порівняно з Додатковою угодою №13. При цьому для укладення цих додаткових угод відповідач використовував вибіркові дати та періоди, які є найбільш вигідними для нього.

За наведених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вказані документи не є належними доказами, які підтверджують коливання ціни товару на ринку кожного разу при укладенні спірних додаткових угод, а отже не містять належного обґрунтування для зміни істотних умов договору відповідно до Закону України "Про публічні закупівлі", а отже, Додаткові угоди №2, 6-15 укладені за відсутності належного підтвердження факту коливання ціни на електроенергію за певні періоди дії Договору.

В свою чергу, в контексті спірних правовідносин сторін, можливо погодитись з доведеністю реального підвищення ціни електричної енергії більш ніж на 10% від договірної (1,99499996 грн/кВт) лише на підставі порівняння цін першої декади жовтня 2021 року з першою декадою листопада 2021 року, цін на 07.11.2021 та 09.11.2021, проте обґрунтованим відповідне збільшення спірної ціни мало вважатись лише з 01.11.2021, максимум до 2,19 грн/кВт (на 10%), тобто в Додатковій угоді №15.

Разом з тим, як вірно зазначив суд першої інстанції, неможливим є визнання Додаткової угоди №15 недійсною в певній частині збільшеної ціни, визнавши обґрунтованим і залишивши в силі збільшення ціни на +10% - до 2,19 грн/кВт, оскільки така ціна (2,19 грн/кВт) не була предметом відповідних змін (порівняно з ціною у Додатковій угоді №15 (4,554412 грн/кВт) та з ціною у Додатковій угоді №14, де ціна 4,424126 грн/кВт), а отже виходить за межі предмету двох Додаткових угод №14 та №15 з цінами 4,424126 грн/кВт та 4,554412 грн/кВт, відповідно.

Також, слід врахувати і те, що метою вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", закупівлі здійснюються за такими принципами: 1) добросовісна конкуренція серед учасників; 2) максимальна економія, ефективність та пропорційність; 3) відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; 4) недискримінація учасників та рівне ставлення до них; 5) об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі; 6) запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення "каскадних" додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (ст. 13 ЦК України).

Будь-який суб'єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, товариство самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов'язання упродовж дії договору, чітко усвідомлювало свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару до сезонного здорожчання та його зберігання. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

В силу особливостей функціонування ринків РДН ціна купівлі-продажу електричної енергії є динамічною, тобто коливання ціни відбуваються постійно у залежності від попиту та пропозиції, часу доби та сезону, інших чинників, що не міг не знати та не враховувати відповідач, здійснюючи свою діяльність з купівлі електроенергії на майданчику РДН, та формуючи тендерну пропозицію щодо спірної закупівлі.

Також, суд апеляційної інстанції враховує, що не містять матеріали справи жодних доказів, що постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних додаткових угод №2, 6-15 дійсно змушений був придбавати електричну енергію для її подальшої переді Споживачу на виконання обов'язків за Договором за цінами, вказаними у відповідних експертних висновках та цінових довідках.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

Як вірно встановив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, Мринська сільська рада, яка мала беззаперечне право на отримання електричної енергії по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договору, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписала спірні додаткові угоди, внаслідок чого ціна 1 кВт/год електричної енергії збільшилась, а обсяги поставки електроенергії за Договором зменшилися, а отже, укладення додаткових угод до договору щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання договору.

Згідно з ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Статтею 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, та встановивши наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання Додаткових угод №2, №6-15 недійсними на момент їх укладення, дійшов висновку, шо спірні додаткові угоди №2, №6-15 суперечать пункту 2 частини 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", принципам максимальної економії, ефективності та пропорційності закупівель, встановлених ст. 5 Закону України "Про публічні закупівлі", а відтак про наявність підстав для визнання їх недійсними відповідно до ст. 203, 215 Цивільного кодексу України.

При цьому суд апеляційної інстанції відхиляє доводи скаржника про те, що прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні додаткові угоди укладені з порушенням вимог ч. 4 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто те, що вони є нікчемними, оскільки предметом цього позову є визнання додаткових угод недійсними у зв'язку з порушенням сторонами вимог п. 2 ч. 5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" при їх укладенні.

Доводи скаржника про те, що з 01.08.2021 постановою НКРЕКП № 766 запроваджено новий максимальний рівень граничних цін, відповідно до чого ціни на ринку електроенергії зросли на 50% - судом апеляційної інстанції відхиляються, оскільки вказана постанова не була підставою для укладення оспорюваних додаткових угод, адже обгрунтування збільшення ціни було визначено ціновими довідками.

Щодо стягнення безпідставно набутих коштів у розмірі 144 996,16 грн., суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Прокурор у позові наголошував, що внаслідок збільшення ціни позивач-2 недотримав електричну енергію у кількості 72 679,7608 кВт/год на загальну суму 144 996,16 грн, за яку (електроенергію) останній сплатив, а тому на підставі ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України просить стягнути вказану суму з відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Пунктом 2 Комерційної пропозиції, у редакції Додаткової угоди №15, передбачено загальний обсяг постачання електричної енергії - 97 765 кВт/год.

Як встановив суд апеляційної інстанції, Мринська сільська рада у лютому-грудні 2021 року спожила та оплатила 122 923 кВт/год, тобто фактично спожитої електричної енергії, як це випливає з призначень відповідних платежів з посиланням на зазначені акти прийняття-передавання.

Таким чином, суд вважає, що недопостачання електричної енергії за Договором було відсутнє, що виключає застосування ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 07.12.2022 у справі №927/189/22.

Отже, враховуючи ціну, обумовлену сторонами у Договорі, позивач-2 повинен був сплатити відповідачу за спожиту у лютому-грудні 2021 року електричну енергію у розмірі 245 231,39 грн (122 923 кВт/год * 1,99499996), а тому розмір надмірно сплачених позивачем-2 коштів становить 144 966,16 грн.

Верховний Суд у постанові від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зазначав, що ст. 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав. Системний аналіз положень статей 11, 177, 202, 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Загальна умова ч.1 ст.1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли правочин утворює правову підставу для набуття (збереження) майна, ст.1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Отже, суд апеляційної інстанції дослідивши наявні у справі докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, дійшов висновку, що оскільки спірні додаткові угоди підлягають визнанню недійсними, відтак підстава для оплати електричної енергії за такою ціною фактично відпала, ТОВ "Енера Чернігів" повинне повернути Мринській сільській раді грошові кошти в розмірі 144 996,16 грн як безпідставно набуте майно.

При цьому суди, з'ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обґрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини (аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 червня 2019 року у справі № 924/1473/15 (провадження № 12-15гс19)). Зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом слід керуватися при вирішенні спору (аналогічну правову позицію викладено у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 761/6144/15-ц (провадження № 61-18064св18)).

Отже, саме на суд покладено обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи із фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору. Самостійне застосування судом для прийняття рішення саме тих норм матеріального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини, не призводить до зміни предмета позову та/або обраного позивачем способу захисту.

Згідно із частиною першою статті 216 Цивільного кодексу України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.

Таким чином, в контексті спірних правовідносин у даній справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги прокурора про стягнення з відповідача саме безпідставно набутих коштів підлягають задоволенню у розмірі коштів у розмірі 144 996,16 грн.

З огляду на викладене, оцінивши усі наявні в матеріалах справи докази як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вимоги прокурора є законними та обгрунтованими та підлягають задоволенню, як такі, що доведені належними, допустимими та більш вірогідними доказами в сукупності, а доводи скаржника не знайшли свого підтвердження під час апеляційного провадження.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким задоволено позовні вимоги у повному обсязі та визнано недійсними додаткові угоди № 2 від 25.02.2021, № 6 від 13.08.2021, № 7 від 25.08.2021, № 8 від 27.08.2021, № 9 від 29.09.2021, № 10 від 30.09.2021, №11 від 01.10.2021, №12 від 28.10.2021, № 13 від 02.11.2021, № 14 від 18.11.2021, № 15 від 01.12.2021 до договору № 23069ВЦ про постачання електричної енергії споживачу від 31.12.2020, укладені між Мринською сільською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів", та стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на користь Мринської сільської ради безпідставно отримані кошти у розмірі 144 996,16 грн.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позовних вимог.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/716/23, за наведених скаржником доводів та обґрунтувань апеляційної скарги.

Також, оскільки оскаржуване рішення за наслідками апеляційного розгляду залишено в силі, а тому його дія підлягає поновленню.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енера Чернігів" на рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/716/23 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.07.2023 у справі № 927/716/23 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 927/716/23 повернути Господарському суду Чернігівської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 29.05.2024.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді Є.Ю. Шаптала

І.М. Скрипка

Попередній документ

119386634

Наступний документ

119386636

Інформація про рішення:

№ рішення:	119386635
№ справи:	927/716/23
Дата рішення:	25.04.2024
Дата публікації:	31.05.2024
Форма документу:	Постанова
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Північний апеляційний господарський суд
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів; Невиконання або неналежне виконання зобов’язань; купівлі-продажу; поставки товарів, робіт, послуг

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Розглянуто (28.07.2023)
Дата надходження:	22.05.2023
Предмет позову:	про визнання додаткових угод недійсними та стягнення коштів

Розклад засідань:

Минулі засідання (3)

16.11.2023 11:20	Північний апеляційний господарський суд
04.04.2024 11:10	Північний апеляційний господарський суд
25.04.2024 12:40	Північний апеляційний господарський суд