Справа № 489/5901/23
Номер провадження 2/489/235/24
Іменем України
30 травня 2024 року місто Миколаїв
Ленінський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
представника відповідача 1 Сорокіної А.В. (в режимі відеоконференції),
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Ленінського районного суду м. Миколаєва клопотання представника Дніпропетровської обласної прокуратури про закриття провадження у цивільній справі №489/5901/23 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Дніпропетровської обласної прокуратури (далі - відповідач 1), ОСОБА_2 (далі - відповідач 2), третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту нерухомого майна
встановив
Позивач звернувся до суду з позовом про скасування арешту нерухомого майна. В обґрунтування вимог позивач зазначає, що за рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, державною виконавчої службою накладено обтяження №2301782 на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач вважає, що даним обтяженням порушуються його права. Після смерті матері позивача Другою миколаївською державною нотаріальною конторою Миколаївської області 04.06.2008 на ім'я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за законом, реєстровий №1-841. На даний час арешт майна, накладений на домоволодіння за вище вказаною адресою, що належить позивачу на праві приватної власності, перешкоджає ОСОБА_1 зареєструвати домоволодіння в Реєстрі для реалізації права на допомогу в ремонті домоволодіння, яке пошкоджено в результаті бойових дій. Тому, позивач просить скасувати арешт, накладений на домоволодіння АДРЕСА_1 , яке належить на праві приватної власності ОСОБА_1 .
Представник відповідача 1 подав до суду клопотання про закриття провадження у цивільній справі №489/5901/23. В обґрунтування клопотання зазначено, що арешт на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 накладено у кримінальному провадженні, тому справа підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі №489/5901/23 на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України.
Позивач в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Представник відповідача 1 в судовому засіданні просив задовольнити клопотання про закриття провадження у цивільній справі №489/5901/23.
Відповідач 2 в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлявся належним чином, про причини неявки до суду не повідомив.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 04.06.2008, посвідченого державним нотаріусом Другої миколаївської державної нотаріальної контори Рибачук О.В., зареєстрованого в реєстрі за №1-841, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є її син - ОСОБА_1 . Спадкове майно, на яке в указаній частці видане це свідоцтво, складається з цілого житлового будинку АДРЕСА_1 .
Згідно з відомостей з Реєстру прав власності на нерухоме майно №23475152 ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок АДРЕСА_1 .
Відповідно до копії ухвали слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2013 у справі №201/8625/13-к накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , зокрема (серед іншого), на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
З відомостей з Державного реєстру речових прав (актуальна інформація про державну реєстрацію обтяжень) вбачається, що внесено запис про обтяження №2301782 від 30.08.2013 у виді арешту нерухомого майна, що накладений на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 (документи, подані для державної реєстрації: ухвала Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська про арешт майна боржника у справі №201/8625/13-к від 23.07.2013; підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 5427233 від 30.08.2013 12:14:47, ОСОБА_4 , Дніпропетровське міське управління юстиції, Дніпропетровська обл.; відомості про суб'єктів обтяження: орган державної влади, особа, в інтересах якої встановлено обтяження - прокуратура Дніпропетровської області; орган державної влади, обтяжувач - Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська; особа, майно/права якої обтяжуються - ОСОБА_2 ).
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 15.08.2023 у справі №201/9238/23 (провадження №1-кс/201/3463/2023) відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування арешту, накладеного на домоволодіння.
Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 391 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України).
В ст. 391 ЦК України зазначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Зазначена норма матеріального права визначає право власника, у тому числі житлового приміщення або будинку, вимагати будь-яких усунень свого порушеного права від будь-яких осіб будь-яким шляхом, який власник вважає прийнятним (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 344/12223/19 від 05.10.2022).
Згідно з ст. 1 Першого протоколу Європейської конвенції з прав людини (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), яку ратифіковано Україною 17.07.1997 та яка набрала чинності для України 11.09.1997, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до п.2 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 03.06.2016 "Про судову практику в справах про зняття арешту з майна" позов про зняття арешту з майна може бути пред'явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).
Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (ч.1 ст. 19 ЦПК України).
В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 2-3392/11 від 24.04.2019 зазначено, що суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (частинна 4 статті 174 КПК України 2012 року). Отже, порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено статтею 174 КПК України 2012 року, і відповідно підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду у справі № 727/2878/19 від 30.06.2020 спір щодо звільнення майна з-під арешту є приватноправовим, якщо арешт накладений на майно особи, яка не була учасником кримінального провадження, розпочатого за Кримінально-процесуальним кодексом України (далі - КПК України 1960 року) та завершеного (вирок, постанова про закриття провадження) у порядку, передбаченому КПК України 1960 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 372/2904/17-ц) або КПК України 2012 року (постанова Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 2-3392/11). Залежно від суб'єктного складу учасників цього спору його слід розглядати за правилами цивільного чи господарського судочинства.
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23.07.2013 у справі №201/8625/13-к накладено арешт на майно підозрюваного ОСОБА_2 , зокрема (серед іншого), на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, арешт на вище вказане нерухоме майно накладено в межах кримінального провадження.
Враховуючи вимоги чинного законодавства та практику Верховного Суду, питання про скасування арешту майна, який накладений в межах кримінального провадження (зокрема, після набрання чинності КПК України від 13.04.2012) підлягає розгляду за правилами кримінального судочинства.
Суд враховує, що ОСОБА_1 вже звертався до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська за правилами кримінального судочинства (справа №201/9238/23, провадження №1-кс/201/3463/2023), але йому було відмовлено в задоволенні вимоги про скасування арешту майна, накладеного на домоволодіння АДРЕСА_1 . Таким чином, якщо ОСОБА_1 не погоджується з ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська, він має право оскаржити таку ухвалу про відмову у скасуванні арешту майна до суду апеляційної інстанції (ухвала Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у справі № 569/19829/21 від 24.10.2023).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що провадження у справі №489/5901/23 підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Суд роз'яснює сторонам, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається (ч.2 ст. 256 ЦПК України).
В п.5 ч.1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" зазначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом).
Враховуючи, що провадження у справі №489/5901/23 підлягає закриттю, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, суд вважає, що ОСОБА_1 необхідно повернути з державного бюджету 1073,60 грн. судового збору, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №СВ07823172/1 від 29.09.2023.
Враховуючи зазначене та керуючись ст. ст.4, 19, 255, 260 ЦПК України, суд
ухвалив
Клопотання задовольнити.
Закрити провадження у справі № 489/5901/23 (провадження №2/489/235/24) за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури, ОСОБА_2 , третя особа - Соборний відділ державної виконавчої служби у м. Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про скасування арешту нерухомого майна на підставі п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України у зв'язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Повернути ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП - НОМЕР_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_2 , адреса для листування: АДРЕСА_3 ) з державного бюджету 1073 грн. 60 коп. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок) судового збору, сплаченого відповідно до квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №СВ07823172/1 від 29.09.2023.
Виконання рішення в частині повернення судового збору покласти на органи Державної казначейської служби України.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому копія ухвали суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної копії ухвали суду.
Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст ухвали складено 30.05.2024.
Суддя В. В. Кокорєв