Справа № 487/1669/24
Провадження № 2-а/487/27/24
30.05.2024 м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючого судді Карташевої Т.А.,
за участю секретаря судового засідання Самедової Р.Ш.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 у лютому 2024 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області, в якому просила скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення серії ГБВ №362428 від 09.02.2024, винесену ДО СДОП ЦП МРУП ГУ ПП в Миколаївській області капітаном поліції Мозгуновим І.В. про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП; закрити провадженя у адміністративній справі щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП у зв'язку з відсутністю у її діях складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування позову позивачка зазначила, що 09.02.2024 близько 15:00 вийшла в аптеку за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки була хвора, зустріла знайомого чоловіка, який викликав зі свого мобільного телефона швидку допомогу. Після розмови з вказаним чоловіком вона виявила відсутність телефону у своїй кишені. Це стало приводом для виклику поліції за номером 102, оскільки вона розуміла, що її телефоном заволодів саме цей хлопець.
Вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 183 КУпАП, оскільки працівниками поліції не вчинялись дії щодо з'ясування обставин виклику поліції. Відсутні пояснення хлопця, на якого вона вказувала, відеозапис не здійснювався, заходи, спрямовані на виявлення мобільного телефону не вживались.
Позивачка вважає, що саме завдяки виклику поліції у подальшому вона мала змогу виявити телефон, оскільки у відділу поліції інспектор поліції зателефонував на номер телефону позивача, дівчина відповідала, що вона знайшла телефон та може повернути власнику. Після того, як телефон повернули матері позивача, вона написала заяву, що претензій з приводу викрадення телефону не має.
В судовому засіданні позивачка та її представник - адвокат Петренко К.Д. не були присутніми. Від представника позивачки 30.05.2024 надійшла заява про розгляд справи без її участі, в якій вона просила позов ОСОБА_1 задовольнити, зазначивши, що в оскаржуваній постанові не зазначені певні докази, на які посилається у відзиві представник відповідача, а завдяки виклику поліції позивач мала змогу виявити телефон.
Представник відповідача - Нофенко М.В. в судовому засдіанні не була присутня, надала заява про розгляд справи без її участі, в якій просила відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 не підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено, що постановою по справі про адміністративне правопорушення ГБВ №362428 від 09.02.2024 ДОП СДОП ВП МРУП ГУ ПП в Миколаївській області капітана поліції Мозгунова І.В. притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 183 КУпАП та накладено на неї стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850 гривень.
У постанові зазначено, що 09.02.2024 о 15:38 за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_1 здійснила завідомо неправдивий виклик поліції, а саме: зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила, що невідомий заволодів її мобільним телефоном, хоча такого факту насправді не було, чим вчинила правопорушення, передбачене ст. 183 КУпАП.
У відповідності до ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань: здійснює превентивну та профілактичну діяльність, спрямовану на запобігання вчиненню правопорушень; виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів, спрямованих на усунення загроз життю та здоров'ю фізичних осіб і публічній безпеці, що виникли внаслідок учинення кримінального, адміністративного правопорушення; здійснює своєчасне реагування на заяви та повідомлення про кримінальні, адміністративні правопорушення або події; здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством є завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення(далі КУпАП).
Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи, в тому числі за ст.183 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до положень статті 1 КУпАП України, основним завданням цього Кодексу є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Так, відповідно до ст. 288 КУпАП перевірка законності та обґрунтованості постанови по справі про адміністративне правопорушення судом здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України.
Суд, здійснивши перевірку рішення суб'єкта владних повноважень щодо відповідності критеріям правомірності, визначених ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Наявність події і складу правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Зазначена норма встановлює обов'язок суб'єкта владних повноважень щодо доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності. Оскільки позивач проти вчинення правопорушення заперечує, відповідач зобов'язаний подати докази на спростування таких заперечень.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
При прийнятті постанови про накладення адміністративного стягнення за правилами ст.252 КУпАП визначено обов'язок відповідача провести оцінку наявним доказам, повно і об'єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Згідно зі статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Відповідно до статті 183 КУпАП завідомо неправдивий виклик пожежно-рятувального підрозділу (частини), поліції, бригади екстреної (швидкої) медичної допомоги або інших аварійно-рятувальних формувань тягне за собою накладення штрафу від п'ятдесяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення, визначеного ст. 183 КУпАП, яке інкримінується позивачці, полягає у завідомо неправдивому виклику служби, зокрема поліції. При цьому дії особи спрямовані саме на зрив нормальної роботи таких необхідних для суспільства служб, як, зокрема, поліції. Особа викликає поліцейського нібито для надання допомоги, знаючи наперед те, що у цьому немає ніякої необхідності.
Суб'єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю прямого умислу. Особа, повідомляючи певну інформацію спеціальній службі, усвідомлює, що вона є неправдивою, та бажає даремного виїзду на місце виклику працівників цієї служби.
Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.1 ст.75 КАС України достовірним є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а ч.1, 2 ст.76 КАС України передбачає, що достатнім є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування та суд вирішує питання про достатність доказів відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що 09.02.2024 на лінію 102 надійшло повідомлення від заявника ОСОБА_1 , що по АДРЕСА_1 невідомий чоловік підійшов до заявниці на вулиці та попрохав в неї телефон (редмі 12 блакитного кольору у фіолетовому чохлі, сім: 0661051319) подзвонити, після чого з телефоном побіг та сів у легкове авто бордового кольору. Прикмети чоловіка, марку та номер авто не запам'ятала.
З пояснень ОСОБА_1 від 09.02.2024, наданих в Миколаївському РУП ГУНП в Миколаївськвй області, встановлено, що 09.02.2024 о 15:38 вона зателефонувала на спецлінію 102 та повідомила, що невідомий чоловік за адресою: вул. Озерна, 11 30 хвилин тому попросив у неї телефон подзвонити та втік з її телефоном в невідомому напрямку, хоча такого факту не було, телефон вона загубила через власну необережність. Телефон згодом знайшли.
Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 09.02.2024, остання просить не проводити подальшу перевірку за фактом її звернення до поліції, куди вона зателефонувала передчасно, не розібравшись в ситуації.
Були відібрані також пояснення від ОСОБА_2 09.02.2024, відповідно до яких він повідомив, що 09.02.2024 близько 14:15 знаходився біля супермаркета "АТБ" за адресою: АДРЕСА_1 , перебував у своєму авто марки Мітсубіші Галант, д.н. НОМЕР_1 . В цей час до нього звернулась ОСОБА_1 , та на її прохання він з власного мобільного телефона викликав їй швидку допомогу. До приїзда швидкої допомоги ОСОБА_1 почала галасувати, що нібито він викрав її мобільний телефон. Швидка надала їй медичну допомогу, а він поїхав по своїм справам. Мобільного телефона у ОСОБА_1 не бачив.
Таким чином, після прибуття працівників поліції не виявлено будь яких доказів вчинення відкритого викрадення мобільного телефону позивачки невідомим чоловіком, тобто не підтвердилась інформація, повідомлена позивачкою 09.02.2024 на лінію 102.
Отже, за встановлених обставин, у контексті наведених вимог законодавства, яким врегульовані спірні правовідносини, суд вважає, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про вчинення будь-яких протиправних дій стосовно позивачки.
Крім цього, не встановлено обставин, які б порушували права, інтереси позивачки або створювали загрозу її здоров'ю, життю або майну, які б могли бути обґрунтованою правдивою підставою для виклику працівників поліції.
Відповідачем у повному обсязі досліджені обставини справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, як це передбачено ст. 252 КУпАП, при винесенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що правові підстави для скасування постанови ГБВ №362428 від 09.02.2024 відсутні, а тому у задоволенні позову ОСОБА_1 необхідно відмовити.
Відповідно до ст.132 КАС України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
За змістом ст.139 КАС України у разі відмови у задоволенні вимог позивача судові витрати понесені останнім не відшкодовуються.
Оскільки суд відмовляє в задоволенні позову, судові витрати понесені позивачкою не підлягають відшкодованою.
Керуючись ст.ст. 2, 72-79, 90, 139, 242-244, 246, 250, 286 КАС України, суд, -
Постанову ГБВ №362428 по справі про адміністративне правопорушення від 09.02.2024 залишити без змін, а позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Миколаївській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - без задоволення.
Рішення може бути оскаржено до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду складено 30.05.2024.
Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Миколаївській області, 54001, м. Миколаїв, вул. Декабристів, 5, ЄДРПОУ 40108735.
Суддя Т.А. Карташева