Постанова
Іменем України
09 серпня 2010 року Справа № 2-7/2467.2-2009
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Фенько Т.П.,
суддів Прокопанич Г.К.,
Ткаченка М.І.,
за участю представників сторін:
представник позивача: Аметов Сіран Дурсінович, довіреність № 36-Д від 07.04.10, Фонд майна Автономної Республіки Крим;
представник відповідача: Абдурахманов Надир Аріфович (повноваження перевірені), протокол загальних зборів № 2 від 04.07.05, директор, товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-2005";
представник третьої особи: Лавренюк Марина Анатоліївна (повноваження перевірені), протокол № 8 від 26.12.01, В.о. голови правління, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод";
представник третьої особи: не з'явився, Міністерство житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим;
представник третьої особи: Гололобов Андрій Вячеславович, довіреність № б/н від 05.02.10, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод";
розглянувши апеляційні скарги відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" та Фонду майна Автономної Республіки Крим на рішення господарського суду Автономної Республіки Крим (суддя Дворний І.І. ) від 19 листопада 2009 року у справі № 2-7/2467.2-2009
за позовом Фонду майна Автономної Республіки Крим (вул. Севастопольська, 17, місто Сімферополь, 95015)
до товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" (вул. Дибенка, 7-9, місто Сімферополь, 95000)
про розірвання договору купівлі-продажу та спонукання до виконання певних дій;
за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-2005"
до Фонду майна Автономної Республіки Крим
про спонукання до виконання певних дій;
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору: відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" (вул. Самохвалова, 10, місто Сімферополь, 95022)
до Фонду майна Автономної Республіки Крим
товариства з обмеженою відповідальністю "Респект-2005"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Міністерства житлово-комунального господарства Автономної Республіки Крим (пр. Кірова, 13, місто Сімферополь, 95000)
про визнання недійсним договору та спонукання до виконання певних дій,
Фонд майна Автономної Республіки Крим звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Респект-2005” про розірвання договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, який знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005”, а також про спонукання повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов пункту 5.1 договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, в частині незавершення в обумовлений договором строк будівництва вказаного об'єкту, що підтверджується актом поточної перевірки виконання умов зазначеного договору.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Респект-2005” заявило зустрічний позов до Фонду майна Автономної Республіки Крим, в якому з урахуванням останніх уточнень просить зобов'язати Фонд укласти додаткову угоду до договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року №207 про внесення змін до пункту 5.1, а саме строк створення об'єктів з надання спортивних та лікувально-оздоровчих послуг та викласти пункт 5.1 договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року №207 в наступній редакції: «п.5.1. -Побудувати будинок відпочинку зі створенням об'єктів по наданню спортивних і лікувально -оздоровчих послуг, завершити будівництво і введення в експлуатацію до 31.12.2014 року»та у разі невиконання у добровільному порядку судового рішення у тижневий строк після набрання чинності судового рішення, вважати, що додаткова угода про внесення змін до договору купівлі-продажу від 19 січня 2001 року №207 щодо продовження строку завершення будівництва та введення в експлуатацію укладена.
Вимоги зустрічного позову обґрунтовані неможливістю закінчення будівництва об'єкту приватизації в обумовлений договором строк у зв'язку з тривалим збором дозвільної документації на будівництво та оформленням прав на земельну ділянку, що підпадає під ознаки істотної зміни обставин, на які розраховували сторони при укладенні договору, що відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України є підставою для зміни договору.
Справа розглядалась неодноразово судами різних інстанцій.
Під час нового розгляду у суді першої інстанції відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" звернулось до господарського суду з заявою про залучення його до участі у справи в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги, та заявило самостійний позов, в якому з урахуванням уточнень від 01 жовтня 2009 року просить визнати недійсним договір купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, який знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005”, у порядку реституції повернути об'єкт незавершеного будівництва - пансіонат на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка до державної власності Фонду майна Автономної Республіки Крим, визнати право власності відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" на об'єкт незавершеного будівництва пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка.
Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами обґрунтовані тим, що спірний об'єкт незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка перебував на балансі державного підприємства «Сімферопольський ремонтно -механічний завод», та незаконно не був включений органом приватизації до складу майна, яке було передане у власність до статутного фонду перетвореного відкритого акціонерного товариства в порядку приватизації.
Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2009 року у справі № 2-7/2467.2-2009 відмовлено у задоволенні первісного позову та позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, зустрічний позов задоволено.
Зобов'язано Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти з товариством з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" додаткову угоду до договору купівлі-продажу від 19 січня 2001 року №207 в частині внесення змін до пункту 5.1, а саме: строк створення об'єктів з надання спортивних та лікувально-оздоровчих послуг та викласти пункт 5.1 договору купівлі-продажу від 19 січня 2001 року №207 в наступній редакції: "п. 5.1 - побудувати будинок відпочинку зі створенням об'єктів по наданню спортивних і лікувально-оздоровчих послуг, завершити будівництво і введення в експлуатацію до 31 грудня 2014 р.". У разі невиконання у добровільному порядку судового рішення у тижневий строк після набрання чинності судовим рішенням, додаткову угоду про внесення змін до договору купівлі-продажу від 19 січня 2001 року №207 щодо продовження строку завершення будівництва та введення а експлуатацію вирішено вважати укладеною. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
В основу судового рішення про відмову у задоволенні первісного позову висновок про відсутність вини у покупця при порушенні договірних зобов'язань за спірним договором. В частині задоволення зустрічного позову судове рішення обґрунтоване наявністю правових підстав для внесення змін до спірного договору у зв'язку з істотною зміною обставин, яку сторони не могли передбачити при укладенні угоди. Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи з самостійними вимогами, суд першої інстанції дійшов висновку щодо непідтвердження належними доказами факту порушеного права позивача, на захист якого заявлено позов.
Не погодившись з рішенням суду, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" та Фонд майна Автономної Республіки Крим звернулись до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційними скаргами, в яких просять зазначене рішення скасувати, прийняти нове.
Відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" обґрунтовує вимоги апеляційної скарги невиконанням судом першої інстанції вказівок суду касаційної інстанції у даній справі, а також неправильним встановленням місцевим господарським судом факту передачі спірного об'єкту незавершеного будівництва попередником відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" Управлінню житлово-комунального господарства Ради Міністрів Криму, оскільки договір, на який посилається суд, не набрав чинності.
Фонд майна Автономної Республіки Крим обґрунтовує свої вимоги порушенням і незастосуванням судом норм матеріального права, зокрема, статті 611 Цивільного кодексу України, статті 27 Закону України „Про приватизацію державного майна”, що призвело до прийняття неправомірного рішення у справі.
Розгляд справи неодноразово відкладався, строк апеляційного провадження продовжувався на підставі клопотання сторін ухвалою суду.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 25 січня 2010 року суддю Ткаченка М.І. замінено на суддю Остапову К.А.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 22 лютого 2010 року суддю Остапову К.А. замінено на суддю Голика В.С.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 26 липня 2010 року суддю Голика В.С. замінено на суддю Ткаченка М.І.
Переглянувши матеріали справи відповідно до вимог статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступні обставини.
19 січня 2001 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим (продавець) та підприємством „Респект”, правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” (покупець), був укладений договір купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць, який знаходиться на балансі Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим (далі -договір) (а. с. 4-7, т.1).
Відповідно до пункту 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю об'єкт незавершеного будівництва - пансіонат на 300 місць в комплексі, який знаходиться на балансі Республіканського комітету по житлово-комунальному господарству Автономної Республіки Крим та розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, а покупець зобов'язується прийняти вказане майно та оплатити за нього ціну у відповідності до умов, визначених в даному договорі.
Пунктом 1.2 договору встановлено, що право власності на майно переходить до покупця з моменту підписання акту приймання - передачі.
Згідно з пунктом 2.1 договору покупець зобов'язаний внести 13 500,00 грн за придбаний об'єкт приватизації протягом 30 календарних днів з моменту нотаріального посвідчення даного договору. Строк оплати може бути продовжений ще на 30 календарних днів за умови оплати не менше ніж 50 відсотків ціни продажу об'єкту протягом перших 30 днів.
Пунктом 5.1 договору визначені обов'язки покупця, одним з яких, зокрема, є обов'язок побудувати будинок відпочинку із створенням об'єктів по наданню спортивних та лікувально - оздоровчих послуг, завершити будівництво та ввести його до експлуатації до 2006 року.
02 березня 2001 року між Фондом майна Автономної Республіки Крим та підприємством „Респект” підписаний акт приймання - передачі майна, згідно з яким Фонд майна Автономної Республіки Крим передає, а підприємство „Респект” приймає проданий 19 січня 2001 року за конкурсом об'єкт незавершеного будівництва - пансіонат на 300 місць, розташований у смт. Миколаївка, Сімферопольського району за 13 500,00 грн «як він є» (а. с. 8, т.1).
З акту приймання - передачі вбачається, що будівельна готовність незавершеного будівництвом пансіонату на 300 місць складає 15%, будівлі лікувального корпусу - 12%, берегоукріплювальних споруд - 95%, магістрального водопроводу - 80%, каналізаційного колектору -75%, під'їзної дороги - 45%.
Державним проектно - вишукувальним інститутом „Кримпроектреконструкція” у 2002 році був складений технічний висновок за результатами дослідження недобудованих будівель пансіонату на 300 місць в с.м.т. Миколаївка Сімферопольського району, відповідно до якого, враховуючи довгий строк впливу на об'єкт природних факторів (атмосферні опади, мороз та вітер), а також невиконання заходів щодо консервації недобудованого об'єкту, загальний технічний стан основних будівельних конструкцій І та II поверхів був визнаний незадовільним та таким, що потребує демонтажу; фундаменти можуть бути використані при подальшому будівництві будівлі пансіонату меншої поверховості.
Листом від 14 грудня 2005 року за вих. № 12 товариство з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” звернулось до Миколаївської селищної ради з клопотанням включити до повістки дня чергової сесії питання щодо можливості продовження робіт з будівництва власного пансіонату на 150 місць (а. с. 66, т.1), на що йому повідомлено, що з даним питанням йому необхідно звернутись до інспекції ДАБК Сімферопольського району (лист від 22 грудня 2005 року №1082 (а. с. 65, т. 1)).
Листом від 20 грудня 2005 року за вих. №20 товариство з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” звернулось до голови Фонду майна Автономної Республіки Крим, в якому у зв'язку з непридатністю для подальшого будівництва викупленого об'єкту приватизації, виконанням зовнішнього колектору на 25 %, в той час як за актом приймання -передачі -75%, будівельною готовністю під'їзної дороги на 5 % (за актом приймання -передачі - 45 %) просить продовжити до 31 грудня 2008 року дію договору купівлі -продажу за №207 від 19 січня 2001 року (а. с. 64, т. 1).
Листом від 23 грудня 2005 року за вих. №08-10/13415 Фонд майна Автономної Республіки Крим надіслав відповідь покупцю на його лист від 20 грудня 2005 року за вих. №20, в якому повідомив, що у відповідності з Положенням про внесення змін до договорів купівлі -продажу, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 1998 року за №717/3157, для розгляду питання щодо можливості укладення додаткової угоди, йому необхідно надати наступний комплекс документів: уточнений бізнес - рахунок будівництва об'єкту, проект додаткової угоди, яка містить зміни до договору купівлі-продажу, рішення сесії Миколаївської селищної ради про надання згоди на продовження строку завершення будівництва об'єкту з вказівкою конкретної дати (а. с. 67, т. 1).
31 січня 2006 року представниками органу приватизації -продавця у присутності покупця -директора товариства з обмеженою відповідальністю «Респект»була проведена поточна перевірка виконання умов договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, який знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, за результатами якої складено акт, у висновку якого вказано, що умови договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць від 19 січня 2001 року №207 станом на 31 січня 2006 року виконуються неналежним чином, покупцю рекомендовано у найближчі строки завершити будівництво та здати даний об'єкт до експлуатації, надати документи, які підтверджують дотримання норм охорони праці (а. с. 29 -34, т. 1).
Актом від 01 лютого 2007 року поточної перевірки виконання вимог договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць від 19.01.2001 № 207 повторно встановлено, що умови договору купівлі - продажу станом на 01 лютого 2007 року не виконуються і покупцю рекомендовано у найближчі строки завершити будівництво та здати даний об'єкт до експлуатації, надати документи, які підтверджують дотримання норм охорони праці (а. с. 35-37, т.1).
08 лютого 2007 року товариство з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” звернулось до Миколаївської селищної ради з клопотанням про продовження строку з будівництва пансіонату на 150 місць в с.м.т. Миколаївка до 31 грудня 2010 року (а. с. 69, т. 1), на що листом від 21 лютого 2007 року за вих. №133 Виконавчий комітет Миколаївської селищної ради повідомив, що для розгляду даного листа покупцю необхідно звернутись до інспекції ДАБК Сімферопольської районної державної адміністрації з даним питанням, оскільки товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” було отримано рішення виконкому про погодження будівництва об'єкту забудови на території ради і отримано дозвіл в інспекції ДАБК (а. с. 68, т. 1).
Невиконання у встановлений пунктом 5.1 договору строк зобов'язання з завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію стало підставою для звернення Фонду майна Автономної Республіки Крим із позовними вимогами про розірвання укладеного з товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” договору купівлі-продажу об'єкту незавершеного будівництва та спонукання покупця повернути продавцю об'єкт приватизації.
Вважаючи неправомірним ухилення Фонду майна Автономної Республіки Крим від продовження строків завершення будівництва об'єкту та введення його до експлуатації, товариство з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” звернулось з зустрічним позовом про спонукання укласти додаткову угоду до договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року №207 про внесення змін до пункту 5.1.
Звертаюсь до господарського суду з самостійним позовом, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" стверджує, що будівництво вищевказаного спірного пансіонату здійснювалося за рахунок коштів Сімферопольського ремонтно-механічного заводу Укрремтреста Держкомсільгосптехніки УРСР, правонаступником якого є третя особа, перебував на балансі державного підприємства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод», але помилково не був включений до статутного фонду відкритого акціонерного товариства «Сімферопольський ремонтно-механічний завод» при приватизації. З урахуванням цього, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" вважає, що спірна угода має бути визнана недійсною на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, якою передбачено, що недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, у тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду обставинам справи, судова колегія дійшла висновку щодо наявності для часткового скасування оскаржуваного рішення з огляду на наступне.
Так, предметом доказування за первісним та зустрічним позовом є встановлення наявності чи відсутності достатніх правових підстав для продовження дії договору шляхом спонукання Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти додаткову угоду до договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року №207 про внесення змін до пункту 5.1 чи розірвання договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року №207 у зв'язку з порушенням покупцем строків виконання будівельних робіт, визначених пунктом 5.1 цієї угоди.
Суд першої інстанції, описуючи обставини неможливості виконання покупцем умов договору, дійшов висновку, що зустрічний позов задовольнив на підставі статті 652 Цивільного кодексу України.
Розглянувши юридичні підстави задоволення вимог товариства з обмеженою відповідальністю „Респект -2005”, судова колегія дійшла висновку щодо їх недостатності з огляду на наступне.
Відповідно до статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:
1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;
2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;
3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;
4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.
Аналіз викладеної норми свідчить про те, що у зв'язку з істотною зміною обставин зміни до договору вносяться за рішенням суду, в той час як товариство з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” відповідно до останніх уточнень просить суд зобов'язати Фонд комунального майна Автономної Республіки Крим укласти з ним додаткову угоду про внесення змін до пункту 5.1 договору купівлі -продажу від 19 січня 2001 року №207, проте стаття 652 Цивільного кодексу України не передбачає такого способу захисту порушених прав сторони за договором у зв'язку з істотною зміною обставин як спонукання до укладення додаткової угоди, у зв'язку з чим судова колегія констатує невідповідність юридичної підстави зустрічного позову заявленій вимозі.
Чинним законодавством передбачена лише одна підстава для спонукання суб'єкта до укладення договору, вона випливає з норми пункту 6 статті 179 Господарського кодексу України, відповідно до якої суб'єкти господарювання, які забезпечують споживачів, зазначених у частині першій цієї статті, електроенергією, зв'язком, послугами залізничного та інших видів транспорту, а у випадках, передбачених законом, також інші суб'єкти зобов'язані укладати договори з усіма споживачами їхньої продукції (послуг). Законодавством можуть бути передбачені обов'язкові умови таких договорів.
Отже, з врахуванням цих положень Господарського кодексу України, судова колегія дійшла висновку про те, що для того, щоб спонукати Фонд майна Автономної Республіки Крим укласти з товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” спірну додаткову угоду, у нього повинен бути законодавчо передбачений обов'язок, а не право укласти з позивачем за зустрічним позовом спірну додаткову угоду, однак таких випадків законом не передбачені.
Окрім цього, при вирішенні даного спору слід прийняти до уваги, що відповідно до статті 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" передбачені умови приватизації таких об'єктів, одною з яких є встановлення строку завершення будівництва. У разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір. У разі невиконання умов, зазначених в цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. Розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва є підставою для розірвання договору купівлі-продажу або договору оренди земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва.
Детально процедура внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна виписана в однойменному Положенні, затвердженому наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 11 листопада 1998 року № 717/3157. Внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених органами приватизації відбувається в особливому порядку з підписанням додаткової угоди нотаріально посвідченої у 10-денний строк з дня її підписання. У разі виникнення спірних питань рішення приймається комісією органу приватизації, склад якої та регламент роботи затверджується наказом органу приватизації (розділи 5,7).
Суд першої інстанції не надав належної оцінки вказаним положенням не звернув уваги на те, що внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, укладених органами приватизації, відбувається в особливому порядку виключно за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, однак до передачі спору до суду та до спливу обумовленого договором строку для завершення будівельних робіт та введення об'єкту до експлуатації покупець, по-перше, у встановленому законом порядку не звертався до органу приватизації з необхідним пакетом документів, визначених Положенням про внесення змін до договорів купівлі -продажу, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2041 та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11 листопада 1998 року за №717/3157,а по-друге, не оскаржував так зване ухилення органу приватизації та органу місцевого самоврядування від розгляду питання щодо продовження строків, визначених пунктом 5.1 договору, у зв'язку з чим вказані дії не можуть кваліфікуватися як неправомірні.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" було не позбавлено права в судовому порядку зобов'язати Фонд майна Автономної Республіки Крим розглянути спірні питання на засіданні комісії, оскільки відповідно до наказу Фонду державного майна України від 29 жовтня 1998 року № 2-41 це відноситься до його зобов'язань.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що задоволення зустрічного позову є порушенням норм матеріального права, що регулюють порядок внесення змін до цих договорів.
Проте, розглянувши вимоги первісного позову, судова колегія дійшла висновку щодо його обґрунтованості з огляду на наступне.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення стосовно господарських зобов'язань міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 503 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно з частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випа дках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розра ховувала при укладенні договору.
Як вже вказувалось, статтею 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" визначені обов'язкові умови приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, одним із яких є встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва. Крім того, відповідно до частини 2 цієї статті невиконання умов, зазначених у цій статті, договір купівлі-продажу підлягає розірванню в установленому законодавством порядку. При цьому покупець, з яким розірвано договір купівлі-продажу, повертає об'єкт приватизації в державну власність за актом приймання-передачі, а також відшкодовує державі збитки, завдані невиконанням умов договору.
За приписами частини 5 статті 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.
Враховуючи те, що факт порушення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва підтверджується переліченими вище матеріалами даної справи та не заперечується по суті покупцем, то судова колегія вважає цілком обґрунтованими та правомірними вимоги первісного позову про розірвання договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, який знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005”, а також про спонукання повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва, у зв'язку з чим вони підлягають задоволенню.
Застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин положень частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання, судова колегія вважає безпідставним та необґрунтованим з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 3.2 договору сторони згодні, що продавець передає, а покупець приймає об'єкт за принципом «як він є» за даними бухгалтерського обліку Республіканського комітету по житлово -комунальному господарству Автономної Республіки Крим без будь-яких наступних гарантій відносно його придатності для підприємницьких та інших цілей, із цього випливає, що при укладенні вищезазначеного договору купівлі-продажу відповідач за первісним позовом без будь-яких претензій взяв на себе зобов'язання завершити будівництво об'єкта приватизації у встановлений договором строк, більш того, статтею 19 Закону України "Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва" визначений порядок вирішення проблеми продовження строку, у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки, при цьому достатність підстав для визнання поважною причину пропуску вказаного строку за наявності відповідних обґрунтувань має оцінуватись органом приватизації спільно з органом місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.
Отже, судова колегія з огляду на вище викладений правовий аналіз щодо відсутності підстав для задоволення зустрічного позову не погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що наявні в матеріалах справи докази свідчать про доведеність відповідачем того факту, що ним вживались всі необхідні заходи для виконання умов договору щодо будівництва об'єкту до 2006 року.
Розглянувши позов третьої особи з самостійними вимогами, судова колегія вважає, що він не містить достатніх правових підстав для його обґрунтування з огляду на наступне.
Так, предметом позову третьої особи є вимоги про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, який знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, укладеного між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005”, про повернення у порядку реституції об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка до державної власності - Фонду майна Автономної Республіки Крим, а також визнання права власності відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" на об'єкт незавершеного будівництва пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка.
Вимога про визнання недійсним договору купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі заявлена на підставі статті 48 Цивільного кодексу Української РСР, яка діяла на момент укладення договору, та статті 203, 215 Цивільного кодексу України, норми якого підлягають застосуванню на підставі положень пункту 4 Прикінцевих та Перехідних положень.
Так відповідно статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемлює особисті або майнові права неповнолітніх дітей.
Відповідно до пункту 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року N 9 цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України та іншими актами законодавства. При розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.
Відповідно до пункту 18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України» від 07 квітня 2008 року N 01-8/211 за загальним правилом частини третьої статті 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Ні Цивільний кодекс УРСР, ні нині діючий Цивільний кодекс України не дає визначення поняття "заінтересована особа". Тому коло заінтересованих осіб має з'ясовуватись в кожному конкретному випадку в залежності від обставин справи та правових норм, які підлягають застосуванню до спірних правовідносин, якщо інше не встановлено законом.
Так, зі змісту позовної заяви відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" судова колегія встановила, що зацікавленість позивача у визнанні оспорюваного правочину недійсним полягає у відновленні таким чином його права власності на спірний об'єкт незавершеного будівництва, який належав його попереднику -державному підприємству «Сімферопольський ремонтно-механічний завод», але при приватизації всупереч вимогам статті 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» не був включений органом приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства. Отже, вважаючи, що Фонд майна Автономної Республіки Крим, укладаючи з підприємством „Респект” спірний договір купівлі-продажу, повинен був отримати згоду відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод".
Частина 1 статті 216 Цивільного кодексу України містить положення, згідно з яким по недійсній угоді кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах.
За змістом частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), то власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, коли майно було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння, або викрадене у того чи іншого, або вибуло з їх володіння іншим шляхом не з їхньої волі.
Отже, системний аналіз викладених норм свідчить про те, що право особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання недійсною угоди, стороною в якій така особа не є, тобто, з застосуванням правового механізму, встановленого частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України, незалежно від того чи відповідає спірна угода Закону.
Результатом задоволення такого позову буде застосування судом наслідків недійсності угоди, які стосуються сторін угоди і не поширюються на права позивача, який вважає себе власником спірного майна, не будучи стороною угоди.
Захист прав такої особи можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову, якщо є підстави, встановлені статтею 388 Цивільного кодексу України.
Аналогічна позиція викладена у пункті 27.3 рекомендацій Президії Вищого господарського суду України «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам»від 27 червня 2007 року N 04-5/120, а також в постанові Вищого господарського суду України від 21 лютого 2007 року у справі № 07/401-05.
На думку судової колегії, цілком незрозумілою і непослідовною є вимога третьої особи про повернення у порядку реституції об'єкт незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка до державної власності Фонду майна Автономної Республіки Крим.
Такий зміст позовної вимоги не відповідає призначенню позову як інструменту захисту порушеного права, метою звернення особи до суду з позовом - відновлення порушених прав позивача, однак, по-перше, відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" заявляючи вимогу про повернення спірного майна Фонду майна Автономної Республіки Крим суперечить своїй позиції про те, що він є власником цього об'єкту та фактично заявляє вимогу в інтересах органу приватизації, а по-друге, реституція як спосіб захисту, передбачений частиною 1 статті 216 Цивільного кодексу України застосовується для захисту прав сторін за недійсним правочином, оскільки лише їх права можуть бути відновлені і захищені шляхом реституції, проте третя особа у даній справі не є стороною оспорюваного правочину, у зв'язку з чим судова колегія приходить до висновку про те, що відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" обрано неправильний спосіб захисту своїх майнових інтересів.
Щодо вимоги третьої особи про визнання права власності за відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" на об'єкт незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, судова колегія вважає за необхідне вказати наступне.
Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України правом власності, зокрема, є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
За приписами статті 317 цього Кодексу власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Статтею 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, які не заборонені законом, зокрема із правочинів.
Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.
За приписами частини 1 статті 392 Цивільного кодексу України власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право заперечується або не визнається іншою особою.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема, визнання права власності.
Так, обираючи такий спосіб захисту своїх прав власності, третя особа стверджує, що державним підприємством «Сімферопольський ремонтно-механічний завод»за власні кошти був побудований спірний об'єкт незавершеного будівництва -пансіонат на 300 місць в с.м.т. Миколаївка, проте при складенні Фондом майна Автономної Республіки Крим акту від 01 жовтня 1998 року приймання -передачі державного майна, яке в порядку приватизації передавалось у власність відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" безпідставно не було включено спірний об'єкт незавершеного будівництва - пансіонат на 300 місць в с.м.т. Миколаївка.
В підтвердження своїх вимог третя особа посилається на статтю 24 Закону України «Про приватизацію державного майна» в редакції до 18 травня 2000 року, відповідно до якої у разі неможливості утримання за рахунок коштів місцевого бюджету об'єктів соціально-побутового призначення, створених за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) підприємства, що приватизується, зазначені об'єкти можуть безоплатно передаватися господарському товариству, створеному працівниками підприємства відповідно до статті 8 цього Закону, до складу якого ввійшло не менш як 50 відсотків працівників підприємства, за умови їх цільового використання та належного утримання і без права продажу. Однак, як вказує відкрите акціонерне товариство "Сімферопольський ремонтно-механічний завод", органом приватизації відповідне рішення у встановленому на той час порядку прийнято не було.
Таким чином, по суті всі доводи третьої особи стосуються незаконності дій органу приватизації щодо невключення до складу статутного фонду реформованого підприємства спірного майна, проте у даній справі відсутні будь-які належні докази незаконності дій Фонду майна Автономної Республіки Крим стосовно непередачі спірного майна у власність відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод", що свідчить про необґрунтованість тверджень заявника і презумпцію правомірності дій Фонду майна Автономної Республіки Крим, оскільки ніким вказані дії оскаржені не були.
Більш того, з матеріалів справи встановлено, що спірний об'єкт невипадково не увійшов до статуного фонду третьої особи, оскільки відповідно до договору про взаємне співробітництво між Сімферопольським ремонтно - механічним заводом ПО "Украгропромреммаш", управлінням житлово-комунального господарства Ради Міністрів і Кримським спеціалізованим ремонтно - будівельним трестом з будівництва профілакторію на 300 місць в с.м.т. Миколаївка Сімферопольського району від 18 грудня 1992 року та акту до цього договору від 16 лютого 1993 року, затвердженого та підписаного обома сторонами Сімферопольський ремонтно - механічний завод передав, а управління житлово-комунального господарства Ради Міністрів приймає затрати по незавершеному будівництву об'єкту пансіонату -профілакторію на 300 місць в с.м.т. Миколаївка (а. с. 76-77, т. 6), при цьому як вбачається з матеріалів справи, спірний об'єкт був переданий с балансу Сімферопольського ремонтно - механічного заводу на баланс управління житлово-комунального господарства Ради Міністрів.
При цьому, в матеріалах справи наявне розпорядження Ради Міністрів Криму №608-р від 30 грудня 1992 року яким управлінню житлово-комунального господарства дозволено за рахунок виділених позабюджетних та дольових коштів житлово-комунальних підприємств сплатити 45 млн. рублів Кримському ремонтно-механічному заводу ПО «Украагропромреммаш» за незавершене будівництво пансіонату на 300 місць в с.м.т. Миколаївка та в подальшому використовувати його для працівників житлово-комунальної галузі, саме на підставі вищевказаного розпорядження земельна ділянка під об'єктом незавершеного будівництва була передана Управлінню житлово-комунального господарства Криму (про що в Державному акті про право користування землею серії Б №014580 (а. с. 80-82, т. 5) був зроблений відповідний запис) та в подальшому на підставі рішення 23 сесія 23 скликання Миколаївської селищної Ради від 25 грудня 2001 року була передана в постійне користування позивачеві за зустрічним позовом.
Доводи третьої особи стосовно нікчемності і неукладеності договору про взаємне співробітництво від 18 грудня 1992 року не входять до предмету доказування у даній справі, а тому не повинні встановлюватись судом, оскільки ці обставини безпосередньо не впливають на достатність підстав для визнання права власності за відкритим акціонерним товариством "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" на об'єкт незавершеного будівництва пансіонату на 300 місць у комплексі, розташованому за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка.
За правилами статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду звертаються особи за захистом своїх порушених чи оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, що кореспондується із положеннями статті 21 цього Кодексу, де до позивачів віднесено осіб, які пред'явили позов або в інтересах яких пред'явлено позов саме про захист порушеного права чи охоронюваного законом інтересу.
Статтею 15 Цивільного кодексу України встановлено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а стаття 16 зазначеного Кодексу передбачає право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового чи майнового права і інтересу. Частиною 2 цієї статті визначені способи захисту цивільних прав та інтересів.
Аналіз наведених норм дозволяє зробити висновок, що захисту судом підлягає цивільне право, яке порушене, не визнається чи оспорюється.
Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що його цивільне право порушене, не визнається чи оспорюється відповідачем і що саме йому належить право вимоги.
Відсутність факту порушення права чи взагалі суб'єктивного права, на захист якого подано позов, тягне за собою відмову у позові.
Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Враховуючи викладені вище обставини, а також відсутність доказів реального порушення Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" прав третьої особи з самостійними вимогами, судова колегія не вбачає жодних правових підстав для задоволення її позову.
Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.
Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
Питання розподілу судових витрат вирішується відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 частини 1 статті 103, пунктом 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу відкритого акціонерного товариства "Сімферопольський ремонтно-механічний завод" залишити без задоволення.
2. Апеляційну скаргу Фонду майна Автономної Республіки Крим задовольнити.
3. Рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2009 року у справі № 2-7/2467.2-2009 в частині відмови у задоволенні первісного позову, в частині задоволення зустрічного позову та розподілу судових витрат скасувати.
4. Прийняти нове рішення в цій частині.
5. Первісний позов задовольнити.
6. Розірвати договір купівлі - продажу від 19 січня 2001 року № 207 об'єкту незавершеного будівництва - пансіонату на 300 місць у комплексі, що знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, розташованого за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка, укладений між Фондом майна Автономної Республіки Крим та товариством з обмеженою відповідальністю „Респект -2005”.
7. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Респект-2005" повернути Фонду майна Автономної Республіки Крим об'єкт незавершеного будівництва - пансіонат на 300 місць у комплексі, що знаходиться на балансі Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по житлово-комунальному господарству, розташований за адресою: Автономна Республіка Крим, Сімферопольський район, с.м.т. Миколаївка.
8. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Респект -2005” (95000, місто Сімферополь, вул. Дибенка, 7, кв. 9, ідентифікаційний код 00030271294) на користь державного бюджету України 85, 00 грн державного мита.
9. У задоволенні зустрічного позову відмовити.
10. В іншій частині рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 19 листопада 2009 року у справі № 2-7/2467.2-2009 залишити без змін.
Головуючий суддя Т.П. Фенько
Судді Г.К. Прокопанич
М.І. Ткаченко